Рішення

від 06.06.2024 по справі 911/2560/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2560/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Нікітіна С.В., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом ОСОБА_1

АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1

до Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" в особі директора Малєєва Ігоря Миколайовича

08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок 26-А, код ЄДРПОУ 13732845

за участі представників сторін:

позивача: Ковалець М.І., посвідчення адвоката України №1856 від 29.05.2020, ордер серії ВК №1099231 від 16.08.2023;

відповідача: Малєєв І.М., паспорт громадянина України № НОМЕР_2 від 21.05.2024;

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №2204/23 від 21.08.2023) ОСОБА_1 до Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" в особі директора Малєєва Ігоря Миколайовича про зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем права позивача на отримання інформації про господарську діяльність товариства та невиконанням відповідачем вимог статуту та законів України про надання учаснику товариства статутних, фінансових та звітних документів товариства.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2023 позовну заяву (вх. №2204/23 від 21.08.2023) про зобов`язання вчинити дії прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2560/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 03.10.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 16934/23 від 06.09.2023).

У судове засідання 03.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся.

У судовому засіданні 03.10.2023 судом врахований наданий до матеріалів справи запит позивача № 1 відповідачу щодо надання інформації про діяльність МП ТОВ «Маркет» від 14.10.2022 та відсутність відомостей про те, чи надавалась відповідачем відповідь на цей запит, відтак, суд дійшов висновку про витребування у відповідача такої інформації в порядку частини 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на твердження представника позивача про відсутність такої відповіді.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2023 підготовче засідання відкладено на 14.11.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення на вимогу ухвали суду від 03.10.2023 (вх. №19907/23 від 19.10.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_2 надійшло клопотання про закриття справи (вх. №20970/23 від 07.11.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. №21394/23 від 14.11.2023).

У судове засідання 14.11.2023 з`явились представники обох сторін.

У судовому засіданні 14.11.2023 розглянуто заяву ОСОБА_2 з клопотанням про закриття справи №911/2560/23 (вх. №20970/23 від 07.11.2023), за результатами чого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її прийняття та про повернення її заявнику без розгляду, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

У заяві (вх. №20970/23 від 07.11.2023) ОСОБА_2 зазначив себе як відповідача, а Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" як третю особу, тоді як у даній справі не відбувалось залучення третіх осіб, а відповідачем у справі визначено саме товариство, а не його директора - Малєєва І.М., відтак, будь-які письмові заяви, клопотання, заперечення мають бути подані із належним зазначенням заявника - відповідача.

Інші учасники справи, крім позивача та відповідача, у даній справі відсутні, відтак, подати будь-які письмові заяви, клопотання, заперечення може лише позивач або відповідач, отже, вказана заява могла бути подана директором відповідача від імені відповідача та, відповідно, ця заява не відповідає вищевказаним вимогам пункту 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України щодо зазначення відомостей про заявника.

Також заява з клопотанням про закриття справи №911/2560/23 (вх. №20970/23 від 07.11.2023) не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка їх подає, а також, за перевіркою суду, відповідач - Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" (код ЄДРПОУ 13732845) не зареєструвало електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами - вказане підтвердив представник відповідача у судовому засіданні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення.

За азбацом 1 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Відтак, у зв`язку із відсутністю зазначення у заяві з клопотанням про закриття справи №911/2560/23 (вх. №20970/23 від 07.11.2023) відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка їх подає, вказана заява підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі азбацу 1 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України - у зв`язку із невідповідністю їх вимогам частини першої цієї статті.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" як юридична особа, зареєстрована за законодавством України, має зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

При цьому, згідно з абзацом 2 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду також у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Зважаючи на вищевказане, заява Малєєва І.М. з клопотанням про закриття справи №911/2560/23 (вх. №20970/23 від 07.11.2023) також підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі азбацу 2 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України - у зв`язку з тим, що її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, з огляду на вищевказані висновки суду, що відповідачем у справі є юридична особа.

У судовому засіданні 14.11.2023 розглянуто клопотання позивача про витребування доказів (вх. №21394/23 від 14.11.2023), за результатами чого суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його прийняття та про повернення його заявнику без розгляду, з огляду на таке.

Клопотання позивача про витребування доказів (вх. №21394/23 від 14.11.2023) не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка їх подає.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення.

