Постанова

від 12.12.2024 по справі 918/195/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 918/195/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" - Берковський Є. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія"

про відшкодування судових витрат

у справі № 918/195/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

та за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВЕРВЕЛЛЕ" (PLC EVERWELLE) / (OU Everwelle)

про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія",

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - ТОВ "Традєкс") звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" (далі - СТОВ "ДАК").

04.03.2024 до Господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (PLC EVERWELLE) / (OU Everwelle) (далі - ТОВ "Евервелле"), в якій товариство просило прийняти цю заяву до одночасного розгляду разом із заявою ТОВ "Традєкс", відкрити провадження у справі про банкрутство СТОВ "ДАК" та визнати грошові вимоги до боржника.

18.03.2024 Господарський суд Рівненської області постановив ухвалу у справі № 918/195/24, якою відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство СТОВ "ДАК" за заявою ТОВ "Традєкс" та відкрив провадження у справі про банкрутство СТОВ "ДАК" за заявою ТОВ "Евервелле".

03.06.2024 Північно-західний апеляційний господарський суд прийняв постанову, якою частково скасував ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.03.2024 у цій справі та ухвалив у скасованій частині нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Евервелле" про відкриття провадження у справі про банкрутство СТОВ "ДАК".

ТОВ "Евервелле" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Рівненської області від 18.03.2024 у справі № 918/195/24.

СТОВ "ДАК" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому виклало свої заперечення проти доводів ТОВ "Евервелле" та вимогу про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

17.10.2024 Верховний Суд прийняв постанову про залишення постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 без змін.

СТОВ "ДАК" звернулося до Верховного Суду із заявою, в якій просить стягнути на свою користь з ТОВ "Евервелле" 103 288,72 грн судових витрат.

27.11.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про призначення заяви СТОВ "ДАК" про відшкодування судових витрат до розгляду на 12.12.2024.

ТОВ "Евервелле" представника в судове засідання не направило, хоча про дату, час та місце розгляду заяви про відшкодування судових витрат суд повідомив представника ТОВ "Евервелле". Заперечень стосовно поданої СТОВ "ДАК" заяви до Верховного Суду не надійшло, однак відповідно до частини четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) це не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Приписами частини другої статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 126 цього ж Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Згідно з поданим СТОВ "ДАК" попереднім орієнтовним розрахунком розмір судових витрат, які це товариство очікувало понести у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, становить 100 000 грн.

22.10.2024 СТОВ "ДАК" надіслало до Верховного Суду про відшкодування судових витрат, до якої додані копії договору про надання правничої допомоги від 08.08.2023, додаткових угод від 08.08.2023, 12.07.2024 і 05.08.2024 до цього договору, акту приймання-передачі від 21.10.2024 з додатком (детальний опис наданих послуг), квитків на потяг на ім`я представника СТОВ "ДАК" - адвоката Дениса Дробота, фіскальних чеків про надання поштових послуг.

Так, 08.08.2023 СТОВ "ДАК" (клієнт) та Адвокатське об`єднання "Інсолв" уклали договір про надання правничої допомоги, згідно з пунктом 1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснити захист та/або представництво та/або надавати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов`язався виплатити адвокатському об`єднанню винагороду.

Сторони погодили, що розмір оплати за правничу допомогу визначається окремо у додатковій угоді (пункт 4.1.1 договору).

У пункті 1 додаткової угоди від 12.07.2024 сторони погодили, що оплата за правничу допомогу під час розгляду касаційної скарги ТОВ "Евервелле" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі у Верховному Суді становить 100 000 грн.

Отже, у договорі про надання правничої допомоги сторони визначили фіксований розмір гонорару.

21.10.2024 сторони підписали акт приймання-передачі наданої правничої допомоги до договору від 08.08.2023, в якому підтвердили надання адвокатським об`єднанням правничої допомоги клієнту у суді касаційної інстанції, яка полягала в аналізі справи № 918/195/24, консультацію клієнта, підготовка та подання відзиву на касаційну скаргу, заперечень на заяви та клопотання заявника касаційної скарги, письмових пояснень, підготовка адвоката та його участь у судових засіданнях у Верховному Суді. У додатку до цього акту наведений детальний опис наданих послуг.

Відповідно до протоколів судових засідань у Верховному Суду у цій справі брав участь представник СТОВ "ДАК" - адвокат Денис Дробот.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У частині четвертій статті 129 ГПК України наведено загальне правило розподілу судових витрат, згідно з яким інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у частині п`ятій згаданої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/164/21 (провадження № 12-14гс22).

Дослідивши заяву СТОВ "ДАК" про стягнення судових витрат у частині витрат на професійну правничу допомогу та додані до заяви документи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 100 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже, їх розмір є необґрунтованим.

Разом з тим, надаючи правову оцінку співмірності суми витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, проаналізувавши обсяг наданих Адвокатським об`єднанням "Інсолв" послуг, виходячи з вищенаведених критеріїв їх оцінки та керуючись статтями 126, 129 ГПК України, колегія суддів вважає, що витрати СТОВ "ДАК" на професійну правничу допомогу, пов`язані з касаційним переглядом цієї справи, підлягають розподілу у сумі 50 000 грн.

Що стосується витрат СТОВ "ДАК", пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, а саме таких як витрати, понесені у зв`язку із відправкою поштової кореспонденції у цій справі та прибуттям адвоката для участі у судових засіданнях суду касаційної інстанції, то вони є документально підтверджені, а заява СТОВ "ДАК" у частині їх стягнення з ТОВ "Евервелле" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" про відшкодування судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути OU Everwelle (юридична особа, створена за законодавством Естонської Республіки, код реєстрації 10349073) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (35641, Рівненська обл., Дубенський район, с. Тараканів, вул. Свободи, буд. 42; ідентифікаційний код 40002972) 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень відшкодування правничої допомоги і 3 288 (три тисячі двісті вісімдесят вісім) гривень 72 коп. інших судових витрат.

3. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік