Рішення

від 16.12.2024 по справі 285/4588/24

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4588/24

провадження у справі № 2/0285/1530/24

16 грудня 2024 року м. Звягель

Новоград-Волинськийміськрайонний судЖитомирської області

в складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,

учасники у справі:

позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2

відповідач - ПАТ КБ "ПриватБанк" ,представник відповідача - Адаменко Т.С.

треті особи без самостійних вимог - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Голосіївський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ),

розглянувши в судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк»,

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

04.09.2024 представник позивача Міллер Т.А. звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій просив визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис,вчинений приватнимнотаріусом БондарІриною Михайлівноювід 11.08.2016року за№ НВХ400505та стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що спірний виконавчий напис вчинено з грубим порушенням ЦК України, ЗУ "Про нотаріат" та порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, оскільки стягувач не надав доказів безспірності вимог до боржника та кредитний договір між стягувачем та боржником не був нотаріально посвідчений і не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

09.09.2024 судом відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

30.09.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат стороною.

17.10.2024 до суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника відповідача АТ КБ ПриватБанк, в яких представник просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обгрунтування пояснень вказано, що відповідачем ОСОБА_1 не надано доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком, тобто не спростовано факту заборгованості чи розміру боргу. При цьому нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності нотаріус не зобов`язаний. Представником відповідача також зазначено про завищений та неспівмірний розмір витрат на правничу допомогу.

24.10.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (на додаткові пояснення), в яких вказано про спростування посилань відповідача. Так виконавчий напис було вчинено за період 4 роки 3 місяці 15 днів, поза строками позовної давності, а отже нотаріус не мав права вчиняти його у зв`язку зі спливом строку звернення стягувачем до нотаріуса. Відповідач вже намагався стягнути з позивача кошти шляхом звернення до суду, однак у задоволенні такого позову було відмовлено судом 20.02.2020 за недоведеністю позовних вимог. Укладений між банком та позивачем договір, який був наданий нотаріусу не був нотаріально посвідчений. Крім того вважає, що розмір судових витрат на правничу допомогу у сумі 8 000, 00 грн є доведеним та обгрунтованим.

Сторони в судове засідання не прибули, заявили письмові клопотання про розгляд справи у їх відсутності; представник позивача підтримав позовні вимоги, які просив задовольнити; представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особа в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили, пояснень до суду не надходило.

Дослідивши позовну заяву, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач у справі посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.08.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було вчинено виконавчий напис НВХ 400505, зареєстрований в реєстрі № 6825, яким пропонувала стягнути грошові кошти у сумі 58 110, 81 грн з ОСОБА_1 , які є її боргом за Кредитним договором ; б/н від 15.03.2012, укладений між нею та ПАТ КБ ПриватБанк , яке є правонаступником ЗАТ КБ ПриватБанк.

Відповідно до повідомлення Голосіївського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 28.08.2024 на виконанні з 14.08.2017 у відділі перебуває виконавче провадження № 54467661 з примусового виконання виконавчого напису НВХ 400505 від 11.08.2026 виданого приватний нотаріусом Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованості у розмірі 58110,81 грн. У порядку примусового виконання на рахунок з обліку депозитних сум 20.11.2023 надійшли грошові кошти боржника в розмірі 1893,79 грн та 30.07.2024 у розмірі 43405,42 грн, які в подальшому перераховано на рахунок стягувача.

Вирішуючи справу по суті, суд аналізує наступні норми права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається

у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені уПереліку(підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису з урахуванням змісту Постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року) ? «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються:а)оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Однак, з огляду на наявні у справі докази, судом не встановлено ту обставину, що позивач належним чином повідомлений про порушення ним зобов"язань перед стягувачем за кредитним договором та про зобов`язання погасити заборгованість у тому розмірі, який заявлений стягувачем. Також, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів отримання позивачем такої вимоги.

Встановлені судом обставини свідчать, що серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого написуоригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній. Так, у відзиві на позов відповідач вказує, що кредитний договір з позивачем укладався в письмовій формі, шляхом заповнення анкети- заяви.

Також судом встановлено, що строк, за який проводилося стягнення становить 4 роки 3 місяці 15 днів, що значно перевищує встановлений законом трьох річний строк.

Також рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20.02.2020 у справі № 752/26328/18 за позовною заявою АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 15.03.2012 в розмірі 103475,97 грн станом на 30.09.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог за недоведеністю факту укладення кредитного договору та умов, на яких він укладався.

Таким чином, встановленими судом обставинами та наявними у справі доказами спростовано позицію відповідача щодо необгрунтованості та недоведеності позовних вимог.

За такихобставинслідує, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості позивача перед відповідачем, оскільки сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості позивача.

Посилання представника відповідача на пропущення позивачем строку для оскарження виконавчого напису спростовано тими обставинами, що про наявність даного спірного виконавчого напису позивач дізналася лише 09.05.2023 року з мобільного додатку "ДІЯ. Інших обставин та доказів, які б надали підставу вважати, що позивач раніше знала про наявність спірного виконавчого напису, суду не наведено та не надано.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат, встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 як споживач кредитних послуг звернулася до суду з даним позовом з метою захисту своїх прав, тому звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви ( висновок ВС у справі № 743/1481/21 від 19.10.2022 ). За таких обставин судові витрати по сплаті судового збору у справі відсутні.

Представником позивача також заявлена вимога про компенсацію позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Представник відповідача вважає такий розмір правничих витрат завищеним та неспівмірним.

Відповідно до ст. 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наявні у справі докази в обгрунтування витрат на правничу допомогу, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання процесуальних документів та значимості таких дій у справі та виходячи з того, що судом задоволено позовні вимоги, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір до 6 000,00 грн.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст.ст.1-16, 18, 259, 628, 630, 634, 663 ЦК України, ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнаннявиконавчого написунотаріуса таким,що непідлягає виконанню задовольнити повністю.

Визнати таким,що непідлягає виконаннювиконавчий напис,вчинений приватнимнотаріусом Бондар Іриною Михайлівною від 11.08.2016 року за № НВХ 400505.

Стягнути з ПАТ КБ«ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданабезпосередньо досуду апеляційноїінстанції протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.

Найменування сторін у справі:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 );

відповідач - ПАТ КБ «ПриватБанк» ( код ЄДРПОУ - 14360570, юридична адреса - вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ ) ;

треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна ( місцезнаходження - вул. Центральна, 6/9, м. Дніпро), Голосіївський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( код ЄДРПОУ 34999976, місцезнаходження - вул. Юлії Здановської, 22/55, м. Київ).

Дата складення повного судового рішення 20.12.2024.

Суддя А.В.Михайловська