Рішення

від 20.12.2024 по справі 911/2742/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2742/24

Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомКомунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, м. Славутич Київської області

до відповідачаЛогінової Ірини Іллівни, д.н. 20.02.1973, м. Чернігів

про стягнення 167 249,10 грн.,

без виклику представників сторін;

СУТЬ СПОРУ:

позивач КП «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, м Славутич Київської області (далі по тексту КП «АРР») 10.10.2024 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом №1-11/407 від 07.10.2024 до відповідача ОСОБА_1 , м. Чернігів (далі по тексту ОСОБА_1 ), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 167 249,10 грн., з яких:

- 60 622,76 грн. сума основного боргу за Договором №164-М від 01.02.2019 (28 832,81 грн.) та Договором від 01.02.2029 №164/164-М-Е (31 789,95 грн.) за грудень 2020 - березень 2021 року,

- 70 311,14 грн. пеня, нарахована за сукупний період з 16.01.2021 по 04.10.2024 (за Договором оренди №164-М від 01.02.2019) та з 01.01.2021 по 04.10.2024 (за Договором про відшкодування витрат орендодавця №164/164-М-Е від 01.02.2019),

- 6 522,89 грн. 3 % річних, нарахованих за сукупний період з 16.01.2021 по 04.10.2024 (за Договором оренди №164-М від 01.02.2019) та з 01.01.2021 по 04.10.2024 (за Договором про відшкодування витрат орендодавця №164/164-М-Е від 01.02.2019).

- 29 792,31 грн. інфляційні збитки, за сукупний період з лютого 2021 по серпень 2024 року (за Договором оренди №164-М від 01.02.2019) та з січня 2021 по серпень 2024 (за Договором про відшкодування витрат орендодавця №164/164-М-Е від 01.02.2019).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між сторонами був укладений договір оренди №164-М від 01.02.2019 та договір відшкодування витрат орендодавця №164/164-М-Е від 01.02.2019.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2021 у справі №911/3590/20 розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №164-М від 01.02.2019, укладений між КП «Агентством регіонального розвитку» та ФОП Логіновою Іриною Іллівною.

Крім того, вказаним рішенням за договором оренди №164-М від 01.02.2019 у період листопад 2019 - листопад 2020 року та за договором №164-М-Е від 01.02.2019 у період листопад 2019-жовтень 2020 року стягнуто з ФОП Логінової І.І. наявну заборгованість та штрафні санкції.

Звертаючись з позовом у справі №911/2742/24 позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості за спірними договорами, яка не охоплена рішенням від 22.02.2021 у справі №911/3590/20.

Крім того, позивач також нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

Так, в п.73 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17 від 05.06.2018 року зазначено, що з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.10.2024 №354941977555 фізична особа-підприємець Логінова І.І. припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 01.06.2021 за власним рішенням номер запису 2003600060004003222.

Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно зі статтею 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов`язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідач, укладаючи з відповідачем спірні договори, які є підставою заявленого позову діяла у статусі суб`єкта підприємницької діяльності.

Суд зазначає, що визначальною ознакою розмежування господарської та цивільної юрисдикції в даному випадку є зміст правовідносин сторін як таких, що виникли з господарських відносин та у процесі здійснення позивачем та відповідачем підприємницької діяльності, отже спір у справі підвідомчий господарському суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2024 позовну заяву КП «АРР» залишено без руху, зобов`язано позивача усунути недоліки позовної заяви у строк, що не перевищує десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.10.2024 позивач КП «Агентство регіонального розвитку» подав заяву №1-11/440 від 23.10.2024 про усунення недоліків, до якої додано виправлену позовну заяву та докази її направлення на належну адресу проживання відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2024 відкрито провадження у справі №911/2742/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача Логінову Ірину Іллівну подати суду у строк п`ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати заборгованості за Договором №164-М від 01.02.2019 (28 832,81 грн.) та Договором від 01.02.2029 №164/164-М-Е (31789,95 грн.) за грудень 2020 - березень 2021 року (частина 2 ст. 74 ГПК України).

Вказану копію ухвали від 30.10.2024 про відкриття провадження, відповідно до вимог процесуального закону, було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням №0600978419930 на адресу, вказану у виправленій редакції позовної заяви, яка відповідає адресі місцезнаходження згідно з інформації з Єдиного державного демографічного реєстру. Однак, поштове відправлення не було вручено адресату та 18.11.2024 повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно із пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті підприємствами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п. з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (даний висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/17797/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Гарантований статтею 165 ГПК України п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 03.12.2024.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи у порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Станом на 20.12.2024 відповідач відзив на позов та докази на його підтвердження не подав.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши позов КП «АРР» до Логінової І.І. про стягнення 167 249,10 грн., всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №909/948/18.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2021 у справі №911/3590/20 встановлено, що 01.02.2019 між КП «Агентство регіонального розвитку» та ФОП Логіновою І.І. був укладений договір №164-М оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, за умовами якого:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, інженерні мережі та комунікації, що є їх невід`ємною частиною (далі-Майно) і знаходяться на балансі орендодавця (п.1.1);

- місце розміщення об`єкту оренди: Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 5, магазин «Мінська» (п.1.2);

- орендована площа складає 176,20 кв.м, в тому числі корисна площа 129,67 кв.м та площа загального користування будівлі 46,53 кв.м (п.1.3);

- орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у даному Договорі, але не раніше дати підписання даного Договору та Акту прийому-передачі (п.2.1);

- майно вважається переданим орендарю з моменту підписання Акта прийому-передачі (2.4.4);

- орендна плата вноситься орендодавцеві орендарем за користування майном незалежно від результатів свої господарської діяльності (п.3.1);

- орендна плата за корисну площу визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди лютий 2019 року (без урахування індексу інфляції за січень 2019 року) становить: 5 908,43 грн., крім того ПДВ 1 181,69 грн. Всього з ПДВ 7 090,12 грн. Розмір орендної плати за перший місяць фіксується в Договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці (п.3.2);

- орендна плата (компенсація) за площу загального користування визначається на підставі «Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади міста Славутича» та за перший (базовий) місяць оренди лютий 2019 року (без урахування індексу інфляції за січень 2019 року) становить 790,44 грн., крім того ПДВ 158,09. Всього з ПДВ 948,53 грн. Розмір орендної плати (компенсація) за площу загального користування за перший місяць фіксується в Договорі. За кожен наступний місяць оренди розмір орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що публікується в поточному місяці (п.3.3);

- орендна плата, визначена в даному договорі, наведена без урахування вартості комунальних послуг, електроенергії, експлуатаційних витрат орендодавця (п.3.4);

- орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним (п.3.5);

- за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення платежу. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 232 ГК України (п. 3.8);

- орендар зобов`язується укласти з Орендодавцем договір про відшкодування витрат Орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію протягом 6 робочих днів з дати підписання Договору та забезпечити його належне виконання (п.5.1.9);

- щомісячно підписувати та повертати Орендодавцеві до останнього числа поточного місяця екземпляр Акту здачі-прийняття (надання послуг) по даному Договорі. У випадку, якщо у встановлений строк Орендар не поверне Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не подасть письмового обґрунтування з цього приводу, послуга вважається наданою в повному обсязі без будь-яких претензій на адресу Орендодавця (п. 5.1.21);

- цей договір вступає в силу з 01.02.2019 і діє до 30.01.2022 включно (п.7.1).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

Відповідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України. Частиною 3 ст. 283 ГК України встановлено, що об`єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 3 ст. 759 ЦК України особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Додатком №1 до Договору оренди №164-М від 01.02.19 сторони погодили та підписали розрахунок плати за перший місяць оренди спірного майна.

Крім того, рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2021 у справі №911/3590/20 встановлено, що 01.02.2019 між КП «Агентство регіонального розвитку» та ФОП Логіновою І.І. був укладений договір №164-М-Е про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та його експлуатацію, за умовами якого:

- орендодавець забезпечує експлуатацію та утримання, зданих в оренду площ по договору оренди від 01.02.19 №164-М, а орендар відшкодовує витрати орендодавця на виконання вказаних робіт, зазначених у додатку №1 (п.1.2);

- розмір відшкодування витрат орендодавця, визначений на підставі переліку запланованих витрат орендодавця, які пов`язані з його експлуатацією та утриманням майна комунальної власності, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 5, універмаг «Мінськ» (п.2.1);

- розмір відшкодування витрат орендодавця нараховується пропорційно орендованій площі та за перший базовий місяць становить 720,66 грн., крім того ПДВ -144,13 грн. Всього з ПДВ 864,79 грн. Вартість використаних матеріалів, інвентарю, спецодягу за послуги з прибирання площ загального користування, прибирання та благоустрою прибудинкової території об`єкту буде нараховуватися додатково шляхом поділу всіх фактичних витрат за місяць на загально орендовану площу, за виключенням орендованих площ, де дані послуги орендарям надають інші фізичні або юридичні особи (п.2.2);

- вартість використаних матеріалів та комплектуючих, які будуть використані на орендовані корисній площі сплачуються орендарем в повному обсязі на підставі виставлених рахунків (п.2.3);

- розмір відшкодування витрат по договору в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці нараховується у звітному місяці та вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним па підставі виставлених рахунків (п.2.5);

- орендар зобов`язується щомісячно підписувати та повертати орендодавцеві один екземпляр Акту здачі-прийняття (надання послуг) по даному Договорі. У випадку, якщо у встановлений строк орендар не поверне акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та не подасть письмового обґрунтування з цього приводу, послуга вважається наданою в повному обсязі без будь-яких претензій на адресу орендодавця (п. 3.2.8);

- при несвоєчасному внесені плати, передбаченої даним договором, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п.6 ст. 232 ГК України, а є подовженим по день фактичної сплати заборгованості (п.5.2);

- цей договір набуває чинності з 01.02.2019 і діє до закінчення терміну договору оренди №164-М від 01.02.2019, а в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання сторонами (п.6.1);

- чинність цього договору припиняється внаслідок зокрема закінчення строку дії договору оренди №164-М від 01.02.2019 або дострокового його розірвання (п.6.4).

Додатком №1 до Договору №164-М-Е від 01.02.2019 сторони погодили та підписали перелік запланованих експлуатаційних витрат та їх вартість (калькуляція) по будівлі магазину «Мінськ».

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2021 у справі №911/3590/20 розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності №164-М від 01.02.2019, укладений між КП «Агентством регіонального розвитку» та ФОП Логіновою Іриною Іллівною.

Крім того, вказаним рішенням за договором оренди №164-М від 01.02.2019 за період листопад 2019 - листопад 2020 року та за договором №164-М-Е від 01.02.2019 за період листопад 2019-жовтень 2020 року стягнуто з ФОП Логінової І.І. заборгованість та штрафні санкції.

Вказане рішення набрало законної сили 15.03.2021 та є обов`язковим до виконання на всій території України.

Звертаючись з позовом у справу №911/2742/24, позивач заявляє вимоги про стягнення заборгованості за спірними договорами, яка не охоплена рішенням від 22.02.2021 у справі №911/3590/20.

Щодо заборгованості за договором оренди:

Суд встановив, що за період грудень 2020 - березень 2021 позивач склав акти надання послуг на загальну суму 28 832,81 грн., а саме

№3512 від 31.12.2020 на суму 8 703,72 грн.,

№18 від 31.01.2021 на суму 2 247,68 грн.,

№344 від 28.02.2021 на суму 8 896,22 грн.,

№660 від 31.03.2021 на суму 8 985,19 грн.,

До вказаних актів також виставлено рахунки на оплату №3606 від 14.12.2020, №14 від 27.01.2021, №324 від 16.02.2021, №627 від 18.03.2021.

Відповідно до приписів статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3.9 Договору орендна плата вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відтак, суд встановив, що відповідач мав обов`язок внести орендну плату на рахунок орендодавця

за грудень 2020 року до 15.01.2021, а з 16.01.2021 настало прострочення,

за січень 2021 року до 15.02.2021, а з 16.02.2021 настало прострочення,

за лютий 2021 року до 15.03.2021, а з 16.03.2021 настало прострочення,

за березень 2021 року до 15.04.2021, а з 16.04.2021 настало прострочення.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач доказів сплати орендної плати суду не подала, у тому числі на вимогу пункту 2 ухвали суду від 30.10.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Разом із тим, суд встановив, що спірний договір оренди №164-М від 01.02.2019 був розірваний за рішенням суду від 22.02.2021 у справі №911/3590/20, яке набрало законної сили 15.03.2021.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Відповідно до частини 3 вказаної статті, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відтак, саме з моменту набрання рішенням, яким розірвано спірний договір, законної сили (15.03.2021), відносини оренди між сторонами припинились, у зв`язку з чим нарахування орендної плати поза межами дії договору суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Наявність наказу директора підприємства позивача №12 від 31.03.2021 про розірвання спірного договору оренди не змінює вказані висновки суду, позаяк вказаний договір був розірваний за рішенням суду і моментом його розірвання є набрання таким рішенням законної сили, безвідносно щодо наявності або відсутності додаткових дій (у тому числі наказів) орендодавця.

Суд зазначає, що у разі продовження користування відповідачем майном, яке передавалось в оренду, поза межами дії договору, права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

В даному випадку, за користування відповідачем майном у понад договірний строк, позивач не вправі нараховувати орендну плату, однак вправі застосувати до відповідача спеціальну міру відповідальності, передбачену статтею 785 ГПК України, а саме нарахувати та вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. Разом із тим, таких вимог у позовній заяві не заявлено. Суд зазначає, що позбавлений права визначати замість позивача позовні вимоги, оскільки відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належна до стягнення орендна плата за березень 2021 мала бути нарахована до 14.03.2021 (включно) і пропорційно кількості днів становить 4 057,83 грн.

За таких обставин, належна до стягнення сума основного боргу відповідача за договором оренди за період грудень 2020 року 14 березня 2021 року становить 23 905,45 грн.

Щодо заборгованості за договором про відшкодування витрат орендодавця №164/164-М-Е від 01.02.2019.

Суд встановив, що за період листопад 2020 року - березень 2021 року позивач склав акти надання послуг

№3376 від 30.11.2020 на суму 5 276,91 грн.

№3689 від 31.12.2020 на суму 7 262,14 грн.

№197 від 31.01.2021 на суму 4 600,93 грн.

№521 від 28.02.2021 на суму 8 770,83 грн.

№837 від 31.03.2021 на суму 5 879,14 грн.

До вказаних актів позивач виставив відповідні рахунки на оплату №3474 від 30.11.2020, №3776 від 31.12.2020, №179 від 31.01.2021, №489 від 28.02.2021, №785 від 31.03.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що розмір відшкодування витрат по договору в тому числі передплата до 100% очікуваної вартості комунальних послуг, що плануються отримати у наступному місяці, нараховується у звітному місяці та вноситься безготівковим платежем на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним па підставі виставлених рахунків.

Відтак, суд встановив, що відповідач мав обов`язок відшкодувати позивачу понесені витрати на утримання орендованого майна, з урахування положення ст. 254 ЦК України,

за листопад 2020 до 31.12.2020, а з 01.01.2021 настало прострочення,

за грудень 2020 року до 01.02.2021, а з 02.02.2021 настало прострочення,

за січень 2021 року до 01.03.2021, а з 02.03.2021 настало прострочення,

за лютий 2021 року до 31.03.2021, а з 01.04.2021 настало прострочення,

за березень 2021 року до 30.04.2021, а з 01.05.2021 настало прострочення.

Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідач доказів відшкодування витрат орендодавця, суду не подала, у тому числі на вимогу пункту 2 ухвали суду від 30.10.2024 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов`язковою для виконання на всій території України.

Разом з тим, суд встановив, що відповідно до положення п.6.1 та 6.4 договору про відшкодування витрат цей договір набуває чинності з 01.02.2019 і діє до закінчення терміну договору оренди №164-М від 01.02.2019 в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання сторонами. Чинність цього договору припиняється внаслідок зокрема закінчення строку дії договору оренди №164-М від 01.02.2019 або дострокового його розірвання.

З огляду на те, що договір оренди №164-М від 01.02.2019 був розірваний за рішенням суду, яке набрало законної сили 15.03.2021, спірний договір про відшкодування витрат також втратив чинність 15.03.2021 відповідно до положень п. 6.4 Договору.

Відтак, нарахування позивачем витрат за березень 2021 можливе лише по 14.03.2021, тобто по останній день чинності договору.

Суд дійшов висновку, що належна до стягнення з відповідача заборгованість за спірним договором про відшкодування витрат за березень 2021 року пропорційно кількості днів становить 2 655,10 грн.

За таких обставин, належна до стягнення сума основного боргу відповідача за договором про відшкодування витрат за період листопад 2020 року 14 березня 2021 року становить 28 565,80 грн.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання з оплати заборгованості за спірними договорами позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 70 311,14 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 3.8 Договору оренди встановлено, що за затримку внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення платежу. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2024 у справі №910/4629/21, від 20.01.2022 у справі №910/20734/20, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 18.04.2019 у справі №914/1126/14.

Проаналізувавши рішенням правління НБУ про розмір облікової ставки Національного банку України з 16.01.2021 (прострочення за першим спірним актом) по 04.10.2024 (останній день нарахування пені позивачем), суд встановив, що розмір пені, який встановлений у договорі (0,5%), перевищує граничний розмір встановлений законом.

Відтак, при розрахунку пені за договором оренди має застосовуватись розмір подвійної облікової ставки НБУ, а не 0,5% від несплаченої суми.

Відтак, позивач правомірно застосовує розмір подвійної облікової ставки НБУ для розрахунку суми пені.

Пунктом 5.2 Договору про відшкодування витрат встановлено, що при несвоєчасному внесенні плати, передбаченої даним договором, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу включно по день фактичної оплати. Строк нарахування пені не обмежується 6-ма місяцями згідно п.6 ст. 232 ГК України, а є подовженим по день фактичної сплати заборгованості.

Тобто, положеннями обох спірних договорів передбачена можливість нарахування пені понад шестимісячний строк встановлений в ч.6 ст. 232 ГК України.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем

за договором оренди №164-М (за сукупний період 16.01.2021-04.10.2024):

ПеріодОрендна плата, грн.Строк оплати, з урахуванням ст. 254 ЦК УкраїниПеріод прострочення в межах заявленогоПеня, грн.грудень 20208 703,7215.01.202116.01.2021-04.10.202410 237,24січень 20212 247,6815.02.202116.02.2021-04.10.20242 620,79лютий 20218 896,2215.03.202116.03.2021-04.10.202410 288,41березень 20214 057,8315.04.202116.04.2021-04.10.20244 648,05Всього23 905,45 27 794,49

за про відшкодування витрат №164/164-М-Е (за сукупний період 01.01.21-04.10.24):

ПеріодВартість наданих послуг, грн.Строк оплати, з урахуванням ст. 254 ЦК УкраїниПеріод прострочення в межах заявленогоПеня, грн.листопад 205 276,9131.12.202001.01.2021-04.10.20246 232,68грудень 207 262,1401.02.202102.02.2021-04.10.20248 501,07січень 214 600,9301.03.202102.03.2021-04.10.20245 343,50лютий 218 770,8331.03.202101.04.2021-04.10.202410 093,41березень 212 655,1030.04.202101.05.2021-04.10.20243 024,92Всього28 565,91 33 195,58

встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за заявлений період становить 60 990,07 грн., у зв`язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивач нараховує та просить стягнути з відповідача три відсотки річних та інфляційні втрати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд, перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем

за договором оренди №164-М (за сукупний період лютий 21-серпень 24):

ПеріодОрендна плата, грн.Строк оплати, з урахуванням ст. 254 ЦК УкраїниПеріод прострочення, в межах заявленого 3%, грн.Інфляційні втрати, в межах заявленого періодугрудень 208 703,7215.01.202116.01.2021-04.10.2024970,93лютий 21-серпень 24 4 486,27січень 21 2 247,6815.02.202116.02.2021-04.10.2024245,01березень 21-серпень 24 1 124,83лютий 21 8 896,2215.03.202116.03.2021-04.10.2024949,27квітень 21-серпень 24 4 228,89березень 214 057,8315.04.202116.04.2021-04.10.2024422,65травень 21-серпень 24 1 887,37Всього23 905,45 2 587,8611 727,36

за про відшкодування витрат №164/164-М-Е (за сукупний період січень 21-серпень 24):

ПеріодВартість наданих послуг, грн.Строк оплати, з урахуванням ст. 254 ЦК УкраїниПеріод прострочення в межах періоду позивача3%, грн.Інфляційні втрати, в межах заявленого періодулистопад 205 276,9131.12.202001.01.2021-04.10.2024595,17січень 21-серпень 24 2 823,91грудень 207 262,1401.02.202102.02.2021-04.10.2024799,97лютий 21- серпень 24 3 743,22січень 214 600,9301.03.202102.03.2021-04.10.2024496,24березень 21- серпень 24 2 302,48лютий 218 770,8331.03.202101.04.2021-04.10.2024924,35квітень 21- серпень 24 4 169,28березень 212 655,1030.04.202101.05.2021-04.10.2024273,27травень 21- серпень 24 1 234,89Всього28 565,91 3 089,0014 273,78встановив, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних за заявлений період становить 5 676,86 грн., інфляційних втрат 26 001,14 грн., у зв`язку з чим вказані вимоги мають бути задоволені частково.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов КП «АРР» частково та ухвалює рішення про стягнення з Логінової І.І. 52 471,41 грн. основного боргу, 60 990,07 грн. пені, 5 676,86 грн. процентів річних, 26 001,14 грн. інфляційних втрат.

У зв`язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив орендну плату та не оплатив надані позивачем послуги вчасно та у повному обсязі, що призвело до необхідності позивачу звертатися до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору у мінімальному встановленому законом розмірі 3 028,00 грн. повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області задовольнити частково.

2. Стягнути з Логінової Ірини Іллівни, д.н. 20.02.1973 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

на користь Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, м. Славутич, Центральна площа, б. 5, ідентифікаційний код 32301037)

52 471,41 грн. (п`ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят одну гривню сорок одну копійку) основного боргу,

60 990,07 грн. (шістдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень сім копійок) пені,

5 676,86 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят шість гривень вісімдесят шість копійок) процентів річних,

26 001,14 грн. (двадцять шість тисяч одну гривню чотирнадцять копійок) інфляційних втрат,

3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Конюх