Постанова

від 19.12.2024 по справі 910/18641/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18641/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Дроботова Т. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (колегія суддів: Козир Т. П., Мальченко А. О., Агрикова О. В.) у справі

за позовом Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" до відповідачів: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст обставин справи

1. Благодійний фонд сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" (далі - Благодійний фонд "МДЦ", позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент земельних ресурсів, відповідач-1), 2) Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, відповідач-2) про:

- визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, що утворились внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:88:199:0010 за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, шляхом закриття поземельних книг, а саме: земельна ділянка № 1 (кадастровий номер 88:199:0090) площею 0,0172 га, земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 88:199:0091) площею 0,0271 га, земельна ділянка № 3 (кадастровий номер 88:199:0092) площею 0,01001 га, земельна ділянка № 4 (кадастровий номер 88:199:0093) площею 0,0546 га;

- зобов`язання відповідача-2 скасувати записи про державну реєстрацію земельних ділянок: земельна ділянка № 1 (кадастровий номер 88:199:0090) площею 0,0172 га, земельна ділянка № 2 (кадастровий номер 88:199:0091) площею 0,0271 га, земельна ділянка № 3 (кадастровий номер 88:199:0092) площею 0,01001 га, земельна ділянка № 4 (кадастровий номер 88:199:0093) площею 0,0546 га;

- зобов`язання відповідача-2 відновити у Державному земельному кадастрі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:88:199:0010, площею 0,1990 га, що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Івана Франка, 28, шляхом поновлення запису в Поземельній книзі (Поземельної книги).

2. 27.08.2024 у судовому засіданні Господарським судом міста Києва ухвалено відмовити у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову (вх.11.03.2024 та 26.08.2024) із занесенням ухвали суду до протоколу судового засідання.

3. Не погоджуючись із вказаною протокольною ухвалою суду, Благодійний фонд "МДЦ" подав апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 про відмову в задоволенні заяв позивача про зміну предмету позову від 11.03.2024 та від 26.08.2024 у справі № 910/18641/23 скасувати та прийняти нову ухвалу, якою прийняти до розгляду заяви про зміну предмету позову від 11.03.2024 та від 26.06.2024, матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

4. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 11.09.2024 апеляційну скаргу Благодійного фонду "МДЦ" на протокольну ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 повернуто заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України у зв`язку з тим, що скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

5. В ухвалі від 11.09.2024 апеляційний суд вказав, що у переліку ухвал, який визначений частиною першою статті 255 ГПК України, відсутні ухвали про відмову у прийнятті заяви про зміну предмету позову. Натомість, частиною третьою вказаної статті визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Отже, протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну предмету позову не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Благодійний фонд "МДЦ" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 11.09.2024, а справу направити на розгляд до суду апеляційної інстанції.

7. Скаржник вважає, що при винесенні ухвали апеляційний суд допустив неправильне застосування норм процесуального права, а саме приписів частини першої статті 255 ГПК України без врахування правових висновків щодо застосування цієї норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 712/9611/19-ц, від 10.05.2023 у справі № 756/17968/21, від 14.09.2020 у справі № 910/404/20.

8. На думку скаржника, системний аналіз пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України з пунктом 14 частини першої статті 255 ГПК України дозволяє дійти висновку про те, що законодавець відокремлює поняття "заява" та "позов", тобто поняття "заява" є більш широким, ніж поняття "позов". Відтак, пункт 6 частини першої статті 255 ГПК України передбачено можливість апеляційного оскарження не тільки ухвали про повернення позовної заяви, але й ухвали про повернення будь-якої аналогічної по суті заяви, зокрема, заяви про зміну предмета позовних вимог.

Позиція інших учасників справи

9. Відзиви від сторін на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Позиція Верховного Суду

10. Предметом касаційного перегляду є ухвала апеляційного суду від 11.09.2024, якою апеляційну скаргу Благодійного фонду "МДЦ" повернуто заявнику, оскільки її подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (протокольна ухвала Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 про відмову у задоволенні заяв позивача про зміну предмету позову).

11. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

12. Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

14. Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

15. Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

16. Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

17. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України, відповідно до пункту 6 якої окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

18. Скаржник, з посиланням на судову практику Верховного Суду, стверджує, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про зміну предмета позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України.

19. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. При цьому, відповідно до частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. У контексті наведеного колегія суддів звертається до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо можливості оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду (повернення) заяв, поданих по суті справи, який викладений у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц (до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі).

22. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц зазначила:

39. Тож ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо:

- це прямо передбачено у частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

- ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині першій статті 353 ЦПК України (статті 255 ГПК України), якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

41. Оскільки законодавець використав категорію "заява" послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова "позов", то вжите у цій нормі права поняття "заява" потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов". Такими заявами в цивільному процесуальному законодавстві є заяви в наказному провадженні (розділ ІІ ЦПК України) та заяви у справах окремого провадження (розділ ІV ЦПК України). Наведене розуміння не дає можливості розширювати зміст категорії "заява", включаючи до нього інші заяви по суті справи чи заяви з процесуальних питань.

45. Як зазначалося, для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду."

23. Слід зазначити, що процесуальним наслідком відмови у задоволенні заяви про зміну предмета позову є повернення такої заяви позивачу.

24. Водночас, пунктом 6 частини першої статті 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

25. Отже, заява про зміну предмета позову є "заявою" в розумінні пункту 6 частини першої статті 255 ГПК України.

26. У контексті справи, що переглядається, колегія суддів зауважує, що відмова в задоволенні заяви про зміну предмета позову з підстав недотримання вимог, передбачених статтею 46 ГПК України, перешкоджає повторному зверненню позивача з аналогічною заявою у межах апеляційного чи касаційного перегляду справи.

27. Очевидно, що оскарження ухвали про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову разом з рішенням суду не буде доцільним та ефективним, адже це рішення буде виноситися без урахування такої заяви і в межах первісних позовних вимог, відтак і його апеляційний перегляд відбуватиметься виключно в межах первісних позовних вимог.

28. Відмова суду у прийнятті заяви позивача про зміну предмета позову без можливості апеляційного оскарження відповідної ухвали окремо від рішення суду створює ситуацію, за якої позивач змушений подавати окремий позов, який буде мати той самий суб`єктний склад, ті саме підстави, те саме обґрунтування, проте інший предмет позову, що не відповідає принципу процесуальної економії.

29. Отже, заперечення щодо ухвали місцевого суду про відмову в задоволенні заяви про зміну предмета позову в силу специфіки прав позивача, визначених статтею 46 ГПК України, не можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

30. Таким чином, така ухвала має "завершальне" значення щодо можливості зміни позовних вимог, з якими звернувся позивач до суду в даному судовому процесі та перешкоджає подальшому провадженню у цій справі, а тому, за висновком колегії суддів, на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні (прийнятті) заяви про зміну предмета позову може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 255 ГПК країни

31. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена без дотриманням норм процесуального права, а саме частини першої статті 255 ГПК України.

32. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження, та спростовують висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги заявнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 260 ГПК України у зв`язку з тим, що скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

34. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

35. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

36. З огляду на наведене, Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Судові витрати

37. Оскільки справа направляється для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Благодійного фонду сприяння розвитку гуманітарних та економічних наук "Міжнародний діловий центр" задовольнити.

2. Скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 910/18641/23, а справу направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Т. Б. Дроботова

Суддя Г. М. Мачульський