Постанова

від 14.01.2025 по справі 911/44/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/44/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Євсігнєєв В. М.,

відповідача - Рудніцький О. Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 08.10.2024

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське"

про зобов`язання вчинити дії,

1. Історія справи

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" про (враховуючи заяву про зміну предмета позову) зобов`язання відновити за власний рахунок та передати за актом приймання-передачі:

- один комплект проектної документації стадії "П" (проект) та один комплект проектної документації стадії "Р" (робоча документація) на багатоквартирний житловий будинок за адресою: 08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- технічний паспорт на багатоквартирний будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 (за результатами технічної інвентаризації);

- енергетичний сертифікат на будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- звіт про обстеження інженерних мереж будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта по вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1, в смт. Коцюбинське Київської обл.;

- технічну документацією на індивідуальні теплові пункти будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1;

- план земельної ділянки;

- технічну документацію на ліфти, а саме: паспорти на ліфти першого та другого під`їздів (4 пасажирських та 2 вантажних ліфти) в багатоквартирному будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі № 911/44/24 позов задоволено частково. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" відновити за власний рахунок та передати Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" за актом приймання-передачі: - один комплект проектної документації на багатоквартирний житловий будинок за адресою: 08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1; - технічний паспорт на багатоквартирний будинок за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1 (за результатами технічної інвентаризації); - документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (по вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1, в смт. Коцюбинське Київської обл.); - план земельної ділянки; - технічну документацією на ліфти, а саме: паспорти на ліфти першого та другого під`їздів (4 пасажирських та 2 вантажних ліфти) в багатоквартирному будинку за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 26, корп. 1. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі № 911/44/24 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" про стягнення витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі № 911/44/24 та додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі № 911/44/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі № 911/44/24 в частині задоволених вимог щодо зобов`язання відновити за власний рахунок та передати за актом приймання-передачі: один комплект проєктної документації на багатоквартирний житловий будинок; технічний паспорт на багатоквартирний будинок (за результатами технічної інвентаризації); документ, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту; план земельної ділянки, та ухвалити у відповідних частинах нове рішення, яким закрити провадження у справі; скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі № 911/44/24 та ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" та стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" 10 000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.

Постановою від 03.09.2024 Північний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2024 у справі № 911/44/24 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 07.05.2024 у справі № 911/44/24.

Водночас, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становлять витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

09.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" надійшла заява про компенсацію витрат на правову допомогу, в якій позивач просив стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

07.10.2024 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому останній просив відмовити в задоволенні заяви позивача, а у випадку задоволення заяви, зменшити розмір витрат до 2 000,00 грн.

2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою від 08.10.2024 Північний апеляційний господарський суд частково задовольнив заяву голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" Євсігнєєва В`ячеслава Миколайовича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/44/24. Присудив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" 3 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти заяви голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" Євсігнєєва В`ячеслава Миколайовича про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/44/24 - відмовив.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом Невмержицькою Іриною Миколаївною послуг позивачу у суді апеляційної інстанції (зокрема, підготовку відзиву на апеляційну скаргу відповідача, який за своїм змістом майже аналогічні позовній заяві), виходячи з критерію реальності та розумності розміру цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви;

- з матеріалів справи вбачається, що адвокат Невмержицька Ірина Миколаївна, не приймала участь у судовому засіданні; як вбачається із системи діловодства зазначений адвокат не вступав у справу як представник позивача; в матеріалах справи відсутні докази, що саме зазначений адвокат направляв відзив на апеляційну скаргу, як було зазначено в акті приймання-передачі, що викликає обґрунтовані сумніви щодо часу затраченого для надання таких послуг;

- отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 20 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, отже їх розмір є необґрунтованими;

- за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи клопотання відповідача про зменшення їх розміру, враховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 911/44/24 в частині задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Коцюбинське» про ухвалення додаткового рішення та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Коцюбинський» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю або зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу з 3 000,00 грн до 2 000,00 грн.

В своїй касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" зазначило, що додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.10.204 у справі № 911/44/24 оскаржується за наявністю виключних випадків, передбачених пунктами 1 та 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 126, пунктів 1, 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц. Товариство з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" також наголошує, що Північний апеляційний господарський суд не дослідив докази, які мають значення для справи, а саме: відзив Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" від 19.06.2024, з якого вбачається, що останній підписаний не адвокатом, а головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський", що достеменно підтверджує факт відсутності підстав для задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/44/24.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Коцюбинський" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

4. Позиція Верховного Суду

За чинним конституційним правопорядком, що його визначено приписами пункту 14 частини першої статті 92, пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, на рівні закону забезпечується право на апеляційний перегляд кожної справи, а право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується лише в тих випадках, що їх визначив законодавець.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя (пункти 5.10, 5.16, 5.21 постанови).

У статті 287 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентоване право касаційного оскарження, визначено перелік судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню у господарському процесі, а також визначені підстави та випадки, коли касаційне оскарження допускається.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1).

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" про те, що суд апеляційної інстанції при ухваленні додаткової постанови не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 та від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц, щодо застосування частини 4 статті 126, пунктів 1, 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

У справі № 905/1795/18 позивач за первісним позовом звернувся до Верховного Суду із заявою щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 59 448,00 грн у зв`язку з переглядом справи у касаційному порядку. Посилаючись на статті 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України заява була обґрунтована понесеними витратами на професійну правничу допомогу у Верховному Суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку відзиву на касаційну скаргу, участь в судовому засіданні у справі тощо в розмірі 59 448,00 грн на підтвердження чого надано: - копію договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1417-18 від 20.09.2018; - копію договору про юридичні послуги (надання професійної правничої допомоги) № 1417-18-1 від 20.09.2018; - копію рахунку № 32380 від 17.09.2019 за надання юридичних послуг; - копію платіжного доручення № 877 від 18.09.2019; - копію акта приймання виконаної роботи від 24.10.2019; - копію детального опису робіт (наданих послуг). Відповідач за первісним позовом подав до Верховного Суду заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в якій останній просив відмовити у задоволенні заяви позивача за первісним позовом про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі з огляду на непідтвердження понесених витрат заявником урахувавши критерії співмірності та розумності їх розміру. Ухвалюючи додаткову постанову Верховний Суд зазначив, що приймаючи до уваги заперечення відповідача за первісним позовом про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що об`єктом касаційного оскарження була додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою вирішувалось питання про судові витрати, кількість засідань у справі (1 засідання), Верховний Суд дійшов висновку: «про відмову позивачу за первісним позовом у відшкодуванні понесених ним на професійну правничу допомогу витрат частково в розмірі 39 448,00 грн, та відповідно не покладання таких витрат у відповідній частині на відповідача за первісним позовом з покладанням на останнє обов`язку по відшкодуванню 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи № 905/1795/18 у суді касаційної інстанції».

У справі № 922/2685/19 додатковим рішенням суду першої інстанції було відмовлено в задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 246 207, 00 грн. Постановою суду апеляційної інстанції скасовано додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 903, 00 грн та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених вимог. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатського об`єднання у кількості 11 годин (5 годин написання позовної заяви + 1 година аналізу судової практики + 1 година надання консультацій без вивчення документів + 2 години консультацій з вивченням документів + 2 години участі адвоката в судових засіданнях); 11 годин витраченого Адвокатським об`єднанням часу * встановлену договором № 300620/ТБ про надання правової допомоги від 21.12.2018 ставку послуг Адвокатського об`єднання за одну годину у розмірі 4 173, 00 грн, на думку апеляційного суду становлять співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 45 903, 00 грн, а тому саме таку суму суд поклав на відповідача. Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що у діях суду апеляційної інстанції відсутні будь-які порушення норм процесуального права; висновки останнього повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду, а переоцінка доказів, зокрема, і тих які стосуються обґрунтованості розміру судових витрат, що понесені на оплату послуг адвоката, знаходиться поза межами компетенції касаційного суду.

У справі № 205/5969/15-ц Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн (ознайомлення з апеляційною скаргою та наданими клієнтом документами - 1 000 грн, складання відзиву - 4 000 грн, участь у судовому засіданні 04 липня 2023 року - 3 000 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 7 000 грн). Судом апеляційної інстанції дану заяву задоволено частково, стягнуто 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що: на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю надало копію договору про надання правової допомоги, копію додатку до договору про надання правової допомоги, копію акта про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги; відзив на апеляційну скаргу подано директором, а не представником; загальний витрачений час адвокатом на участь у судовому засіданні складає 22,53 хв; виходячи з частини 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, складності справи, часу, витраченого адвокатом на виконання робіт, обсягу виконаних адвокатом робіт, колегія суддів апеляційного суду вважала необхідним частково задовольнити заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 3 000 грн. Верховний Суд, залишаючи без змін додаткову постанову суду апеляційної інстанції, виходив з того, що суд апеляційної інстанції, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю, виходив з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахував характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та дійшов правильного висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з 15 000 грн до 3 000 грн. При цьому, у цій справі ні суд апеляційної інстанції, ні Верховний Суд не робили висновки про те, що витрати на правничу допомогу щодо написання адвокатом відзиву не підлягають відшкодуванню у разі якщо відзив підписано директором, а не адвокатом, тому доводи скаржника про протилежне відхиляються.

Верховний Суд враховує, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень частини 4 статті 126, пунктів 1, 2 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

При цьому, у вказаних скаржником справах суди за наслідками оцінки та дослідження доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо, вирішували питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймали судові рішення, ніж у справі, яка розглядається. Відтак, справа, що переглядається, та справи №№905/1795/18, 922/2685/19 205/5969/15-ц не є подібними за змістовим критерієм.

Разом з тим, сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру та співмірності тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Щодо інших доводів касаційної скарги, зазначених скаржником в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме, що судом неповністю досліджено зібрані у справі докази, то Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстава касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилаючись на необхідність зменшення заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу до 2 000 грн, скаржник не навів жодного обґрунтування цієї суми витрат на правничу допомогу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 911/44/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 911/44/24 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України без задоволення, а додаткової постанови суду апеляційної інстанції без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 911/44/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управлінська компанія Коцюбинське" в частині оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 911/44/24 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі № 911/44/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді І. Д. Кондратова

В. І. Студенець