Ухвала

від 20.12.2024 по справі 906/672/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 906/672/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Могил С.К.

перевіривши матеріали касаційної скарги керівника Житомирської обласної прокуратури

на ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024

у справі № 906/672/18

за позовом Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України

до 1) Приватного акціонерного товариство "Укрпрофтур"; 2) Дочірнього підприємства "Житомиртурист" Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1) Житомирська обласна рада; 2) Комунальне некомерційне підприємство "Обласний дитячий протитуберкульозний санаторій "Лісовий берег" Житомирської обласної ради;3) Обласний медичний центр вертебрології і реабілітації Житомирської обласної ради; 4) Виконавчий комітет Житомирської міської ради; 5) Державний реєстратор виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Є.О.; 6) Акціонерне товариство "Житомиробленерго"

7) Житомирська обласна державна адміністрація;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Федерація професійних спілок України

про скасування державної реєстрації права власності, про витребування майна із чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 18.12.2024 засобами поштового зв`язку направлена касаційна скарга керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024) у справі № 906/672/18.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 18.12.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є ухвала Північно-Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 906/672/18 про відмову у задоволенні заяви Житомирської обласної прокуратури про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 у справі №906/672/18, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 року у справі №906/672/18 залишити в силі.

За приписами ч. 1 ст. 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Отже, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України.

Подана касаційна скарга хоч і містить посилання на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо підстави касаційного оскарження, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону.

Оскільки у касаційній скарзі заявник обґрунтовує підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та цитує, зокрема пункт 3 вказаної норми, при цьому не зазначає норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи, її слід залишити без руху відповідно до частини другої статті 292 ГПК України.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України У разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга скаргу керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 906/672/18 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду касаційної скарги у новій редакції з чітким обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, зокрема передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням вищевказаних вимог процесуального закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 287-292 ГПК України, Суд,-

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу керівника Житомирської обласної прокуратури на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 906/672/18 залишити без руху.

2. Надати скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Могил С.К.