Постанова

від 17.12.2024 по справі 924/786/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/786/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Куровської Євгенії Миколаївни

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 (суддя Гладюк Ю. В.)

і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (головуючий суддя Грязнов В. В., судді Розізнана І. В., Павлюк І. Ю.)

у справі № 924/786/23

за позовом 1) Приватного підприємства "Кредо", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Збруч" і 3) Приватної фірми "Турбо"

до 1) фізичної особи-підприємця Куровського Ігоря Вікторовича, 2) Куровської Євгенії Миколаївни і 3) Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького РЕМ

про визнання недійсним акта прийому-передачі, визнання недійсним договору і визнання права власності

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивачів - Ксьондзик Ю. Ю., відповідача-2 - Сергійчук Ю. В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. Приватне підприємство "Кредо" (далі - позивач-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Збруч" (далі - позивач-2), Приватна фірма "Турбо" (далі - позивач-3) (далі разом - позивачі) звернулися до суду з позовом (з урахуванням зави про зміну предмету позову) до фізичної особи - підприємця Куровського Ігоря Вікторовича (далі - відповідач-1), Куровської Євгенії Миколаївни (далі - відповідач-2, скаржник), Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Хмельницького району електричних мереж, в якому просили:

- визнати недійсним акт прийому-передачі від 01.11.2022, складений фізичною особою - підприємцем Куровською Є. М. та відповідачем-1, згідно з яким передано у власність наступне майно: лічильник № 84253143 типу АСЕ6000 та КЛ-10кВ ААБлУ-3х120мм2 L=755м, КТП № 643 з трансформатором ТМ-400 кВА, всі КЛ-0,4кВ;

- визнати недійсним договір про спільне використання технологічних електричних мереж №22107291, укладений 30.12.2022 між відповідачем-1 та відповідачем-3;

- визнати за позивачем-1 право власності на 1/4 частки енергетичного об`єкта, який складається з кабельної лінії № 391 (КЛ-10кВ ААБлУ-3х120мм2 L=755м) та трансформаторної підстанції № 643 (КТП - 400/10 кВ), що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2 ;

- визнати за позивачем-2 право власності на 1/4 частки енергетичного об`єкта, який складається з кабельної лінії №391 (КЛ-10кВ ААБлУ-3х120мм2 L=755м) та трансформаторної підстанції №643 (КТП - 400/10 кВ), що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2 ;

- визнати за позивачем-3 право власності на 1/4 частки енергетичного об`єкта, який складається з кабельної лінії № 391 (КЛ-10кВ ААБлУ-3х120мм2 L=755м) та трансформаторної підстанції № 643 (КТП - 400/10 кВ), що розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що об`єкт лінії 10 кВт № 391 і трансформатору № 643 був побудований відповідно до договору про дольову участь в будівництві від 29.03.2005, відтак позивачі і відповідач-2 набули право власності на спірний об`єкт у рівних частках по 1/4 кожен.

3. Щодо незаконності акту прийому-передачі від 01.11.2022 позивачі вважають, що оскаржуваний акт має ознаки правочину, тобто спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Більше того, цей акт спрямований на припинення права власності та пов`язаних з ним речових прав позивачів на передане майно, а відтак вищевказаний акт приймання-передачі підлягає визнанню недійсним. Крім того, фізична особа - підприємець Куровська Є. М. припинила діяльність ще 28.09.2016, а відтак не мала відповідного обсягу дієздатності як фізична особа - підприємець для підписання оспорюваного акту.

4. Стосовно незаконності договору про спільне використання технологічних електричних мереж позивачі вказують, що 30.12.2022 між відповідачем-1 та відповідачем-3 було укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Цей договір спрямований на обмеження прав споживачів у використанні спільних електричних мереж, оскільки визначає відповідача-1 як єдиного споживача, без жодних урахувань інтересів та прав позивачів як співвласників. Крім того, згоди на укладення такого договору (як і на визначення відповідача-1 основним споживачем) позивачі не надавали. Крім того, позивачі звертають увагу на те, що додатковою підставою для його оскарження є наявність договору про спільне використання технологічних мереж, укладеного ще 27.12.2006.

5. Позивачі вважають договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 30.12.2022 таким, що спрямований на заволодіння особистим майном позивачів як його співвласників, а саме часток у майні трансформатору № 643, оскільки після укладення такого договору вони позбавлені права володіти, користуватись та розпоряджатись своїми частками у спільному енергетичному об`єкті.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

6. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 04.06.2024, яке Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.10.2024 залишив без змін, позов задовольнив повністю.

7. Приймаючи зазначені судові рішення, суди виходили з того, що матеріали справи не містять доказів добровільного припинення, розірвання або визнання недійсним договору про дольову участь від 29.03.2005. Відсутні також докази добровільної відмови позивачів від трансформаторної підстанції № 643 з трансформатором ТМ-400 кВА на користь відповідача-2.

8. Суди врахували, що будівництво здійснювалось на підставі технічних умов № 7 від 28.02.2005. Згідно з пунктом 2 цих технічних умов розрахункове навантаження із загальної потужності 360 кВт було розподілене в рівних частинах між приватним підприємцем Куровською Є. М., позивачем-2, позивачем-3 та Закритим акціонерним товариством "НВП "Дельта" (частка якого згодом відчужена позивачу-1). Замовником згідно з технічними умовами № 7 від 07.12.2005 була приватний підприємець Куровська Є. М. Рішення про визнання її замовником було прийняте спільно учасниками договору про дольову участь у будівництві. Відомості щодо дольової участі у будівництві об`єкта КЛ 10 кВ і трансформаторної підстанції № 643 в рівних частинах учасниками договору вбачаються зокрема і зі змісту поданого приватним підприємцем Куровською Є. М. до Хмельницького міського району електричних мереж звернення у 2009 році.

9. Крім того, суди зауважили, що оскаржуваний акт приймання-передачі від 01.11.2022 має ознаки правочину, оскільки спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, та спрямований, зокрема, на припинення права власності та пов`язаних з ним речових прав позивачів на передане майно, у зв`язку із чим визнали його недійним.

10. З огляду на встановлені обставини та досліджені докази суди дійшли висновку, що об`єкт - лінія 10 кВт № 391 і трансформатор № 643, був побудований відповідно до договору про дольову участь в будівництві від 29.03.2005, відповідно до якого позивачі та відповідач-2 набули право власності на об`єкт у рівних частках - 1/4 кожний, та який є дійсним на час розгляду справи в суді. При цьому договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 30.12.2022 спрямований на обмеження прав споживачів у використанні спільних електричних мереж, оскільки визначає відповідача-1 як єдиного споживача, без жодних урахувань інтересів та прав позивачів як співвласників, що стало підставою для визнання його недійсним.

Касаційна скарга

11. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, відповідач-2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

12. Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи, що суди попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним в постановах від 21.03.2017 у справі № 923/654/16, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 12.10.2022 у справі №922/2773/21 без доказів, що позивачі є носіями речового права власності на спірне майно, коли саме це право останніми набуто та на підставі яких первинних документів, визнали за ними право власності на трансформаторну підстанцію та кабельну лінію.

13. Крім того, скаржник вважає, що при винесенні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанції не врахували, що позивачами не було надано належних і допустимих доказів здійснення будь-яких оплат за будівництво об`єкту лінії 10 кВт № 391 і трансформатору № 643, крім договору про дольову участь в будівництві.

14. За доводами скаржника в матеріалах справи відсутні докази набуття права власності на трансформаторну підстанцію КТП 2-400 10/0,4 Закритим акціонерним товариством "НВП "Дельта", а в накладній від 13.12.2005 № 42, за якою останній продав трансформаторну підстанцію позивачу-1, вказана "трансформаторна підстанція КТП 2-400 10/0,4", а позивачі просять визнати право власності на "трансформаторну підстанцію № 643 (КТП 400/10 кВ)" та "кабельну лінію 391", проте за вказаною накладною неможливо ідентифікувати, що "трансформаторна підстанція КТП 2-400 10/0,4" та "трансформаторна підстанція № 643 (КТП - 400/10 кВ)" є одним і тим же майном. Крім того, позивачі не надають жодного підтверджуючого документа на "кабельну лінію 391".

15. Також скаржник наголошує що інвентаризаційний опис необоротних активів позивача-1 не може бути підтвердженням набуття права власності на трансформаторну підстанцію та кабельну лінію.

16. Скаржник звертає увагу, що надані ним докази засвідчують тривалий процес будівництва та введення в експлуатацію лінії електропередач та трансформаторної підстанції саме скаржником за кошти, отримані від відповідача-1 в якості зворотної фінансової допомоги.

17. Крім того, скаржник зазначає, що технічні умови від 07.12.2005 № 7 на електропостачання виробничої бази приватного підприємця Куровської Є. М., на підставі яких здійснювалося будівництво, видавалися виключно на її ім`я. Також в позові та в документах, що додані до позовної заяви, йдеться про технічні умови від 28.02.2005 № 7, які відсутні серед додатків до позовної заяви. Ця обставина свідчить, що договір про дольову участь в будівництві від 29.03.2005 стосувався інших технічних умов, аніж ті, які отримав скаржник та на основі них збудував власну лінію електропередач і трансформаторну підстанцію

18. Також скаржник зауважує, що ще з 2004 року Закрите акціонерне товариство "НВП "Дельта" відмовилося від земельної ділянки на користь скаржника, чим спростовуються твердження позивачів про здійснення будівництва підстанції на земельній ділянці Закритого акціонерного товариства "НВП "Дельта" та покликання позивачів на права власності на трансформаторну підстанцію та кабельну лінію, які у них начебто виникли.

Позиція інших учасників справи

19. Позивач-1, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Позивач-1 наголошує на неподібності правовідносин у справах, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зі справою, що розглядається.

20. Також позивач-1 звертає увагу, що будівництво відбулось на підставі технічних умов від 28.02.2005 № 7 на земельній ділянці, яка була надана в постійне користування генеральному замовнику - Закритому акціонерному товариству "НВП "Дельта" на підставі розпорядження міськадміністрації Хмельницької міської ради від 25.05.1994 № 1322. При прийнятті рішення про продаж виробничого корпусу № 1 позивачу-1 Закрите акціонерне товариство "НВП "Дельта" переоформило технічні умови № 7 на Куровську Є. М. за згодою усіх учасників будівництва. Уточнені технічні умови № 7 були видані 07.12.2005 відповідачу-2.

21. Позивач-1 роз`яснює, що він як однин із співвласників ініціював проведення загальних зборів співвласників лінії 10 кВт № 391 та трансформатора № 643, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2 . На зборах було розглянуто питання необґрунтованого нарахування втрат на всіх учасників основним споживачем. До обсягу втрат основний споживач - відповідач-2, включав не лише втрати, а й обсяг спожитої електроенергії власним виробництвом в повному обсязі. Згідно з даними, отриманими позивачем-1 на запит за період з 01.01.2020 року по 30.04.2022, він зазнав втрат в розмірі 286 300 грн внаслідок неправомірного завищення основним споживачем розміру втрат (розрахунок проводився із врахуванням максимальної величини втрат та цін на спожиту електроенергію у відповідних періодах). Така ситуація виникла у зв`язку із відсутністю комерційного обліку відповідача-2. Тобто виникла ситуація, коли відповідач-2 не споживає електроенергію взагалі. Таким чином відповідач-2 свідомо розподіляв між трьома споживачами - позивачами, обсяги спожитої електроенергії власним виробництвом та обсяг втрат.

22. Щодо тверджень скаржника про будівництво спірного майна за рахунок поворотної фінансової допомоги отриманої від відповідача-1 на підставі договорів позивач-1 зазначає, що з наданих п`яти договорів про зворотню фінансову допомогу 2004-2006 років не вбачається, що грошові кошти в загальній сумі 726 500 грн надавалися саме на будівництво електричної лінії та трансформаторної підстанції, а тому вказані документи не можуть бути доказом будівництва спірного майна лише за рахунок скаржника. Окрім того, вказані договори надруковані на одному принтері, відносно нещодавно та містять ряд однакових орфографічних помилок, що викликає сумнів у їх дійсності.

23. Позивач-1 вважає, що саме неналежне документальне оформлення учасниками процесу своїх правовідносин в процесі будівництва спірної підстанції, стало основною причиною виникнення спору.

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

24. 29.03.2005 між генеральним замовником, учасником-1 - Закритим акціонерним товариством "НВП "Дельта", учасником-2 - позивачем-2, учасником-3 - позивачем-3, учасником 4 - приватним підприємцем Куровською Є. М. укладено договір про дольову участь в будівництві.

25. Відповідно до пункту 1.1. договору учасники за цим договором зобов`язуються в рівних частинах надати генеральному замовнику грошові кошти з метою дольової участі в виконанні технічних умов № 7 від 28.02.2005 р. (додаток № 1) на електроживлення підприємств, на земельній ділянці, яка виділена генеральному замовнику відповідно до рішення Хмельницької міської ради від 25.05.1994 № 1322 згідно з актом постійного користування землею від 01.06.1994 № ХМ-85 і знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Трудова, 29/2.

26. Згідно з пунктом 1.2. договору метою цього договору є побудова електропостачання виробничих баз згідно з технічними умовами № 7 від 28.02.2005 (додаток № 1) за кошти учасників в рівних долях.

27. Додатковою угодою № 1 від 20.12.2006 про розподіл майна до договору про дольову участь врегульовано розподіл часток електропостачання виробничих баз між всіма учасниками в рівних долях.

28. Замовник згідно з технічними умовами № 7 від 07.12.2005 є приватний підприємець Куровська Є. М. Рішення про визнання її замовником прийняте спільно Закритим акціонерним товариством "НВП "Дельта", приватним підприємцем Куровською Є. М., позивачем-2 та позивачем-3.

29. У зв`язку з технічною неможливістю оформити всіх учасників будівництва лінії 10 кВт № 391 і трансформатора № 643 напряму споживачами з відповідними потужностями, за згодою всіх учасників основним споживачем перед Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" було визнано приватного підприємця Куровську Є. М. на підставі заяв.

30. 19.05.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Хмельницькобленерго" та приватним підприємцем Куровською Є. М., як з основним споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб`єктам підприємницької діяльності № 3213 та відповідно договори про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб`єктам підприємницької діяльності від 17.08.2006 № 3294, від 09.08.2006 № 1959, від 17.08.2006 № 3295 з позивачами як з субспоживачами.

31. 27.12.2006 між та приватним підприємцем Куровською Є. М. (власник) та позивачем-1 (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж, відповідно до пункту 1.1. якого власник мереж зобов`язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач - вчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

32. 01.11.2022 актом прийому-передачі фізична особа-підприємець Куровська Є. М. з одного боку передала, а відповідач-1 з іншого боку прийняв у власність таке майно: лічильник № 84253143 типу АСЕ6000 та КЛ-10кВ ААБлУ-3х120мм2 L=755м, КТП № 643 з трансформатором ТМ-400кВА, всі КЛ-0,4кВ.

33. 30.12.2022 між відповідачем-1 (основний споживач) та відповідачем-3 (оператор системи) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 22107291.

34. Відповідно до пункту 1.1. договору основний споживач зобов`язується забезпечити технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок оператора системи або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує оператор системи, а оператор системи - своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

35. Доставка електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, який є додатком 1 до цього договору, наданого основним споживачем, з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

36. Основний споживач забезпечує доставку електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, який є додатком 2 до цього договору. (пункт 1.2. договору).

37. Згідно з пунктом 10.1. цей договір укладається строком до 31.12.2022, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього строку одна із сторін не повідомить іншу про відмову від цього договору або його перегляду.

38. Додатком 2 до договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 22107291 - актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін визначено, що межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності електромереж установлюється:

- між відповідачем-3 та основним споживачем відповідачем-1 - на ввідних клемах комутаційного апарату РУ-10 кВ в підстанції "ХЗТП";

- між основним споживачем відповідачем-1 та субспоживачами позивачем-2, Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Енергія", позивачем-3, позивачем-1 - на ввідних клемах комутаційного апарату РУ-0,4 кВ в КТП-643.

39. Матеріали справи також містять висновок про вартість майна від 17.10.2023 № 193/01-14, висновок експерта від 17.10.2023 № 19/23, договори про зворотню фінансову допомогу від 22.04.2004, 05.12.2005, 15.01.2006, 27.03.2006, 20.06.2006 укладених між Куровським І. В. та відповідачем-2.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

40. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Судове рішення у цій справі оскаржується відповідачем-2 з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

42. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

43. З метою визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

44. Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає в тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, щодо якого вони вступають у правовідносини, у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

45. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні ознаки з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність ознак слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

46. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

47. У кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, й надалі порівнювати права та обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) та за потреби, зумовленої цим регулюванням, - визначити суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

48. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо. Обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

49. Крім того, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

50. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21.03.2017 у справі № 923/654/16, від 02.05.2018 у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 12.10.2022 у справі № 922/2773/21.

51. Так, у справі № 922/2773/21 розглядався позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Міністерства енергетики України, Солоницівської селищної ради, зокрема, про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - трансформаторну підстанцію ПС 35/6 кв "Куряж". Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що позивач як правонаступник державного підприємства в результаті корпоратизації є власником та балансоутримувачем трансформаторної підстанції ПС 35/6 кв "Куряж", користується нею, здійснює ремонт та її поточне обслуговування. Однак, на підставі рішення виконавчого комітету Солоницівської селищної ради вказану нежитлову будівлю було зареєстровано за державою Україна в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

52. Верховний Суд у цій справі залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що підстанцію ПС 35/6 кв "Куряж" було включено до переліку інвентаризаційного опису державного підприємства, правонаступником якого є позивач, однак, Суд дійшов висновку, що інвентаризаційний опис свідчить лише про фактичну наявність майна на балансі підприємства. При цьому позивачем не було надано суду доказів включення спірного майна до акту оцінки цілісного майнового комплексу державного підприємства, на базі якого було засновано позивача, складенню та затвердженню якого мала передувати інвентаризація.

53. Заразом колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, в основу висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зокрема, про визнання права власності на енергетичний об`єкт, який складається з кабельної лінії та трансформаторної підстанції, було покладено ті обставини, що між сторонами спору укладено договір про дольову участь у будівництві, відповідно до умов якого позивачі та відповідач-2 набули право власності на спірне майно у рівних частках - 1/4 кожний, та який є дійсним на час розгляду справи в суді. Суди не базували свої висновки на долученому до позовної заяви інвентаризаційному описі необоротних активів позивача-1, до якого було включено спірне майно. Відтак спірні правовідносини та фактичний склад установлених обставин у справі № 922/2773/21 та у справі, що розглядається, не є подібними, а тому висновки не можуть розглядатися як такі, що підтверджують різне застосування судами норм матеріального права за подібних обставин.

54. Також колегія суддів зазначає, що у справах № 914/904/17 (розглядався спір про визнання права власності на земельну ділянку, пов`язаний із автоматичним переходом права власності на земельну ділянку у разі переходу до особи права власності на розташоване на ній нерухоме майно), № 923/1283/16 (розглядався спір про визнання права власності на будівлю магазину, яка складається з магазину продовольчих товарів та підвальних приміщень, відмовляючи у задоволенні якого суд вказав, що ним не було встановлено факту набуття позивачем права власності на спірні приміщення за укладеним ним в ході приватизації договором купівлі-продажу, а також за правочинами, за якими право на магазин переходило між сторонами у справі - спочатку від позивача до відповідача, а згодом навпаки), на які посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини не є подібними зі справою, яка розглядається, оскільки ці справи відрізняються від справи, що розглядається, предметом позову, установленими обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням, що свідчить про неподібність правовідносин.

55. До того ж посилання скаржника на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду України від 21.03.2017 у справі № 923/654/16, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки за змістом частини четвертої статті 236, частини другої статті 287 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/806/19, від 10.06.2020 у справі № 914/2259/17, від 18.06.2020 у справі № 910/7707/19, від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17, від 14.03.2023 у справі № 904/1868/19, від 25.05.2023 у справі № 910/12415/21, від 20.06.2023 у справі № 922/2952/21, від 05.12.2023 у справі № 922/2183/22, від 23.04.2024 у справі № 904/2074/23).

56. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

57. Також, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

58. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

59. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

60. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

61. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

62. При цьому, саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

63. Заразом колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що технічні умови від 07.12.2005 № 7 на електропостачання виробничої бази скаржника, на підставі яких здійснювалося будівництво, видавалися виключно на його ім`я, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що рішення про визнання його замовником прийняте спільно усіма учасниками договору про дольову участь в будівництві енергетичного об`єкту.

64. Також не заслуговують на увагу й доводи скаржника, що договір про дольову участь в будівництві від 29.03.2005 стосувався інших технічних умов, аніж ті, які отримав скаржник та на основі них збудував власну лінію електропередач і трансформаторну підстанцію. Зазначені доводи спростовані позивачем-1 у відзиві на касаційну скаргу, про що зазначено у пункті 20 цієї постанови, зокрема про те, що дійсно будівництво відбулось на підставі технічних умов від 28.02.2005 № 7, заразом учасник-1 договору про дольову участь у будівництві переоформив технічні умови № 7 на скаржника за згодою усіх учасників будівництва. Уточнені технічні умови № 7 були видані 07.12.2005 на ім`я скаржника.

65. Спростовуючи посилання скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій інвентаризаційного опису необоротних активів позивача-1, колегія суддів зазначає, що вже реагувала на зазначений довід скаржника у пункті 53 цієї постанови.

66. Щодо доводів скаржника про будівництво спірного майна за рахунок отриманої від відповідача-1 поворотної фінансової допомоги на підставі договорів, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції було надано оцінку зазначеним договорам та зазначено, що з них не вбачається надання грошових коштів саме на будівництво електричної лінії та трансформаторної підстанції. Крім того, суд поставив під сумнів вказані докази, оскільки ці договори надруковані на одному принтері відносно нещодавно та містять ряд однакових орфографічних помилок. Зазначені доводи касаційної скарги направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

67. Також не заслуговують на увагу й доводи скаржника щодо відсутності доказів на підтвердження набуття права власності на трансформаторну підстанцію Закритим акціонерним товариством "НВП "Дельта", оскільки, як слушно зауважив позивач-1, саме неналежне документальне оформлення учасниками процесу своїх правовідносин в процесі будівництва спірної підстанції, стало основною причиною виникнення спору. Крім того, неточності в накладній, за якою останній продав трансформаторну підстанцію позивачу-1, не свідчать про те, що позивачу-1 була продана інша підстанція, ніж та, на яку він намагається визнати за собою право власності у цьому спорі.

68. До того ж, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог і доводи скаржника про розміщення спірного майна на його ділянці, оскільки учасники договору про дольову участь в будівництві першопочатково домовились про будівництво спірного майна на земельній ділянці учасника-1 - Закритого акціонерного товариства "НВП "Дельта", від якої останній надалі відмовився на користь скаржника.

69. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про визнання за позивачами права власності на енергетичний об`єкт, який складається з кабельної лінії та трансформаторної підстанції, на підставі укладеного зі скаржником дійсного договору про дольову участь в будівництві зазначеного об`єкту, що є більш вірогідним доказом наявності у них права власності на спірне майно, аніж протилежні доводи скаржника, зокрема, щодо відсутності доказів здійснення позивачами будь-яких оплат за будівництво кабельної лінії та трансформаторної підстанції. При цьому докази, подані скаржником на підтвердження оплати будівництва (зокрема, рахунок-накладна від 17.10.2005 № 19049, фіскальний чек № 002225003329, податкова накладна від 17.10.2005 № 2144 про придбання 800 м кабелю на суму 47 640 грн; договір на виконання робіт та надання послуг від 09.12.2005 № 2811 "Е"; паспорт трансформаторної підстанції; протоколи випробувань засобів захисту; протокол скорочення фізико-хімічного аналізу трансформаторного масла; протоколи перевірки ізоляції; протоколи вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей та устаткування; акт на приховані роботи по влаштуванню постачання виробничої бази; акт виконання пусконаладочних робіт; акт здачі-приймання електромонтажних робіт; акт на оформлення обліку електроенергії; паспорт заземлюючого пристрою; акт робочої комісії про готовність електроустановок закінченого будівництва; акт допуску в експлуатацію нового (реконструйованого) електрообладнання; довідка про виконання в повному обсязі технічних умов; договір на виготовлення, налагодження, метрологічні дослідження, атестацію та передачу у власність трьох електролічильників; кошторис та акт здачі-приймання науковотехнічної продукції; видаткова накладна від 29.07.2006 № РН-0012898 та фіскальний чек на суму 269,34 грн; довідка про сплату втрат в трансформаторі та інші), у сукупності не дають підстав стверджувати про будівництво спірного енергетичного об`єкту скаржником одноособово.

70. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

71. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, на яку також посилається скаржник в касаційній скарзі).

72. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

73. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

74. З огляду на подання позивачами у справі доказів про наявність прав на спірне майно на підставі дійсного договору, укладеного зі скаржником, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів про наявність правових підстав для визнання за ними права власності на це майно. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову.

75. З огляду на викладене не можуть бути враховані доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не надали оцінку доводам відповідача та належно не дослідили докази, що були подані на підтвердження спростування позиції позивачів, при цьому не застосували вимоги стандартів доказування в господарському процесі та не врахували висновки щодо застосування цих норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 16.11.2023 у провадженні № 11-228сап21, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається скаржник щодо права особи на справедливий суд, вірогідності доказів, стандартів доказування та принципу змагальності.

76. При цьому Верховний Суд вважає, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

77. За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані відповідачем-2 судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені відповідно до норм чинного законодавства, натомість доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Згідно із пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

79. Оскільки наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, касаційне провадження у цій частині необхідно закрити відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

80. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

81. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції, не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

83. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу відповідача-2 в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Розподіл судових витрат

84. Оскільки суд закриває провадження в частині вимог касаційної скарги, а в іншій частині відмовляє у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишає без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 924/786/23 за касаційною скаргою Куровської Євгенії Миколаївни в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Куровської Євгенії Миколаївни в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.06.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі № 924/786/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил