Рішення

від 20.12.2024 по справі 927/984/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/984/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗГОДА ЛАНО" (РНОКПП 21393009), вул. Текстильників, буд. 1, м. Чернігів, 14001;

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Деснянське" Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497348), вул. Шевченка, буд. 26А, с. Новоселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15502;

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 73700,08 грн.

представники сторін не викликались;

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗГОДА ЛАНО" подано позов до Державного підприємства "Дослідне господарство "Деснянське" Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України, у якій позивач просить суд:

1. Стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73700,08 грн, а саме: 52786,08 грн боргу, 9572,00 грн пені, 1683,00 грн 3% річних, 4381,00 грн інфляційних втрат, 5278,00 грн штрафу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 05.11.2024)

2. Стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2423,00 грн;

3. У відповідності до ч. 10 ст. 238 ГПК України нарахувати відсотків річних, органом (особою) що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області з формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% * кількість днів прострочення/365 днів;

4. Стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та у разі задоволення позову гонорар успіху адвоката у розмірі 10 000,00 грн;

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 13/06/2023 від 13.06.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.

Позивач та відповідач повідомлені належним чином про розгляд справи, про що свідчать довідки про доставку електронного листа в електронний кабінет сторін.

01.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній позовні вимоги визнав частково в сумі 52786,08 грн боргу.

Заперечуючи проти решти позовних вимог, у відзиві на позов відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, спричинених збройною агресією російської федерації.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням відзиву на позов.

Крім того, 01.11.2024 відповідачем подана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 05.11.2024 суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

06.11.2024 позивачем подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечив проти доводів відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

06.11.2024 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній зазначає, що позивач помилився в сумі основного боргу і замість 52786,08 зазначив 55764,78 грн, що призвело до помилкових розрахунків, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача 73700,08 грн, а саме: 52786,08 грн боргу, 9572,00 грн пені, 1683,00 грн 3% річних, 4381,00 грн інфляційних втрат, 5278,00 грн штрафу.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання.

Отже, строк для вчинення процесуальних дій становить до 22.11.2024.

Судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем у порядку та строки, встановлені процесуальним законодавством.

Відтак, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви, з огляду на що позовні вимоги становлять: стягнення з відповідача на користь позивача 52786,08 грн боргу, 9572,00 грн пені, 1683,00 грн 3% річних, 4381,00 грн інфляційних втрат, 5278,00 грн штрафу.

Зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

13.06.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Згода Лано» (далі - Постачальник) та ДП ДГ «Деснянське» Прилуцької ДС ІС НААН (далі - Покупець) укладено договір поставки № 13/06/2023 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору:

п. 1.1. В порядку та на умовах, визначених даним Договором, Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняти та оплатити Товар.

п. 1.2. Під Товаром у цьому договорі розуміється мікродобрива та/або агрохімічна продукція (далі по тексту - Товар).

п. 3.1. Поставка Товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість Товару, яка зазначена у товарно-транспортних накладних.

п. 5.1. Ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару за кожну партію поставки встановлюється Сторонами у видаткових накладних або/та в Додаткових угодах, що є невід`ємними частинами цього Договору.

п. 5.2. Загальна ціна Договору складається з суми вартості всіх партій Товару, поставлених Постачальником протягом строку дії даного Договору.

п. 5.4. Оплата вартості кожної партії Товару здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати. За домовленістю сторін окрема партія Товару можу бути поставлена на інших умовах оплати, про що складається відповідна Додаткова угода до даного Договору.

п. 5.7. Сторони встановлюють, що зобов`язання, взяті ними на себе за даним Договором, можуть бути змінені іншими зобов`язаннями, прийнятними для Сторін, шляхом укладання Додаткових угод до даного Договору.

п. 6.1. У разі прострочення грошового зобов`язання за цим договором винна сторона сплачує постраждалій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

п. 6.4. У разі прострочення Покупцем оплати вартості поставленого Товару понад 15 днів, Продавець має право застосувати штрафну санкцію до Покупця у розмірі 10% вартості неоплаченого Товар. Сплата зазначеного штрафу не звільняє Покупця від обов2язку сплатити вартість товару у повному обсязі.

п. 7.1. Сторони погодилися, що у разі виникнення обставин непереборної сили (як то, військових дій, ембарго, змін у законодавстві, які унеможливлюють виконання Стороною своїх зобов`язань за даним договором, пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи природних явищ) та безпосередньої дії таких обставин на Сторону, вона звільняється від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин. Достатнім доказом дії таких обставин та терміну дії є документ, виданий Торгово-Промисловою палатою України.

п. 8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків Сторін за даним Договором до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

п. 9.3. Всі додатки до Договору є його невід`ємною частиною, укладаються в письмовій формі і набувають чинності з моменту підписання їх обома сторонами.

Відповідно до видаткових накладних № 204 від 13.06.2023 на суму 30135,24 грн, № 292 від 04.07.2023 на суму 25629,54 грн, № 335 від 21.07.2023 на суму 17911,20 грн, № 345 від 31.07.2023 на суму 34874,88 грн, № 361 від 16.08.2023 на суму 2581,42 грн, № 417 від 22.09.2023 на суму 9786,55 грн позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 120918,93 грн.

Між сторонами складені і підписані Специфікації, які є додатками до Договору, на кожну з поставок Товару, відповідно до яких Сторони обмовили асортимент, кількість, ціну за од. Товару, вартість Товару (а.с. 17-19).

Крім того, п. 2 Специфікацій Сторони обумовили, що оплата Товару, визначеного відповідною Специфікацією, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.

З урахуванням умов Специфікацій строк оплати вартості Товару становить:

- по видатковій накладній № 204 від 13.06.2023 до 16.06.2023,

- по видатковій накладній № 292 від 04.07.2023 до 07.07.2023,

- по видатковій накладній № 335 від 21.07.2023 до 26.07.2023,

- по видатковій накладній № 345 від 31.07.2023 до 03.08.2023,

- по видатковій накладній № 361 від 16.08.2023 до 21.08.2023,

- по видатковій накладній № 417 від 22.09.2023 до 27.09.2023.

Відповідач частково оплатив вартість отриманого Товару в сумі 68132,75 грн, що підтверджується виписками по рахунку.

Заборгованість відповідача за отриманий Товар становить 52786,08 грн.

З огляду на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання по оплаті вартості Товару, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 9572,36 грн пені за період прострочення з 26.09.2023 по 26.03.2024, 5278 грн штрафу, 1683,00 грн 3% річних за період прострочення з 26.09.2023 по 18.10.2024, 4381,24 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з жовтня 2023 року по вересень 2024 року.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір поставки.

Частини перша та шоста статті 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За приписами статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар на загальну суму 120918,93 грн, що підтверджується видатковими накладними № 204 від 13.06.2023, № 292 від 04.07.2023, № 335 від 21.07.2023, № 345 від 31.07.2023, № 361 від 16.08.2023, № 417 від 22.09.2023.

Відповідач частково оплатив вартість Товару в сумі 68132,75 грн.

Станом на день ухвалення рішення судом заборгованість відповідача склала 52786,08 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплатив відповідачем боргу в сумі 52786,08 грн.

Крім того, у відзиві на позов відповідач не заперечив проти наявності заборгованості в сумі 52786,08 грн.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 52786,08 грн боргу є правомірними, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати Товару позивачем пред`явлено до стягнення 9572,36 грн пені за період прострочення з 26.09.2023 по 26.03.2024, 5278 грн штрафу, 1683,00 грн 3% річних за період прострочення з 26.09.2023 по 18.10.2024 та 4381,24 грн інфляційних нарахувань за період прострочення з жовтня 2023 року по вересень 2024 року.

Щодо вимог по стягненню пені та 3% річних суд зауважує таке.

Позивач при визначенні дати початку прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання посилається на умови п. 5.1. Договору та Специфікацій до Договору і зазначає, що, оскільки остання поставка була здійснена 22.09.2023, оплата за всю поставку повинна була здійснена протягом 3 (трьох) днів, у строк до 25.09.2023.

Судом встановлено, що відповідно до п. 2 Специфікацій оплата за Товар здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки товару.

Банківський день, відповідно до Порядку здійснення банками операцій за акредитивами, затверджений постановою правління НБУ від 03.12.2003 №514, визначено як робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА (Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів) або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Як убачається із розрахунку пені та 3% річних, позивачем помилково визначено початок обрахунку періоду оплати з 23.09.2023, день тижня субота, тоді як, з урахуванням умов Специфікацій, строк оплати вартості поставленого Товару - з 25.09.2023 до 27.09.2023.

Відтак, прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості отриманого Товару настало з 28.09.2023.

Судом здійснено перерахунок пені та 3% річних і встановлено, що пеня за період прострочення з 28.09.2023 по 26.03.2024 становить 8386,46 грн, 3% річних за період прострочення з 28.09.2023 по 18.10.2024 становлять 1675,57 грн.

Щодо вимог по нарахуванню штрафу.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу суд дійшов висновку про арифметично правильне його нарахування з додержанням вимог законодавства та положень Договору.

Відтак, вимоги позивача про стягнення 5278,00 грн штрафу підлягають задоволенню.

Щодо вимог по стягненню інфляційних нарахувань.

Позивачем пред`явлено до стягнення 4381,00 грн за період прострочення з жовтня 2023 року по вересень 2024 року.

За перерахунком суду, інфляційні нарахування за визначений позивачем період складають 4540,60 грн.

Відповідно до статей 14, 237 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 4381,00 грн є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Щодо аргументів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на своєчасне проведення розрахунків з позивачем по Договору, суд зазначає таке.

Згідно листа Торгово-Промислової палати України № 2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Відповідачем також не надано доказів повідомлення позивача про неспроможність виконати зобов`язання щодо передачі оплаченого Товару або неможливості вчинення цієї дії.

Останній не довів, що форс-мажорні обставини не дають йому змоги оплатити вартість отриманого Товару.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Отже, нездійснення оплати відповідачем заздалегідь ставила позивача у невигідне становище порівняно з відповідачем, оскільки позивач Товар передав, послуги надав, а фактично оплату не отримав, що у подальшому позбавило його користування грошовими коштами за відсутності будь-якої неправомірної поведінки з боку позивача, а відтак суд дійшов висновку про порушення принципу справедливості та добросовісності господарських взаємовідносин з боку відповідача.

Запровадження воєнного стану в країні, настання форс-мажорних обставин в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, неможливість виконання обов`язків внаслідок настання таких обставин, не можуть однозначно засвідчувати, починаючи з 24 лютого 2022 року, неможливість виконання обов`язку з оплати коштів за отриманий товар, а отже наведена обставина не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Відтак, заперечення відповідача не приймаються судом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 статті 74 ГПК України).

Відповідно до частини 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 статті 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак не позбавляє суд у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода Лано» підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 52786,08 грн боргу, 8386,46 грн пені, 1675,57 грн 3% річних, 4381,00 грн інфляційних нарахувань та 5278,00 грн штрафу.

В решті вимог в частині стягнення 1185,54 грн пені та 7,43 грн 3% річних позов задоволенню не підлягає.

З приводу зазначення в рішенні про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, на залишок боргу, з дня винесення рішення до моменту виконання рішення Господарського суду Чернігівської області за позовом ТОВ «Згода Лано» до Державного Підприємства "Дослідне Господарство "Деснянське" Прилуцької Дослідної Станції Інституту Садівництва Національної Академії Аграрних Наук України" (ЄДРПОУ 00497348), за наступною формулою: сума відсотків річних = сума, що підлягає оплаті * 3% * кількість днів прострочення/365 днів, суд зазначає таке.

Згідно з приписами ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, положення частини 10 статті 238 ГПК України закріплює механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Застосування частини 10 статті 238 ГПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог.

Отже, положення вказаної норми урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду, і при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду.

Частині десятій статті 238 ГПК України кореспондують норми частин 11, 12 статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Таким чином, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише реалізує своє право на вчинення дій, встановлене ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України.

Остаточна сума відсотків у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду, і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Водночас, вимога про зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення не є самостійною позовною вимогою немайнового характеру, яка повинна оплачуватись судовим збором в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана вимога заявляється безпосередньо не до відповідача у справі, а є за своєю правовою природою клопотанням позивача, заявленим до суду, про використання останнім передбаченого ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України відповідного права.

Суд також зауважує, що застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України сприятиме швидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.

При цьому суд враховує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18)

Таким чином, з метою позбавлення позивача необхідності звернення до суду з позовом про стягнення 3% річних, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування 3% річних з наступного дня після закінчення визначеного позивачем періоду нарахування 3% річних, тобто з 19.10.2024.

Нарахування на суму боргу 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування трьох процентів річних з 19.10.2024 (наступний день після закінчення визначеного позивачем періоду нарахуванням 3% річних) до моменту його виконання з урахуванням вимог законодавства України, що регулюють таке нарахування (ст. 625 Цивільного кодексу України).

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився.

Розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 2383,19 грн покладається на відповідача.

В решті 40,21 грн судовий збір покладається на позивача.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає таке.

За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10000,00 грн гонорару успіху.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем подано договір № 05/09 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 05.09.2024, розрахунок адвокатських послуг від 17.10.2024, акт виконаних послуг від 17.10.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2030 від 26.10.2005 та довіреність № 27/09 від 27.09.2023.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

05.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Згода Лано» (далі - Клієнт) та Заматовим Романом Валерійовичем (далі - Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (адвокатських послуг) (далі Договір № 05/09).

Відповідно до умов Договору № 05/09:

п. 1.1. Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу з усіх питань, пов`язаних з поданням Клієнтом позову до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України.

п. 4.1. Юридичну допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування суми, що визначена в актах виконаних робіт, що складається з розрахунку фактично витраченого часу осіб, призначених для надання правової допомоги, без ПДВ.

У п. 4.1. сторони обумовили види послуг, що надаються Адвокатом.

п. 4.1.1. Ціна за один час роботи складає 3000 грн.

п. 4.2. Оплата за даним договором здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, що набрало законної сили.

п. 4.3. Якщо буде досягнуто мету представництва по Договору повністю або частково, Клієнт додатково сплачує адвокату «гонорар успіху» в розмірі 10000 грн, який сплачується протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.

п. 7.1.Даний договір укладений на строк до 31.12.2025 та набирає чинності з моменту його підписання.

17.10.2024 сторонами підписаний розрахунок адвокатських послуг за договором про надання правової допомоги (адвокатських послуг) № 05/09 від 05.09.2024, відповідно до якого сторонами узгоджено: вид послуги, час, вартість, а саме: складання і подання позовної заяви 2 год, 6000 грн; підготовка додатків до позову 1 год., 3000 грн; розрахунок штрафних санкцій 1 год., 3000 грн. Всього 4 години, 12000 грн.

Вартість однієї години адвоката згідно умов договору № 05/09 від 05.09.2024 3000 грн.

17.10.2024 між сторонами складено і підписано акт виконаних робіт за договором № 05/09 від 05.09.2024, відповідно до якого сторони погодили, що Адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні адвокатські послуги: складання і подання позовної заяви 2 год, 6000 грн; підготовка додатків до позову 1 год., 3000 грн; розрахунок штрафних санкцій 1 год., 3000 грн. Всього 4 години, 12000 грн (п. 1 акту).

Ціна адвокатських послуг в рамках наданих Адвокатом послуг згідно з Договором складає 12000 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомоги в сумі 12000 грн.

Щодо гонорару успіху суд зазначає таке.

За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

У судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зазначила, що в рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Суд враховує зазначену судову практику у вирішенні питання щодо стягнення "гонорару успіху".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 10000 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому у цій частині витрати позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, беручи до уваги ступінь складності справи, характер та обсяг наданих адвокатом позивача послуг, виходячи з принципу розумності та справедливості, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11805,76 грн.

Витрати в сумі 10194,24 грн (у тому числі 10000 грн гонорар успіху та 194,24 грн витрат на правничу допомогу) покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода Лано» про зменшення розміру позовних вимог задовольнити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства «Дослідне господарство «Деснянське» Прилуцької дослідної станції інституту садівництва Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00497348, вул. Шевченка, буд. 26а, с. Новоселівка, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 15502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Згода Лано» (код ЄДРПОУ 21393009, вул. Текстильників, буд. 1, м. Чернігів, 14001) борг в сумі 52786,08 грн, пеню в сумі 8386,46 грн, 3% річних в сумі 1675,57 грн, інфляційні нарахування в сумі 4381,00 грн, штраф в сумі 5278,00 грн, судовий збір в сумі 2383,19 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11805,76 грн.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.12.2024 у справі №927/984/24, здійснювати нарахування 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 19.10.2024 до повної сплати суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 52786,08 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Т.О.Кузьменко