Постанова

від 21.11.2024 по справі 758/15698/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи № 758/15698/23

Провадження №22-ц/824/16206/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року у справі за позовом Автокооперативу «Княжий Затон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року автокооператив «Княжий Затон» звернувся в до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати членських внесків у розмірі 24 400,00 грн., пені у розмірі 115 430,00 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що позивач здійснює обслуговування гаражних боксів розташованих за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська,16-А , а відповідач ОСОБА_1 є власником гаражних боксів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за вказаною адресою. Відповідно до рішення загальних зборів автокооперативу від 03.08.2020 року встановлено з 01.09.2020 року членські внески у розмірі 400,00 грн, рішенням від 08.06.2023 року - 500,00 грн. за один гаражний бокс. Відповідач, починаючи з липня 2021 року не виконує свої обов`язки по сплаті членських внесків, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 31.12.2023 року складає 24 400,00 грн. Розмір пені, який нарахований відповідно до Статуту кооперативу, за вказаний період складає 115 430,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2024 року позовні вимоги автокооперативу «Княжий Затон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 29.08.2024 року відповідач направила апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення змінити в частині стягнення пені з ОСОБА_1 , зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 , з урахуванням розрахунку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення грошового зобов`язання.

08 жовтня 2024 року позивач направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 21 листопада 2024 року, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником гаражних боксів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 16-А , що підтверджується копією свідоцтва про право власності та договором купівлі-продажу гаражного боксу.

Обслуговування та утримання вказаних гаражних боксів здійснює автокооператив «Княжий Затон».

Відповідно п. 6.2.1 Статуту вищим органом управління Кооперативу є Загальні збори (Збори уповноважених) членів Кооперативу. До повноважень Загальних зборів (зборів уповноважених), зокрема належить встановлення розміру вступних, членських, цільових та експлуатаційних внесків, порядок їх сплати (п. 6.2.7. Статуту).

Рішенням загальних зборів автокооперативу від 03.08.2020 року встановлено членський внесок з 01.09.2020 року в розмірі 400,00 грн. на місяць за один гаражний бокс.

Рішенням загальних зборів автокооперативу від 08.06.2023 року встановлено членський внесок з 01.07.2023 року - 500,00 грн. на місяць за один гаражний бокс.

Відповідач, будучи власником гаражних боксів, отримує послуги з утримання та обслуговування гаражних боксів, проте з липня 2021 року грудень 2023 року включно не сплачує вартість за отримані послуги, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість у розмірі 24 400,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач не виконує свій обов`язок по сплаті членських внесків, тому з нього на користь позивача необхідно стягнути суму боргу у розмірі 24 400,00 грн, а також пеню, відповідно до п. 4.9 Статуту автокооперативу за період з 01.07.2021 року по 31.12.2023 року у розмірі 115 430,00 грн.

Як убачається з апеляційної скарги, відповідач не заперечує факт несплати членських внесків, тому оскаржує судове рішення лише в частині стягнення з неї пені.

Відповідно до п. 4.9. Статуту автокооперативу «Княжий затон» Членські внески сплачуються щоквартально і використовуються на витрати по поточній діяльності. Членські внески повинні бути внесені до 10 числа першого місяця поточного кварталу, за який вносяться внески. Якщо власник боксу у встановлений термін не сплатив членський внесок, то за кожний день прострочення оплати він повинен сплатити пеню в розмірі 1% від заборгованості.

На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що вказана пеня передбачена Статутом, відтак доводи про відсутність підстав для її застосування є безпідставними.

Не приймає суд апеляційної інстанції і доводи апелянта щодо наявності підстав для нарахування на суму заборгованості штрафних санкцій у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, оскільки даний вид відповідальності не передбачений чинним законодавством для даних правовідносин.

Водночас згідно з ч. 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має подвійну правову природу: є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пеня не є способом збагачення, тому є підстави для застосування ст.551 ЦК України і зменшення розміру пені до розміру основної суми заборгованості.

Колегія суддів не погоджується з позицією позивача щодо неможливості застосування ст.551 ЦК України на тій підставі, що предметом розгляду справи є не стягнення збитків, а стягнення заборгованості.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тому обмежень у застосуванні положень ч.3 ст.551 ЦК України до даних правовідносин суд не вбачає.

Враховуючи принцип розумності та справедливості, нарахована позивачем пеня має бути зменшена до розміру 24 400, 00 грн.

У решті фактично рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Оскільки апеляційний суду дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги не у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, а лише через застосування передбаченої ст.551 ЦК України дискреції суду, враховуючи принцип розумності і справедливості, суд вважає підстави для перерозподілу судових витрат по справі в даному випадку відсутніми.

Керуючись ст.ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 березня 2024 року змінити в частині розміру стягнення заборгованості та пені.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь автокооперативу «Княжий Затон» (ЄДРПОУ: 26314434, адреса місцезнаходження: вул. Срібнокільська, 16-А, м. Київ, 02095) 24 400 (двадцять чотири тисячі чотириста) грн 00 коп заборгованості за членськими внесками та 24 400 (двадцять чотири тисячі чотириста ) грн 00 коп пені.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько