Ухвала

від 04.12.2024 по справі 913/769/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 913/769/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" - Ситий В.О.,

Фермерського господарства "Криничне" - Бардін І.С., Колісниченко А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг Фермерського господарства "Криничне"

на рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 (суддя Смола С.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.)

та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (колегія суддів: Лакіза В.В., Білоусова Я.О., Мартюхіна Н.О.)

а також касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 (колегія судів: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Мартюхіна Н.О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит"

до Фермерського господарства "Криничне"

про стягнення 3 474 609, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (далі - ТОВ "Сателлит") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом, в якому просило стягнути з Фермерського господарства "Криничне" (далі - ФГ "Криничне") неустойку (штраф) за договором поставки від 30.07.2020 №Р90028 у сумі 3 474 609,27 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 позов ТОВ "Сателлит" задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Луганської області від 07.12.2022, ФГ "Криничне" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 клопотання ФГ "Криничне" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; строк на подання апеляційної скарги поновлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Криничне", а справу №913/769/21 призначено до розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024, апеляційну скаргу ФГ "Криничне" задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 в частині стягнення з ФГ "Криничне" 1 737 304,64 грн штрафу та 39 709,22 грн витрат на правничу допомогу. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено ТОВ "Сателлит" у задоволенні позовних вимог у сумі 1 737 304,64 грн та витрат на надання правничої допомоги адвоката у сумі 39 709,22 грн.

ТОВ "Сателлит" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024, в якій просить:

- скасувати ухвалу апеляційного суду від 25.12.2023;

- скасувати постанову апеляційного суду в частині, в якій суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ "Сателлит" у стягненні з ФГ "Криничне" 1 737 304,64 грн штрафу та 39 709,22 грн витрат на правничу допомогу;

- залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022.

ТОВ "Сателлит" у касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Також скаржник зазначив, що підставою оскарження ухвали від 25.12.2023 є порушення Східним апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 256, 261, пункту 21 розд.ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", а також неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, Верховним Судом в постанові від 17.10.2023 у справі №918/393/22, в постанові від 28.10.2022 у справі №904/3910/21, в постанові від 05.07.2023 у справі №910/186/21, в постанові від 28.07.2022 у справа №910/17303/18, в постанові від 05.10.2023 у справі №200/3942/22, в постанові від 12.01.2024 у справі №5/112-Б-10, в ухвалах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №921/328/21, від 20.07.2022 у справі №924/939/21.

На думку скаржника, Східний апеляційний господарський суд при винесенні ухвали від 25.12.2023 у справі №913/769/21 не дослідив та проігнорував докази ТОВ "Сателлит" щодо підтвердження обізнаності ФГ "Криничне" про рішення та пропуску строку апеляційного оскарження; суд апеляційної інстанції не врахував відсутність доказів для поновлення строку через введення воєнного стану чи то неможливості звернення в більш стислі термін.

Скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, зокрема, в частині висновку суду апеляційної інстанції про задоволення клопотання фермерського господарства про поновлення строку на апеляційне оскарження, про порушення строку на подання апеляційної скарги з причин, які не залежали від апелянта і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції.

Фермерським господарством "Криничне" через систему "Електронний суд" подано апеляційну скаргу до Східного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 у справі №913/769/21.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ФГ "Криничне" у клопотанні про поновлення строку подання апеляційної скарги просило визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 у справі №913/769/21. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, апелянт зазначав, що процесуальний строк на апеляційне оскарження пропущено у зв`язку з тим, що ФГ "Криничне" не було належним чином повідомлено судом про дату, час і місце розгляду справи; судова кореспонденція на адресу відповідача не надсилалась; електронна пошта, якою користувався відповідач була зламана невідомими невстановленими особами і відповідач втратив фактичний доступ до неї; на час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення адвокат відповідача не мав повноважень на здійснення представництва господарства та не був його представником; жодного уповноваженого представника, який мав би можливість отримати судову кореспонденцію чи пересвідчитись про наявність судових проваджень відповідача не має саме через військові дії.

В свою чергу позивачем, ТОВ "Сателлит", до Східного апеляційного господарського суду надано заперечення проти відкриття апеляційного провадження. У наданих запереченнях позивач просив відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Криничне" на рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 у справі №913/769/21, визнавши неповажними причини пропуску ФГ "Криничне" строку на подання апеляційної скарги.

За змістом викладених у запереченні доводів позивач вважає, що ФГ "Криничне" було ознайомлено з рішенням Господарського суду Луганської області від 07.12.2023 у справі № 913/769/21; має місце пропуск строку оскарження судового рішення без поважних причин; зловживання правами та обов`язками у вигляді повідомлення апеляційному суду завідомо недостовірної інформації щодо дати ознайомлення з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції; маніпулятивне створення доказів (розірвання договору з адвокатом та втрата доступу до електронної пошти) для поновлення строку на подання апеляційної скарги.

Дослідивши доводи клопотання відповідача та надавши їм оцінку в сукупності з обставинами даної справи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняття оскаржуваного судового рішення у цій справі відбулось у період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України. Ця обставина могла унеможливити дотримання відповідачем як участі в судовому засіданні суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, так і використання процесуальних прав щодо його оскарження. Суд апеляційної інстанції встановив, що обставини на які посилається скаржник беззаперечно свідчать про існування обставин, які є непереборними та безумовно унеможливили додержання та використання відповідачем своїх процесуальних прав щодо своєчасного як одержання судового рішення так і його оскарження в апеляційному порядку. Крім того врахував, що скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

При цьому, як вбачається із оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції враховано і заперечення позивача проти відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс є основним джерелом господарського процесуального права і встановлює порядок провадження в господарських справах.

Згідно із частиною першою статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 Господарського процесуального кодексу України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже процесуальним законодавством передбачено можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги за умови визнання причин пропуску поважними протягом року з дня складення повного тексту судового рішення, за винятком випадків, коли сплив одного року не застосовується.

У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

У справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Отже, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції наділений дискреційними повноваженнями щодо поновлення строку шляхом прийняття відповідної ухвали і його поновлення зводиться до того, що суд дозволяє (при наявності поважних причин пропуску строку) особі вчинити ту дію, на вчинення якої нею пропущений встановлений законом строк.

Суд апеляційної інстанції в цій справі, в межах дискреційних повноважень та в межах річного строку, який може бути поновленим, мотивував свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи безпосередньо з тих мотивів, які вважав достатніми для визнання причин такими, які не залежали від апелянта і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;

6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

За наслідком поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття провадження у справі, судом апеляційної інстанції було переглянуто рішення місцевого господарського суду по суті, за результатами якого прийнято постанову, якою апеляційну скаргу фермерського господарства задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022 в частині стягнення з ФГ "Криничне" 1 737 304,64 грн штрафу та 39 709,22 грн витрат на правничу допомогу та в скасованій частині прийнято нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

Єдність господарського процесу забезпечується тим, що розгляд і вирішення господарської справи відбувається і може відбутися тільки в порядку, передбаченому господарським процесуальним законодавством.

Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

Ухвала про порушення апеляційного провадження та поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутня в переліку, передбаченому у пункті 3 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому вона не підлягає касаційному оскарженню, окремо від постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно із частиною другою статті 304 Господарського процесуального кодексу України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову. У разі подання касаційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення чи постанови суду, суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним.

Виходячи із вимог касаційної скарги ТОВ "Сателлит", предметом касаційного оскарження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023, якою фермерському господарству поновлено строк на подання апеляційної скарги та призначено справу до розгляду, та постанова Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024, прийнята за результатами перегляду рішення місцевого господарського суду по суті. При цьому в якості доводів касаційної скарги на ухвалу, якою поновлено строк на апеляційне провадження, скаржник заперечує мотивовані висновки суду апеляційної інстанції щодо поважності причин пропуску строку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьої статті 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частин першої та другої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути скасована лише за результатами її перегляду в суді касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, а допущене процесуальне порушення має бути оцінено судом касаційної інстанції відповідно до вимог статей 310 - 311 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки ухвала апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження не може бути окремим предметом касаційного оскарження, а поновлення строку на апеляційне оскарження відноситься до дискреційних повноважень цього суду, то ухвала суду апеляційної інстанції не може бути скасована окремо від постанови суду і, відповідно, її скасування не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Окрім того, доводи щодо підстав поновлення строку на апеляційне провадження стосуються дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Вирішення питання про те, чи може бути порушення норм процесуального права підставою для скасування прийнятого по суті рішення, залежить від обставин конкретної справи, і суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен оцінити склад процесуального порушення, причинний зв`язок між порушенням і його наслідками. Те саме порушення залежно від обставин справи може тягнути різні наслідки і не призводити до скасування прийнятого по суті рішення. Порушення норм процесуального права є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду рішення лише у випадку, якщо таке порушення призвело до прийняття незаконного рішення.

У справі № 925/1341/22 Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, не навів мотивів, за яких уважав причини пропуску строку поважними та лише процитував наведені скаржником доводи, втім не навів обґрунтованих висновків, відповідно до яких визнав причини пропуску строку поважними та дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відкриття апеляційного провадження, скасувавши ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

При цьому Суд у постанові дійшов висновків, що зазначене процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження, посилаючись при цьому на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Фактично, підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої по суті спору, слугувало скасування ухвали про відкриття провадження та поновлення строку з мотивів наявності процесуального порушення.

Виходячи із змісту норм Господарського процесуального кодексу України, вказане Верховним Судом у справі № 925/1341/22 процесуальне порушення може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття незаконного рішення, втім не може бути самостійною підставою його скасування. А відтак, за переконанням колегії суддів, висновки суду касаційної інстанції щодо необґрунтованого поновлення строків на апеляційне провадження та скасування ухвали про поновлення строків не можуть бути підставою для скасування прийнятого по суті рішення суду апеляційної інстанції лише з мотивів необґрунтованого поновлення строків на апеляційне провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.10.2024 у справі № 925/1341/22 щодо можливості скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками розгляду апеляційної скарги, у зв`язку із скасуванням ухвали про поновлення строку з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України з мотивів необґрунтованого поновлення строків судом апеляційної інстанції на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

З урахуванням наведеного, на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, справа № 913/769/21 підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 925/1341/22.

Відповідно до частини четвертої статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Справу № 913/769/21 за касаційними скаргами Фермерського господарства "Криничне" на рішення Господарського суду Луганської області від 07.12.2022, постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець

Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України ухвалу оформив суддя Студенець В.І.