Рішення

від 19.12.2024 по справі 913/372/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м.Харків Справа № 913/372/24

Провадження №16/913/372/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит», м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва», смт Мілове, Старобільського району Луганської області

про стягнення 4 513 082,72 грн

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання Педаш В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача (в режимі відеоконференції): адвокат Гамей В. В., на підставі ордеру серії АВ № 1149822 від 23.08.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000188 від 18.10.2017;

від відповідача: представник не прибув,

в с т а н о в и в :

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про стягнення збитків, понесених у зв`язку з не поставленням товару, у розмірі 4 513 082,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.07.2020 між позивачем (покупцем за договором) та відповідачем (постачальником за договором) було укладено договір поставки № Р90029, відповідно до пунктів 1.1. та 2.1. якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі товар, продукція) у кількості 1 000,00 тонн +/-5% за вибором покупця.

Однак, постачання всього обсягу законтрактованого товару у кількості 1 000,00 тонн відповідачем позивачу у визначені договором строки не відбулося.

А тому з метою забезпечення безперервного процесу здійснення господарської діяльності та досягнення запланованих показників виробництва, та, зважаючи на невиконання відповідачем договірних зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит», за для заміщення непоставлених відповідачем 1 000,00 тонн товару, позивач уклав договори поставки насіння соняшнику з іншими контрагентами за більш високою ціною, у зв`язку з чим позивач вважає, що він поніс збитки, купуючи товар за більш високою ціною.

Відтак, позивач впевнений, що в силу п. 8.5. договору поставки відповідач зобов`язаний відшкодувати йому різницю між сплаченою ціною за товар, який було придбано позивачем на заміщення непоставленого товару згідно договорами поставки №-PREP від 26.10.2020 та № Р90372 від 28.10.2020, та ціною, визначеною у договорі поставки № Р90029 від 30.07.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 справу передано на розгляд судді Шеліхіній Р. М.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 30 вересня 2024 року о 10 год 30 хв.

18.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву без номера від 17.09.2024 з клопотанням про витребування доказів.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на наступне: за договором сторонами домовлено про безпосереднє виробництво саме відповідачем особисто (безпосередньо) товару, що має бути поставлений по договору, і вказаний товар має бути поставлений «вперше» - тобто безпосередньо після його виробництва (зібрання), виключаючи можливість перепродажу куплених товарів у інших постачальників, що призвело б до неналежного виконання умов договору відповідачем, так як поставлений товар не був би поставлений «вперше». Позивач, на думку відповідача, умисно був заінтересований виключно у штрафних санкціях та не бажав отримання виконання договору, а тому одразу, як вказує відповідач, відмовився від самого договору, використавши інститут штрафу як наживу, що не допускається.

З метою виробництва соняшника в агросезоні 2020 року відповідачем були укладені договори із філіями Державного підприємства «Конярство України», а саме: філією «Деркульський кінний завод № 63» Державного підприємства «Конярство України» Договір виконання сільськогосподарських робіт №11 від 29.04.2020, Договір застави майбутнього врожаю № 17 від 29.04.2020 та Договір купівлі-продажу незавершеного виробництва № 16 від 29.04.2020.

Ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20 було накладено арешт на врожай сільськогосподарських культур 2020 року, у т.ч. і на врожай соняшника, розташованого на земельних ділянках філій «Стрілецький кінний завод № 60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Ухвалами слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2020 у справі №428/6540/20 та від 18.08.2020 у справі №428/6600/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку, яка належить голові ФГ «Криничне» Батирсултанову Махачу Далгатовичу.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №759/15457/20 було накладено арешт на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод № 60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.09.2021 у справі №428/6599/20 було задоволено апеляційну скаргу ФГ «Криничне» та скасовано арешт, накладений на частину майна господарства.

Відповідач стверджує, що спроби зняти арешт із арештованого врожаю соняшника 2020 року та доступу до земельних ділянок, на яких він знаходився, виявилися безрезультатними. Так, ухвалою слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.10.2020 у справі №428/4589/20 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні клопотання про зняття арешту з врожаю сільськогосподарських культур, накладеного 11.08.2020.

10.10.2020 Міловським відділом поліції ГУ НП у Луганській області було затримано сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для здійснення збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Стрілецький кінний завод №60» ДП «Конярство України». Вилучена техніка господарства перебувала у полях під охороною до моменту винесення ухвали слідчого судді Міловського районного суду Луганської області від 16.11.2020 у справі №418/3554/20 про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2020 у справі №757/45201/20 було скасовано арешт врожаю сільськогосподарських культур 2020 року, накладений ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.08.2020 у справі №428/6444/20.

У подальшому ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справах №757/47116/20 та №757/47119/20 був знову накладений арешт на земельні ділянки, на яких знаходився незібраний врожай соняшника 2020 року.

30.10.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №757/47216/20 було накладено арешт на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне», яка приїхала для збору врожаю соняшника, придбаного як незавершене виробництво у філії «Лимарівський кінний завод №61» ДП «Конярство України».

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі №759/19782/20 було задоволено клопотання ФГ «Криничне» та скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №757/47119/20 на земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні, володінні ДП «Конярство України», зокрема, його філій Стрілецький кінний завод №60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України», на яких знаходиться урожай сільськогосподарських культур 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18.03.2021 у справі №759/4673/21 ФГ «Криничне» було відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна, зокрема, врожаю соняшника 2020 року, що знаходиться на території філій Стрілецький кінний завод № 60», «Лимарівський кінний завод № 61» ДП «Конярство України».

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 25.11.2020 у справі №759/20451/20 було скасовано арешт, накладений на сільськогосподарську техніку ФГ «Криничне» ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.10.2020.

Посилаючись на вказані обставини, відповідач стверджує, що не мав об`єктивної можливості виконати умови договору саме через незалежні від його волі обставини, а саме: конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов`язковим для відповідача та унеможливлювало збирати його врожай. У свою чергу, відповідач добросовісно вживав усіх належних заходів щодо скасування накладених арештів до 25.11.2020 тобто вже після настання розірвання позивачем договору в односторонньому порядку.

Також відповідач зазначає, що з метою засвідчення дії обставин непереборної сили, ФГ «Криничне», в установленому порядку, звернулося до Торгово-промислової палати України із відповідною заявою. Сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), ТПП України засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: акти та дії державних органів, зокрема, накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю, внаслідок чого було унеможливлено виконання ФГ «Криничне» зобов`язань перед ТОВ «Сателлит» за договором поставки щодо поставки і передання у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Окрім цього, самостійною причиною, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році стала посуха, яка мала місце на території Луганської області, та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю. Тобто мова йде про складні обставини природного характеру, зокрема, посуху, які є надзвичайними та такими, що неможливо було відвернути за таких умов.

Отже, посилаючись у відзиві на діяльність ФГ «Криничне», відповідач зазначає, що порушення зобов`язання відповідача перед позивачем за договором поставки, сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності будь-якої його вини, що є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності у будь-якому випадку. Посуха як природне явище, є тривалою за часом, обсяги збитків від якої неможливо оцінити одразу.

Оскільки, як зазначає відповідач, порушення за договором поставки сталося саме через незалежні від його волі обставини непереборної сили за відсутності його вини - це є підставою для звільнення його від цивільно-правової відповідальності.

У той же час, позивач 22.10.2020 звернувся із заявою про односторонню відмову від виконання договору, внаслідок чого договір було розірвано, та у 2021 році звернувся із позовом про стягнення штрафу у 20% розмірі у зв`язку із розірванням договору (справа № 913/768/21).

