Рішення

від 10.12.2024 по справі 916/3538/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3538/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пров. Оболонський, буд. 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750)

До відповідачів: Приватного підприємства «Швейна фабрика «Юність» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 2-а Західна, буд. 15, код ЄДРПОУ 40214232); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Гончаров Д.О. - на підставі ордера серії АА №1114704 від 18.06.2021р.;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «УЛФ-ФІНАНС» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Швейна фабрика «Юність» (далі ПП «ШФ «Юність»), ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 653 141 грн 36 коп., штрафу 10% у розмірі 61 649 грн 02 коп., пені у розмірі 341 471 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 27 176 грн 90 коп., інфляційних втрат у розмірі 78 799 грн 74 коп.

Ухвалою суду від 14.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/3538/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.09.2024р. Ухвалою суду від 05.09.2024р. відкладено підготовче засідання на 01.10.2024р. Ухвалою суду від 01.10.2024р. відкладено підготовче засідання на 11.10.2024р. Ухвалою суду від 11.10.2024р. закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 21.11.2024р. Ухвалою суду від 21.11.2024р. відкладено судове засідання на 10.12.2024р.

Позивач ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач ПП «ШФ «Юність», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідачка ОСОБА_1 , не скористалась своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надала.

Ухвали суду по справі направлялись на поштову адресу відповідачів рекомендованими листами, однак були повернуті з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, суд здійснював розміщення ухвал суду у справі на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідачів про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі - ТОВ «УЛФ-ФІНАНС», зазначає, що 25.03.2021р. між ним (Лізингодавець) та ПП «ШФ «ЮНІСТЬ» (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №9398/03/21-Г.

Згідно п.13 Договору фінансового лізингу він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим Договором, сторона відмовиться від Договору в односторонньому порядку або сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання цього Договору).

Позивач також зазначає, що зобов`язання за Договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

Згідно п. 14 Договору фінансового лізингу підписанням цього Договору Лізингоодержувач приєднується до Загальних умов договору фінансового лізингу, які є публічною частиною Договору фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід`ємною складовою частиною Договору.

Як стверджує позивач, своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включаючи Загальні умови) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включаючи Загальні умови) та зобов`язується дотримуватися усіх його умов.

Згідно п. 15 Договору своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання Договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що на дату підписання Договору ознайомився та має доступ до Загальних умов договору фінансового лізингу», які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця та є діючими на дату укладання Договору, а також підтверджує отримання перед укладанням Договору інформації, передбаченої ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно п. 1.1. Загальних умов Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно ( «Предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

Як зазначає позивач, він свої зобов`язання виконав своєчасно, належним чином і в повному обсязі, зокрема, набув у свою власність та передав 30 березня 2021р. згідно акту прийому-передачі на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлений Лізингоодержувачем транспортний засіб марки Toyota, комерційний опис RAV4, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , вартістю на суму 903 542 грн 85 коп., який зареєстрований 30.03.2021р. за ТОВ «УЛФ- ФІНАНС» (ідентифікаційний номер 41110750) на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8041 («Предмет лізингу»), а ПП «ШФ «Юність» зобов`язалося прийняти Предмет лізингу та своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу.

Також позивач зазначає, що 25.03.2022р. між ним (Кредитор), ПП «ШФ «Юність» (Боржник) та Новодрановою Тетяною В`ячеславівною (Поручитель) було укладено Договір поруки щодо забезпечення виконання ПП «ШФ «Юність» усіх її грошових зобов`язань за Договором фінансового лізингу перед Лізингодавцем, відповідно до п. 1.3. якого Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.

Згідно з п. 1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 1.5. Договору поруки причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки у разі повного або часткового невиконання Боржником своїх грошових зобов`язань за лізинговим договором, Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки Поручитель повинен виконати свої зобов`язання на користь Кредитора протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту пред`явлення Кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього Договору, шляхом перерахування суми заборгованості Боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок Кредитора, зазначений у розділі 5 цього Договору, або інший рахунок, реквізити якого Кредитор надасть Поручителю.

Позивач зазначає, що під пред`явленням вимоги розуміється надсилання Кредитором рекомендованим листом на адресу Поручителя, вказану в розділі 5 даного договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання боржником своїх зобов`язань, передбачених лізинговим договором.

Позивач зауважив, що ПП «ШФ «Юність» сплатило перший лізинговий платіж, прийняло від позивача у платне володіння та користування замовлений Предмет лізингу, та вже на 3 лізинговому платежі допустило прострочку в 32 дні, а з 13 лізингового платежу взагалі припинило виконувати зобов`язання по оплаті лізингових платежів.

Як зазначає позивач, з метою врегулювання спору в досудовому порядку Лізингоодержувачу була направлена Досудова вимога №УФ-45176 від 16.06.2022р. про сплату виниклої заборгованості з попередженням про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшого звернення до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.

Також, на виконання п. 2.2. Договору поруки, 30.07.2024р. відповідачам на зазначені в Договорі фінансового лізингу адреси було надіслано Вимогу №УФ-69896 про сплату простроченої заборгованості по внесенню лізингових платежів по Договору фінансового лізингу, з урахуванням штрафних санкцій.

Позивач звертає увагу суду, що згідно п.7.1.2. Загальних умов у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.

Згідно п. 7.1.7. Загальних умов при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Також, згідно п.7.1.1. Загальних умов за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи все зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 653 141 грн 36 коп., штраф 10% у розмірі 61 649 грн 02 коп., пеню у розмірі 341 471 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 27 176 грн 90 коп., інфляційні втрати у розмірі 78 799 грн 74 коп.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 530, 543, 546, 549, 553, 598, 610, 611, 612, 615, 625, 629, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 179, 193, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач ПП «ШФ «Юність», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідач ОСОБА_1 , не скористалась своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надала.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд встановив, що 25.03.2021р. між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Лізингодавець) та ПП «ШФ «Юність» (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №9398/03/21-Г.

Загальні умови договору фінансового лізингу розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, діючій на дату укладання цього Договору, та є невід`ємною складовою частиною Договору.

Згідно преамбули ці Загальні умови договору фінансового лізингу є публічною частиною Договору фінансового лізингу в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». Ці Загальні умови договору фінансового лізингу не є публічним договором в розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України. Підписавши Договір фінансового лізингу, Лізингоодержувач приєднався до умов, викладених у цих Загальних умова) договору фінансового лізингу відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України. Ці Загальні умови договору фінансового лізингу разом із Договором фінансового лізингу, підписаним Сторонами спільне іменуються Договір фінансового лізингу.

Згідно п. 1.1. Загальних умов якого, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно (Предмет лізингу), найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.

Згідно з ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» ( тут і надалі в редакції, що була чинною на момент укладення Договору) фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Умовами ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв`язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, між сторонами за Договором фінансового лізингу №9398/03/21-Г склалися правовідносини у сфері фінансового лізингу.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 13 Договору №9398/03/21-Г він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (у разі їх наявності) та діє протягом перебігу Строку лізингу (крім випадків, коли з підстав та в порядку, передбаченому цим Договором, Сторона відмовиться від Договору в односторонньому порядку або Сторони досягнуть згоди про дострокове припинення / розірвання цього Договору).

Зобов`язання за Договором, у разі його можливого порушення, не припиняються із закінченням строку його дії та припиняються їх повним виконанням.

За матеріалами справи, в розділі 3 Договору сторони узгодили специфікацію та вартість предмету лізингу, а саме: транспортний засіб марки Toyota RAV4, 2020 року випуску, обєм двигуна:1987 куб.см., тип палива: бензин, трансмісія: АТ, вартістю на суму 903 542 грн 85 коп.

В розділі 10 Договору сторони виклали графік внесення лізингових платежів.

Згідно з актом (видатковою накладною) прийому-передачі предмету лізингу від 30.03.2021р. Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв в якості Предмету лізингу згідно Договору наступне майно: транспортний засіб марки Toyota, комерційний опис RAV4, 2020 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , вартістю на суму 903 542 грн 85 коп.

Право власності на Предмет лізингу належить ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 .

Суд зазначає, що Договір, акт прийому-передачі Предмету лізингу підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, позивач виконав своє зобов`язання за Договором у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2. Договору Лізингоодержувачу надається право користування Предметом лізингу на строк, вказаний у Договорі. Строк лізингу починається з дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Предмета лізингу, але в будь якому разі не може бути менше одного року.

Згідно п. 9.1. Договору загальна сума лізингових платежів становить 1 405 602 грн 76 коп.

Як вбачається з п. 9.3. Договору порядок сплати лізингових платежів: в гривні згідно з Графіком внесення лізингових платежів.

Відповідно до п. 2.1 Загальних умов всі платежі за користування Предметом лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валю України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця не пізніше за дату та в сум які встановлені для їх оплати відповідно до Графіка внесення лізингових платежів (надалі - Графік платежів Лізингоодержувач зобов`язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунок Лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися Лізингодавцем на e-mail Лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості Предмета лізингу, комісію Лізингодавця: наданий в лізинг Предмет лізингу та інші платежі, передбачені Договором.

Перший лізинговий платіж (визначений в Графіку платежів) включає: авансовий платіж, що є частиною компенсації вартості Об`єкта лізингу та включає вартість ПДВ; адміністративний платіж (у разі його наявності), що є платою за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу, та включає вартість ПДВ. Після приймання-передачі Об`єкта лізингу за актом у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачем, авансовий платіж та адміністративний платіж зараховуються сторонами як лізингові платежі (п.2.2 Загальних умов).

Згідно з п. 2.3. Загальних умов датою здійснення лізингового платежу вважається дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний святковий або інший) день, то датою оплати такого лізингового платежу вважається наступний за ним робочий день.

Відповідно до п. 2.6. Загальних умовпри надходженні коштів (лізингових платежів) від Лізингоодержувача Сторони узгодили наступну черговість виконанні Лізингоодержувачем своїх грошових зобов`язань, а саме: оплата сум компенсації витрат, понесених Лізингодавцем та невідшкодованих Лізингоодержувачем; оплата сум штрафних санкцій (штраф, пеня), які підлягають сплаті за порушення зобов`язань за Договором; оплата простроченої заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця: оплата простроченої заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу; оплата поточної заборгованості з нарахованої комісії Лізингодавця; оплата поточної заборгованості з нарахованого лізингового платежу, що відшкодовує вартість Предмета лізингу.

Така черговість застосовується з урахуванням наступного: погашення платежів кожної наступної черги здійснюється після повного погашення попередньої черги платежів за всім; Договорами фінансового лізингу, укладеними між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем; в межах однієї черги, першочергове погашення мають платежі з більшим терміном прострочення, у разі наявності однакового терміну прострочення платежів в межах однієї черги, погашення здійснюється на розсуд Лізингодавця у випадку направлення коштів в оплату платежів, строк сплати яких не настав, Лізингодавець зараховує такі платежі і строки, передбачені Графіком платежів за відповідним Договором згідно черговості, визначеної в даному пункті.

Як встановлено судом та підтверджено позивачем, ПП «ШФ «Юність» сплатило частину лізингових платежів згідно графіку за період з 25.03.2021р. по 29.01.2022р. на суму 458 238 грн 01 коп. Однак, починаючи з 28.02.2022р. ПП «ШФ «Юність» перестало виконувати свої зобов`язання за Договором.

Згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції, що була чинною на момент укладення Договору) лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «ШФ «Юність» неналежним чином виконувались обов`язки за Договором фінансового лізингу №9398/03/21-Г від 25.03.2021р., у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість по предмету лізингу у розмірі 653 141 грн 36 коп.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 653 141 грн 36 коп.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

В ст. 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст.21 Закону України,,Про фінансовий лізинг (із змінами) невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо сплати лізингових платежів відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1.2. Загальних умов, сторони погодили, що у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.

Згідно п. 7.1.7. Загальних умов, при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до Договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність три роки.

Також, згідно п.7.1.1. Загальних умов, за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу 10%, судом встановлено, що вони є правильними, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення штрафу 10% у розмірі 61 649 грн 02 коп., пені у розмірі 341 471 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 27 176 грн 90 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 78 799 грн 74 коп. є обгрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 25.03.2021р. між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки, згідно п.1.1. якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором відповідати за виконання ПП «ШФ «Юність» код ЄДРПОУ 40214232 (Боржник) усіх його грошових зобов`язань перед Кредитором у повному обсязі в тому числі і в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій комісій (винагород) додаткових платежів що виникли або виникнуть в майбутньому із Договору фінансового лізингу №9398/03/21-Г від 25.03.2021р., укладеного між Кредитором та Боржником з урахуванням Додатку Загальні умови до договору фінансового лізингу», а також усіх змін та доповнень до договору в тому чисти тих що можуть бути укладенісСторонами в майбутньому (надалі усе разом іменується - лізинговий договір)

Згідно п.1.2. Договору поруки зобов`язання Поручителя перед Лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим Договором та основним договором, не потребують.

Відповідно до п. 1.3. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до лізингового договору та передбачені законодавством України.

Згідно з п. 1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.

Відповідно до п. 1.5. Договору поруки причини невиконання Боржником своїх зобов`язань за лізинговим договором в жодному разі не можуть впливати на виконання Поручителем зобов`язань за цим Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору поруки у разі повного або часткового невиконання Боржником своїх грошових зобов`язань за лізинговим договором, Кредитор має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя.

За приписами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За таких обставин, наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів як суми заборгованості, так і всіх нарахованих позивачем санкцій за порушення зобовязання.

Відповідачами не надано до матеріалів справи доказів належного виконання своїх обов`язків за Договором фінансового лізингу та Договором поруки, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку щодо наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості у розмірі 653 141 грн 36 коп., штрафу 10% у розмірі 61 649 грн 02 коп., пені у розмірі 341 471 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 27 176 грн 90 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 78 799 грн 74 коп., та задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідачів у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» до Приватного підприємства «Швейна фабрика «Юність» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 653 141 грн 36 коп., штрафу 10% у розмірі 61 649 грн 02 коп., пені у розмірі 341 471 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 27 176 грн 90 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 78 799 грн 74 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства «Швейна фабрика «Юність» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 2-а Західна, буд. 15, код ЄДРПОУ 40214232) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пров. Оболонський, буд. 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 653 141 грн 36 коп., штрафу 10% у розмірі 61 649 грн 02 коп., пені у розмірі 341 471 грн 62 коп., 3% річних у розмірі 27 176 грн 90 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 78 799 грн 74 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Швейна фабрика «Юність» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. 2-а Західна, буд. 15, код ЄДРПОУ 40214232) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пров. Оболонський, буд. 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 716 грн 70 коп.

4. Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» (04205, м. Київ, пров. Оболонський, буд. 35-а, офіс 300, код ЄДРПОУ 41110750) витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 716 грн 70 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога