Рішення

від 04.12.2024 по справі 373/2038/24

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/2038/24

Номер провадження 2/373/955/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Керекези Я.І..

за участі секретаря судових засідань Ткалі І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі цивільну справу № 373/2038/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

Представник позивачів адвокат Довбиш С.М. звернувся до суду із позовом та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини, за ОСОБА_2 на 1/4 частини садового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки для колективного садівництва, площею 0,0511 га, кадастровий номер 3223387200:06:014:0637, що розташовані по АДРЕСА_1 ).

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. Спадкоємцями після його смерті є дружина, яка перебувала у шлюбі із померлим із ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 та онук ОСОБА_2 за правом представлення після смерті своєї матері. Нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене майно в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього. На інше майно померлого були видані свідоцтва про право власності на спадкове майно на ім`я позивачів по справі. Неможливість оформлення права власності на спадкове майно іншим способом стала причиною звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою від 19 вересня 2024 року дану позовну заяву було залишено без руху і позивачам надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали (а.с.80).

На виконання вищезазначеної ухвали представник позивача адвокат Довбиш С.М. направив до суду позовну заяву в новій редакції (а.с.82-90).

Ухвалою від 24 вересня 2024 року було відкрито провадження у даній справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.91).

Ухвалою від 09 жовтня 2024 року було закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду (а.с.100).

07 листопада 2024 року до суду надійшла заява представника позивачів адвоката Довбиша С.М. про повернення надміру сплаченого судового збору (а.с.115-116).

Ухвалою від 04 грудня 2024 року було задоволено заяву про повернення судового збору.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та їх представник адвокат Довбаш С.М. не з`явилися. Представник позивачів адвокат Добвиш С.М. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності та відсутності довірителів. Позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити.

Представник відповідача (Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області) в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не направив.

Судом встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бориспіль Київської області помер ОСОБА_3 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 23 серпня 2023 року Бориспільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.37).

Позивач ОСОБА_1 перебувала із ОСОБА_3 у шлюбі, зареєстрованому 24 листопада 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, актовий запис № 674 (а.с.39).

Позивач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , видане 10 грудня 2001 року Мирненською сільською радою Бориспільського району Київської області ) (а.с.35).

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 17 лютого 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Бориспільського міського управління юстиції Київської області) ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу мала прізвище « ОСОБА_5 » (а.с.36).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 23 липня 1982 року Дударківською сільською радою Бориспільського району Київської області, ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_3 (а.с.70).

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Спаське Сосницького району Чернігівської області померла ОСОБА_4 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 29 липня 2013 року Виконавчим комітетом Мирненської сільської ради Бориспільського району Київської області) (а.с.38).

02 березня 2024 року між позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір про поділ спадщини, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Спірідоновою А.Ю. (а.с.52-53).

Після смерті ОСОБА_3 позивачі звернулися до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Спірідонової А.Ю. з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно.

Приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Спірідоновою А.Ю. були видані на ім`я позивачів свідоцтва про право власності на спадкове майно, зокрема на автомобіль марки «Mazda», д.н.з. НОМЕР_6 (а.с.40).

Приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Спірідонова А.Ю. відмовила позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку для колективного садівництва, площею 0,0511 га, кадастровий номер 3223387200:06:014:0637, що розташовані по АДРЕСА_1 , в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.32- 34).

Крім того,на підтвердженняпозовних вимогпредставником позивачівподано копіїтехнічних паспортівна житловийбудинок,розташованийпо АДРЕСА_1 з датою виготовлення 22 квітня 2024 року (а.с.12-31); інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с.41); відповідь Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 955/0227 від 04 липня 2024 року (а.с.42-43); копію наказу Головного управління Держгеокадасту у Київській області № 10-6583-СГ від 26 жовтня 2015 року (а.с.44); копію довідки СТ «Меліоратор» № 4 від 28 березня 2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 є членом СТ «Меліоратор», на його земельній ділянці по АДРЕСА_1 є будинок, який не зданий в експлуатацію (а.с.51); витяги з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (а.с.54-57); інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 371049168 від 22 березня 2024 (а.с.58-59); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -9934316282024 від 22 березня 2024 року (а.с.60-69); копію адвокатського запиту на адресу Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 31 від 13 червня 2024 року (а.с.71-72); висновок про вартість нерухомого майна (а.с73-78).

Інших доказів не надано, клопотань з цього приводу не заявлено.

Суд приймає до уваги подані представником позивачів докази, на підставі яких встановлені дані обставини справи, та вважає їх належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

В силу ч. 2 ст. 1223 цього Кодексу, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 цього Кодексу передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1268 цього Кодексу встановлено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

У відповідності до ч. 1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Отже, судом встановлено, що позивачі прийняли спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_3 у встановленому порядку. Отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на певне майно. У видачі Свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку та садовий будинок їм було відмовлено в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення частина перша статті 1225 ЦК України).

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК України встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. У п. 3.5 - вказано, що правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

ОСОБА_3 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, одна, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Витягу з Державного земельного кадастру, право власності за собою на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:06:014:0637 не зареєстрував.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачі, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 , набули право на спадкування усіх його прав та обов`язків, що належали йому на момент смерті, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, а не на визнання за ними права власності на неї.

За таких обставин, зважаючи на норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, в задоволення вимоги про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на земельну ділянку слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на садовий будинок, слід зазначити наступне.

Як було вже зазначено, подані позивачем докази суд вважає належними, допустимими та достовірними.

Будь-яких клопотань з цього приводу учасниками справи заявлено не було.

Щодо достатності поданих доказів, слід зазначити наступне.

В силу ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулює Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (затверджений постановою КМУ від 13.04.2011 року №461).

Згідно вказаного Порядку, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Для введення будинку в експлуатацію потрібно:

-технічний паспорт, внесений (зареєстрований) до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва;

-зареєстроване ДАБІ/ДІАМ повідомлення про початок виконання будівельних робіт (повідомлення про внесення змін) або відповідний реєстраційний номер (номери);

-документи на земельну ділянку;

- паспорт (або інший документ) та номер облікової картки платника податків.

31 серпня 2018 року набрав чинності Наказ Мінрегіону 03.07.2018 року №158 «Про затвердження Порядку проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт» (так звана будівельна амністія).

Будівельна амністія це спрощена процедура прийняття в експлуатацію, зокрема, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 500 квадратних метрів, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 500 квадратних метрів, збудовані (без оформлення дозвільних документів) у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року, за умови, що вони збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення.

Оформлення будинку по будівельній амністії не потребує отримання будівельного паспорта та/або дозвільних документів на початок виконання будівельних робіт.

Обов`язковим документом, що має бути поданий (інформацію про який має бути зазначена), є технічний паспорт. Важливо, що техпаспорт має бути зареєстрований в ЄДЕССБ (і мати реєстраційний номер наступного формату: TO01:XXXX-XXXX-XXXX-XXXX).

Садовий будинок збудований у 2014 році на земельній ділянці для колективного садівництва, право власності на яку не зареєстровано. Будь-яких даних, що померлий ОСОБА_3 з часу побудови садового будинку (2014 рік) по дату смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вчинив дії (виготовив документи), які передбачені вищезазначеними законодавчими актами, матеріали справи не містять. Всі подані докази (технічний паспорт тощо) датовані 2024 роком вже після його смерті.

Отже, проаналізувавши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано достатніх доказів того, що спадкодавець ОСОБА_3 мав у власності садовий будинок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачі, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 , набули право на спадкування усіх його прав та обов`язків, що належали йому на момент смерті, включно з правом на завершення процедури оформлення права власності на садовий будинок, а не на визнання за ними права власності на нього.

За таких обставин, зважаючи на норми ч. 1 ст. 13 ЦПК України, в задоволення вимоги про визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на садовий будинок слід відмовити.

Судовий збір, сплачений позивачами при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 80, 81, 141, 211, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Дівичківської сільської ради Бориспільського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складення рішення в повному обсязі вчинено 13 грудня 2024 року.

Суддя: Я. І. Керекеза