Відповідач також вважає безпідставними посилання позивача на п. 8.5 розірваного з 22.10.2020 в односторонньому порядку договору поставки, яким передбачається, що у разі якщо постачальник не поставить товар у кількості передбаченій договором, покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов`язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою. Вказаний пункт припинив свою дію для сторін з моменту розірвання договору, тобто з 22.10.2020, а розірваний договір не створює правових наслідків після його розірвання окрім виконання вже існуючих між сторонами прав та обов`язків, а не тих обов`язків, які ще не виникли на момент дії договору з такого договору.

Також вказує на те, що товар, який поставлявся за договором поставки № Р90029 від 30.07.2020, так і умови такої поставки повністю відрізняються від того товару та відповідних умов поставки, що були узгоджені позивачем за його договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» № Р90361-PREP від 26.10.2020 та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» № Р90372 від 28.10.2020, а тому, навіть якщо б п. 8.5 договору поставки № Р90028 від 30.07.2020 не припинив свою дію, то і тоді він не міг бути застосований, адже позивач відступив від його умов та придбав інший товар за іншими умовами, що, відповідно, істотно вплинуло на ціну товару і не може відбуватися за рахунок відповідача та від його дій в жодному разі не залежить.

Окрім того, самостійним доказом того, що договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» № Р90361-PREP від 26.10.2020 та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» № Р90372 від 28.10.2020 позивачем укладались у жодному разі не у зв`язку із не поставкою товару відповідачем, а в рамках його звичайної планової господарської діяльності є кількість насіння соняшника за відповідними договорами, а саме 1 193, 34 тонн насіння соняшника, оскільки у разі укладання договорів не в рамках господарської діяльності, а саме на заміщення, позивачу було б не розумно купляти на 193,34 тони більше соняшника по більшій вартості.

Також відповідач посилається на недоведення позивачем складу цивільного правопорушення - ані розміру заподіяної шкоди, ані причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та вказаною шкодою.

Відповідач зазначає, що чинним законодавством України, чітко визначаються випадки, коли особа має право на відшкодування збитків і що до їх складу включається. Жодна із вказаних обставин не наведена позивачем у позовній заяві. У якості шкоди, на думку відповідача, позивач вказує свою звичайну господарську діяльність у вигляді укладення відповідних господарських договорів, які на його думку були укладені за вищою ціною ніж було визначено в договорі із відповідачем, однак вказане не є ані прямими збитками, ані упущеною вигодою.

Також відповідач зазначає щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між господарською діяльністю позивача та діями відповідача.

Відповідач посилається на те, що договір поставки було розірвано 22.10.2020, що є наслідком припинення прав та обов`язків між його сторонами, що ними передбачались, у тому числі п. 8.5. цього договору з 22.10.2020.

Відповідач також наголошує, що за договорами, які було укладено задля компенсації поставки не отриманого товару позивачем було набуто зовсім інший за своїми характеристиками та умовами товар, аніж той, що мав бути поставлений за умовами договору поставки № Р90029 від 30.07.2020, а тому навіть за умови чинності п. 8.5 останнього на момент укладення відповідних договорів вони не підпадали б під його дію через те, що це є договори купівлі-продажу зовсім іншого «товару», і під п. 8.5 договору поставки № Р90029 від 30.07.2020 не підпадають.

Позивач, не намагався узгодити із відповідачем питання допоставки відповідного товару коли б відпали непереборні для відповідача обставини, або ж можливість поставити позивачу товар іншим чином, аніж його виробництво (вирощування), у тому числі шляхом надання відповідачу можливості підшукування контрагентів для позивача, які б поставили товар за більш сприятливими цінами.

Щодо посилання позивачем на аналітичні дані ДП «Держзовнішінформ», відповідач зазначає, що вони носять довідковий характер, не зрозуміло за якою методикою отримані та жодні обставини справи не підтверджують.

У відзиві відповідачем заявлено заяву про продовження строку на подання доказів, про які зазначені у відзиві, на розумний строк у межах підготовчого судового провадження. Вказана заява обґрунтована тим, що у зв`язку із військовим станом та окупацією його місцезнаходження потрібен певний додатковий час для збирання та подання вказаних документів; усі копії вказаних документів вже подавалися до судів у межах справи № 913/768/21, однак у зв`язку із витребуванням справи для розгляду касаційної скарги до Верховного Суду та знаходженням справи в стані поштового пересилання, неможливо ознайомитись з матеріалами справи та зробити відповідні фотокопії; згідно з інформацією представника відповідача станом на 17.09.2024 матеріали справи № 913/768/21 ще не були зареєстровані у Верховному Суді, однак 16.08.2024 вони були отримані згідно з даними Укрпошти.

Суд, розглянувши заяву відповідача про продовження строку для подавання доказів, які зазначені у відзиві на позовну заяву по справі № 913/372/24, дійшов до висновку про її задоволення.

До відзиву відповідачем також подано клопотання про витребування доказів від 17.09.2024 б/н.

У заявленому клопотанні відповідач на підставі ст. 81 ГПК України просить суд витребувати в ТОВ «Сателлит» інформацію щодо усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року за період з 22.10.2020 по 31.12.2020, а саме: реквізити договору (дата, номер), вартість за одну тонну та кількість тонн, що має бути поставлено; а також строки поставки; копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 по 31.12.2020.

В обґрунтування зазначеної вимоги відповідач зазначив, що в якості завданої шкоди, позивач посилається на свою господарську діяльність у вигляді укладення відповідних господарських договорів, які на його думку були укладені за вищою ціною ніж було визначено в договорі із відповідачем. При цьому, відповідач допускає, що будучи великим сільськогосподарським підприємством з безперебійним режимом роботи, позивач міг укладати вказані договори не на компенсацію недопоставленого соняшника відповідачем, а в рамках своєї звичайної господарської діяльності. Окрім того, укладаючи таким чином договори на власний розсуд, відповідач допускає, що позивач міг умисно відібрати найбільш вартісні договори (з найвищою ціною соняшнику) з метою протиправного збагачення за рахунок відповідача. Тобто в позивача можливо наявні інші договори купівлі-продажу соняшника українського походження врожаю 2020 року з значно меншою ціною за тонну соняшника, що істотно впливає на доведення розміру заявлених вимог позивача.

У судовому засіданні 25.09.2024 клопотання відповідача розглянуто і залишено без задоволення, про що вказано в ухвалі від 25.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» Колісниченка А. С. без номера від 17.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфереції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь відзив без номера від 25.09.2024, в якій позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, зокрема з тим, що позивач був заінтересований виключно в штрафних санкціях та використав інститут штрафу як наживу, оскільки це твердження відповідача абсолютно не підкріплене жодними належними та допустимими доказами чи реальними фактичними обставинами, які б могли їх підтвердити, та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Позивач також зазначає, що відповідач ототожнює штрафні санкції та збитки, які є різними інститутами за свою правовою природою та змістом. Правова природа збитків має певні особливості, серед яких, зокрема і те, що відшкодування збитків не є відповідальністю.

Таким чином, поданням позивачем позовної заяви має на меті не наживитися над відповідачем, а лише є наміром ефективного захисту свого порушеного права внаслідок недобросовісних та протиправних дій відповідача.

Позивач зазначає, що уклавши форвардний контракт на поставку певної кількості товару за фіксованою ціною, мав право очікувати належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а саме отримання партії товару за фіксованою ціною. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань позивач мав право на відшкодування збитків, які полягають у тому, що позивачу довелось купувати непоставлений товар за вищою ціною.

Укладаючи договір, сторони домовились саме про такий порядок компенсації втрат позивача, котрі викликані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань. Тому звинувачення відповідача про небажання позивача прийняти товар є повністю необґрунтованими, оскільки відповідач не довів належними доказами, що він вчиняв спроби поставити позивачу товар, однак останній відмовився його приймати.

Щодо наявності форс-мажорних обставин позивач зазначив, що на розгляді в Господарському суді Луганської області та в Східному апеляційному господарському суді перебувала справа № 913/768/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про стягнення штрафу у зв`язку з не виконанням договору поставки № Р90029 від 30.07.2020.

У межах розгляду справи № 913/768/21 питання щодо вставлення факту наявності чи відсутності форс-мажорних обставин, які могли б мати місце та вплинути на виконання відповідачем зобов`язання, передбаченого спірним договором № Р90029, вже було предметом розгляду.

Також позивач вказує, що в мотивувальних частинах рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022, Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 913/768/21, суди дійшли висновків про безумовне порушення відповідачем строку виконання зобов`язання за договором поставки, а також що таке порушення умов його виконання безпосередньо пов`язано із самостійною господарською діяльністю відповідача.

Щодо односторонньої відмови від договору поставки позивач зазначає, що відмовляючись від виконання договору згідно п. 8.2. договору, позивач здійснив це зі свого боку, лише в частині дії п. 5.2. договору № Р90029, який зобов`язував позивача прийняти і оплатити поставку. В іншій частині, договір № Р90029 залишається чинним, оскільки ні повідомлення з вих. № 22102020.5/010 від 22.10.2020, ні претензія з вих. № 22102020.4/010 від 22.10.2020 не містила вимоги (повідомлення) позивача про одностороннє повне розірвання договору № Р90029.

Щодо укладення договорів з іншими контрагентами на заміщення не поставленого відповідачем товару позивач наголошує, що відповідач мав належно виконати обов`язкові умови договору щодо поставки соняшника позивачу, чого ним зроблено не було, що і зумовило екстрену виробничу необхідність позивача укласти договори з іншими контрагентами за для заміщення непоставленої продукції аби унеможливити зупинення циклу виробництва на підприємстві, простій виробничих потужностей та накладення штрафних санкцій на позивача з боку інших контрагентів

Також позивач зазначає, що розглядається не та ситуація, коли позивач вимушено придбав товар за невиправдано завищеною ціною і тому він має доводити критичну необхідність такого придбання, а йдеться про те, що позивач придбав товар для здійснення своєї господарської діяльності за ринковою на той час ціною. Тобто, навіть якщо б позивач придбав товар у третіх осіб в межах своєї звичайної господарської діяльності, він придбав цей товар дорожче, ніж мав би придбати у відповідача в разі належного виконання останнім своїх зобов`язань, внаслідок чого в позивача створилися збитки, які згідно умов договору відповідач має відшкодувати.

Також позивач вказав, що відповідач, ставлячи під сумнів відомості надані офіційного аналітичного центру, уповноваженого Мінекономіки України на проведення таких досліджень, вчергове жодним чином не надає докази, що містили б підтвердження тез відповідача про нібито навмисну закупівлю товару позивачем за завищеними цінами, нібито з метою «наживи» на ТОВ «Діброва».

У відповіді на відзив позивач також зазначив і щодо співвідношення визначених якісних показників товару в договорі поставки № Р90029 від 30.07.2020 та договорах, якими була заміщена не поставлена відповідачем кількість товару. Різниця в показнику олійності є незначною, адже вона може мінімально коливатись в залежності від періоду збирання сировини. У контексті цього слід також звернути увагу і на те, що поставки за договорами на заміщення, з огляду на порушення зобов`язань відповідачем, вимушено відбувалась пізніше, що теж має вплив на такий показник.

Відтак, вказана мінімальна різниця лише в одному показнику не впливає на те, що заміщений товар є аналогічним до того, який не поставив позивачу відповідач.

Позивач також вказав на неправильне посилання відповідачем на наведену практику Верховного Суду стосовно стягнення збитків у вигляді понесених додаткових витрат.

У зв`язку з зазначеним позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

25.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів без номера від 25.09.2024, в яких просив відмовити у його задоволенні у зв`язку з тим, що витребування договорів аж по 31.12.2020, тобто за період у два місяці після укладення договорів на заміщення, позбавлено будь-якого доказового сенсу та виходить за межі розгляду предмету позову.

Також зазначив, що твердження відповідача про нібито «відібрання найбільш вартісних договорів» або про «умисне укладання договір за завищеними цінами» спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивач також вказав, що відповідач маючи намір витребувати зазначені в клопотанні докази, жодним чином не стверджує в свої заявах про наявність конкретних індивідуально визначених договорів, які на його думку могли б укладатись між позивачем та іншими контрагентами, а лише припускає можливість їх існування в природі. Так само відповідач не наводить конкретні відомі йому фактичні обставини, або інші належно обґрунтовані доводи, які б з належною вірогідністю могли б свідчити про дійсність тих обставин, про які він суб`єктивно стверджує.

Зазначив, що відповідач поданням такого клопотання про витребування доказів, намагається застосували концепцію негативного доказу, яка сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження одної сторони через відсутність спростування цього твердження іншою стороною, що є не припустимим у процесі доказування.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.09.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» Гамей В. В. без номера від 25.09.2024 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконфереції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про продовження строку для подавання доказів, які зазначені у відзиві на позовну заяву по справі № 913/372/24 задоволено. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Діброва» додатковий строк для подання доказів, вказаних у відзиві на позовну заяву, до закінчення підготовчого засідання в справі № 913/372/24. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про витребування доказів від 17.09.2024 б/н відмовлено. Продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, починаючи з 02.11.2024 по 02.12.2024 (включно). Підготовче судове засідання відкладено на 04 листопада 2024 року о 10 год 30 хв.

01.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення без номера від 30.09.2024, в яких він зазначив, що правова позиція позивача є необґрунтованою, оскільки з матеріалів справи чітко вбачаються поважні причини, чому відповідач не зміг своєчасно виконати зобов`язання. Крім того, позивач та відповідач могли погодити постачання відповідачем не лише власно виготовленого, а й аналогічного товару в інших постачальників за тією ж ціною, однак позивач відразу розірвав договір. Також відповідач зазначив, що своєю суб`єктивною незгодою з об`єктивними, поважними та непереборними обставинами, позивач жодним чином не спростував доводи відповідача щодо їх наявності.

Крім того, саме лише посилання позивача на преюдиційність рішення по справі № 913/768/21 не є належним, адже обставини наявності вини відповідача не є обставиною справи, а є лише правовою оцінкою таких обставин, а тому не є преюдиційною.

Відповідач вказує, що поведінка позивача є суперечливою, що є недобросовісним та забороненим чинним законодавством.

Відповідач просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Зазначені заперечення надіслані в установлений судом строк, а отже суд їх прийняв та долучив до матеріалів справи.

01.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про повернення відповіді на відзив, та інших неналежним чином оформлених заяв/клопотань/заперечень позивача без розгляду без номера від 30.09.2024, в якому просить повернути без розгляду відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 25.09.2024; заперечення проти клопотання про витребування доказів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» від 25.09.2024 на підставі п. 4 ст. 170 ГПК України.

В обґрунтування клопотання відповідач вказує, що вказані документи не містять номера справи, прізвища та ініціалів судді, незважаючи на те, що вони подані після постановлення ухвали про відкриття провадження в справі.

Суд залишив клопотання відповідача про повернення відповіді на відзив, та інших неналежним чином, на думку відповідача, оформлених заяв/клопотань/заперечень позивача без розгляду без номера від 30.09.2024 без задоволення.

02.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи без номера від 02.10.2024.

Вказане клопотання з додатками додано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.11.2024 підготовче судове засідання відкладено на 02 грудня 2024 року о 12 год 00 хв.

У судове засідання 02.12.2024 представники сторін не прибули.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2024 об 11 год 00 хв.

19.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення в справі без номера від 18.12.2024, в яких наведено актуальну судову практику щодо правозастосування в питанні визначення в договорі наперед встановлених збитків.

Вказані додаткові пояснення додано до матеріалів справи.

19.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Колісниченка А. С. надійшло клопотання без номера від 18.12.2024, в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному з 16.12.2024.

Розглянувши заявлене представником відповідача Колісниченком А. С. клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд не вбачає обґрунтованих підстав для його задоволення, оскільки доказів перебування представника відповідача на лікарняному до клопотання не долучено.

19.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Бардіна І. С. надійшла заява без номера від 18.12.2024, в якій просить надати справу № 913/372/24 «для дистанційного ознайомлення, направити копії матеріалів справи на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити проведення фотофіксації всіх матеріалів особисто в приміщенні суду; відкласти розгляд справи на іншу дату; прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення процесуальних дій за поданими клопотаннями відповідача про витребування доказів, про проведення судової експертизи та про долучення нових доказів».

В обґрунтування поданої заяви представником відповідача Бардіним І. С. зазначено, що лише 18.12.2024 йому, як адвокату, надано доручення приймати участь у даній справі.

Представником відповідача зазначено, що «після ознайомлення зі всіма матеріалами справи та особливо з «технічними» документами суду про відправку кореспонденції, є необхідність подати клопотання про призначення судових експертиз, оскільки з боку позивача були допущені зловживання процесуальними правами».

Також представником відповідача зазначено, що у відповідача наявна певна кількість нових доказів, які з`явились лише днями, а також є необхідність у заявлені цілої низки клопотань, пов`язаних з отриманням нових доказів.

У поданій заяві представник відповідача також навів доводи на підтвердження своєї правової позиції, які вже були зазначені у відзиві на позовну заяву без номера від 17.09.2024.

Також представник відповідача вказує на те, що відповідач подавав клопотання про витребування доказів, в якому просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» договори та інформацію. Суд ухвалою від 25.09.2024 відмовив відповідачу в задоволенні такого клопотання. Відповідач повторно просить витребувати відповідні докази, а саме: копії усіх договорів купівлі-продажу, поставки, постачання, виробництва, контрактації сільськогосподарської продукції, інших незалежно від назви договорів, за яким у власність ТОВ «Сателлит» мало перейти насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року а саме: реквізити договору (дата, номер), вартість за одну тонну та кількість тонн, що має бути поставлено; а також строки поставки, у разі необхідності із приховуванням персональних даних контрагентів ТОВ «Сателлит» та іншої комерційної таємниці, з доказами виконання вказаних договорів (накладними, актами приймання-передачі, платіжними дорученнями щодо оплати тощо) за період з 22.10.2020 по 31.12.2020.

Вислухавши правову позицію представника позивача, суд дійшов висновку про залишення клопотання в частині витребування договорів без розгляду, оскільки заявлені в клопотанні вимоги не стосуються суті спору, порушуватимуть права підприємства позивача на конфіденційність та комерційну таємницю при веденні підприємницької діяльності.

Перелічені в якості доказів у заяві види договорів в діяльності підприємства позивача, ніяким чином не доводитимуть доводи відповідача про обрання позивачем «вищої ціни» на насіння соняшнику та про безпідставне «збагачення» за рахунок ТОВ «Діброва».

Вирішуючи подану відповідачем заяву від 18.12.2024 в частині повторних вимог витребування від позивача договорів з приводу його господарської діяльності, суд виходив з приписів ст.ст. 73, 81 ГПК України та ст.ст. 6, 19, 44 ГК України.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Суд зазначає, що 17.09.2024 до відзиву відповідачем подавалось клопотання про витребування доказів б/н б/д. Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.09.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» про витребування доказів б/н б/д відмовлено.

У заяві без номера від 18.12.2024 представник відповідача Бардін І. С. просить витребувати ті самі докази та з тих самих підстав, питання щодо витребування яких суд уже вирішував ухвалою від 25.09.2024.

Суд, аналізуючи подану заяву в сукупності з матеріалами справи, дійшов висновку про зловживання представником відповідача своїми процесуальними правами, дії якого спрямовані на штучне затягування розгляду справи.

Крім того, суд наголошує, що до позову додано всі документи, необхідні для вирішення спору по суті, а відповідач не був позбавлений можливості надати докази на підтримку своєї правової позиції.

Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Таким чином, розглянувши подану заяву в частині витребування доказів, суд залишає її без розгляду.

Щодо заяви в частині ознайомлення з матеріалами справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 5 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 124 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 (далі Положення) у разі надходження заяви учасника справи щодо ознайомлення з матеріалами справи чи окремими документами в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» суд, який отримав таку заяву, забезпечує сканування відповідних матеріалів справи чи окремих документів у паперовій формі, що перебувають у такому суді, та долучає їх до матеріалів електронної судової справи.

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 6 ГПК України Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

З огляду на положення ст. 6 ГПК України, оскільки представник відповідача Бардін І. С., як адвокат, має електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, обмін документами здійснюється із застосуванням цієї системи або її окремої підсистеми (модуля).

Таким чином, суд зазначає, що представник відповідача не позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи в суді або через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему, або підсистему «Електронний суд». В іншій частині заяви щодо направлення копій матеріалів справи на електронну адресу bardinilya87@gmail.com, суд залишає без задоволення.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Суд зазначає, що процесуальні строки розгляду справи майже використані, справа неодноразово відкладалась за клопотаннями відповідача, суд надавав строки для подання відповідачем документів та доказів до матеріалів справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви в частині відкладення розгляду справи на іншу дату.

Щодо клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, суд зазначає наступне.

Нормами ГПК України не передбачено підстав, за яких є можливим повернення до підготовчого провадження на стадії судового розгляду справи по суті після закриття підготовчого провадження.

Лише за наявності певних обставин суд може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими.

В обґрунтування клопотання представником відповідача зазначено, що у нього наявна певна кількість нових доказів, які з`явились лише днями, у зв`язку з чим, є необхідність у заявлені цілої низки клопотань, які можливо заявити на стадії підготовчого провадження.

Однак представник відповідача не зазначив, які саме докази та коли саме вони з`явилися, а також не зазначив причини, через які ці докази не були подані у встановлений строк. Також відсутні докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання зазначених доказів.

У зв`язку з відсутністю доказів існування поважних обставин, виключності правової ситуації, суд дійшов висновку, що існує об`єктивна можливість для розгляду даної справи по суті. У даній справі зібрані докази достатні для встановлення та оцінки всіх обставин, які є предметом розгляду справи.

Таким чином, суд залишає заяву в частині повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття без задоволення.

У судове засідання 19.12.2024 у режимі відеоконференції прибув представник позивача Гамей В. В.

У судовому засіданні 19.12.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (далі покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва» (далі постачальник) було укладено договір поставки № Р90029 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року (далі товар) на умовах DAP (Доставлено до місця призначення) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сателлит» Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 76), згідно Інкотермс 2010.

Згідно з п. 2.1 договору загальна кількість товару в заліковій вазі становить 1 000,000 тонн +/-5% за вибором покупця.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що якість товару, що постачається постачальником, має відповідати вимогам діючого в Україні 4694:2006, а саме: вологість не більше 8%; сміттєва домішка не більше 3%; масляна домішка не більше 7%; олійність на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 45%.

У п. 2.3 договору сторони погодили гранично допустимі показники прийомки товару: вологість мінімум 5%, але не більше 13%; сміттєва домішка не більше 8%; масляна домішка не більше 15%; олійність на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 42%.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що ціна товару згідно даного договору становить 9 228,90 грн без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% 1 845,78 грн, що еквівалентно 399,95 доларів США за 1 тонну, згідно курсу НБУ на момент укладання договору 27,6867 грн за дол. США.

Таким чином, вартість за одну тонну насіння соняшника склала 11 074,68 грн з ПДВ (9228,90 грн + 1 845,78 грн).

Оплата товару здійснюється виключно у гривні (п. 3.1.1. договору).

Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладання договору становить 11 074 680,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 1 845 780,00 грн з урахуванням п. 2.1 цього договору, що складає еквівалент у сумі 399 952,33 доларів США +/- 5% згідно курсу НБУ на момент укладання договору (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару здійснюється партіями автомобільним транспортом у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020 в суворій відповідності до номеру договору, наданого покупцем. Датою поставки та відвантаження товару є дата передачі товару покупцю у місці призначення вказаному у п. 1.1. даного договору.

Згідно з п. 6.1.1. договору покупець перераховує суму оплати у розмірі 80% від загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з дати фіналізації розрахунків та отримання від постачальника товарно-транспортної накладної, копії видаткової накладної та коригування до видаткової накладної на весь обсяг постачання та рахунку постачальника, з подальшим обов`язковим переданням оригіналів зазначених документів.

Пунктом 6.1.2. договору передбачено, що інші 20% від загальної вартості товару сплачуються покупцем протягом п`яти банківських днів з моменту реєстрації постачальником у строки, передбачені законодавством, податкової накладної, розрахунку коригування до податкової накладної в ЄРПН згідно до вимог ст. 201 ПКУ на підставі отриманої квитанції про таку реєстрацію.

У розділі 8 договору сторони погодили відповідальність сторін.

Відповідно до п. 8.1 договору сторона, яка порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі будь-які суми неотриманого покупцем або в подальшому знятого з покупця податкового кредиту у зв`язку із неправомірністю надання постачальником податкової накладної (включаючи помилки у визначенні обов`язкових реквізитів) на загальну вартість товару, що постачається за цим договором або його частини, але не обмежуючись цим.

В разі, якщо поставка товару покупцеві була здійснена пізніше строків, вказаних в пп. 4.1 п. 4 цього договору, або товар поставлений в обсязі, іншому від передбаченому п. 2.1 договору, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару (п. 8.2 договору).

У п. 8.5 договору сторони погодили, що в разі, якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості, вказаній в пп. 2.1 даного договору, покупець має право укласти договір з третьою особою на недопоставлений об`єм товару. Постачальник в цьому випадку зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що жодна із сторін не відповідає за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у разі настання таких подій як повінь, пожежа, землетрус чи інших стихійних лих, а також воєнних дій, заколотів, державних заборонних актів чи інших обставин, якщо ці обставини настали після підписання сторонами даного договору і не залежать від їх волі. Якщо яка-небудь із обставин форс-мажору перешкоджає виконанню однією із сторін своїх зобов`язань в період дії договору, то даний договір може бути продовжений на строк протягом якого діяла така обставина.

Сторона, для якої виконання зобов`язань згідного договору стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою Палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань за договором.

Згідно з п. 9.4 договору сторони зобов`язуються докласти всі необхідні зусилля по зведенню до мінімуму всіх можливих несприятливих наслідків обставин форс-мажору. Якщо обставини форс-мажору перешкоджають виконанню якоюсь із сторін її зобов`язань згідного договору протягом більш ніж 15 днів, то даний договір може бути розірваний за вимогою однієї із сторін без відшкодування збитків іншій стороні.

Пунктом 13.4 договору цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, визначених даним договором. Цей договір, додатки, додаткові угоди до даного договору, а також будь-які пов`язані з його виконанням документи (довіреності, акти, розрахункові документи тощо) мають бути завірені печатками кожної зі сторін.

Постачальник підтверджує, що він є безпосереднім сільськогосподарським виробником товару, що поставляється вперше, та є платником єдиного податку, гр. IV в розумінні п. 291.4 Податкового кодексу України, та є платником ПДВ (п. 13.8 договору).

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідач поставку товару в кількості 1 000,00 тонн у визначені договором строки позивачу не здійснив.

15.10.2024 генеральним директором ТОВ «Сателлит» Зуб С. О. було видано Наказ №60/2-од від 15.10.2020 «Про необхідність укладення договорів поставки для забезпечення функціонування підприємства та мінімізації збитків», яким Торгівельним працівникам Комерційного відділу ТОВ «Сателлит» наказано невідкладно, але не пізніше 16.11.2020, укласти нові, поновити або продовжити існуючі договори з іншими постачальниками на поставку відсутнього (не поставленого) обсягу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

23.10.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №22102020.4/010 від 22.10.2020, в якій повідомив, що договором унормовано право покупця у разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, в односторонньому порядку відмовитись від виконання договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару. Таким чином, з огляду на факт відсутності поставленого товару до 22.10.2020, цією претензією інформує, що керуючись положеннями договору, позивач направляє на адресу відповідача повідомлення про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та нараховує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж 6 календарних днів. Покупець додав до претензії розрахунок вимог, які складаються з 30% штрафу від вартості непоставленого товару.

Також, позивач посилаючись на п. 8.5 договору, з метою отримання належної (запланованої до отримання) кількості товару та з метою розуміння необхідності здійснення компенсаторної закупівлі насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в кількості 1000 тонн просив відповідача повідомити про намір виконати договір, у випадку ігнорування заявлених вимог ТОВ «Діброва» буде зобов`язано компенсувати ТОВ «Сателлит» різницю в ціні закупленого у третіх осіб та непоставленого постачальником товару.

Крім того, 23.10.2020 позивачем було направлено відповідачу також повідомлення №22102020.5/010 від 22.10.2020, в якому позивач, пославшись на п. 8.2 договору, повідомив, що з огляду на факт нездійснення поставки всього обсягу товару до 22.10.2020, керуючись положеннями договору, позивач направляє на адресу відповідача повідомлення про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та нараховує штраф у розмірі 30% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів.

Як зазначено позивачем, за для заміщення не поставлених відповідачем 1 000,00 тонн товару, позивач уклав договори поставки насіння соняшнику з іншими контрагентами, зокрема:

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» (далі постачальник) укладено договір поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020, за яким постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а ТОВ «Сателлит» прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у загальній кількості товару в заліковій вазі 660,000 тонн +/- 5% за вибором покупця (п. 1.1. та 2.1. договору поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020).

Пунктом 3.1. договору поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020 встановлено, що ціна товару становить 12 916,67 грн без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% 2 583,33 грн.

Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення договору становить 10 230 002,64 грн +/-5%, в тому числі ПДВ 20% 1 705 000,44 грн з урахуванням п. 2.1. договору (п. 3.5 договору поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020).

На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» позивачу було поставлено 666,74 тонн насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року, що підтверджується видатковими накладними №000000000101 від 27.10.2020, №000000000107 від 28.10.2020, №000000000108 від 30.10.2020, №000000000109 від 31.10.2020, №000000000110 від 04.11.2020.

ТОВ «Сателлит» сплатило ТОВ «Востокагро» за придбаний товар 10 138 961,72 грн з ПДВ, що підтверджується доданими копіями платіжних документів: №2020102718210007 від 27.10.2020, №2020110218210018 від 02.11.2020, №2020110218210017 від 02.11.2020, №2020110518210058 від 05.11.2020, №2020110618210056 від 06.11.2020, №2020110918210042 від 09.11.2020, №2020111018210077 від 10.11.2020.

з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» укладено договір поставки № Р90372 від 28.10.2020, за яким постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а ТОВ «Сателлит» прийняти і оплатити насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в загальній кількості товару в заліковій вазі 526,600 тонн +/-5% за вибором покупця (п. 1.1 договору поставки № Р90372 від 28.10.2020 та п. 2.1 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 28.10.2024 до договору поставки № Р90372 від 28.10.2020).

Пунктом 3.1. договору поставки № Р90372 від 28.10.2020 встановлено, що ціна товару становить 13 625,00 грн без ПДВ за 1 тонну, крім того ПДВ 20% 2 725,00 грн.

Загальна вартість товару, що постачається, на дату укладення договору становить 8 609 910,00 грн, в тому числі ПДВ 1 434 985,00 грн (п. 3.5 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 28.10.2024 до договору поставки № Р90372 від 28.10.2020).

На виконання цього договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» позивачу було поставлено 526,60 тонн насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року, що підтверджується видатковими накладними № 845 від 30.10.2020, № 846 від 31.10.2020, № 838 від 29.10.2020, № 849 від 04.11.2020.

ТОВ «Сателлит» сплатило ТОВ «Росія» за придбаний товар 8 594 415,04 грн з ПДВ, що підтверджується доданими копіями платіжних документів: №2020103018210045 від 30.10.2020, №2020110218210012 від 02.11.2020, №2020110218210013 від 02.11.2020, №2020110518210052 від 05.11.2020, №2020110918210011 від 09.11.2020, №2020110918210012 від 09.11.2020, №2020110918210013 від 09.11.2020, №2020110918210008 від 09.11.2020.

За змістом службової записки Торгівельного представника ТОВ «САТЕЛЛИТ» Корнійко Д. М. від 13.11.2020 на виконання Наказу №60/2-од від 15.10.2020 позивачем укладено договори поставки насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року з ТОВ «Востокагро» договір № Р90361-PREP від 26.10.2020, за яким поставлено 666,740 тонн насіння соняшника за ціною 12 916,67 грн без ПДВ за 1 тонну; з ТОВ «Росія» договір № Р90372 від 28.10.2020, за яким поставлено 526,600 тонн насіння соняшника за ціною 13 625,00 грн без ПДВ за 1 тонну. Заміщення не поставленого товару по договору №Р90029 від 30.07.2020 виконано у повному обсязі.

Таким чином, згідно договорів поставки, укладених з ТОВ «Востокагро» та з ТОВ «Росія» було заміщено 1 193,34 тонн насіння соняшника, що на 193,34 тонни товару більше, ніж це було передбачено договором з відповідачем.

З огляду на це, зважаючи, що продавець ТОВ «Востокагро» поставив 666,74 тонн насіння соняшнику, з поставлених продавцем ТОВ «Росія» 526,60 тонн насіння соняшника позивач враховує лише 333,26 тонн (1000,00 тонн 666,74 тонн = 333,26 тонн).

Отже, позивач придбав у ТОВ «Востокагро» та ТОВ «Росія» 1 000,00 тонн насіння соняшнику, сплативши за цей товар загалом 15 587 762,72 грн з ПДВ (10 138 961,72 грн + 5 448 801, 00 грн).

З огляду на те, що ТОВ «Сателлит» замістило не поставлену ТОВ «Діброва» продукцію у кількості 1 000,00 тонн, проте здійснило це за більшою, аніж було передбачено договором №Р90029 від 30.07.2020, ціною, позивач поніс збитки у вигляді додаткових витрат на заміщення непоставленого товару аналогічним товаром. Такі збитки виникли з різниці між вартістю товару за договорами, укладеними з ТОВ «Востокагро» і ТОВ «Росія» та вартістю такої ж кількості товару за договором, укладеним з ТОВ «Діброва».

Позивач зазначає також те, що вказані ціни на насіння соняшнику, за якими він придбавав товар на заміщення непоставленого відповідачем товару, повністю відповідали ринковим цінам на той час, що підтверджується аналітичними даними Державного підприємства «Держзовнішінформ».

Таким чином, за розрахунком позивача, сума збитків, пов`язаних з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленої продукції, складає 4 513 082,72 грн (15 587 762,72 - (1 000,00 тонн * 11 074,68 грн).

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених вище у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і в сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто неналежне виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України ).

За змістом ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз викладених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що нормами ЦК України та ГК України визначені загальні підстави господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, а також умови, склад та порядок застосування до суб`єкта господарювання такого виду господарських санкцій, як відшкодування збитків.

Для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідач як постачальник за договором № Р90029 від 30.07.2020, був зобов`язаний поставити позивачу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у строк з 01.09.2020 до 15.10.2020, проте не виконав свої зобов`язання з поставки товару в повному обсязі в узгоджений строк.

Відповідно до п. 8.1 договору сторона, яка порушила умови даного договору, відшкодовує іншій стороні спричинені своїми діями чи бездіяльністю збитки та втрачений прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством України, в тому числі будь-які суми неотриманого покупцем або в подальшому знятого з покупця податкового кредиту у зв`язку із неправомірністю надання постачальником податкової накладної (включаючи помилки у визначенні обов`язкових реквізитів) на загальну вартість товару, що постачається за цим договором або його частини, але не обмежуючись цим.

Згідно з п. 8.5 договору в разі, якщо постачальник не поставить покупцеві товар у кількості, вказаній в пп. 2.1 даного договору, покупець має право укласти договір з третьою особою на недопоставлений об`єм товару. Постачальник в цьому випадку зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо поставки позивачу товару в повному обсязі в строк, встановлений договором, ТОВ «Сателлит» було розірвано договір з відповідачем в односторонньому порядку, як то передбачено п. 8.2. договору та приписами ст.ст. 652, 653 ЦК України, та було укладено договори поставки з іншими контрагентами: з Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокагро» (договір поставки № Р90361-PREP від 26.10.2020) та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» (договір поставки № Р90372 від 28.10.2020).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що він не здійснив поставку товару за договором.

Суд зазначає, що 23.10.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №22102020.4/010 від 22.10.2020, в якій, посилаючись на п. 8.5 договору, з метою отримання належної (запланованої до отримання) кількості товару, просив відповідача з метою розуміння необхідності здійснення компенсаторної закупівлі насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року в кількості 1000 тонн повідомити про намір виконати договір, та повідомив, що у випадку ігнорування заявлених вимог ТОВ «Діброва» буде зобов`язано компенсувати ТОВ «Сателлит» різницю в ціні закупленого в третіх осіб та непоставленого постачальником товару.

У матеріалах справи наявні докази направлення вказаної претензії відповідачу (копії опису вкладення та фіскального чеку від 23.10.2020).

Однак, претензія була залишена відповідачем без відповіді. Відповідач не повідомив позивача в розумний строк про намір виконати договір, не звернувся з пропозицією до позивача щодо зміни строків поставки. Доказів протилежного суду надано не було. Зазначене свідчить про невжиття відповідачем необхідних заходів для уникнення додаткових втрат позивача, передбачених п. 8.5 договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач уклав договори поставки з іншими контрагентами саме для заміщення обсягу насіння соняшника, не поставленого відповідачем за договором № Р90029 від 30.07.2020 за для забезпечення безперервного виробництва на підприємстві.

Щодо доводів відповідача про те, що до спірних правовідносин сторін не підлягають застосуванню умови п. 8.5 договору через односторонню відмову позивача від його виконання, суд зазначає наступне.

Так, у повідомленні №22102020.5/010 від 22.10.2020 позивач, пославшись на п. 8.2 договору, повідомив відповідача про відмову від виконання договору в односторонньому порядку та нарахування штрафу в розмірі 30% від вартості непоставленого товару за прострочення виконання зобов`язання більше ніж на 6 календарних днів.

Разом з тим, сторонами в договорі було погоджено умови п. 8.2 договору (щодо накладення штрафних санкцій у зв`язку із допущенням прострочення у поставці) та умови п. 8.5 договору (щодо відшкодування збитків додаткових витрат, пов`язаних із заміщенням непоставленого товару).

Пунктом 8.5. договору сторони чітко врегулювали між собою, що покупець має право укласти договір з третьою особою щодо поставки не отриманого товару, а постачальник у такому випадку буде зобов`язаний компенсувати покупцю витрати на укладення такого договору з третьою особою та різницю в ціні за товар між договором та договором з третьою особою.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо правомірності застосування положень п. 8.5 договору, адже відповідальність, передбачена сторонами, у вигляді відшкодування збитків (витрат по укладенню договору з третьою особою та різницю між ціною товару, яка була передбачена цим договором, і ціною товару, який був придбаний у третьої особи) може виникнути лише за умови, якщо постачальник порушить договір не поставить товар у кількості та в строки, вказаній в п.п. 2.1, 4.1. даного договору, і покупець укладе відповідні договори з третьою особою на недопоставлений об`єм товару.

Отже, саме через порушення відповідачем умов договору та нездійснення поставки товару, позивачем було реалізовано право на укладення договорів з іншими постачальниками.

Згідно предмету договору поставки № Р90029 від 30.07.2020 сторонами спору було погоджено поставку позивачу насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Зазначена вимога щодо предмету закупки була повністю дотримана позивачем при укладанні договорів з третіми особами, що підтверджується змістом укладених на заміщення договорів, та долучених видаткових накладних щодо поставки відповідного товару.

Пунктами 2.2 договору № Р90029 від 30.07.2020 встановлено, що якість товару, що постачається постачальником, має відповідати вимогам діючого в Україні 4694:2006, а саме: вологість не більше 8%; сміттєва домішка не більше 3%; масляна домішка не більше 7%; олійність на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 45%. Гранично допустимі показники прийомки товару: вологість мінімум 5%, але не більше 13%; сміттєва домішка не більше 8%; масляна домішка не більше 15%; олійність на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 42%.

Зазначені вимоги щодо якості та показників прийомки товару також були дотримані і під час укладення позивачем всіх договорів на заміщення з третіми особами. Єдиною відмінністю в показниках є показник олійності на абсолютно суху речовину (АСР), який у договорі, укладеному з відповідачем сторонами визначений не менше ніж 42%, тоді як в договорах на заміщення цей показник був погоджений сторонами не менше ніж 39%.

Суд зазначає, що відмінність у цьому показнику не свідчить про закупівлю позивачем з метою заміщення іншого, не аналогічного товару, адже як за договором № Р90029 від 30.07.2020, так і за всіма договорами заміщення позивачем придбавався конкретний товар насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року.

Погодження позивачем на заміщення придбати вказаний товар із показником олійності на абсолютно суху речовину (АСР) не менше ніж 39%, лише свідчить про погодження позивача прийняти товар дещо меншої якості, що є правом позивача та навпаки сприяє потенційно зниженню ціни, а не збільшенню.

Також у договорах на заміщення сторонами були унормовані додатково такі показники: хлорпірифос не більше 0,01 мг/кг; хлорпірифос-метил не більше 0,01 мг/кг, які не були зазначені в договорі з відповідачем № Р90029 від 30.07.2020. Зазначені показники передбачені та відповідають вимогам діючого в Україні ДСТУ 4694:2006, на яке міститься посилання у всіх договорах.

Показники хлорпірифос та хлорпірифос-метил є показниками рівня використання виробниками інсектицидів, які можуть використовуватися для боротьби з комахами-шкідниками в ряді культур.

Однак не зазначення вказаних показників у договорі з відповідачем № Р90029 від 30.07.2020 та включення їх поряд зі всіма іншими показниками, які відповідають вимогам діючого в Україні ДСТУ 4694:2006, не свідчить про здійснення закупівлі іншого товару.

Дослідивши інформацію, що міститься у витягах Аналітичних оглядів ринків АПК Державного інформаційно аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, суд погоджується з доводами позивача, що ціни на насіння соняшнику, за якими він придбавав товар на заміщення непоставленого відповідачем товару, відповідали ринковим цінам на той час, адже як вбачається ціни на товари олійного комплексу в Україні, а саме насіння соняшнику, станом на 21.10.2020 були на рівні 14600-15000 грн/т з ПДВ, а станом на 28.10.2020 15100-15500 грн/т з ПДВ.

Отже, суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач здійснював закупівлю насіння соняшника з метою заміщення по завищеним цінам та з метою наживи.

Заперечуючи проти заявлених позивачем вимог, відповідач також посилається на те, що не мав об`єктивної можливості виконати умови договору через незалежні від його волі обставини, а саме саму конструкцію укладеного договору та обставини непереборної сили у вигляді накладених судами численних арештів та заборон збирати арештований врожай, що було обов`язковим для відповідача та унеможливлювало збирати його врожай.

За умовами п. 9.3 договору №Р90029 від 30.07.2020 інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України.

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору поставки, підтвердженням існування форс-мажорних обставин може бути відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Матеріали справи містять сертифікат №3100-21-0951 від 03.12.2021 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), відповідно до якого Торгово-промислова палата України засвідчила такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): акти та дії державних органів, зокрема накладення арешту на врожай сільськогосподарських культур, заборона вчиняти дії з проходу, проїзду техніки та транспортних засобів і збирання врожаю ТОВ «Діброва» щодо обов`язку (зобов`язання), а саме: поставити і передати у власність насіння соняшника українського походження врожаю 2020 року у кількості 1 000 тонн у термін з 01.09.2020 по 15.10.2020 за договором поставки № Р90029 від 30.07.2020, укладеним з ТОВ «Сателлит», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання 15.09.2020, дата закінчення 20.07.2021.

Разом з тим, суд зазначає, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, яка постановою Касаційного господарського суду від 13.11.2024 залишена без змін, під час перегляду справи № 913/768/21 за позовом ТОВ «Сателлит» до ТОВ «Діброва» про стягнення штрафу в сумі 2 214 936,00 грн у зв`язку з не виконанням договору поставки № Р90029 від 30.07.2020, вже були встановлені обставини щодо форс-мажорних обставин, які могли б вплинути на виконання відповідачем договірного зобов`язання та звільнення від відповідальності, на які посилається відповідач і в цій справі.

Так, у постанові Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 913/768/21 зазначено, що сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951 не може слугувати безперечним та належним доказом на підтвердження наявності у відповідача форс-мажорних обставин, зокрема з тих підстав, що договори поставки врожаю соняшника іншому контрагенту та договір про розірвання договорів купівлі-продажу незавершеного виробництва і застави Торгово-промисловій палаті не надавалися. Отже, цей сертифікат фактично був виданий на підставі обмежених даних щодо ситуації навколо врожаю, який вирощувався на землях Філії «Деркульський кінний завод № 63» Державного підприємства «Конярство України».

В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Отже, встановлені постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 під час перегляду справи № 913/768/21 факти в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України мають для суду преюдиційне значення, а тому не підлягають доказуванню.

А тому, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для того, щоб сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.12.2021 №3100-21-0951 вважати належним та вірогідним доказом неможливості виконання відповідачем обов`язків за договором з позивачем, у зв`язку з чим слід констатувати, що відповідачем порушено строк виконання зобов`язання за договором.

Окрім цього, як зазначає відповідач у відзиві, самостійною причиною, яка вплинула на недобір врожаю соняшника у 2020 році стала посуха, яка мала місце на території Луганської області та суттєво вплинула на якісні та кількісні показники зібраного врожаю.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, довідкою, наданою Луганським обласним центром з гідрометеорології ДСУНС № 9911-1-1332/9911032 від 08.11.2021, відповідно до якої поблизу населених пунктів с. Новолимарівка Старобільського району та усього Міловського району Луганської області протягом червня переважала спекотна, з дефіцитом опадів погода. Починаючи з середини липня й майже до кінця жовтня тривав бездощовий період, опади, які випали, були неефективними та не впливали на покращення стану рослин. Почалася повітряна та ґрунтова посуха. На кінець цвітіння соняшника в більшості районів Луганської області метровий шар ґрунту був сухий зовсім. Опади протягом місяця носили локальний характер. Впродовж серпня переважав підвищений фон температури з короткими періодами похолодання, ефективних опадів не було. Вересень був найбільш посушливим за всі роки спостережень, опадів впродовж місяця не було. Умови, які склалися в період цвітіння соняшника (липень-серпень) були несприятливі для формування врожаю соняшника в 2020 році в Міловському районі через тривалу посуху. Гідротермічний коефіцієнт за вегетаційний період в більшості відповідав критерію «надзвичайно посушливий». Також спостерігався тривалий період з температурою повітря вище +30 С, що могло спричинити неповне запилення насіння соняшника, а низька вологість повітря, суховійні явища та жорсткий дефіцит ґрунтової вологи у період наливу насіння могли призвести до критичного зменшення врожаю та знизити технічні характеристики насіння.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір поставки № Р90029 було укладено 30.07.2020, тоді як спекотна погода розпочалася ще в червні, а бездощовий період настав із середини липня, що призвело до пересихання ґрунту станом на кінець липня.

Тобто на момент укладення договору несприятливі погодні умови, на які посилався відповідач, уже тривали, отже, могли бути враховані ТОВ «Діброва» при прийнятті договірних зобов`язань щодо поставки насіння соняшника, зокрема, при визначенні обсягу поставки відповідно до прогнозованої врожайності соняшника за таких несприятливих погодних умов.

Таким чином, вказані обставини належать до ризиків підприємницької діяльності ТОВ «Діброва», не є надзвичайними і невідворотними, і не можуть бути визнані підставою для звільнення його від сплати штрафу за непоставку товару за договором.

Вищезазначені обставини також були встановлені та підтверджені судом у постанові Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 913/768/21.

Крім цього, відповідачем було надано суду складені акти обстеження земельних ділянок, якими зафіксовано, що стан посівів соняшника є незадовільним, засушливі погодні умови вплинули на формування маленької шляпки, насіння щуплого з невеликою натурою, що зможе призвести до зниження врожайності соняшника.

Надані акти, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки ці акти не містять вичерпної інформації щодо ідентифікації земельних ділянок, зокрема відсутні їх кадастрові номери, місце розташування тощо.

Інші аргументи та заперечення відповідача, викладені в заявах по суті, не спростовують встановлених судом обставин і заявлених позовних вимог, тому судом до уваги не приймаються.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, тобто наявність повного складу цивільного правопорушення. Зокрема, у разі належного виконання ТОВ «Діброва» зобов`язань за договором та здійснення поставки товару у встановлений договором строк та в повному обсязі, не викликало б у позивача необхідності у здійсненні в найкоротші строки заміщення товару в інших контрагентів, і зазначені витрати не були б понесені позивачем.

Суд зазначає, що позивачем на заміщення непоставлених відповідачем 1 000,00 тонн насіння соняшника було придбано, на підставі укладених договорів з іншими контрагентами 1 193,34 тонн, що на 193,34 тонни товару більше, ніж це було передбачено договором поставки № Р90029 від 30.07.2020 з відповідачем.

Проте, позивачем при розрахунку враховано лише 333,26 тонн насіння соняшника, з поставлених Товариством з обмеженою відповідальністю «Росія» 526,60 тонн (1000,00 тонн 666,74 тонн = 333,26 тонн).

Згідно умов договору поставки з ТОВ «Росія» № Р90372 від 28.10.2020 вартість 333,26 тонн насіння соняшника становить 5 448 801,00 грн з ПДВ (333,26 тонн * (ціну товару за договором поставки № Р90372 від 28.10.2020, а саме 16 350,00 грн з ПДВ)).

Отже, позивач здійснив заміщення непоставленого відповідачем товару в обсязі 1 000,00 тонн, шляхом придбання аналогічного товару в інших постачальників загальною вартістю 15 587 762,72 грн з ПДВ.

Сума збитків, пов`язана з додатковими витратами за вимушене заміщення непоставленого товару розрахована за формулою:

З = (С) - (К * Ц1), де

З сума понесених збитків у вигляді понесених додаткових витрат;

С сума коштів, сплачена позивачем на користь ТОВ «Востокагро» та ТОВ «Росія» внаслідок заміщення непоставленої відповідачем продукції;

К кількість законтрактованого залишку не поставленого відповідачем товару за договором поставки № Р90029;

Ц1 законтрактована ціна товару з ПДВ за договором поставки № Р90029.

Розрахунок суми: 4 513 082,72 грн = 15 587 762,72 грн (1 000,00 тонн * 11 074,68 грн).

Таким чином, різниця між вартістю товару за договорами поставки з ТОВ «Востокагро» № Р90361-PREP від 26.10.2020, з ТОВ «Росія» № Р90372 від 28.10.2020 та вартістю такої ж кількості товару за договором поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Діброва» становить 4 513 082,72 грн з ПДВ (15 587 762,72 грн з ПДВ - 11 074 680,00 грн з ПДВ).

Перевіривши даний розрахунок, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.

З огляду на те, що умовами договору з відповідачем сторони погодили право покупця закупити аналогічний товар в іншого постачальника в разі неналежного виконання постачальником умов договору та разом з тим узгодили, що таке неналежне виконання може мати наслідком понесення покупцем збитків у розмірі різниці між фактичною вартістю отриманого товару і вартістю придбаного товару взамін, враховуючи, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару позивач здійснив заміщення непоставленого товару, придбавши аналогічний товар в інших контрагентів, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром, то доведеним є заподіяння позивачу реальних збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару аналогічним товаром; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, та повного складу цивільного правопорушення.

Таких же правових висновків у подібних спірних правовідносинах дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 14.06.2023 у справі №911/683/21.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути збитки, понесені у зв`язку з не поставленням товару в кількості 1000 тонн в строк до 15.10.2020, на суму 4 513 082,72 грн.

Відповідно до пп. 2-1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абзацу 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2024 року 3028 грн 00 коп.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивача на судовий збір у сумі 54 156,99 грн покладаються на відповідача.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовною заявою до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивачем був сплачений судовий збір у більшому розмірі, а саме в сумі 67 696,24 грн згідно платіжної інструкції № 296 від 22.08.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону У країни «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки звертаючись до суду із позовною заявою за допомогою підсистеми «Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю «Сателлит» було сплачено суму судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір, сплачений позивачем в сумі 13 539,25 грн підлягає поверненню після звернення до суду із відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 75, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діброва» (92500, Луганська область, Старобільський район, смт Мілове, вул. Міловська, буд. 68А, код ЄДРПОУ 21832609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателлит» (01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, буд. 32Б, офіс 1019, код ЄДРПОУ 13501985) 4 513 082,72 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 54 156,99 грн, видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України, та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024.

Суддя Ріта ШЕЛІХІНА