Постанова

від 11.12.2024 по справі 927/1089/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/1089/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В.А., Случа О. В.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Гудкова Д. В.,

Фонду державного майна України - Божинського В. В.,

Акціонерного товариства «Укртелеком» - Полегенько К. А.,,

Коропської селищної ради - не з`явився,

Департаменту з питань

Цивільного захисту та оборонної роботи

Чернігівської обласної державної адміністрації - не з`явився,

Головного управління ДСНС

України в Чернігівській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 (у складі колегії суддів: Майданевич А. Г. (головуючий), Коротун О. М., Сулім В. В.)

у справі № 927/1089/23

за позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Акціонерного товариства «Укртелеком», Коропської селищної ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної державної адміністрації, Головного управління ДСНС України в Чернігівській області,

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) з позовом до Акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - АТ «Укртелеком») та Коропської селищної ради про усунення перешкоди у здійсненні ФДМ України права користування та розпорядження захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 93051, розташованим за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області шляхом:

- визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 «Про визнання права власності» у частині визнання за Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (далі - ВАТ «Укртелеком») права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, площею 56,8 кв. м, розташовану у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004, виданого ВАТ «Укртелеком» на майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області;

- скасування рішення реєстратора Коропського районного бюро технічної інвентаризації Захарченко С. М. від 17.12.2004, номер запису 258 в книзі 3, реєстраційний номер 9121740;

- зобов`язання АТ «Укртелеком» повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, розташовану за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області на користь держави в особі ФДМ України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено право держави на користування та розпорядження майном, оскільки в силу вимог законодавства спірне нерухоме майно не може перебувати у приватній власності.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області суду від 20.12.2023 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації та Головне управління ДСНС України в Чернігівській області.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 «Про визнання права власності» у частині визнання за ВАТ «Укртелеком» права власності на захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, площею 56,8 кв.м., розташовану у підвалі адміністративної будівлі за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004, видане ВАТ «Укртелеком» на майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області. Скасовано рішення реєстратора Коропського районного бюро технічної інвентаризації Захарченко С. М. від 17.12.2004, номер запису 258 в книзі 3, реєстраційний номер 9121740. Зобов`язано АТ «Укртелеком» повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття №93051, розташовану за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області на користь держави в особі ФДМ України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2024 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2024 року Заступник керівника Київської міської прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2024 залишити в силі.

Також, у поданій касаційній скарзі прокурор заявив клопотання про передачу справи № 927/1089/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване наявністю виключної правової проблеми, а саме, взаємовиключної судової практики у подібних правовідносинах щодо застосування способу захисту у випадках, коли певний об`єкт нерухомого майна, який за жодних умов не може перебувати у приватній власності (обмежений у цивільному обороті), зареєстровано за юридичними чи фізичними особами на праві приватної власності.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.11.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 927/1089/23 за касаційною скаргою Заступника керівника Київської міської прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.12.2024.

АТ «Укртелеком» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

ФДМ України у відзиві на касаційну скаргу зазначає про порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Коропська сільська рада, Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Чернігівської обласної адміністрації та Головне управління ДСНС України в Чернігівській області у судове засідання своїх представників не направили.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників зазначених учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Офісу Генерального прокурора, ФДМ України, АТ «Укртелеком», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.1999 № 948-р до сфери управління Державного комітету зв`язку та інформатизації України, зокрема, передано Українське державне підприємство електрозв`язку «Укртелеком».

Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 27.12.1999 № 155 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та затвердження його статуту» створено Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» (ВАТ «Укртелеком», правонаступником якого є АТ «Укртелеком») шляхом перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство в процесі корпоратизації відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств».

Згідно з абзацом 1 пункту 1 зазначеного Указу корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Цей Указ прийнято з метою реформування управління державного сектору економіки, підвищення відповідальності державних підприємств за результати економічної діяльності та підготовки їх до приватизації.

Дія цього Указу не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації відповідно до законодавства, за винятком, зокрема, Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» (абзац 3 пункту 1 Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93).

Наказом Державного комітету зв`язку та інформатизації України від 09.08.2004 № 189 «Про передачу нерухомого майна ВАТ «Укртелеком» (Чернігівська філія)» нерухоме майно, що знаходилось на балансі Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» по Чернігівській дирекції станом на 01.07.1999 передано у власність ВАТ «Укртелеком»; затверджено Перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ «Укртелеком» по Чернігівській дирекції (філії) згідно з додатком.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Укртелеком» від 09.08.2004 Державний комітет зв`язку та інформатизації України передав, а ВАТ «Укртелеком» прийняло об`єкти нерухомого майна по Чернігівській філії ВАТ «Укртелеком» згідно з переліком, у тому числі за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9: 4/5 будівлі, приміщення цеху, інвентарний номер 00016857; висотна вежа, інвентарний номер 00016857/1; 4/5 будівлі, складське приміщення, інвентарний номер 00026585; туалет, інвентарний номер 00026586; 4/5 будівлі, гараж, інвентарний номер 00026588; паркан залізобетонний, інвентарний номер 00026589; приміщення «Телекомсервіс», інвентарний номер 00017012.

Рішенням виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 «Про визнання права власності» визнано право власності за ВАТ «Укртелеком» на приміщення Коропського цеху електрозв`язку № 3 ЧФ ВАТ «Укртелеком», розміщені, у тому числі за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, зокрема, на адмінбудівлю загальною площею 1 029,95 кв. м та зобов`язано районне БТІ видати необхідні правоустановчі документи.

17.12.2004 Коропською селищною радою видано ВАТ «Укртелеком» свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс: 1 029,95 кв. м будівлі А-1; склад 153,2 кв. м Б-1; гараж 158,20 кв. м В-1; туалет 3,6 кв. м Д-1; висотна вежа -1; паркан залізобетонний 2. Загальна площа 1293,1 кв. м; А-2 адміністративна будівля.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2023 № 339117486, приміщення за адресою Чернігівська область, Коропський район, смт Короп, вул. Поштова, 9, загальною площею 1 293,1 кв. м, належить на праві власності ВАТ «Укртелеком», реєстраційний номер 9121740.

Згідно з протоколами Загальних зборів акціонерів від 14.06.2011 № 8 ВАТ «Укртелеком» перейменовано у ПАТ «Укртелеком»; від 22.04.2021 № 20 ПАТ «Укртелеком» перейменовано у АТ «Укртелеком».

За змістом статті 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, врахувавши наведені вище положення законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично відбулась приватизація ВАТ «Укртелеком», тобто вказане товариство перебуває у приватній власності.

Судами попередніх інстанцій установлено, що у матеріалах справи також наявні копії таких документів:

- експлікацій з інвентаризаційної справи № 258-9 на майновий комплекс за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9;

- листа ПАТ «Укртелеком» від 14.08.2013 № 15-449 до КП «Коропське БТІ» про технічну інвентаризацію захисної споруди, у якому ПАТ «Укртелеком» просило виконати технічну інвентаризацію захисної споруди з виготовленням технічного паспорту, яка належить ПАТ «Укртелеком», № 93051, площею 50 кв. м за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9.

- технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) протирадіаційне укриття за адресою: смт Короп, вул. Поштова, 9, літ. А-2; власник ВАТ «Укртелеком», виготовленого 02.10.2013 Коропським РБТІ;

- паспорта захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 93051, відповідно до якого захисна споруда прийнята в експлуатацію 1982 року; технічні характеристики: місткість 100 осіб, загальна площа 100 кв. м, укриття є вбудованим, клас сховища - ІІ;

- листа Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 12.05.2023 № 53-75-1314вих-23;

- акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 93051 від 06.06.2022, розташованої за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, що належить АТ «Укртелеком», балансоутримувач - АТ «Укртелеком»;

- акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційне укриття) № 93051 від 13.04.2023, розташованої за адресою: вул. Поштова, 9, смт Короп, що належить АТ «Укртелеком», балансоутримувач - АТ «Укртелеком»;

- переліку державного майна, що не увійшло до статутного капіталу ПАТ «Укртелеком», але перебуває на його балансі (нерухоме майно).

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі ФДМ України з позовними вимогами про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 щодо визнання за ВАТ «Укртелеком» права власності на спірну захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051; визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004; скасування рішення реєстратора Коропського районного бюро технічної інвентаризації від 17.12.2004, номер запису 258 в книзі 3, реєстраційний номер 9121740; зобов`язання АТ «Укртелеком» повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051 на користь держави в особі ФДМ України, прокурор на їх обґрунтування послався на те, що спірне нерухоме майно - протирадіаційне укриття є обмежено оборотоздатним, а можливість його вибуття з державної власності законодавством взагалі не передбачена. Оскільки наразі спірне протирадіаційне укриття зареєстровано на праві власності за АТ «Укртелеком» існують усі підстави для усунення перешкод державі у користуванні згаданим майном в обраний прокурором спосіб.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам встановив, що спірне майно є захисною спорудою цивільного захисту, що в силу чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства унеможливлювало його передачу у приватну власність, а оскільки цивільний обіг спірного майна є обмеженим, та регулюється відповідними правилами, особливим обліком таких об`єктів та контролем з боку державних органів, що здійснюють функції держави у сфері цивільного захисту населення, тому виведення зі складу об`єктів цивільного захисту даної захисної споруди можливе лише за участю компетентних органів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для усунення перешкод державі у користуванні спірним майном в обраний прокурором спосіб та відповідно задовольнив позовні вимоги.

Ураховуючи те, що прокурором заявлено негаторний позов, який може бути пред`явлено позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності.

Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що втручання держави в право АТ «Укртелеком» на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання, оскільки витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності, у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням державним майном, таке втручання є виправданим, оскільки здійснюється з метою задоволення суспільного інтересу - повернення майна до державної власності у період воєнного часу та відновлення законного панування над ним.

При цьому суд першої інстанції встановив наявність підстав для звернення прокурора в інтересах держави в особі ФДМ України до суду з відповідним позовом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірне майно є захисною спорудою цивільного захисту, що в силу чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства унеможливлювало його передачу у приватну власність, разом з тим дійшов висновку про неефективність та неналежність обраного прокурором способу захисту шляхом пред`явлення позовних вимог про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення реєстратора, оскільки задоволення таких вимог не призведе до поновлення прав позивача, що є самостійною підставою для відмови у їх задоволенні. Суд апеляційної інстанції також відмовив у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання АТ «Укртелеком» повернути спірне майно та зазначив, що оскільки спірне нерухоме майно зареєстровано за АТ «Укртелеком», то належним способом захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи такого нерухомого майна та застосування наслідків спливу позовної давності, про які заявляло АТ «Укртелеком» у суді першої інстанції.

Водночас, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про підтвердження прокурором підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ФДМ України.

У поданій касаційній скарзі прокурор, на обґрунтування підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 3, 15, 16, 256, 328, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18, від 22.09.2022 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 22.05.2018 у справі № 496/1203/15-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц, від 02.06.2021 у справі № 351/1317/18, від 05.07.2023 у справі № 756/9405/01, від 27.06.2018 у справі № 921/403/17, від 12.06.2024 у справі № 918/744/23.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у справі, що розглядається, виходить із встановлених судами попередніх інстанцій обставин того, що до переліку об`єктів, які у процесі перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» відведено у власність ВАТ «Укртелеком», було включено спірне майно, яке є протирадіаційним укриттям.

Згідно з приписами частини 2 статті 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають приватизації об`єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, захисні споруди цивільної оборони.

Крім того, пунктом 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також імперативно визначалося, що захисні споруди цивільної оборони відносилися до об`єктів, що не підлягали приватизації.

Таким чином, враховуючи наведені правові норми, а також фактичні обставини цієї справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що до переліку об`єктів, які у процесі перетворення Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком» передано у власність ВАТ «Укртелеком», було неправомірно включено спірне майно, яке є захисною спорудою цивільного захисту - протирадіаційним укриттям № 93051, оскільки такі споруди відносилися до об`єктів державної власності, що не підлягали приватизації, і відповідно, не передбачали можливості зміни їх власника.

Відповідно до частин першої та другої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, що розглядається, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, прокурор послався на те, що саме свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема, на адміністративну будівлю площею 1 029,95 кв. м, до якої включено і спірне майно - протирадіаційне укриття № 93051 площею 56,8 кв. м, що є державною власність, та відповідно до закону не підлягали приватизації, стало підставою для реєстрації права власності на спірне майно за ВАТ «Укртелеком».

За приписами статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, є свідоцтво власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.05.2021 у справі № 361/953/16-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно впливає на можливість реалізації прав особи, що його отримала, щодо нерухомого майна, отже доводить дієвість та ефективність такого способу захисту.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно є обґрунтованим та відповідає наведеній вище правовій позиції Верховного Суду, а висновок суду апеляційної інстанції про неефективність обраного способу захисту є помилковим.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння. Належним способом захисту прав власника у цих випадках є негаторний позов (постанов Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).

Враховуючи, що спірне протирадіаційне укриття не могло бути приватизовано, тобто право власності держави на нього не могло бути передано приватній особі, як правильно виснував суд першої інстанції, поновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах могло відбутися внаслідок заявлення саме негаторного позову, тобто вимоги про усунення перешкод у користуванні майном яку, як вже зазначалося, прокурор в інтересах держави в особі ФДМ України у цій справі, серед інших, також заявив.

Аналогічні висновки також викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 922/221/24 та від 12.07.2024 у справі № 918/744/23, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Щодо заяви АТ «Укртелеком» про застосування наслідків спливу позовної давності, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції у справі, що розглядається, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.

При цьому суд першої інстанції, надаючи оцінку правомірності втручання держави у право АТ «Укртелеком» на мирне володінні спірним майном, дійшов висновку, що позбавлення АТ «Укртелеком» майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

Оцінюючи зазначені критерії в контексті обставин цієї справи, суд касаційної інстанції зазначає, що задоволення позову не призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції та неправомірного втручання у право власності АТ «Укртелеком» на спірне майно, оскільки таке втручання відповідає вимогам закону, оскільки набуття АТ «Укртелеком» права власності на спірне майно суперечить приписам законодавства щодо імперативної заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільного інтересу в умовах триваючої збройної агресії рф проти України, та є пропорційним, враховуючи доведену недобросовісну поведінку набувача майна у приватну власність через те, що немає жодних підстав вважати, що перед тим, як вчиняти дії, спрямовані на набуття спірного майна в процесі приватизації, у АТ «Укртелеком» були перешкоди ознайомитися із зазначеними вище вимогами законодавства та зробити висновки щодо режиму цього об`єкта та неможливості набуття на нього права приватної власності, а повернення власникові майна від недобросовісної особи не може становити для останньої індивідуальний і надмірний тягар.

За таких обставин оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004 та зобов`язання АТ «Укртелеком» повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051 на користь держави в особі ФДМ України, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у цій частині з мотивів його обґрунтованості та правомірності у цій частині.

Доводи АТ «Укртелеком», наведені у відзиві на касаційну скаргу про те, що висновок суду апеляційної інстанції про неналежність обраного прокурором у цій справі способу захисту шляхом пред`явлення негаторного позову відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки до спірних правовідносин у справі, що розглядається, враховуючи характер цих правовідносин, підлягають застосуванню висновки Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21), які в силу норм процесуального права мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного господарського суду.

Крім того, суд касаційної інстанції зауважує про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про нерелевантність правових позицій, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21 та у постановах Верховного Суду від 12.07.2024 у справі № 918/744/23, від 11.07.2024 у справі № 924/720/22, на які посилався прокурор, щодо належного способу захисту, оскільки такі висновки є релевантними до спірних правовідносинах з огляду на те, що предметами спору у зазначених справах, як і у справі № 927/1089/23, що розглядається, є об`єкти нерухомого майна, на які за жодних умов не може виникнути право приватної власності.

Водночас суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Коропської селищної ради від 25.11.2004 № 351 та скасування рішення реєстратора, оскільки такі вимоги не є ефективними та належними способами захисту з огляду на те, що такі рішення органу місцевого самоврядування та реєстратора, які виконані на час звернення прокурора до суду з відповідним позовом, вичерпують свою дію виконанням, а тому задоволення таких вимог не призведе до ефективного відновлення прав позивача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 04.09.2018 у справі № 915/127/18).

У зв`язку з наведеним, підстава касаційного оскарження судового рішення, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, знайшла своє часткове підтвердження під час касаційного розгляду.

Оскільки при розгляді справи № 927/1089/23 суд касаційної інстанції звертався до правової позиції Великою Палатою Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про передачу справи № 927/1089/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004 та зобов`язання АТ «Укртелеком» повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051 на користь держави в особі ФДМ України з залишенням в силі рішення суду першої інстанції про задоволення зазначених позовних вимог. В решті оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Київської міської прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 927/1089/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури про:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 17.12.2004, виданого Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» на майновий комплекс, розташований за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області;

- зобов`язання Акціонерного товариства «Укртелеком» повернути захисну споруду цивільного захисту - протирадіаційне укриття № 93051, розташовану за адресою: вул. Поштова, 9, смт. Короп, Коропського району (наразі Новгород-Сіверського району), Чернігівської області на користь держави в особі Фонду державного майна України;

а рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2024 в частині задоволення зазначених позовних вимог залишити в силі.

3. В решті постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 927/1089/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

О. В. Случ