Ухвала

від 17.12.2024 по справі 924/285/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/285/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024

у справі № 924/285/24

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькобленерго"

про визнання відключення електропостачання об`єкта господарської діяльності незаконним, відновлення електропостачання та відшкодування заподіяних душевних страждань

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.07.2024 подано касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 924/285/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення вказаної ухвали скаржнику, а саме вказано на необхідність: 1) докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 028 грн; 2) касаційну скаргу в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначеної у ч. 2 ст. 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу); 3) подати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням підстав пропуску цього строку та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

На виконання вимог вказаної ухвали суду скаржником подана касаційна скарга в новій редакції.

Статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом (у цьому разі ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається із змісту поданої нової касаційної скарги скаржником не наведено аргументів щодо поновлення строку на касаційнійне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024, а містить лише посилання в прохальній частині: «продовжити строк апеляції ухвалі Північно-західного апеляційного суду». Тож скаржником не наведено існування обставин, що унеможливили оскарження судового рішення попередньої інстанції у цій справі у встановлений строк, а також не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

В касаційній скарзі ОСОБА_1 поданій на виконання вимог ухвали суду від 18.09.2024, зокрема зазначено про звільнення скаржника від сплати судового збору.

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З урахуванням наведеного вище суд зазначає, що скаржником на підтвердження права щодо звільнення його від сплати судового збору не надано належних доказів та не сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом, що не відповідає вимогам пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала (ч. 2 ст. 292 ГПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

З огляду на те, що заявником не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2024, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Південно - західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 924/285/24 підлягає поверненню на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 924/285/24.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 924/285/24 повернути скаржнику без розгляду разом з доданими до неї матеріалами.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.