Рішення

від 09.12.2024 по справі 921/312/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/312/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Тернопільської міської ради (46001, місто Тернопіль, вулиця Листопадова, 5)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Південнозахідне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (29001, м. Хмельницький, вул. Героїв Майдану, 54)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Варшавська, 114-Р, корпус 1, квартира 15)

до відповідача 2 Комунального підприємства Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа (46001, місто Тернопіль, вулиця Коперника, 1)

про визнання недійсним договору.

За участі від:

позивача Ярош О.П.

відповідача 1 не з`явився

відповідача 2 Журовський С.І.

третя особа не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Тернопільська міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи, Комунального підприємства Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа про:

- визнання недійсним договору № 17-11 від 17.11.2020, укладеного між Комунальним підприємством Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа та Товариством з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи на користь Комунального підприємства Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа коштів в сумі 282190 грн, а з Комунального підприємства Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа одержані кошти в сумі 282190 грн - в місцевий бюджет Тернопільської міської територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог Тернопільською міською радою зазначено, що укладенню 17.12.2020 між Комунальним підприємством Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа та Товариством з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи договору поставки №17-11 передували узгоджені дії Товариства з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи та Фізичної особи підприємця Порицької Людмили Миколаївни. Рішенням Південно-Західного міжобласного територіального відділення від 25.06.2021 №72/31-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано факт вчинення ТОВ Зетпро Технолоджи та ФОП Порицькою Л.М. порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів, шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах по закупівлі товару: "Обладнання для відео нагляду", ДК 021:2015:32230000-4, які проводились КП Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа, ідентифікатор закупівлі UA-2020-10-06-005864-c.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Порицька Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже створили результат проведених замовником торгів, порушивши право замовників на отримання найбільш ефективного для них результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, які відповідно до ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заборонені законом та тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Наслідком такої узгодженої поведінки ФОП Порицької Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи під час участі в торгах, є недотримання принципів здійснення закупівель, передбачених ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме: добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії й ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель. У таких діях вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення закупівель за рахунок бюджетних коштів та недобросовісне отримання права на укладення договору. Недійсність результатів спірної закупівлі свідчить про незаконність укладеного за підсумками її проведення договору. У зв`язку з цим також існують підстави для стягнення в судовому порядку сплачених згідно неї коштів.

Надалі, у заяві б/н від 15.11.2024 (вх. №8804 від 18.11.2024), поданої з урахуванням ч.2 ст. 46 ГПК України, Тернопільською міською радою змінено предмет позову. Відповідно до її змісту позивач просив суд лише визнати недійсним договір № 17-11 від 17.11.2020, укладений між Комунальним підприємством Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа та Товариством з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Південнозахідного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Третьою особою у поясненнях б/н від 29.07.2024 (вх. №6009 від 29.07.2024) зазначено про відсутність у неї правових підстав для звернення з позовом до суду про визнання недійсним договору, укладеного за результатами закупівель, та стягнення коштів, сплачених на виконання такого договору.

Позиція відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи .

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 21.05.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Позиція відповідача 2 Комунального підприємства Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа.

Відповідачем у відзиві заперечено проти позову, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Щодо цього ним зазначено, що на момент прийняття рішення про намір укласти договір відповідач не володів інформацією про узгодження поведінки та тендерних пропозицій між ФОП Порицькою Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи, та не володів інформацією про:

подачу тендерних пропозицій учасниками, а саме ФОП Порицькою Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи з одного авторизованого електронного майданчика та із використанням однієї IP - адреси;

використанням ФОП Порицькою Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи у господарській діяльності однієї IP - адреси;

використання ФОП Порицькою Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи одних і тих же засобів зв`язку;

наявність телефонних розмов між ФОП Порицькою Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи;

наявність господарських відносин між ФОП Порицькою Л.М. та ТОВ Зетпро Технолоджи тощо.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель.

У підприємства відповідача не було підстав для відхилення тендерної пропозиції ТОВ Зетпро Технолоджи, тому оприлюднило повідомлення про намір укласти договір про закупівлю згідно ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі».

Оголошуючи проведення відкритих торгів, Комунальне підприємство Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа» мало на меті не просто задоволити потребу в обладнанні для відео нагляду, яке призначалося для кращого функціонування централізованої системи відеоспостереження міста Тернополя, а здійснити їх придбання на засадах конкурентності учасників даного тендеру, відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/312/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2024.

21.05.2024 судом залучено до участі у справі № 921/312/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Південно західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. з 10.06.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 13.06.2024, ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче засідання у справі № 921/312/24 призначено на 11.07.2024.

Ухвалами суду від 11.07.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 19.08.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 19.08.2024, ухвалою суду від 01.08.2024 підготовче засідання у справі № 921/312/24 призначено на 30.09.2024.

Надалі, ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/312/24 та призначено її до розгляду по суті на 31.10.2024.

В судове засідання 31.10.2024 учасники справи не з`явились. Від позивача надійшло письмове клопотання про перенесення судового засідання, у зв`язку з чим розгляд справи по суті 31.10.2024 не було розпочато.

Ухвалою суду від 31.10.2024 розгляд справи відкладено на 21.11.2024.

18.11.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява б/н від 15.11.2024 (вх. №8804) про зменшення позовних вимог, у прохальній частині якої посилаючись на ч.2 ст.46 ГПК України, Тернопільською міською радою вказано на зміну предмету позову. Відповідно до її змісту позовні вимоги позивача зводяться до визнання недійсним договору № 17-11 від 17.11.2020, укладеного між Комунальним підприємством Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа та Товариством з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 21.11.2024, ухвалою суду від 20.11.2024 судове засідання у справі № 921/312/24 призначено на 09.12.2024.

09.12.2024 судом прийнято до розгляду заяву б/н від 15.11.2024 (вх. №8804 від 18.11.2024), щодо цього постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 09.12.2024.

Представником позивача в судовому засіданні 09.12.2024 підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви від 15.11.2024 про зміну предмета позову.

Представником відповідача 2 в судовому засіданні 09.12.2024 заперечено проти позову, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Товариство з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи явку повноважного представника в судове засідання 09.12.2024 не забезпечило, про дату, час та місце розгляду справи повідомлене належним чином.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 09.12.2024 не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

При цьому, у поясненнях б/н від 29.07.2024 (вх. №6009 від 29.07.2024) третя особа просила справу розглядати без участі її представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 09.12.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

КП Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа» в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі товару (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2020-10-06-005864-C).

Назва предмета закупівлі: «ДК 021:2015:32230000-4 - Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 282790 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб`єктами господарювання: Фізичною особою - підприємцем Поррцькою Людмилою Миколаївною та ТОВ «ЗЕТПРО ТЕХНОЛОДЖИ».

Остаточна тендерна пропозиція ТОВ «ЗЕТПРО ТЕХНОЛОДЖИ» становила 282790 гривень, а ФОП Порицької Людмили Миколаївни - 262590 гривень.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій, ФОП Порицька Л.М. не надала забезпечення тендерної пропозиції.

Згідно з повідомленням про намір укласти договір на закупівлю, переможцем торгів став ТОВ «ЗЕТПРО ТЕХНОЛОДЖИ», з яким Комунальним підприємством Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа» 17.11.2020 укладено договір №17-11.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 договору постачальник (ТОВ «ЗЕТПРО ТЕХНОЛОДЖИ») зобов`язався поставити замовнику (КП Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа») обладнання для відео нагляду Національний класифікатор України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник": 32230000-4 Апаратура для передавання радіосигналу з приймальним пристроєм (надалі - товар), а замовник прийняти і оплатити таки товар в порядку та на умовах, визначених цим договором. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість та ціна товару визначаються в специфікації (додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість договору складає суму 282790 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів складає до 21.12.2020.

17.11.2020 між сторонами підписано специфікацію до договору №17-11 від 17.11.2020, згідно якої постачальник здійснює поставку товару: IP відео реєстратор ZIP NVR516-128 в кількості 2шт., вартістю 215491,66 грн та IP камеру ZIP 262ER9-X10DUCP в комплекті з програмним модулем "САМАР" на розпізнавання державних номерних знаків в кількості 1 шт., вартістю 20166,67 грн, загальною вартістю 282790 грн з ПДВ.

На виконання умов вказаного договору, на підставі видаткової накладної №53 від 18.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи поставило, а Комунальне підприємство Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа прийняло товар на загальну суму 282790 грн, оплачений останнім згідно з платіжним дорученням №2605 від 24.12.2020 на суму 282790 грн.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2020-10- 06-005864-с (дата формування звіту: 16.01.2021) джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету, а сума оплати за договором становить 282790 UAH з ПДВ, доступ за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA- 2020-10-06-005864-c/print/contract- ongoing/html/cc 1 ca4c92bd64bf5b440dbe333 84е 176.

Рішенням Південно-Західного міжобласного територіального відділення АМКУ від 25.06.2021 №72/31-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано факт вчинення ТОВ Зетпро Технолоджи та ФОП Порицькою Л.М. порушення, передбаченого п. 1 ст. 50, п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів, шляхом узгодження конкурентної поведінки при підготовці та участі у відкритих торгах по закупівлі товару: "Обладнання для відео нагляду", ДК 021:2015:32230000-4, які проводились КП Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа, ідентифікатор закупівлі UA-2020-10-06-005864-c.

Дане рішення відповідачем 1 не оскаржувалось.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

За інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань засновником Комунального підприємства Тернопільської міської ради «ТЕРНОПІЛЬ ІНТЕРАВІА» є Тернопільська міська рада.

Комунальне підприємство Тернопільської міської ради «ТЕРНОПІЛЬ ІНТЕРАВІА» створено на підставі рішення Тернопільської міської ради від 08.04.2011 №6/7/137.

Рішення Тернопільської міської ради від 11.07.2022 №8/п16/18 (з внесеними до нього змінами рішенням Тернопільської міської ради від 07.06.2024 №8/39/26) затверджено статут Комунального підприємства «Тернопіль Інтеравіа» в новій редакції.

Згідно з п. 1.1 статуту засновником і власником майна Комунального підприємства Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа» є Тернопільська міська рада.

Комунальне підприємство Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа» підзвітне і підконтрольне засновнику та підпорядковане виконавчому комітету Тернопільської міської ради (п. 1.2 статуту).

Частинами 1, 2 статті 53 ГПК України зазначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб.

У справі №921/312/24 Тернопільська міська рада, як засновник і власник майна Комунального підприємства Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа» звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору №17-11 від 17.11.2020, однією із сторін якого є створене на підставі її рішення Комунальне підприємство Тернопільської міської ради «Тернопіль Інтеравіа»/відповідач у справі, а на виконання якого оплачено кошти місцевого бюджету.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 зазначено, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Отже, Тернопільська міська рада є особою, яка має право на звернення до суду з позовом у спірних правовідносинах.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення ч.2 ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 ЦК України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладання договору.

Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Проте згідно з ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 ЦК України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ГПК України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч.2 ст.16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

Суд зазначає, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч.1 ст.2 ГПК України.

Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 сформульовано уточнюючий, в співвідношенні з постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, висновок щодо застосування норм ч.3 ст.215, ч. 1,2 ст.216 ЦК України в подібних правовідносинах:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зміст позовних вимог Тернопільської міської ради у справі №921/312/24 зводиться до визнання недійсним договору №17-11 від 17.11.2020, укладеного між Комунальним підприємством Тернопільської міської ради Тернопіль Інтеравіа та Товариством з обмеженою відповідальністю Зетпро Технолоджи.

З урахуванням наведених у постанові Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21 висновків, заявлена у справі №921/312/24 позовна вимога не підлягає до задоволення, оскільки не є ефективним способом захисту прав позивача.

Розподіл судових витрат.

Частиною 2 статті 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Заява Тернопільської міської ради від 15.11.2024 (вх. №8804 від 18.11.2024) про зміну предмета позову, прийнята до розгляду судом 09.12.2024. У цій заяві позивачем фактично зменшено позовні вимоги.

З врахуванням наведеного, суд роз`яснює позивачу, що за його клопотанням, йому може бути повернено судовий збір в сумі 4242 грн, у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір в сумі 3028 грн покладається на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 19 грудня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський