Ухвала

від 20.12.2024 по справі 910/12443/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12443/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б.- головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024

у справі за позовом Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів»

до Житомирської обласної ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунальне підприємство по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 (подана 25.09.2024 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» (далі - скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 910/12443/23. Також було заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2024 касаційну скаргу Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю подачі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та навести інші підстави, підтверджені належними доказами, для поновлення цього строку. При цьому зазначено, що строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів з дня вручення її скаржникові.

02.12.2024 (подана 30.11.2024 через підсистему «Електронний суд») до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення без руху від 20.11.2024, у встановлений судом строк, надійшла заява про усунення недоліків, подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень судів попередніх інстанцій.

Отже, ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 про залишення поданої касаційної скарги без руху скаржнику було надано можливість навести суду касаційної інстанції інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження.

Усуваючи недоліки касаційної скарги, Житомирська обласна рада Українського фонду «Реабілітація інвалідів» зазначає про те, що вперше касаційну скаргу у цій справі було подано в межах строку на касаційне оскарження. Однак Верховним Судом ухвалою від 12.09.2024 було повернуто касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, оскільки вона була не підписана. Скаржник зазначає, що, отримавши зазначену ухвалу суду через електронний суд 13.09.2024, без зайвих зволікань і затягування процесу 25.09.2024 було усунуто недоліки касаційної скарги і подано її повторно, тобто через 12 днів. Крім того, скаржник посилається на неуважність при створенні процесуальних документів та зазначає, що допустив формальну помилку щодо поставлення підпису на касаційній скарзі в силу постійного стресу пов`язаного з війною та постійних повітряних тривог.

Розглянувши клопотання Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження з огляду на таке.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів господарського судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

У постанові від 14.12.2022 у справі № 910/9211/20 Верховний Суд дійшов висновків, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (від 03.04.2008 № 3236/03) вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Верховний Суд зазначає, що обставини, викладені у клопотанні Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» про поновлення строку на касаційне оскарження, не є причинами, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення з касаційною скаргою (повторно скаржник звернувся з касаційною скаргою через 12 днів після повернення касаційної скарги).

За змістом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, об`єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів», обставин, пов`язаних із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання касаційної скарги, у клопотанні про поновлення строку не наведено.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що підстави, викладені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, не є поважними внаслідок того, що відносяться до організаційних питань діяльності скаржника, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин, та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Поновлення строку на касаційне оскарження за наведених обставин не буде виправданим, оскільки пропуск такого строку безпосередньо залежав від суб`єктивної волі скаржника. Таке поновлення свідчило би про порушення принципу правової визначеності.

За пунктом 4 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з викладеного, суд визнає наведені у клопотанні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а тому суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 910/12443/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі № 910/12443/23.

2. Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак