Постанова

від 21.11.2024 по справі 761/4564/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/4564/24

Апеляційне провадження №22-ц/824/15385/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що між сторонами 27.01.2022 року був укладений Договір №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою. За умовами зазначеного договору позивач зобов`язався виконати, а відповідач прийняти та оплатити послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району. Відповідач сплатив позивачу аванс в сумі 129 000,00 грн. Станом на 01.06.2023 року позивач в повному обсязі виконав власні зобов`язання за Договором та складено Акт здавання приймання виконаних послуг від 19.05.2023 року. 01.06.2023 року позивач направив відповідачу у спосіб, визначений Договором результати виконаної роботи цінним листом з описом вкладення. Однак відповідач не забрав зазначений лист, лист повернуто відправнику. На момент звернення до суду з позовом відповідач не вжив жодних заходів для належного виконання власних зобов`язань та сплати заборгованості за Договором.

На підставі викладеного, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 129 000,00 грн., інфляційне збільшення з простроченої суми у розмірі 620,93 грн., 3% річних з суми простроченого грошового зобов`язання у розмірі 2 352,85 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» борг за Договором №1 про закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою від 27.01.2022 року в сумі 129 000,00 грн, інфляційні нарахування в розмірі 620,93 грн, 3% річних в розмірі 2 352, 85 грн, судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, 05 серпня 2024 року відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

04 вересня 2024 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судове засідання, призначене на 21.11.2024 року, з`явився представник позивача та представник відповідача.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Як установлено судом, 27.01.2022 року між ТОВ «Інжинірінговий центр «Екскон» (далі - Виконавець) та ОСОБА_1 (далі - Замовник) був укладений Договір №1 на закупівлю послуг з виконання комплексу робіт із землеустрою.

За умовами зазначеного Договору, Виконавець зобов`язався виконати, а Замовник прийняти та оплатити послуги з виконання комплексу робіт із землеустрою, зокрема розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду місцевого значення гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на землях державного підприємства «Київський лісгосп» на території Козинської селищної громади Обухівського району.

В додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору, визначено сторонами обсяг, характеристики та технічні вимоги до предмета договору, викладені в технічному завданні, зокрема за результатами надання послуги Виконавець має надати Замовнику: проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів», витяг з ДЗК про підтвердження внесених відомостей про обмеження у використанні земель відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, електронний документ у вигляді цифрового файлу формату ХМL.

Договір та Додаток №1 до Договору підписані сторонами, що свідчить про їх згоду з визначеними умовами.

Відповідач не надав суду доказів що він звертався до суду про визнання договору недійсним чи про його розірвання, враховуючи що у відзиві він вказував про порушення позивачем строків, визначених договором.

Сторони домовились та зазначили в п.2.1 Договору, вартість послуг за Договором складає 258 000,00 грн.

На виконання п.2.1 та 2.2. Договору, як зазначив позивач в позовній заяві, позивач сплатив 129 000,00 грн. попередньої оплати.

Розділом 3 Договору визначено порядок здавання та приймання послуг.

Згідно з п.3.1 та 3.5 Договору, строк надання послуги складає 6 місяців та Акт, який надається Виконавцем Замовнику не пізніше 15.12.2022 року. Акт підписується Замовником впродовж 5 робочих днів, або протягом цього ж строку (терміну) Замовником надаються зауваження до наданої послуги.

19.05.2023 року ТОВ «Інжинірінговий центр «Екскон» підготував Акт здавання-приймання виконаних послуг.

Листом від 26.05.2021 року ТОВ «Інжинірінговий центр «Екскон» направило засобами поштового зв`язку (листом з описом вкладення) на адресу ОСОБА_1 , зазначену в договорі, для підписання Акт здавання-приймання виконаних послуг за Договором №1 від 27.01.2022 року. Додатками до листа зазначені: проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду гідрологічного заказника місцевого значення Урочище «Гощів» на 143 арк. в 1 прим., витяг з ДЗК про підтвердження внесених відомостей про обмеження у використанні земель відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051 на 3 арк в 1 прим., електронний документ у вигляді цифрового файлу формату ХМL на СD носії в 1 прим., акт здавання-приймання послуг на 1 арк. в 2 прим.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивач виконав власні зобов`язання за Договором належним чином, однак відповідач в порушення положень Договору не сплатив за виконану роботу, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 129 000,00 грн на виконання умов Договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

21 листопада 2024 року на адресу суду від відповідача надійшло доповнення до апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши вказане доповнення, зазначає, що воно не підлягає долученню до матеріалів справи у зв`язку з пропуском відповідачем строку на подання таких доповнень та відсутності об`єктивних перешкод в можливості подачі доповнень в межах встановленого процесуального строку.

За таких умов, відповідно до положень ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як убачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів була належним чином досліджена судом в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року в справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 554/2491/17 зазначив наступне:

«Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є майже ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.»

Таким чином, апеляційний суд вважає відсутніми підстави для повторного наведення тих доводів і аргументів, якими керувався суд першої інстанції при вирішенні даної справи, і з якими в повній мірі погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що в якості часткового обґрунтування незгоди з оскаржуваним рішенням, апелянт вказує на не зазначення судом в такому рішенні ряду заяв та клопотань, направлених ним до суду (заяв про розгляд справи без участі представника сторони, про приєднання доказів, про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення розгляду справи, про розгляд справи без участі відповідача).

У той же час, з точки зору суду, чиннимпроцесуальним законодавством не передбачено обов`язку зазначати в рішенні суду за результатами розгляду справи по суті усіх процесуальних заяв сторін. Крім того, така незгода з точки зору апеляційного суду не впливає на результат розгляду справи по суті.

Не можуть бути прийняті судом і твердження апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання позивачем умов укладеного між ними договору.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до положень п.3.5. Договору після підписання Сторонами Акту, зобов`язання Виконавця щодо надання Послуги (етапу Послуги) вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином. У випадку, коли Акт не підписується Замовником протягом строків (термінів), визначених Договором, або якщо за цей час Виконавець не отримав мотивовану відмову від підписання Акту, зобов`язання Виконавця вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином.

Про факт належного направлення акту виконаних робіт позивачем відповідачу, відтак обов`язку отримання та підписання акту виконаних робіт, детально зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

З даним висновком в повній мірі погоджується апеляційний суд, підстав для повторного наведення доводів з цього приводу апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на не направлення на адресу виконавця жодних зауважень та заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, вказані роботи вважаються прийняті відповідачем.

Не направляв відповідач на адресу позивача і жодної вимоги про розірвання договору у зв`язку з недотриманням строків виконання робіт, як і відмови у прийнятті результатів робіт на цій же підставі.

За таких умов, суд констатує, що у відповідача виникло зобов`язання сплати вартості проведених робіт, чого ним зроблено не було.

На цій підставі висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення договірної заборгованості, а також нарахування на суму заборгованості 3% річних та інфляційних втрат, є обґрунтованим.

Решта доводів апеляційної скарги фактично співпадають з уже оціненою судом першої інстанції позицією відповідача, з належністю якої (оцінки) погоджується і суд апеляційної інстанції, про що вже було зазначено вище.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринговий центр «Екскон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько