Рішення

від 23.10.2024 по справі 295/17479/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 295/17479/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Ковалишиної Н. М., розглянувши цивільну справу запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ

ВСТАНОВИВ:

До суду за підсудністю з Богунського районного суду м. Житомира надійшла вище вказана позовна заява, в обґрунтування якої зазначено, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, постачальником якого є позивач. Відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі здійснював оплату спожитого газу, який був поставлений до об`єкту нерухомості - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 24274,95 грн.

У зв`язку з наведеним представник позивача просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут" вказану суму заборгованості.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де викладено заперечення відносно заявлених позовних вимог.

Відповідач зауважує на відсутності ознак виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин та факту приєднання його як споживача до умов договору розподілу природного газу. За змістом пункту 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Учасник звертає увагу на відсутності доказів на підтвердження обставин споживання послуг, що повинно, зокрема, доводитись даними лічильника оператора ГРМ.

На думку сторони, відповідні обставини спростовують вимоги позивача про стягнення заборгованості за спожитий природний газ з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.

Сторона стверджує, що за адресою: АДРЕСА_1 , де розташовано об«єкт незавершеного будівництва, споживання природного газу фактично не здійснювалось.

Одночасно, відповідачем заявлено вимогу про застосування строків позовної давності як підстави відмови у задоволені позову.

Звернуто увагу на запровадження на території України карантину у період з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року, протягом якого строки позовної давності продовжувались, та, з огляду на приписи ч.1 ст. 257 ЦК України щодо строку загальної позовної давності, фактичному припиненні права на пред`явлення вимог щодо зобов`язань, строк виконання яких настав у період до березня 2017 року (а.с. 38-41).

Представником третьої особи, якане заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Акціонерне товариство «Житомиргаз»подано письмові пояснення (а.с. 112-113), у яких зазначає, що зафіксовані об`єми природного газу у спірний період є плановими (розрахунковими), нарахування яких зумовлено неотриманням від споживача у встановлений строк фактичних показань лічильника газу, а також відсутністю від споживача заяв про не проживання споживача за наявною адресою його об`єкту.

Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с. 58-59), у якому просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Житомиргаз збут» та стягнути заборгованість за спожитий природній газ з ОСОБА_1 у сумі 15082,63 грн, інфляційні втрати в сумі 6779,52 грн, 3% річних в сумі 2412,80 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи без її участі; позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні (а.с. 105). У попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, суд прийшов до наступного висновку.

У своїй діяльності по постачанню природного газу ТОВ "Житомиргаз збут" керується нормами Правил постачання природного газу, затвердженихпостановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послугвід 30.09.2015№ 2496 (далі Правила № 2496), Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою (далі Типовий договір постачання природного газу),Цивільним кодексом України.

Підтвердженням приєднання до умов договору є підписана та повернута заява-приєднання, та/або сплачений споживачем рахунок постачальника за поставлений природний газ, та/або фактичне споживання природного газу.

Відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору постачання природного газу побутовим споживачам, положення якого затвердженіпостановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2500.

Згідно п. 2 глави І Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2496 на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС розповсюджуються "Правила постачання природного газу", затверджених вказаною постановою.

Відповідно розділу ІІІ зазначених Правил, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору.

Як вбачається з доданого позивачем фінансового стану особового рахунку відповідача, останнім не здійснювались оплати послуг газопостачання; відповідач за період з 01.02.2016 року по 31.12.2023 року має заборгованість за споживання природного газу в сумі 15082,63 грн (а.с. 12-13).

Згідно п. 2 глави І Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2496 на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС розповсюджуються "Правила постачання природного газу", затверджених вказаною постановою.

Відповідно розділу ІІІ зазначених Правил, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору.

Через наявність заборгованості, що утворилась у відповідача з причини неналежного виконання своїх зобов`язань щодо оплати наданих послуг із постачання природного газу, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період з 01.03.2016 року по 31.01.2022 року та 3 % річних за період з 11.02.2016 року по 23.02.2022 року. Згідно поданого позивачем розрахунку, інфляційні втрати складають 6779,52 грн, 3% річних 2412,80 грн (а.с. 14-17).

Відповідно до копії акту на приймання встановленого газового лічильника № 264 від 31.05.2013 року, ОСОБА_1 було встановлено газовий лічильник Самгаз G4 № 4130875 за адресою: АДРЕСА_1 ; у лічильника опломбовано вхідний кран; початкові показники лічильника: 00000, кінцеві показники лічильника: 00000 (а.с. 84).

Згідно копії договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 08.05.2018 року (а.с. 49-50) ОСОБА_1 передав у власність (продав), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) незавершене будівництво, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

18.12.2023 року ОСОБА_2 підписав заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) за адресою: АДРЕСА_1 ; параметри лічильника: 4 Самгаз RS/2001-2 Р G4 № 4130875.

Акт про порушення № ZT 002048 від 05.01.2024 року про виявлення порушення, а саме: несанкціоноване відновлення газоспоживання за адресою: АДРЕСА_1 , складено за участю споживача ОСОБА_3 (а.с. 86).

Згідно копії акту № 152525 від 05.01.2024 року перевірки стану обліку природного газу з побутовим лічильником (а.с. 88) показники лічильника: 565,20 м3.

Відповідно до положень ст. ст.55,124 Конституції України,ст. 16 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) таст. 4 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2ст. 16 ЦК України).

Згідно п. 2 глави І Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 року №2496 на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС розповсюджуються "Правила постачання природного газу", затверджених вказаною постановою.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1ст. 510 ЦК України).

Положеннямистаті 525 Цивільного кодексу Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Згідно зіст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданих сторонами доказів слідує, що спір виник щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на наведене, зважаючи на те, що позивачем належними доказами не доведено суду те, що позивачем фактично надавались відповідачу вказані послуги з газопостачання за вказаною адресою, беручи до уваги досліджені судом докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем на надано належних доказів того, що ОСОБА_1 користувався наданими позивачем послугами та не оплатив їх надання.

Вирішуючи питання про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.257ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ч.ч. 4, 5ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як слідує із роз`яснень постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №14від 18.12.2009року «Просудове рішенняу цивільнійсправі» (п. 11), встановивши, що строк для звернення до суду пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування строку позовної давності заявлено стороною у спорі, і зроблено до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 69-73, 137-139), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 65-66)).

Суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ТОВ "Житомиргаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ слід відмовити саме з причини їх недоведеності.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 16, 509, 510, 525, 526, 610, 625 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природній газ - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024 року.

Суддя О. М. Дубовік