Рішення

від 12.12.2024 по справі 386/530/24

ГОЛОВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 386/530/24

Провадження № 2/386/270/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гут Ю. О.

з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог- служба в справах дітей Побузької селищної ради, Голованівський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання місця проживання дітей, звільнення від сплати аліментів та звільнення від виплати заборгованості по сплаті аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 01.05.2024 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог- служба в справах дітей Побузької селищної ради, Голованівський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання місця проживання дітей, звільнення від сплати аліментів та звільнення від виплати заборгованості по сплаті аліментів та 13.05.2024 з уточненною позовною заявою , в якій просить, визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою його проживання по АДРЕСА_1 ; звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 починаючи з 30.01.2023 та сплати заборгованості по виплаті аліментів, яка буде нарахована на день прийняття рішення.

Позовну заяву з врахуванням уточненої позовної заяви обґрунтовано тим, що 26 вересня 2006 року між громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2023 року шлюб розірвано, рішення набрало чинності та ніким не оскаржено. Від цього шлюбу вони мають дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 23 вересня 2022 року мати залишила дітей з батьком та виїхала в невідомому напрямку, а в листопаді 2022 року повідомила, що не має наміру повертатися та подає заяву про розірвання шлюбу. З старшим сином ОСОБА_6 мати припинила спілкування одразу, тобто з вересня 2022 року з молодшим сином ОСОБА_7 мати спілкувалася до жовтня 2023 року. Мати створила нову сім`ю, змінили місце свого проживання, яке не повідомила ні позивачу ні дітям. Факт, що мати не проживає за адресою АДРЕСА_1 , що також підтверджується актом обстеження від 08 грудня 2023 року. Вищевказана квартира належить дідусю дітей ОСОБА_8 , який відповідно до акту про встановлення факт проживання від 06 жовтня 2023 року не заперечує проживання позивача з дітьми в його помешканні. Після цих подій діти повідомили батьку, що прийняли рішення жити разом з ним. До прийняття такого рішення спонукало те, що питання з ким живуть діти та хто та як їх буде утримувати вирішує не мати дітей, а її співмешканець. Діти не можуть сприйняти чоловіка матері тому, що він вирішив взяти на себе обов`язок яким чином та в який спосіб мати буде спілкуватися з дітьми. Наразі батько дітей має офіційно працевлаштуватися і знову виникне питання про стягнення аліментів на дітей, хоча матір дітей за таких обставин не має права на отримання аліментів, так-як аліменти є власністю дитини. Сувора дійсність та життєві обставини вимусили батька дітей звернутися до суду з заявою про визначення місці проживання дітей з батьком так-як добровільно мати вирішити цей спір відмовляється. Ще раз наголошую, що спілкуванню відповідачки з дітьми позивач не перешкоджає та рішення проживати з батьком діти прийняли самі. За вказаних вище обставин психологічно діти не готові проживати разом з матір`ю, оскільки вихованням синів здебільшого останнім часом займався батько. За обставин, які склалися, позивачем створені найкращі умови для дітей, що підтверджується актом обстеження про встановлення факт проживання від 06 жовтня 2023 року. Виходячи з інтересів дітей, вважає за доцільне залишити їх на утриманні та вихованні батька за адресою: АДРЕСА_1 . Батько любить своїх синів та має змогу забезпечити їх всім необхідним, постійно слідкує за станом здоров`я дітей, піклується про їх розвиток, у нього з синами психологічний контакт, прив`язаність один до одного. Таким чином, проживання дітей разом з батьком, який має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, відповідає їхнім інтересам чого відповідачка забезпечити не в змозі. Разом з тим, батько не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки із дітьми і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлення піклування матері. Батько не заперечує і навіть підтримує положення сімейного законодавства, що кожен з батьків має право брати участь у вихованні своїх дітей. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 подала до суду заяву про дачу судового наказу про стягнення аліментів, яка судом була задоволена та Голованівським районним судом Кіровоградської області було видано судовий наказ від 27 лютого 2023 року в цивільній справі № 386/127/23 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину починаючи з 30.01.2023 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Діти проживають разом з батьком та перебувають на його утриманні мати дітей ніяким чином не повідомила відділ виконавчої служби про цей факт тому продовжує вимагати сплату аліментів. Відповідно до інформації, яка міститься у виконавчому провадження НОМЕР_5 заборгованість по виплаті аліментів станом на жовтень 2023 року становить 59364,72 грн.

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 14 травня 2024 року зазначений позов, був залишений без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів, з дня отримання ухвали, усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви.

27.05.2024 представник позивача через систему «Електронний суд» надіслала до суду заяву про надання додаткового строку для усунення недоліків позовної заяви згідно ухвали суду від 14.05.2024, в якій вказала, що для усунення недоліків позовної заяви недостатньо часу, оскільки для цього необхідно зробити запити та отримати на них відповіді, а також їй стало відомо, що відповідачка змінила своє місце проживання, що потребує також додаткового уточнення.

18.05.2024 постановлено ухвалу суду про проджовження процесуального строку для усунення недоліків .

05.06.2024 представник позивача усунув вказані в ухвалі суду недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.06.2024 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження; зобов`язано службу у орган опіки та піклування Побузької селищної ради Кіровоградської області подати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька дитини ОСОБА_2 , який бажає проживати з дітьми, брати участь у їх вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

13.08.2024 та 16.08.2024 служба у справах дітей Побузької селищної ради, як орган опіки та піклування надіслав до суду висновок комісії з питань захисту прав дитини щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей .

24.09.2024 постановлено ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, вказала, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі .

Представник органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, вказала що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Також надала суду висновок щодо визначення місць проживання неповнолітніх дітей, затвердженого рішенням виконавчого комітету Побузької селищної ради 28.11.2024 №188 та копію даного рішення.

Представник третьої особи- Голованівського районного відділу Державної виконавчої службив судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи на позов до суду не подавав

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, відповідно до ст.ст. 128, 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України Голованівського районного суду Кіровоградської області, яке опубліковано 13.11.2024, оскільки її місце проживання невідоме , заяви про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи або відзив на позов до суду не подавала.

За відсутності заперечень позивача про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подав до суду відзив на позов, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи норми ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки вони належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками вказані: батько- ОСОБА_2 , мати- ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 .

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2023 в справі №386/1376/22 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано, судове рішення набрало законної сили 24.02.2023.

Голованівським районним судом Кіровоградської області по справі №386/127/23 08.02.2023 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 30 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Як вбачається з копії інформації про виконавче провадження та копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.03.2023 за заявою про примусове виконання стягувача відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 за судовим наказом №386/127/23, виданим 27.02.2024 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 сформованого старшим державним виконавцем 02.04.2024 , заборгованість зі сплати аліментів станом на березень 2024 складає 59364,72 грн.

Згідно акту обстеження про встановлення факту проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 від 06.10.2023, ОСОБА_2 проживає в квартирі з двома непонолітніми дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться у власності ОСОБА_9 . Власник квартири не заперечує проти їх проживання в квартирі.

З копії акту обстеження про встановлення факту проживання ОСОБА_3 від 08.12.2023, слідує, що остання з 23.09.2023 по АДРЕСА_1 не проживає.

З висновку щодо визначення місць проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Побузької селищної ради 28.11.2024 №188, слідує, що з 23 вересня 2022 року мати залишила дітей з батьком та виїхала в невідомому напрямку, а в листопаді 2022 року повідомила, що немає наміру повертатися та подала заяву про розірвання шлюбу. Мати створила нову сім`ю та змінила місце свого проживання. Діти повідомили батьку, що прийняли рішення жити разом з ним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Щодо визначення місця проживання дітей суд зазначає наступне:

Стаття 51 Конституції України, гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі "Зоммерфельд проти Німеччини" ("8оттегїе1с1 V. Оегтапу") від 08 липня 2003 року, "Цаунеггер проти Німеччини" ("2ашіе§§ег V. Оегтапу") від 03 грудня 2009 року).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року N 789-ХІІ (дата набуття чинності для України: 27.09.91 року) держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд, керуючись міжнародними нормами та принципом рівності прав і обов`язків батьків, з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим із батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини в помешканні кожного з батьків за відповідним графіком. Про це зазначив у своїй постанові від 16 лютого 2024 року Верховний Суд по справі № 465/6496/19.

Згідно зі ст. 160, ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначають за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначають за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначає вона сама.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина, спір між ними можуть вирішити орган опіки та піклування або суд. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруть до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З позовної заяви вбачається, що спір щодо місця проживання дітей між сторонами відсутній, мати самоусунулась від виховання та утримання дітей, залишила проживати разом з батьком та не заперечує щодо проживання дітей з батьком.

Крім того, як вбачається з висновку органу опіки та піклування, діти самі визначили своє місце проживання разом з батьком.

Враховуючи вищевикладене, відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дітей, згоду дітей на проживання разом з батьком, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідач не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання неповнолітніх дітей, які проживають разом із батьком і знаходяться на його утриманні, що свідчить про її сомоусунення від виховання , спілкування та погодження матері з визначеним місцем проживання дітей разом із батьком у позасудовому порядку.

При цьому суд враховує той факт, що як на час звернення до суду із вказаним позовом, так і на час ухвалення рішення по суті спору позивач у справі та його сини, фактично проживають в одному житлі за однією адресою, мати дітей, яка проживає окремо, не ставить питання про визначення місця проживання дитини з нею та не заперечує щодо проживання дітей з батьком, тому правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дітей із батьком на час розгляду справи немає, оскільки діти зареєстровані і фактично проживають з батьком і його право не оспорюється.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, розглядаючи справу № 127/16211/23 за аналогічних правовідносин, у постанові від 10.07.2024 зазначив, що Верховний Суд звертає увагу, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з дочкою. З урахуванням наведеного, суди вірно виходили з того, що позивачем не доведено, що на час звернення до суду батька з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені права позивача. Зазначення судом фрази «між батьками відсутній спір щодо місця проживання дитини» у цьому випадку свідчить про те, що права позивача не порушені, а не як підстава для закриття провадження у справі. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно відмовив у задоволенні позову батька дитини про визначення місця проживання дочки разом із ним, так як ним не доведено, що його права порушені. А відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України до суду особа має право звернутися, якщо її права порушені, невизнані або оспорюються. Жодну із цих дій відповідач не вчиняла.

За змістом положень, зокрема, ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 8, 18, 161 СК України, ст. ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

На час пред`явлення позову до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, питання щодо проживання дітей з батьком між батьками дитини було врегульоване ними за взаємною згодою відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи та висновком органу опіки та піклування . Будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання синів із ним не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким наразі немає, докази про таке відсутні.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують.

За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Згідно ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Таким чином, в силу положень ст. 242 ЦК України ОСОБА_2 є законним представником своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а тому може представляти, захищати їх інтереси, у тому числі перед третіми особами.

Суд звертає увагу на те, що доказів, які б підтверджували існування складнощів чи перешкод у реалізації батьком прав своїх дітей, у тому числі в отриманні соціальних пільг та гарантій суду не надано. Також не надано доказів відповідної відмови компетентних органів у вирішенні вищевказаних питань за відсутності судового рішення.

Крім цього, слід зазначити, що норми чинного законодавства України не передбачають право суду перебирати на себе повноваження інших державних органів. У разі відмови позивачу в прийнятті певних документів, якими він підтверджує наявність відповідних обставин чи в прийнятті певного рішення, позивач має право оскаржити такі дії чи рішення до суду. А суд може за наявності достатніх правових підстав визнати неправомірними дії компетентних державних органів щодо розгляду спірного питання.

Щодо позовних вимог про звільнення позивача від сплати аліментів та сплати заборгованості по виплаті аліментів суд зазначає наступне.

Згідно статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.З статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини 2 статті 197 Сімейного кодексу України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Норми цивільного права поділяються на норми матеріального та норми процесуального права.

За загальним поняттям нормами матеріального права є правові норми, які визначають права та обов`язки учасників суспільних правовідносин, правила їх суспільної поведінки та санкції за порушення цих приписів, а нормами процесуального права є правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення судової справи (порядок розгляду справи в суді тощо).

При цьому норми матеріального права можуть міститься у законодавчому акті, який за загальним своїм змістом є процесуальним законом і навпаки, норми процесуального права можуть міститься у законодавчому акті, який за своєю суттю є матеріальним законодавчим актом. Так, за правилами частини 4 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За своєю суттю зазначена норма права є нормою матеріального права, оскільки містить право особи на зміну правовідносин, визначених рішенням суду та умови і підстави такої зміни. Той факт, що вона міститься у процесуальному Законі сутті цієї норми не змінює.

Отже, за змістом цієї норми права, особа з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі у випадку зміни будь яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку. При цьому зазначена норма не надає чіткого переліку обставин, що впливають на припинення платежів, а тому не можуть бути будь які обставини, що з урахуванням інтересів першочергово дитини, змінюють обов`язок щодо спліти цих платежів, зокрема й виключення з акту про народження дитини відомостей про походження дитини від певної особи.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року (справа № 511/219/18).

Чинним законодавством не передбачено можливість внесення змін досудового наказу про стягнення аліментів чи його скасування. Тому, вважаю, що вимога про припинення стягнення аліментів на користь Відповідачки на утримання дітей, що стягуються за судовим від 27 лютого 2023 року в цивільній справі № 386/127/23 виданим Голованівським районним судом Кіровоградської області є правомірною.

Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що діти з жовтня 2023 року проживають з позивачем та самостійно визначили своє місце проживання з батьком, позивачем у справі, аліменти стягнуті з позивача на користь відповідача, яка самоусунулась від виховання та утримання дітей та не заперечувала проти проживання дітей разом з батьком, суд вважає, що позивача слід звільнити від сплати аліменти на утримання дітей з дня набрання законної сили рішення.

Разом з тим, суд вважає, що позивача слід звільнити від заборгованості по виплаті аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнутих на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2023 по справі №386/127/23, яка утворилася з 01 жовтня 2023 року до дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог частково, звільнити позивача від сплати аліментів стягнутих на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2023 по справі №386/127/23, з дня набрання законної сили рішенням суду та звільнити від заборгованості по виплаті аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнутих на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2023 по справі №386/127/23, яка утворилася з 01 жовтня 2023 року до дня набрання законної сили рішенням суду.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Позивач не просив сягнути понесені судові витрати з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 81, 89, 133, 137, 141, 263- 265, 280- 284, 354 ЦПК України, суд, -

.ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляє самостійних вимог- служба в справах дітей Побузької селищної ради, Голованівський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання місця проживання дітей, звільнення від сплати аліментів та звільнення від виплати заборгованості по сплаті аліментів, задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнутих на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2023 по справі №386/127/23, з дня набрання законної сили рішенням суду.

Звільнити ОСОБА_2 від заборгованості по виплаті аліментів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стягнутих на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , судовим наказом Голованівського районного суду Кіровоградської області від 08.02.2023 по справі №386/127/23, яка утворилася з 01 жовтня 2023 року до дня набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Місце проживання позивача ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Останнє відоме місце проживання відповідача ОСОБА_3 :АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Місцезнаходження третьої особи служба в справах дітей Побузької селищної ради:вул. Незалежності, 5 смт. Побузьке Голованівський район Кіровоградська область, поштовий індекс 26555; ЄДРПОУ 44034070.

Місцезнаходження третьої особи Голованівський районний відділ Державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса): вул. Соборна, 40 смт. Голованівськ Голованівський район Кіровоградська області, поштовий індекс 26500; ЄДРПОУ 34628721.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подані заяви про його перегляд або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 20 грудня 2024 року.

Суддя: Гут Ю. О.