Постанова

від 17.12.2024 по справі 911/44/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/44/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Євсігнєєв В. М.,

відповідача - Рудніцький О. Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське"

на рішення Господарського суду Київської області

від 16.04.2024,

на додаткове рішення Господарського суду Київської області

від 07.05.2024

у складі судді Черногуза А. Ф. та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 03.09.2024

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське"

про зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" про (враховуючи заяву про зміну предмета позову) зобов`язання відновити за власний рахунок та передати за актом приймання-передачі:

- один комплект проектної документації стадії "П" (проект) та один комплект проектної документації стадії "Р" (робоча документація) на багатоквартирний житловий будинок за адресою: 08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- технічний паспорт на багатоквартирний будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 (за результатами технічної інвентаризації);

- енергетичний сертифікат на будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- звіт про обстеження інженерних мереж будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта по вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1, в смт. Коцюбинське Київської обл.;

- технічну документацією на індивідуальні теплові пункти будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- план земельної ділянки;

- технічну документацію на ліфти, а саме: паспорти на ліфти першого та другого під`їздів (4 пасажирських та 2 вантажних ліфти) в багатоквартирному будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1.

Обґрунтовуючи підстави позову позивач зазначав, що починаючи з грудня 2020 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" письмово зверталось до відповідача із проханням виконати свій прямий обов`язок та передати позивачу усю необхідну технічну документацію, що передбачена законодавством, на будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корп. 1, який був в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" до створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський". Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" зазначені прохання позивача не виконало в повному обсязі, витребуваної проектно-технічної документації на багатоквартирний будинок № 26, корп. 1 по вул. Пономарьова в смт. Коцюбинське Київської області не надало. Таким чином, за твердженнями позивача, з вини відповідача, позивач не володіє технічним паспортом на багатоквартирний будинок, енергетичним сертифікатом та звітом про обстеження інженерних мереж, документом, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, технічною документацією на індивідуальні теплові пункти, технічною документацією на ліфти, планом земельної ділянки, відсутність яких створює суттєві перешкоди діяльності об`єднання та навіть породжує певні ризики.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України датою заснування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" є 30.11.2020.

Листами № 1 від 17.12.2020, № 7 від 30.12.2020, № 2 від 18.12.2020, № 194 від 06.10.2022, № 267 від 06.01.2023 позивач повідомив відповідача про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та просив передати йому відповідну технічну документацію на багатоквартирний будинок.

3. Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі № 911/44/24 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" відновити за власний рахунок та передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" за актом приймання-передачі: - один комплект проектної документації на багатоквартирний житловий будинок за адресою: 08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1; - технічний паспорт на багатоквартирний будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 (за результатами технічної інвентаризації); - документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (по вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1, в смт. Коцюбинське Київської обл.); - план земельної ділянки; - технічну документацією на ліфти, а саме: паспорти на ліфти першого та другого під`їздів (4 пасажирських та 2 вантажних ліфти) в багатоквартирному будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- до справи долучено копію акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корп. 1 в смт. Коцюбинське Київської області від 18.03.2021, відповідно до якого відповідач (передаюча сторона) та позивач (приймаюча сторона) провели обстеження житлового будинку та здійснили його передачу. Разом з тим невід`ємними частинами акта від 18.03.2021 приймання-передачі житлового будинку згідно із розділом 5 зазначеного акту є: акт обстеження території обслуговування, технічних приміщень, технічного поверху, підвалів, малих архітектурних форм та елементів благоустрою житлового комплексу «Коцюбинський»; акт обстеження ліфтового господарства; акт обстеження елементів та мереж водопостачання і водовідведення; акт обстеження внутрішніх електромереж будинку та їх елементів; акт звірки показників електролічильників; акт обстеження тепломереж та їх елементів; акт обстеження протипожежних систем. Вказані акти обстеження, що передані позивачу за своєю суттю є документами, які фіксують обстеження інженерних мереж будинку - теплових мереж, електромереж, ліфтових мереж, технічних приміщень, мереж водопостачання і водовідведення, протипожежних систем. Тож суд констатує факт виконання відповідачем обов`язку щодо надання за актом приймання передачі звітів про обстеження інженерних мереж будинку за адресою Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корп. 1. З огляду на це, позов в цій частині не підлягає задоволенню;

- на момент прийняття в експлуатацію будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корп. 1, Закону України «Про енергетичну ефективність будівель» не існувало, а відтак сертифікат енергетичної ефективності будівель у відповідача відсутній, адже це не є обов`язком. Крім того, відповідач не приймав рішення щодо сертифікації енергетичної ефективності будівлі, оскільки не вважав це необхідним. Суд перевіривши такі твердження відповідача зазначає, що відповідно до наявної у матеріалах справи копії сертифікату відповідності серії КС № 16411043016 було підтверджено готовність будинку до експлуатації у 2011 році, в той час як Закон України «Про енергетичну ефективність будівель» було прийнято у 2017 році. Таким чином суд погоджується з позицією відповідача та відмовляє у задоволенні позову в частині щодо передачі енергетичного сертифікату на будинок;

- також у справі містяться акти приймання-передачі документації, що датовані 17.03.2021 18.03.2021, 22.03.2021, 23.03.2021, відповідно до яких відповідач здійснював передачу позивачу певної документації багатоквартирного будинку: акти прийому-передачі за 2013-2014 рік теплової, електричної енергії та сміття; проект теплопостачання житлового будинку; інженерне забезпечення та робоча документації ІТП; схеми та специфікації електрообладнання, схеми вентканалів, системи опалення, схеми планів поверхів, підвалу, покрівлі, горища, схеми систем ПП, підвалу, розташування обладнання будинку, інші схеми; плани підвалу, горища, загальні дані, розкладка труб в монолітних стінах та перекритті, інші плани; теплові пункти; електрообладнання; позамайданчикові мережі водопроводу та каналізації; креслення, будівельні креслення, архітектурні конструкції. Суд констатує, що наведені акти не є доказом виконання вимог щодо передачі документації, що входить до предмета спору, оскільки наведена документація не відповідає переліку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства та не співвідноситься з проханнями позивача;

- відповідач разом заявою про закриття провадження у справі в частині надав до суду копію супровідного листа, додатком до якого є копія інвентаризаційної справи щодо багатоквартирного будинку та докази відправлення такого листа з додатками позивачу. До клопотання про долучення доказів від 16.04.2024 долучено супровідний лист, що сформований та підписаний адвокатом відповідача від 15.04.2024, що підтверджує направлення належним чином завірених копій сертифікату відповідності, державного акту на право власності на земельну ділянку та плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210946200:01:034:0081. За твердженнями відповідача, що викладені в заяві про закриття провадження у справі в частині, директор відповідача намагалася особисто передати за актом приймання передачі документації копію сертифікату відповідності, копію державного акту на право власності на земельну ділянку, копію плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210946200:01:034:0081, однак відповідач відмовився їх прийняти. Суд зазначає, що вказані обставини не вважаються виконанням вимог позивача, оскільки позивач не заявляв вимоги отримати копії відповідних документів, при цьому мав намір отримати такі документи шляхом підписання акта приймання передачі документації, як того вимагає норма закону та регуляторного акту;

- направлення копій наведених вище документів свідчить про наявність такої документації у розпорядженні відповідача та про реальну можливість виконати передачу документів у формі визначеній законом та регуляторним актом (наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018 про затвердження переліку технічної документації на багатоквартирний будинок). Відтак суд вважає, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача передати за актом приймання передачі технічний паспорт на багатоквартирний будинок (за результатами технічної інвентаризації), документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту, план земельної ділянки - підлягають задоволенню;

- відповідач не довів перед судом факт передання позивачу за актом приймання-передачі паспортів на всі ліфти, а відтак, задоволенню підлягає і вимога про передання технічної документації на наявні у будинку ліфти - паспорти на ліфти першого та другого під`їздів (4 пасажирських та 2 вантажних ліфти) в багатоквартирному будинку;

- щодо вимоги позивача про передання одного комплекту проектної документації стадії «П» (проект) та комплекту проектної документації стадії «Р» (робоча документація) на багатоквартирний житловий будинок, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на формулювання, що викладені у переліку технічної документації на багатоквартирний будинок, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 176 від 17.07.2018, де не міститься уточнень про передання документації саме стадії робочої та проектної документації. Відтак, зазначена вимога підлягає частковому задоволенню, що співвідноситься з наведеним переліком - передати один комплект проектної документації на багатоквартирний житловий будинок;

- незважаючи на те, що позов задоволено частково, оскільки спір виник з неправильних дій відповідача, який ухилився від визначеного законом обов`язку з передання документації - суд вважає за необхідне всі судові витрати у даній справі, зокрема і витрати позивача зі сплати судового збору, покласти на відповідача.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі № 911/44/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" про стягнення витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- рішенням від 16.04.2024 у справі № 911/44/24 під час розподілу між сторонами сплаченого позивачем судового збору, такий судовий збір у повному розмірі було покладено на відповідача, незважаючи на часткове задоволення немайнової вимоги. При цьому судом застосовано положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, де закріплено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору;

- судом у рішенні вказано, що оскільки спір виник з неправильних дій відповідача, який ухилився від визначеного законом обов`язку з передання документації - суд вважав за необхідне всі судові витрати у даній справі, зокрема і витрати позивача зі сплати судового збору, покласти на відповідача;

- дотримуючись вказаної позиції, суд послідовно, у порядку частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача також і його витрати на правову допомогу з тих же підстав, які наведені у рішенні по суті спору - з огляду на те що спір виник з неправильних дій відповідача.

Постановою від 03.09.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі № 911/44/24.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- відповідачем надано до матеріалів справи акти приймання-передачі від 17.03.2021, 18.03.2021, 22.03.2021, 23.03.2021, відповідно до яких він здійснював передачу позивачу документації багатоквартирного будинку, а саме: акти прийому-передачі за 2013-2014 рік теплової, електричної енергії та сміття; проєкт теплопостачання житлового будинку; інженерного забезпечення та робочої документації ІТП; схеми та специфікації електрообладнання, схеми вентканалів, системи опалення, схеми планів поверхів, підвалу, покрівлі, горища, схеми систем ПП, підвалу, розташування обладнання будинку, інші схеми; плани підвалу, горища, загальні дані, розкладка труб в монолітних стінах та перекритті, інші плани; теплових пунктів; електрообладнання; позамайданчикових мереж водопроводу та каналізації; креслення, будівельні креслення, архітектурні конструкції. Однак наведені акти не є доказом виконання вимог щодо передачі документації, яка входить до предмета спору, оскільки наведена документація не відповідає переліку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства та не співвідноситься з вимогою позивача;

- відповідач разом із заявою про часткове закриття провадження у справі надав суду першої інстанції копію супровідного листа, додатком до якого є копія інвентаризаційної справи щодо багатоквартирного будинку та докази відправлення такого листа з додатками позивачу. До клопотання про долучення доказів від 16.04.2024 долучено супровідний лист від 15.04.2024, який підтверджує направлення копій сертифікату відповідності КС № 16411043016 від 16.09.2011, виданого на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації; державного акта на право власності на земельну ділянку ЯИ № 270393 від 01.06.2010 та плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210946200:01:034:0081. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що направлення копій документів позивачу не може вважатися належним виконанням вимог позивача, оскільки відповідач в силу Закону має передати позивачу відповідну документацію шляхом підписання акту приймання-передачі, а за її відсутності - відновити її за власний рахунок та передати об`єднанню;

- долучені до матеріалів апеляційної скарги акти приймання-передачі житлового будинку по вул. Пономарьова, 26, корпус 3 секція 1 в селищі Коцюбинське Київської області від 01.12.2018; секція 2 від 01.12.2018; корпус 4 від 27.12.2017; корпус 5 секція 1 від 09.11.2017; секція 2 від 02.01.2018; секція 3 від 01.07.2018 апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки заявником не наведено та, відповідно, не доведено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від нього для надання таких доказів суду першої інстанції, тому клопотання скаржника про долучення цих доказів до матеріалів справи колегією суддів залишено без розгляду;

- відтак позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції в частині зобов`язання відповідача відновити за власний рахунок та передати за актом приймання-передачі: один комплект проектної документації на багатоквартирний житловий будинок; технічний паспорт на багатоквартирний будинок (за результатами технічної інвентаризації); документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; план земельної ділянки;

- при вирішенні даної справи було встановлено обставини, за якими спір фактично виник внаслідок неправильних дій відповідача, який на запити позивача починаючи з 2020 року в установлений Законом строк не передав останньому технічну документацію на багатоквартирний будинок;

- враховуючи, що норма частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачає дискреційне повноваження суду, тобто його право здійснити розподіл судових витрат у визначений спосіб, зважаючи на те, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд першої інстанції, керуючись частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, правомірно поклав на відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого позивачем судового збору за подання позову та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу понесених відповідачем.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 в частині задоволення позовних вимог, додаткове рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 911/44/24, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія Коцюбинське» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" зазначило, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024, додаткового рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 911/44/24 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1, 3 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частин 31, 32 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" у частині того, чи зобов`язаний колишній управитель відновити та передати за актом приймання-передачі документацію на багатоквартирний будинок у разі якщо така документація була передана поштою у зв`язку з відмовою нового управителя її отримати та у разі управління будинками на одній земельній ділянці двома управителями. На думку скаржника, якщо новий управитель відмовився від отримання документації на багатоквартирний будинок, то направлення її поштою може вважатися належним виконанням вимог, передбачених частинами 31, 32 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" вважає, що у разі управління будинками на одній земельній ділянці здійснюється двома управителями то передача копій певних документів може вважатися належним виконям вимог, передбачених частинами 31, 32 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" також зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили докази, які мають значення для справи, а саме: - супровідний лист; - докази надсилання інвентаризаційної справи (технічного паспорта на багатоквартирний будинок) щодо багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: Київська область, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корп. 1; - докази надсилання акту приймання-передачі; - акт прийому-передачі паспортів на ліфти; - акт прийому-передачі документації багатоквартирного будинку за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26, корп. 1 від 17.03.2021; - акт прийому-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 1 в смт. Коцюбинське Київської області від 18.03.2021; - акт прийому-передачі документації багатоквартирного будинку за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26, корп. 1 від 18.03.2021; - акт прийому-передачі документації багатоквартирного будинку за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26, корп. 1 від 18.03.2021; - акт прийому-передачі документації багатоквартирного будинку за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26, корп. 1 від 22.03.2021; - акт прийому-передачі документації багатоквартирного будинку за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26, корп. 1 від 22.03.2021; - акт прийому-передачі документації багатоквартирного будинку за адресою смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова 26, корп. 1 від 23.03.2021; - лист № 2312-1.2020 від 23.12.2020; - лист № 0903.2021 від 09.03.2021; - лист № 2804.2021 від 28.04.2021; - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ 270393 від 01.06.2010; - план меж земельної ділянки з кадастровим номером 3210946200.01.034.0081; - сертифікат серії КС 16411043016 від 16.09.2011. На думку скаржника, вищевказані докази достеменно підтверджують факт того, що ним виконаний обов`язок, передбачений частинами 31, 32 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" у суді апеляційної інстанції було подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: - акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 3, секція 1 в селищі Коцюбинське Київської області від 01.12.2018; - акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 3, секція 2 в селищі Коцюбинське Київської області від 01.12.2018; - акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 4, в селищі Коцюбинське Київської області від 27.12.2017; - акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 5, секція 1 в селищі Коцюбинське Київської області від 09.11.2017; - акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 5, секція 2 в селищі Коцюбинське Київської області від 02.01.2018; - акта приймання-передачі житлового будинку по вулиці Пономарьова, 26, корпус 5, секція 3 в селищі Коцюбинське Київської області від 01.07.2018, яке суд залишив без задоволення.

Стосовно касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 в частині судових витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України - в частині того, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, пункт 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України - в частині того, що витрати на професійну правничу допомогу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 906/60/23.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

5. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні додаткового рішення та постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 906/60/23, щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 129, пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

У справі № 906/60/23, що переглядалась Верховним Судом, у вирішенні питання розподілу судових витрат (судового збору), суд першої інстанції скористався своїми дискреційними повноваженнями, здійснивши розподіл судового збору відповідно до приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Верховний Суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору за результатами вирішення спору та приймаючи в цій частині в цій частині нове рішення про покладення судового збору на позивача, виходив з того, що з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, щодо відсутності порушень з боку відповідача положень Закону №2269-VIII та відповідності його дій вимогам Порядку №432 і Регламенту ЕТС №8 у прийнятті рішення №1 та наказу №89-Адм "Про відміну електронного аукціону", з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції помилково здійснив розподіл судового збору за результатами вирішення спору. Таким чином Верховний Суд зазначив, що оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, проте помилково застосував положення частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, наявні правові підстави для скасовування рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору. При цьому, Верховний Суд у справі № 906/60/23 не формував висновки щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 129, пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Водночас, у справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено обставини того, що спір виник з неправильних дій відповідача, який ухилився від визначеного законом обов`язку з передання документації. Дані обставини стали підставою для часткового задоволення позову та відповідно покладення судових витрат на відповідача відповідно до приписів частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, проаналізувавши зміст постанови Верховного Суду у справі № 906/60/23 (на яку посилається скаржник), за критеріями подібності, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цієї справи за змістовним критерієм. Відтак, правовідносини у справі № 906/60/23, на яку посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судових рішень визначених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.

Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про передачу технічної та іншої передбаченої законодавством документації на багатоквартирний будинок.

Відповідно до статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Так, стаття 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (у редакції, чинній на час створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) передбачає, що у разі зміни форми управління багатоквартирним будинком особа, яка здійснювала управління, повинна передати наявну в неї технічну та іншу передбачену законодавством документацію на будинок особі, визначеній співвласниками такого будинку (частина 6).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (у редакції, чинній на час створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (частина 1 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (у редакції, чинній на час створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку)).

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Стаття 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною 14 статті 6 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, чинній на час створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) визначено, що державна реєстрація об`єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об`єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.

Положеннями частин 18, 19 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції, чинній на час створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) передбачено, що колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, у тримісячний строк з дня державної реєстрації об`єднання забезпечує передачу йому примірника технічної та іншої передбаченої законодавством документації на будинок, а також документа, на підставі якого багатоквартирний будинок прийнято в експлуатацію, технічного паспорта і планів інженерних мереж. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком до створення об`єднання, протягом півроку з дня державної реєстрації об`єднання відновлює її за власний рахунок.

Згідно із частинами 32, 33 статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (у редакції, чинній на час прийнятті рішення судом першої інстанції) замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об`єднання, протягом 30 календарних днів з дня направлення об`єднанням відповідного звернення забезпечує передачу такому об`єднанню: одного комплекту проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на багатоквартирний будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері житлово-комунального господарства; інформації та документів щодо діючих гарантійних зобов`язань стосовно будівельних робіт, виконаних під час будівництва та експлуатації багатоквартирного будинку, включаючи термін дії гарантійних зобов`язань, відомості про виконавця робіт, обсяг гарантійних зобов`язань тощо. У разі відсутності документації на багатоквартирний будинок, визначеної частиною тридцять першою цієї статті, замовник будівництва, колишній балансоутримувач багатоквартирного будинку або особа, яка здійснювала управління багатоквартирним будинком або його обслуговування/утримання до створення об`єднання, протягом шести місяців з дня направлення об`єднанням відповідного звернення відновлює її за власний рахунок та передає об`єднанню.

Отже, положеннями статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», як в редакції, чинній на час створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та і в редакції, чинній на час прийнятті рішення судом першої інстанції, передбачено обов`язок попереднього балансоутримувача будинку з передачі документації на будинок об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку, який не залежить від будь-яких інших умов, оскільки жодних інших підстав, для передачі документації від попереднього балансоутримувача Законом не визначено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України датою заснування Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" є 30.11.2020.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що листами № 1 від 17.12.2020, № 7 від 30.12.2020, № 2 від 18.12.2020, № 194 від 06.10.2022, № 267 від 06.01.2023 позивач повідомив відповідача про створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та просив передати йому відповідну технічну документацію на багатоквартирний будинок.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про виникнення у відповідача як колишнього балансоутримувача багатоквартирного будинку обов`язку з передачі позивачу технічної документації на будинок.

Верховний Суд зауважує, що визначений законодавством обов`язок відповідача як колишнього балансоутримувача багатоквартирного будинку передати технічну документацію є безумовним та не ставиться у залежність від того, чи є у нього відповідні документи в наявності. У свою чергу невиконання ним такого обов`язку унеможливлює здійснення позивачем функцій з утримання житлового будинку.

Подібні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/6167/18, постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 904/1878/19, від 21.04.2021 у справі № 904/1653/20, від 02.11.2022 у справі № 925/253/21, від 28.08.2024 у справі № 914/2874/23.

Водночас, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 17.07.2018 № 176 затверджено Перелік технічної документації на багатоквартирний будинок, до якої віднесено:

- технічний паспорт на багатоквартирний будинок;

- паспорт об`єкта, складений за результатами обстеження прийнятих в експлуатацію об`єктів будівництва;

- енергетичний сертифікат і звіт про обстеження інженерних систем;

- проектна документація зі схемами влаштування внутрішньо будинкових систем;

- документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

- технічна документація обладнання котелень;

- технічна документація на ліфти;

- план земельної ділянки;

- акти приймання-передавання технічної документації на багатоквартирний будинок;

- паспорти, гарантійні документи, акти випробування, повірки й опломбування та інші технічні документи на системи, мережі, встановлені прилади, устаткування та обладнання у багатоквартирному будинку.

Як свідчать встановлені судами обставини справи, відповідач свого обов`язку з передачі всієї документації на будинок не виконав. Зокрема, відповідач не передав: - один комплект проектної документації на багатоквартирний житловий будинок за адресою: 08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1; - технічний паспорт на багатоквартирний будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 (за результатами технічної інвентаризації); - документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (по вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1, в смт. Коцюбинське Київської обл.); - план земельної ділянки; - технічну документацією на ліфти, а саме: паспорти на ліфти першого та другого під`їздів (4 пасажирських та 2 вантажних ліфти) в багатоквартирному будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1.

При цьому судами попередніх інстанцій відхилено посилання відповідача на те, що він виконав свій обов`язок з передачі спірної документації шляхом направлення її поштою, оскільки як обґрунтовано зазначено судами, направлення копій документів позивачу не може вважатися належним виконанням вимог щодо передачі передбаченої законодавством документації на будинок.

Водночас, обставин того, що новий управитель відмовився від отримання документації на багатоквартирний будинок, на що посилається скаржник у касаційній скарзі та, що за його доводами, є підставою для формування висновку Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено не було.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що у цілому доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також вважає доцільним звернути увагу скаржника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, де зазначено, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про неправильне застосування судами норм статті 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» не підтвердилися.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Щодо інших доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судами неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстава касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про приєднання доказів, то Суд зазначає таке.

У частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тягар доказування (onus probandi) лежить на сторонах.

Згідно із частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1-3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20, від 26.11.2024 у справі № 904/3057/23 виснував, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (особи, яка їх подає).

Верховний Суд зазначає, що право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні у справі "Руіз-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23.06.1993, п. 63) ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.

У рішенні у справі "Вержбицький проти Польщі" (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18.06.2002, п. 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі "Домбо Бехер проти Нідерландів" (Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, п. 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію - включаючи докази - з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище по відношенню до опонента.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України не було доведено неподання ним документів до суду першої інстанції з причин, які об`єктивно від нього не залежали, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у їх прийнятті, не задовольнивши відповідне клопотання відповідача.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/44/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 911/44/24 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 911/44/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" в частині оскарження рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 911/44/24 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 911/44/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець