Рішення

від 20.11.2024 по справі 372/3637/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3637/23

Провадження № 2-205/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Кравченка М.В.,

секретаря судового засідання Сікорській М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» до ОСОБА_1 , фермерського господарства «Агро Мета» про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації речового прав,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року позивач через свого представника звернувся з позовом до суду, в кому просив визнати недійсними договір оренди земельної ділянки № 2, укладений 17 березня 2023 року між відповідачами на земельну ділянку площею 2,9903 га з кадастровим номером 3223188000:05:002:0007, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області та скасувати державну реєстрацію права оренди за ФГ «АГРО МЕТА» на вказану земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки № 3, укладений 17 березня 2023 року між відповідачами на земельну ділянку площею 2,9877 га з кадастровим номером 3223188000:05:002:0008, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області та скасувати державну реєстрацію права оренди за ФГ «АГРО МЕТА» на вказану земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 06.10.2015 року між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 2,9903 га з кадастровим номером 3223188000:05:002:0007, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області та договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 2,9877 га з кадастровим номером 3223188000:05:002:0008, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області. Такий договір був зареєстрований 16.03.2016 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після його смерті земельні ділянки загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області успадкувала його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право власності заповітом від 29.08.2018 року. Відповідно до п. 38 Договору оренди землі №138 від 06.10.2015 року, зазначено, по перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, у тому числі в порядку спадкування, а також реорганізація юридичної особи орендаря не с підставою для зміни умов або розірвання договору. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 с власником земельних ділянок загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 1223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, які вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 . Відповідно до п. 8 Договору оренди землі №138 від 06.10.2015 року, даний договір був укладений строком на 7 років. У вказаному договорі передбачено, що після закінчення дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар має не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У договорі зазначено, що він набирає чинності з моменту підписання, а не реєстрації. Таким чином, вказаний договір мав припинитись в жовтні 2022 року. Проте, через зупинення роботи Державного реєстру речових прав 24.03.2022 року, який вступив у дію 07.04.2022 року, договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими без волевиявлення сторін, на один рік без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення. Тож договір оренди вважався автоматично продовженим на 1 рік. Стосувалось це тих власників, термін дії договорів оренди яких закінчився після 07.04.2022 року. Діяла ця норма до 19.11.2022 року. Не повідомивши письмово про відсутність намірів пролонгації договору оренди, ОСОБА_1 уклала новий договір оренди земельної ділянки № 2 та № 3 від 17.03.2023 року з ТОВ «АГРО МЕТА». Позивач вважає, що договір №2 та №3 укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРО МЕТА», недійсний та реєстрація права оренди земельної ділянки за ТОВ «АГРО МЕТА» підлягає скасуванню.

07.09.2023 року ухвалою судді прийнято позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

30.10.2023 року представником відповідача ТОВ «АГРО МЕТА» подано до суду відзив, в якому останній просив в задоволенні позову відмовити, з огляду на наступне. Між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки №2 та № 3. 16.03.2016 року державний реєстратор зареєструвала за ТОВ «Трипілля Агро Плюс» право оренди земельної ділянки. У період з 01.01.2021 по 31.12.2022 року позивач не виконував свого обов`язку щодо сплати орендної плати. Відповідачка ОСОБА_1 також не отримувала від позивача письмового повідомлення про намір продовжити дію оренди. Договір оренди був зареєстрований 16.03.2016 року строком на сім років, а відтак дія договору закінчилась 16.03.2023 року, а не 06.10.2022 року та не потрапила у часовий проміжок дії автоматичної пролонгації. За таких обставин відповідачі уклали 17.03.2023 року договір оренди земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди землі № 2 та № 3, а тому жодних порушень законодавства відповідачами допущено не було.

31.10.2023 року відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду відзив в якому остання просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на загалом на аналогічні обставини.

13.11.2023 року ухвалою суду задоволено клопотання. Зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 372/2276/23 (провадження № 2-959/23).

10.05.2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ТОВ «Трипілля Агро Плюс» - адвоката Литвишка Ю.А. задоволено. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 13.11.2023 року скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

16.09.2024 року ухвалою суду закрито підготовче та призначено справу до судового розгляду по суті.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та представник відповідача ТОВ «Агро Мета» подали до суду заяву в яких просили проводити розгляд справи без їх участі. Проти позивних вимог заперечили в повному обсязі, просили відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності та співставленні, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено наступні обставини.

06 жовтня 2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки №138 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_2 на земельні ділянки загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області.

Даний договір оренди земельних ділянок був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.03.2016 року, номер запису про інше речове право - 13741505 та 13743584,

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після його смерті земельні ділянки загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області успадкувала його дружина ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право власності заповітом від 29.08.2018 року.

Відповідно до п. 38 Договору оренди землі №138 від 06.10.2015 року, зазначено, по перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, у тому числі в порядку спадкування, а також реорганізація юридичної особи орендаря не с підставою для зміни умов або розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 с власником земельних ділянок загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007. 1223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, які вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 8 Договору оренди землі №138 від 06.10.2015 року, даний договір був укладений строком на 7 років, також даний пункт договору передбачає, що після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Даний договір оренди землі, який був укладений 06.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ) на земельні ділянки загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, набирає чинності з моменту його підписання, а не з моменту державної реєстрації,

Також, відповідно до п. 41 договору оренди земельної ділянки №138 від 06.10.2015 року, передбачено, що даний договір набирає чинності після його підписання сторонами.

Окрім того, відлік строку дії договору оренди землі залежить від того, коли був підписаний такий договір до 01.01.2013 року чи після цієї дати.

За нормами законодавства до 01.01.2013 року підлягав реєстрації договір оренди. А після 01.01.2013 року реєстрації підлягає право оренди.

Договір оренди землі, укладений між ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та гр. ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ), підписаний сторонами після 01.01.2013 року, а саме: 06.10.2015 року.

Для договору оренди землі, підписаного у період з 01.01.2013 року до 16.01.2020 року, датою укладання с дата його підписання сторонами (або інша дата, вказана у договорі). При цьому така дата не залежить від дати державної реєстрації права оренди.

Починаючи з 01.01.2013 року законодавство щодо розглядуваного питання докорінно змінилось. Зокрема: дата укладення та строк дії договору є істотними умовами договору оренди землі (ч. 1 ст. 15 Закону № 161); договір оренди землі с укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, далі ЦКУ); моментом укладення договору оренди землі с дата одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозицій (ч. 1 ст. 640 ЦКУ).

Тобто з 01.01.2013 року відлік строку дії договору розпочинався з дати його підписання. А ось право оренди виникало з моменту реєстрації права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі Держреєстр прав). Без такої реєстрації орендар не міг реалізовувати законно своє право оренди. При цьому обов`язок реєстрації права покладався на орендаря.

Аналогічну думку Верховний Суд виклав у постановах від 02.10.2020 р. у справі №912/3295/18 та від 15.04.2021 р. № 927/75/20:

«Реєстрація прав на оренду землі, як зазначалось, є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення прав на землю; саме право оренди виникає з моменту реєстрації цього права; земля вважається переданою з моменту державної реєстрації права оренди. Натомість це не свідчить про те, що сам договір, для якого визначені загальні правила набрання чинності, набирає чинність з моменту реєстрації права.

Дійсно, орендар не може до реєстрації права оренди реалізовувати законно своє право оренди, проте реєстрація права є у зоні відповідальності орендаря, який уклавши Договір оренди, що набрав чинності за загальним правилом після підписання (якщо сторони не передбачили іншого в договорі), самостійно реєструє своє право та отримує всі повноваження користувача земельної ділянки на підставі договору оренди.

У проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами».

Таким чином, договір оренди земельної ділянки № 138 , який був укладений 06.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ) на земельні ділянки загальною площею 5,978 га 3 кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, мав припинитись лише в жовтні 2022 року.

Проте, через зупинення роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Законом України від 24 березня 2022 року, який вступив в дію з 07 квітня 2022 року. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» до п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України були внесені зміни, згідно з якими договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, термін користування яких закінчився після введення воєнного стану, вважаються поновленими без волевиявлення сторін на один рік без внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про поновлення.

Реєстри не працювали, орендодавці і орендарі, термін дії договорів оренди яких закінчився, не могли зареєструвати, а ні припинення, а ні поновлення договору.

Тож діяла норма про те, що договір оренди вважався автоматично подовженим на | рік. Стосувалось це тих власників, термін дії договорів оренди яких закінчився після 7 квітня 2022 року. Діяла ця норма до 19 листопада,

Таким чином, відповідно до доповнених пунктів 27 і 28 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, які набрали чинності 07 квітня 2022 року встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення: а) державної, комунальної власності, невитребуваних. нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування; б) приватної власності.

Законом України від 09 жовтня 2022 року № 2698-ІХ, який набрав чинності 19 листопада 2022 року, абзац перший підпункту 1 пункту 27 після слів «воєнного стану» доповнено словами «до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» (тобто цим Законом).

Аналіз наведених положень ЗК України дає підстави для висновку, що у період із 07 квітня 2022 року до 19 листопада 2022 року договори оренди земельної ділянки були поновлені на один рік без волевиявлення сторін договору, строк яких сплинув у цей проміжок часу.

Окрім цього, ОСОБА_1 повинна була не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору (06.10.2022 року) повідомити письмово ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про відсутність намірів пролонгації даного договору.

Оскільки ОСОБА_1 завчасно не повідомила про свої наміри щодо земельних ділянок загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, відповідно до договору оренди землі №138 від 06.10.2015 року, то даний договір вважається пролонгованим на новий строк.

Оскільки строк дій договору оренди закінчувався 06 жовтня 2022 року, тому, відповідно до пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, цей договір вважається поновленими на один рік без волевиявлення сторін, тобто до 06 жовтня 2023 року.

Окрім цього, не повідомивши письмово ТОВ «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» про відсутність намірів пролонгації даного договору, ОСОБА_1 уклала новий договір оренди земельної ділянки №2 та №3 від 17.03.2023 року з Фермерським господарством «АГРО МЕТА».

Про укладення нових договорів оренди земельних ділянок з новим орендарем, позивачу стало відомо з повідомлення №3 від 25.03.2023 року надісланого Фермерським господарством «АГРО МЕТА» та з витягів Державного ресстру речових прав на нерухоме майно від 22.03.2023 року.

Відповідно до ст.ст. 13, 24, 25, 15 Закону України «Про оренду землі» в оренду може бути передана земельна ділянка, яка повернута попереднім орендарем орендодавцю при умові відсутності прав на користування вказаною земельною ділянкою третьої особи.

В порушення зазначених норм матеріального права позивач, не зважаючи на те, що строк дії вказаного договору не закінчився та не зважаючи на те, що орендар не повернув орендодавцю предмет оренди, між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «АГРО МЕТА» укладено нові договори оренди вказаних земельних ділянок, які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.03.2023 року, номер запису про інше речове право 49636336 та 20.03.2023 року, номер запису про інше речове право 49643862.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що договори оренди земельних ділянок №2 та №№3 укладених 17 березня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «АГРО МЕГА» на земельні ділянки загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, що розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області недійсні та реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 17.03.2023 року та 20.03.2023 року підлягають скасуванню, оскільки договір оренди земельної ділянки №138, який був укладений 06.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» та ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_1 ) на вказані земельні ділянки закінчується 06 жовтня 2023 року, відповідно до пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який передбачав: під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану.

Отже, законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення ди договорів оренди саме без волевиявлення сторін, а тому висновки апеляційного суду про те, що така автоматична пролонгація запроваджена законодавцем для спрощення оформлення договорів для сторін, які бажають продовжити ці правовідносини, не відповідає змісту наведених положень закону.

Така автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок діяла до 19 листопада 2022 року, тобто до моменту, коли набрав чинності Закон України № 2698-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цеї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину с його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий Внаслідок, правочин не завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину с підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦІК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, Йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, пиляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин с таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 року, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. При розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з Типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи із змісту ст. ст. 210, 640 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» с укладеним з моменту його державної реєстрації.

Укладений договір визнається недійсним на підставі ст. 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є, в тому числі і умови, що визначені законом як істотні. Істотні умови договору оренди землі встановлені ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Таким чином, у Фермерського господарства «АГРО МЕТА» відсутні правові підстави щодо користування земельними ділянками загальною площею 5,978 га з кадастровими номерами 3223188000:05:002:0007, 3223188000:05:002:0008, розташовані на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області, оскільки відповідно пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, дані земельні ділянки перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИПІЛЛЯ АГРО ПЛЮС» до 06.10.2023 року включно.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом № 161-XIV та іншими законами України і договором оренди землі. Ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 листопада 2012 року розглянув справу № 6-107 це 12, предметом якої був спір про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не була стороною цього договору та зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст. ст. 387. 388 1ЦК України) якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст. 392 ЦК України) якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем. Положення ч. 3 ст. 215 ЦК України при вирішенні такої категорії справ підлягають застосуванню в тому разі, якщо позивач не домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом оспорюваного ним договору, а його порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання цього договору недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, та 3ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону, та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 252 ЦК України вказано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Переважною більшістю правовідносин, урегульованих нормами цивільного законодавства, є відносини, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб`єктів та нормальна реалізація ними суб`єктивних прав і виконання суб`єктивних обов`язків.

Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб`єктивних цивільних прав та виконання обов`язків.

Це загальне правило закріплене у статті 631 ЦК України, зокрема що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

У частині третій статті 640ЦК України в редакції Закону № 1878-VI від 11 лютого 2010 року, що діє з 01 січня 2013 року, визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Разом із цим, у частині п`ятій статті 6 Закону №161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11 лютого 2010 року № 1878-VI) визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792ЦК України та статті 15 Закону 161-ХIV.

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом. Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №357/8277/19.

Крім того колегія суддів в цій справі звернула увагу, що відповідно до п. 41 Договору, укладеного між сторонами, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами.

Суд констатує, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню закон, чинний на момент закінчення строку дії договору оренди, тобто станом на 12.10.2022 року.

У цей період діяв пункт 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у редакції Закону України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», який передбачав:

- під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: 1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану.

Отже, законом прямо визначено юридичний факт, з яким закон пов`язує поновлення дії договорів оренди саме без волевиявлення сторін.

Така автоматична пролонгація договорів оренди земельних ділянок діяла до 19 листопада 2022 року, тобто до моменту, коли набрав чинності Закон України № 2698-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель».

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС в складі Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 563/376/22-ц.

Суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного суду від 22 грудня 2021 року від № 357/8115/18, Верховний Суд дійшов до висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, має значення момент його підписання, а не момент вчинення реєстраційних дій щодо державної реєстрації права оренди.

Посилання представника відповідача на те, що строк потрібно відраховувати від моменту реєстрації права оренди, суд відхиляє, так як в Постанові Великої Палати від 18 квітня 2023 року зроблено відступ від попереднього висновку, щодо початку набрання чинності договору оренди землі за договорами, укладеними з 01 січня 2013 року і зазначено, що такий строк потрібно відраховувати від моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, тобто з моменту його підписання. Позивачем договір оренди укладено в жовтні 2015 року, а тому має бути застосовано саме висновок, зроблений в постанові від 18 квітня 2023 року.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе, певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі - у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину, відповідно до ст.215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди, передбачене статтею 33 Закону від 6 жовтня 1998 р. "Про оренду землі", поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду. При розгляді спорів про переукладення договорів оренди землі суди повинні враховувати, що згідно з Типовим договором оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. за № 101/4322, після виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства.

Укладений договір визнається недійсним на підставі ст. 215 ЦК України при недодержанні сторонами вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом № 161-ХІV та іншими законами України і договором оренди землі. Ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 цього Кодексу встановлюється порядок оформлення речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст.ст. 13, 24, 25, 15 Закону України «Про оренду землі» в оренду може бути передана земельна ділянка, яка повернута попереднім орендарем орендодавцю при умові відсутності прав на користування вказаною земельною ділянкою третьої особи.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 7 листопада 2012 року розглянув справу № 6-107 цс 12, предметом якої був спір про визнання договору недійсним за позовом особи, яка не була стороною цього договору та зробив правовий висновок, відповідно до якого у разі, якщо позивач, не будучи стороною оспорюваного ним договору, домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст. ст. 387. 388 ЦК України) - якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст. 392 ЦК України) - якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем. Положення ч. З ст. 215 ЦК України при вирішенні такої категорії справ підлягають застосуванню в тому разі, якщо позивач не домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом оспорюваного ним договору, а його порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання цього договору недійсним.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди є похідною від вимоги про недійсним договору оренди земельної ділянки №37, а тому вона також підлягає задоволенню судом.

Обраний спосіб захисту суд також вважає ефективним, тобто таким, що дозволить поновити права позивача.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права, оскільки порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 109, 193, 259, 263-265, 268, 273, 282, 365 ЦПК України, ст.ст. 16, 202, 203, 215, 232, 234, 238, 316-317, 319, 321, 330, 392, 407, 627, 792, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 17, 18, 19 Закону України «Про оренду землі», ст. 90 Земельного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №2 укладений 17 березня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «АГРО МЕТА» на земельну ділянку площею 2,9903 га 3 кадастровим номером 3223188000:05:002:0007, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію, яка була проведена 17.03.2023 року державним реєстратором Васильківської міської ради Київської області Садиковою І.І., яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за Фермерським Господарством «АГРО МЕТА» (номер запису про право власності 49636336) на земельну ділянку площею 2,9903 га з кадастровим номером 3223188000:05:002:0007, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №3 укладений 17 березня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «АГРО МЕТА» на земельну ділянку площею 2,9877 га 3 кадастровим номером 3223188000:05:002:0008, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області.

Визнати протиправним та скасувати державну реєстрацію, яка була проведена 20.03.2023 року державним реєстратором Васильківської міської ради Київської області Садиковою І.І., яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за Фермерським Господарством «АГРО МЕТА» (номер запису про право власності 49643862) на земельну ділянку площею 2,9877 га з кадастровим номером 3223188000:05:002:0008, що розташована на території Трипільської сільської ради Обухівського району Київської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Кравченко