Відтак, у зв`язку із відсутністю зазначення у клопотанні позивача про витребування доказів (вх. №21394/23 від 14.11.2023) відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету особи, яка їх подає, вказана заява підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі азбацу 1 частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України - у зв`язку із невідповідністю їх вимогам частини першої цієї статті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2023 заяву Малєєва І.М. з клопотанням про закриття справи №911/2560/23 (вх. №20970/23 від 07.11.2023) повернуто заявнику без розгляду, клопотання позивача про витребування доказів (вх. №21394/23 від 14.11.2023) повернуто заявнику без розгляду, підготовче засідання відкладено на 07.12.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №22122/23 від 27.11.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про закриття справи №911/2560/23 (вх. №22352/23 від 30.11.2023) та клопотання про зобов`язання учасника справи надати відповіді на запитання (вх. №22351/23 від 30.11.2023).

У судове засідання 07.12.2023 з`явились представники обох сторін.

За результатами розгляду в судовому засіданні 07.12.2023 клопотання відповідача про закриття справи №911/2560/23 (вх. №22352/23 від 30.11.2023) та клопотання про зобов`язання учасника справи надати відповіді на запитання (вх. №22351/23 від 30.11.2023) суд дійшов висновку про повернення їх заявнику без розгляду про що постановлено ухвалу.

У судовому засіданні 07.12.2023 судом розглянуто заяву позивача (вх. №22122/23 від 27.11.2023) про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження як збільшити, так і зменшити розмір позовних вимог.

Судом враховано, що предметом позову в даній справі є виключно немайнові вимоги: витребування документів, перелік яких за заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог зменшується, при цьому, зменшено може бути лише розмір вимог майнового характеру, відтак, виходячи зі змісту заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №22122/23 від 27.11.2023) та змісту позовної заяви, суд розцінює подану позивачем заяву (вх. №22122/23 від 27.11.2023) як заяву про зміну предмета позову.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У зв`язку із тим, що вищезазначена заява відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України та підписана уповноваженим представником позивача - адвокатом Ковальцем Максимом Ігоровичем, право якого на вчинення таких процесуальних дій від імені позивача підтверджується наявним у матеріалах справи ордером серія ВК №1099231 від 16.08.2023, суд дійшов висновку, що заява позивача, якою змінюється предмет позову (вх. №22122/23 від 27.11.2023) підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2023 підготовче засідання відкладено на 25.01.2024.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. №651/24 від 16.01.2024) про закриття провадження, заява (вх. №652/24 від 22.01.2024) про усунення недоліків та закриття провадження та заява (вх. №908/24 від 22.01.2024) про закриття провадження та передачу матеріалів справи позивача до правоохоронних органів.

У судове засідання 25.01.2024 з`явились представники обох сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.01.2024 підготовче засідання відкладено на 29.02.2024.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №1651/24 від 06.02.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №2405/24 від 21.02.2024) та клопотання про витребування доказів судом (вх. №2406/24 від 21.02.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №2712/24 від 27.02.2024) та заперечення на відповідь на відзив (вх. №2711/24 від 27.02.2024).

У судове засідання 29.02.2024 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 29.02.2024 відповідно до частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України: без оформлення окремим документом, без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів, оскільки відповідачем не було обгрунтоване дане клопотання, відповідно до частини 2 статті 81 Господарськогопроцесуального кодексу України.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 12.03.2024 о 17:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла зустрічна позовна заява (вх.№3298/24 від 11.03.2024) Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" в особі директора Малєєва І.М. до Подейка В.С. про витребування майна із чужого незаконного володіння у справі № 911/2560/23 разом із клопотаннями про поновлення строку на подання зустрічного позову та про поновлення пропущеного строку позовної давності.

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні (вх.№3416/24 від 12.03.2024).

У судове засідання 12.03.2024 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 12.03.2024 оголошено перерву до 19.03.2024 для вирішення питання зустрічного позову на стадії підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Малого підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" в особі керівника Малєєва І.М. про поновлення строку на подання зустрічного позову, зустрічний позов з додатками повернуто заявнику.

Через канцеляріюГосподарського суду Київської області відповідачем подано клопотання про витребування доказів (вх.№3807/24 від 29.03.2024).

У судове засідання 19.03.2024 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні при розгляді заяви представника відповідача (вх. 3807/24 від 19.03.2024), з урахуванням усних пояснень представників сторін у сукупності з клопотанням про поновлення строку на подання такого клопотання, суд в порядку частин 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України постановив ухвалу про задоволення клопотання про поновлення строків на подання клопотання про витребування доказів та про відмову у задоволенні заяви про витребування доказів у зв`язку із невідповідністю частині 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а саме: не доведено наявність таких доказів, не вказано, які саме докази витребовуються, обставини, які можуть підтвердити такі докази, не підлягають встановленню в даній справі, не встановлено причини неможливості отримання доказів заявником самостійно.

Також у судовому засіданні суд дійшов висновку про поновлення відповідачу строку на подання доказів, на які він раніше посилався в усних поясненнях представника у підготовчому провадженні, проте, не надав до матеріалів справи та, відповідно, надати позивачу дозвіл подати додаткові письмові пояснення щодо доказів, що будуть подані відповідачем, в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 19.03.2024 судом, відповідно до пункту 15 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок з`ясування обставин та дослідження доказів при розгляді справи по суті, вчинено інші дії, передбачені частиною 2 статті 182 цього Кодексу, відповідно до обставин справи, у суду відсутні підстави для відкладення підготовчого засідання або оголошення у ньому перерви, сторонами не вказано про бажання реалізувати будь-які процесуальні права на цій стадії процесу, не заявлено клопотань про відкладення підготовчого засідання.

Згідно з частинами 2, 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2024 закрито підготовче провадження у справі №911/2560/23 та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2024 о 17:00.

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі №911/2560/23 (вх.№4349/24 від 01.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про долучення доказів (вх.№3793/24 від 01.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання про долучення доказів (вх.№3748/24 від 09.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано клопотання про допущення описки у заяві від 25.03.2024 про зупинення провадження у справі №911/2560/23 (вх.№4882/24 від 12.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подано заяву про повернення судового збору у господарській справі №911/2560/23 (вх.№4902/24 від 15.04.2024).

У судове засідання 16.04.2024 з`явились представники обох сторін.

У судовому засіданні розглядалось клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №911/2560/23 (вх.№4349/24 від 01.04.2024), клопотання позивача про долучення доказів (вх.№3748/24 від 09.04.2024) та усне заперечення відповідача на клопотання позивача про долучення доказів (вх.№3748/24 від 09.04.2024).

16.04.2024 під час судового засідання у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Повітряна тривога закінчилась 16.04.2024 о 18:56.

У зв`язку із тривалою повітряною тривогою, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи №911/2560/23 по суті до 14.05.2024 о 16:40, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для вручення судових рішень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2024 судом повідомлено сторін про оголошення перерви у судовому засіданні до 14.05.2024 о 16:40.

Через канцелярію Господарського суду Київської області відповідачем подані письмові пояснення (вх.№5317/24 від 25.04.2024).

Через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача (вх.№5923/24 від 14.05.2024).

У судове засідання 14.05.2024 представники сторін не з`явились.

Засобами телефонного зв`язку представник відповідача повідомив суд про неможливість участі у судовому засіданні, що призначене 14.05.2024 о 16:40, у зв`язку із втратою представником паспорту та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви у даному судовому засіданні до 06.06.2024 о 10:30, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; повідомлення здійснюється шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для вручення судових рішень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2024 судом повідомлено сторін про оголошення перерви у судовому засіданні до 06.06.2024 о 10:30.

У судове засідання 06.06.2024 з`явились представники обох сторін.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі, посвідченого 05.02.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Морач Тетяною Олександрівною та зареєстрованого в реєстрі за №71, ОСОБА_1 (далі позивач) придбав у власність частку в статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" в особі директора ОСОБА_2 (далі відповідач) в розмірі 50% варістю 30000,00 грн.

На підставі укладеного договору між сторонами договору підписано акт приймання-передачі частки від 05.02.2021.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань відображено дані державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, змінено склад засновників (учасників) на основі інформації, внесеної приватним нотаріусом Морач Т.О.

2. Аргументи позивача

Позивач відзначає, що 14.10.2022 він звернувся до директора Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" ОСОБА_2 з вимогою надати документи про річну фінансову звітність товариства за 2021 рік та документи звітності, що подавались відповідним державним органам.

Однак, як стверджує позивач, директор Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" не надав жодних документів.

У зв?язку із тим, що ненадання запитуваних документів порушує право учасника Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" брати участь в управлінні товариством та отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

3. Аргументи відповідача

Відповідач заперечує позовні вимоги та, зокрема, законність правочину з купівлі 50% частки в статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженоювідповідальністю "Маркет" ОСОБА_1 , у зв?язку із тим, що, як стверджує відповідач, він як учасник не надавав згоди на придбання частки учасника, який вибув зі складу засновників (учасників), а договір купівлі-продажу потребував ухвалення загальними зборами учасників товариства.

У зв?язку із вищезазначеними обставинами, вважаючи, що правочин, на підставі якого позивачем отримана у власність частка у статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" є недійсним, відповідач не надав позивачу запитувані документи. Крім цього, відповідач зауважує на тому, що оригінал Статуту Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" викрадений та не повернутий позивачем.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з пунктом 5 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

За пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають, зокрема, право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства.

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що товариство зобов`язано зберігати такі документи: 1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); 2) статут товариства та зміни до статуту; 3) протоколи загальних зборів учасників; 4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них; 5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); 6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; 7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг; 8) річну фінансову звітність; 9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам; 10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів; 11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; 12) документи, що підтверджують права товариства на майно; 13) документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.

У частині 5 статті 43 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо аргументів відповідача про необіхідність закриття провадження.

Відповідач протягом розгляду судом справи №911/2560/23 неодноразово звертався до суду із клопотаннями про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку із відкриттям кримінального провадження, зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань за №42021112340000042 від 05.07.2021.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18 зазначив, що вирішення судом позову у порядку господарського судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Отже, для вирішення питання про закриття провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з`ясувати, як пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Суд зауважує на тому, що позивач правильно визначив юрисдикційну підсудність справи: з огляду на суб`єктний склад сторін та зміст спірних правовідносин даний спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Суд зауважував відповідачу на тому, що розгляд даної справи у порядку господарського судочинства не обмежує його право на звернення до правоохоронних органів для вирішення питань щодо передачі учасником товариства частки 50% третій особі, у межах кримінального провадження, оскільки у даному випадку суд розглядає спір в частині обмеження прав учасника товариства на участь у господарській діяльності підприємства, що відноситься до юрисдикції господарських судів, при цьому, суд не вирішує питання, які віднесені до юрисдикції судів, що здійснюють кримінальне судочинство.

При цьому, відповідачем не обґрунтована та не доведена наявність передбачених процесуальними нормами, у тому числі пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, підстав для закриття провадження у цій справі, оскільки, на момент розгляду справи, відсутні остаточні рішення суду (вироки) щодо отримання позивачем частки у статутному капіталі товариства-відповідача злочинним шляхом, що встановлено в порядку кримінального судочинства.

Натомість, звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення за якою відкрито кримінальне провадження - не є тим належним мотивуванням наявності передбачених статтею 231 Господарського процесуального кодексу України підстав для закриття провадження у цій справі.

З огляду на вищезазначене, суд відхиляє аргументи відповідача про необхідність закриття даного провадження у зв?язку із тим, що спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а суд може розглянути справу №911/2560/23 за наявними у справі матеріалами, що не перешкоджає проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021112340000042 від 05.07.2021.

5.2. Щодо тверджень відповідача про недійсність правочину.

Відповідач у своїх заявах по суті справи неодноразово зазначав про те, що правочин з купівлі-продажу та передачі позивачу частки у статутному капіталі у розмірі 50% є недійсним, у зв?язку із порушенням умов статуту, оскільки відповідач вважає себе єдиним належним власником 100% статутного капіталу, що є причиною ненадання позивачу запитуваних документів.

Серед доказів, у додатках до відзиву відповідач надає, за його твердженням, копії сторінки 10 та 11 Статуту Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет", які містять напис «Згідно з оригіналом», прізивще та іцініали « ОСОБА_1 » та підпис. На вказаних сторінках, серед іншого, закріплено положення, які, як вважає відповідач, не враховані при вчиненні правочину з купівлі-продажу та передачі позивачу частки у статутному капіталі у розмірі 50%, що має наслідком його недійсність:

- до виключної компетенції Зборів Учасників належать питання: б) внесення та затвердження змін і доповнень до Статуту Товариства, збільшення та зменшення Статутного фонду; г) вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника; е) затвердження договорів та угод на суму, що перевищує розмір статутного фонду, затвердження річних результатів діяльності Товариства, його дочірніх підприємств, філій, представництв, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків (пункти б, г, е пункту 14.1.);

- учасник Товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком Учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники Товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) Учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у Статуному фонді Товариства або в іншому погодженому між ними розмірі (пункт 10.1.);

- передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу Учасником, який її відступає (пункт 10.2.);

- при виході (виключенні) учасника з Товариства йому виплачується вартість частин майна пропорційно його частці у статутному фонді на час його звільнення (виключення) (пункт 11.1.);

- на вимогу учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі (пункт 11.3.).

Також відповідач зазначає, що порушення умов статуту встановлено у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021111310000370 від 02.04.2021 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 364-1 Кримінального кодексу України, на підтвердження чого відповідач надає суду копію постанови про закриття кримінального провадження №12021111310000370 від 02.04.2021 заступника начальника відділення слідчого відділу Фастівського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області від 15.06.2021.

Стосовно такого доказу суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України доказове значення для господарського суду можуть мати лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.

Обставини, що встановлені в досудовому розслідуванні в кримінальних провадженнях, не можуть бути враховані господарським судом як преюдиційні, оскільки виключно суд відповідної юрисдикції згідно з нормами Кримінального процесуального кодексу України наділений повноваженнями щодо встановлення фактичних обставин у кримінальних справах та оцінки доказів, які їх підтверджують.

Отже, господарський суд не може прийняти даний доказ як належний та допустимий, оскільки обставинам, які встановлені у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні №12021111310000370 від 02.04.2021 не надано оцінки судом, який відповідно до юрисдикції здійснює розгляд кримінальних проваджень.

Суд встановив, що у матеріалах справи наявні:

- копії двох сторінок статуту, які додані відповідачем до відзиву з власноручним написом «Згідно з оригіналом», прізвище та ініціали « ОСОБА_2 » та підпис (на документі, з якого знято копію також є напис «Згідно з оригіналом», прізивще та іцініали « ОСОБА_1 » та підпис);

- копії всіх сторінок статуту, затвердженого рішенням загальних зборів протоколом №4 від 25.06.2007, які є додатками до заяви про вчинення кримінального правопорушення, копія якої додана до клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі (вх.№ 4349/24 від 01.04.2024) та містить напис «Згідно з оригіналом», прізвище та ініціали «адвокат Сапонов О.В.» та підпис.

Зазначені копії містять розбіжності, вони містять різну нумерацію унизу сторінки, а також копія повного статуту не містить напису «Згідно з оригіналом», прізивще та іцініали « ОСОБА_1 » та підпис, відповідно ці копії зняті з різних документів.

Суд критично оцінює копії статутів, що подані представниками відповідача з огляду на таке.

Згідно з частиною 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з частиною 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копії документа встановлено пунктом 5.26. Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163:2020, прийнятих та наданих чинності наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації; сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163:2020), згідно з приписами якого відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту "Підпис" на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

У постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17 суд зазначив, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №909/887/18 суд зауважує на тому, що сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Під час розгляду зазначених копій у судових засіданнях, суд встановив, що написи «Згідно з оригіналом» були проставлені представниками відповідача на копіях, що зняті з копій, тобто, фактично, вони не порівнювались із оригіналом, відтак, представники відповідача не могли посвідчувати відповідність копії оригіналу за відсутності оригіналу, з урахуванням також того, що відповідач у своїх заявах по суті справи вказує на те, що оригінал статуту викрадено позивачем. Таким чином, відповідач надав суду копії статуту, які оформлені із порушенням загальних вимог подання письмових доказів, відтак, ці копії не можуть вважатись належними та допустимими доказами чинної редакції статуту відповідача, на час передачі позивачу спірної частки і того, що позивачем незаконно отримано частку 50% у статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет".

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що за змістом статті 165 Господарського процесуального кодексуУкраїни, відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Суд зауважує, що позивач у відповіді на відзив повідомив суд про те, що відповідач звертався до Господарського суду Київської області, про що також повідомляли сторони у судових засіданнях, з позовною заявою, яка розглядалась в межах судової справи №911/1263/22, в якій заявлялись такі позовні вимоги:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» від 05.02.2021;

- визнати недійсним акт приймання-передачі частки в статутному капіталі малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» від 05.02.2021;

- скасувати реєстраційну дію від 05.02.2021 № 1003561070012002480, проведену приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Морач Т.О., пов`язану із реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу або інформації про засновників) щодо Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет».

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/1263/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, суд відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із постановою Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №917/31335/18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якоі? встановлено ці обставини. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.03.2020 у справі №910/2360/19 для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК Украі?ни, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку проте, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Відповідач не заперечив та не надав суду належних та допустимих доказів для спростування обставин, встановлених у рішенні суду у справі №911/1263/22, про яке зазначав позивач у відповіді на відзив, не зазначив доводів про те, у зв`язку з чим обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду справи №911/1263/22, відтак, суд визнає обставини, встановлені судом у справі №911/1263/22, як преюдиційні.

У рішенні Господарського суду Київської області від 12.07.2023 у справі №911/1263/22 суд встановив:

«Щодо виходу зі складу учасників Товариства, то, як вбачається зі змісту ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», особа вважається такою, що вийшла зі складу учасників з дня державної реєстрації такого виходу в ЄДР.

Втім, як вбачається, державна реєстрація виходу ОСОБА_3 зі складу учасників Товариства проведена не була, що дає підстави для висновку про те що, на момент вчинення оспорюваних правочинів з відчуження частки на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 був власником частки Товариства у розмірі 50%, та, відповідно, міг здійснити її відчуження на користь іншої особи.

Твердження позивача про те, що під час вчинення оспорюваних правочинів, серед іншого було порушено і порядок його укладення в сенсі того, що не було отримано попередню згоду чи відмову ОСОБА_2 від свого переважного права на придбання частки судом відхиляються, а заперечення відповідача про те, що відповідне повідомлення про намір здійснити таке відчуження все ж направлялося на його адресу судом до уваги не береться та не перевіряється, оскільки відповідно до ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» захист інтересів особи, у разі вчинення правочину із порушенням права переважної купівлі частки здійснюється у спосіб подання позову про переведення прав та обов`язків покупця, а не у спосіб подання позову про визнання правочину недійсним. Тобто для правильного вирішення цієї справи перевірка судом дотримання вимог щодо забезпечення переважного права на придбання частки у разі її відчуження не є необхідним, адже це має відношення до зовсім іншого способу захисту права та розглядуваним предметом позову не охоплюється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що формальних обмежень для ОСОБА_4 для відчуження його частки на користь ОСОБА_1 у взаємозв`язку із поданням першим заяви про вихід зі складу учасників товариства, навіть в контексті прийнятого загальними зборами Товариства рішення від 15.02.2019, оформленого протоколом № 5, не було, оскільки державна реєстрація виходу зі складу учасників проведена не була, отже ОСОБА_4 продовжував бути учасником товариства.».

Зважаючи на вказане, правомірність правочину з відчуження частки не спростована у справі №911/1263/22, як не спростоване право власності позивача на 50 % частки у статутному капіталі позивача.

Заперечення позову відповідачем, які викладені ним у письмових заявах та усно заявлялись представником впродовж розгляду справи у судових засіданнях, фактично зводяться до незгоди відповідача із вчиненим позивачем правочином з купівлі-продажу частки у статутному капіталі, однак, визнання правочину недійсним не є предметом розгляду у справі №911/2560/23 та, з огляду на межі позовних вимог та принцип диспозитивності господарського судочинства (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України), вказане не підлягає розгляду в межах цієї справи та зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд відхиляє доводи відповідача про недійсність правочину, на підставі якого позивач отримав 50% статутного капіталу відповідача та, відповідно, суд констатує наявність у позивача корпоративних прав учасника товариства.

5.3. Щодо наявності у позивача права вимагати спірні документи у відповідача.

Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в якому заявляє, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, що задоволена судом, витребувати у Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" завірені належним чином уповноваженою особою Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" копії:

- річних фінансових звітів Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" за період з 05.02.2021 31.12.2022 роки;

- документів звітності, що подавалися відповідним державних органам за період з 05.02.2021 31.12.2022 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними діями відповідача, що порушують корпоративні права позивача на отримання інформації про діяльність товариства.

Судом встановлено, що позивач 14.10.2022 направив директору Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" Малєєву І.М. запит №1 про надання інформації про діяльність товариства, в якому просив надати для ознайомлення річний баланс Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" за 2021 рік та усі подані звіти про діяльність Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" за звітний період з 01.01.2021 по останню звітну дату.

Також, після звернення з позовом до суду позивач направляв відповідачу запит №2 від 03.10.2023 про надання завірених належним чином копій:

- чинної редакції статуту Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет";

- річних фінансових звітів Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" за період з 05.02.2021 по 31.12.2022;

- всіх документів бухгалтерського обліку та звітності за період з 05.02.2021 по 31.12.2022 включно;

- документи, що підтверджують права Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" на майно;

- аудиторських висновків та/або результатів надання інших аудиторських послуг, що надавалися протягом 2021-2022 років або вміщують в собі відомості щодо діяльності товариства у зазначений період.

Отримання документів за запитом № 2 виключені позивачем з предмету позову в цій справі.

Запит №1 відправлений 18.10.2022 за юридичною адресою Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" та адресою директора підприємства Малєєва І.М., що підтверджується наданими позивачем копіями описів вкладення у цінний лист та накладних №0420528254585 та №0420528254593. У відповідь на запит представника відповідача №19-10 від 03.11.2023, АТ «Укрпошта» листом №1.10.004.-18637-23 від 08.11.2023 (з додатком роздруківки трекінгу з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта») надало інформацію про те, що відомості щодо пересилання відправлення №0420528254593 в автоматизованій системі відстеження Укрпошти відсутні, тому що воно було прийнято до пересилання більше ніж півроку тому (згідно з пунктами 106-109, 113 Правил надання послуг поштового зв?язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071).

Запит №2 відправлений 09.10.2023 за юридичною адресою Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" та адресою директора підприємства Малєєва І.М., що підтверджується наданими позивачем копіями описів вкладення у цінний лист, що містять відбиток штемпеля поштового відділення АТ «Укрпошта» та накладних №0420528804356 та №0420528804348. Відомостями трекінгу з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» встановлено, що поштове відправлення за №0420528804356 (відправлене на юридичну адресу товариства) вручено 12.10.2023.

З огляду на правильність заповнення реквізитів, наявність на описі вкладення підпису уповноваженого представника та відбитку календарного штемпелю поштового відділення, відповідністю Правилам надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила), суд бере до уваги вказані описи та накладні як належні докази направлення запиту № 1 засобами поштового зв`язку на вказану в описі адресу, що є юридичною адресою Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" за відомостями, що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 2 Правил, документом, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Відповідно до пунктів 59, 61 Правил, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Згідно з Правилами, розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв`язку.

Відтак, описи вкладення в поштовий конверт з підписом працівника поштового зв`язку та відбитком календарного штемпеля, а також документ, що підтверджує надання поштових послуг - фіскальний чек є належними доказами відправлення відповідачу вимоги про надання позивачу спірних документів.

При цьому, судом також враховані правові висновки Верховного Суду (постанови від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19) про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - позивача.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надані копії фіскальних чеків про відправку вищевказаних повідомлень, однак, позивачем надані копії поштових накладних з присвоєними номерами відправлень, які співпадають з номерами на штрих-кодах в описах вкладення у цінний лист, в яких міститься інформація про оплату за пересилання поштового відправлення, крім цього, зазначені номери відправлення можливо ідентифікувати за трекінговим номером, відповідно, у суду наявні підстави вважати, що позивач надсилав поштою запити №1 та №2.

Відповідач обґрунтовує ненадання позивачу документів такими доводами: 1) директор товариства Малєєв І.М. є керівником підприємства, одноосібним учасником та тільки він має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, в тому числі, підприсувати договори; 2) позивач у шахрайський спосіб оформив 50% частки у статутному капіталі товариства, чим порушив права іншого учасника директора товариства ОСОБА_2 на отримання цієї частки; 3) наданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є неналежним доказом, оскільки він за своїм змістом є відмінним від витягу, який наявний у відповідача за №14631342 від 07.09.2012.

Щодо заперечень ОСОБА_2 50% участі ОСОБА_1 у Малому підприємстві у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" суд дійшов таких висновків.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів спростування участі ОСОБА_1 у Малому підприємстві у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет", яка підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом не визнані недійсними договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» від 05.02.2021 та акт приймання-передачі частки в статутному капіталі малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» від 05.02.2021, не скасована реєстраційна дія від 05.02.2021 № 1003561070012002480, що проведена приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Морач Т.О., пов`язана із реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу або інформації про засновників) щодо Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет». Відтак, договір, акт та реєстраційна дія є чинними, а у суду відсутні підстави вважати ОСОБА_1 неналежним учасником товариства - власником 50% частки у статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет» та приймати доводи відповідача стосовно протилежного, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач надав суду у запереченні на відповідь на відзив копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №14631342 від 07.09.2012.

Суд встановив, що до позовної заяви позивач надав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на запит ОСОБА_5 від 16.08.2023.

У судовому засіданні 29.02.2024, під час розгляду заперечень на відповідь на відзив з клопотанням відповідача про витребування актуального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом зроблений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет", що підтверджується протоколом судового засідання та наданим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який завірено 29.02.2024 власноручним підписом судді Саванчук С.О., аналогічний витяг зроблено та додано до матеріалів справи 11.03.2024 із власноручним підписом судді Саванчук С.О.

Суд здійснив усі можливі заходи для з?ясування належного складу учасників товариства.

Згідно з отриманими судом витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до переліку учасників Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" внесені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з рівними частками в розмірі 30000,00 грн. Копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №14631342 від 07.09.2012, яка надана відповідачем, не є релевантною до часових проміжків, що розглядаються у даному спорі, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" від 05.02.2021 та акту приймання-передачі частки в статутному капіталі Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" від 05.02.2021, копії яких надані позивачем до матеріалів справи, посвідчені приватним нотаріусом Морач Т.О. 05.02.2021, що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за яким державна реєстрація змін відомостей про засновників (учасників) юридичної особи здійснена 05.02.2021, відповідно, копія витягу від 07.09.2012, що надана відповідачем, не може містити актуальних даних станом на момент розгляду справи, відтак, суд відхиляє цей доказ та відповідні аргументи відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.

Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.

З метою реалізації прав учасників Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет", передбачених статтями 5 та 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» ОСОБА_1 звертався до директора товариства ОСОБА_2 із запитами №1 від 14.10.2022 та запитом №2 від 03.10.2023 про надання завірених належним чином копій документів про фінансовий стан підприємства. Суд встановив, що запити направлені на юридичну адресу товариства, яке мало забезпечити отримання кореспонденції за своєю адресою, що внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та протягом 10 днів надати документи, що запитуються учасником або повідомити про встановлену в товаристві плату за виготовлення відповідних копій, чого від

Відтак, судом встановлено, що позивач як учасник товариства звертався до відповідача з письмовим запитом про надання інформації та документів про діяльність товариства, однак, товариство не виконало свій обов`язок з надання відповідної інформації на вимогу позивача, письмові заяви позивача залишені без відповіді, що є підставою для захисту права позивача на отримання інформації про діяльність товариства у судовому порядку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №905/1750/20 суд вказав, що одержання учасником господарського товариства інформації про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом та законом, є необхідним для реалізації таким учасником своїх корпоративних прав, зокрема, правомочностей на участь в управлінні господарською організацію. Внаслідок невиконання товариством свого обов`язку з надання учаснику товариства на його вимогу для ознайомлення документів, передбачених положеннями закону та статуту, можуть бути визнані порушеними як право учасника товариства на інформацію, так і його корпоративні права (такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 21.01.2020 у справі №906/157/19, від 24.12.2020 у справі №911/73/20).

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 921/560/18 суд зауважив, що праву учасника на одержання інформації кореспондує обов`язок товариства надати учаснику відповідну інформацію на його вимогу.

Суд, враховуючи те, що ненадання відповідачем запитуваної позивачем інформації (ненадання копій відповідних документів) порушує права та законні інтереси учасника товариства, а також те, що обов`язок відповідача надати позивачу спірні документи передбачений законом - частиною 1 статті 43 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», з урахуванням вищевикладених висновків суду про відсутність у матеріалах справи належної копії статуту товариства-відповідача, відсутності доказів встановлення товариством плати за виготовлення копій таких документів, повідомлення про це позивача та невиконання позивачем такого зобов`язання, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

6. Результати розгляду справи

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у рішенні, суд врахував практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

З урахуванням вказаних позицій, інші доводи та докази сторін розглянуті та оцінені судом у сукупності матеріалів і обставин справи та не наведені у рішенні окремо, позаяк, не покладені судом в його основу.

Оцінюючи подані сторонами справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно із статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №2204/23 від 21.08.2023) ОСОБА_1 до Малого підприємства у формі товариства з обмеженоювідповідальністю "Маркет" в особі директора Малєєва Ігоря Миколайовича про зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Зобов?язати Мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" (08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок 26-А, код ЄДРПОУ 13732845) в особі директора Малєєва Ігоря Миколайовича (ІПН: НОМЕР_3 ) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ІПН НОМЕР_1 ) завірені належним чином уповноваженою особою Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" копії:

- річних фінансових звітів Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" за період з 05.02.2021 31.12.2022 роки;

- документів звітності, що подавалися відповідним державних органам за період з 05.02.2021 31.12.2022 роки.

3. Стягнути з Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет" (08623, Київська область, Васильківський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Щорса, будинок 26-А, код ЄДРПОУ 13732845) в особі директора Малєєва Ігоря Миколайовича (ІПН: НОМЕР_3 ) 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 20.12.2024.

Суддя С.О. Саванчук