Рішення

від 20.12.2024 по справі 711/3967/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3967/24

Провадження № 2/711/1590/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Майорової Н.Т.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Слободянюка А.І., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача за довіреністю ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надпільна 530», ОСОБА_6 про визнання права користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2024 адвокати Слободянюк А.І. та Ремша Д.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просили визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право користування житловим приміщення кімнатами АДРЕСА_1 та стягнути пропорційно із ОСОБА_2 та Черкаської міської ради судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на даний час проживають у кімнаті АДРЕСА_2 . З 11.06.1979 по 03.07.2000 ОСОБА_1 працювала на різних посадах у Черкаському ДОК головного підприємства об`єднання «Черкасимеблі». На даному підприємстві з 25.08.1983 по 19.09.2001 також працював ОСОБА_4 . За час їх роботи на підприємстві його назва неодноразово змінювалася - Черкаський деревообробний комбінат, колективне промислово-торгове підприємство Черкаський ДОК, дочірнє підприємство «Меблевий комбінат» закритого акціонерного товариства «Черкаський деревообробний комбінат», закрите акціонерне товариство «Черкаський меблевий комбінат». У 1984 році ОСОБА_1 разом із сім`єю - чоловіком ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_7 , отримала кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , а у 1996 році ще одну кімнату № НОМЕР_2 у цьому ж гуртожитку. Оскільки кімнати № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 розташовувалися не одна біля одної, ОСОБА_1 погодилася на обмін та надання кімнати № 32 сім`ї ОСОБА_6 . У 1985 році ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 отримав кімнату № НОМЕР_3 у гуртожитку. Оскільки кімнати № НОМЕР_1 і № НОМЕР_3 розташовувалися поруч одна біля одної, то ОСОБА_1 попросила здійснити обмін кімнатами із сім`єю ОСОБА_2 , які не висловили жодних заперечень щодо такого обміну. Дане питання також було погоджене в усному порядку з керівництвом гуртожитку, яке надало свою згоду на такий обмін. Відтак, у 1996 році ОСОБА_1 разом із сім`єю засилилася у кімнату № НОМЕР_3 . З моменту заселення і по теперішній час ОСОБА_1 разом із сім`єю на постійній основі проживають у кімнатах № НОМЕР_1 і АДРЕСА_4 , іншого житла у власності чи користуванні не мають. З метою правового врегулювання приналежності позивачам кімнати № НОМЕР_3 , у 2011 році ОСОБА_1 зверталася до міського голови м. Черкаси із проханням видати ордер на кімнату № НОМЕР_3 , проте встановити зміст наданої відповіді та прийнятого рішення не виявилося можливим, оскільки справи за 2016 рік знищені. Інформація щодо приватизації кімнат АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 та видачі свідоцтва про право власності на житло на зазначені кімнати в електронному реєстрі приватизованого державного житлового фонду м. Черкаси відсутня. З огляду на наведе, позивачі просять визнати за ними право користування кімнатою АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 .

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.06.2024 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачам встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24.06.2024 представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Птуха В.І. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що Черкаська міська рада не визнає позовні вимоги та вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення. По-перше, Черкаська міська рада не порушувала прав, свобод чи інтересів позивачів та є неналежним відповідачем по справі, оскільки не приймала рішень про надання позивачам кімнат у гуртожитку. Так, кімната АДРЕСА_5 у гуртожитку надавалась ОСОБА_1 згідно розпорядженням № 8 від 21.02.1984, виданого генеральним директором ОСОБА_10 на підставі спільного рішення адміністрації та профкому № 47 від 05.12.1983, а кімната № НОМЕР_2 згідно ордеру № 26, виданого Черкаським меблевим комбінатом на підставі спільного рішення адміністрації та профкому № 14 від 24.01.1996. Передача ж гуртожитку у комунальну власність відбулась лише у 2008 році. По-друге, як вбачається з матеріалів справи у кімнату № 30 позивачі заселились у 1984 році, а у кімнату № НОМЕР_2 у 1996 році. Потім був здійснений обмін кімнати № НОМЕР_2 із сім`єю ОСОБА_6 , проте, у позовній заяві відсутні відомості, яку кімнату отримали позивачі внаслідок обміну. У 1985 році сім`ї ОСОБА_11 була надана кімната АДРЕСА_6 , які здійснили обмін цієї кімнати з кімнатою, в якій жили позивачі. При цьому, у позовній заяві відсутні відомості, яку ж кімнату обміняла сім`я ОСОБА_1 . Відповідно до п. 13 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, у гуртожитках забороняється: самовільно переселятися з одного жилого приміщення в інше (для наймачів жилого приміщення у гуртожитку); без згоди організації, яка здійснює управління гуртожитком, обмінювати, здавати в піднайом жилі приміщення, передані у користування на підставі договору найму (оренди). Проте, позивачами не були надані документи, що підтверджують правові підстави обміну кімнатами в гуртожитку. По-третє, на підтвердження факту проживання позивачів у кімнатах АДРЕСА_1 надано: акт опитування сусідів від 20.03.2013, який не може бути належним та допустимим доказом, оскільки поданий через 11 років після його складання; довідку КП «Придніпровська СУБ» від 17.01.2013, яка засвідчує факт реєстрації позивачів лише в кімнаті АДРЕСА_7 ; акт голови правління ОСББ «Дніпровське +» від 20.05.2023, який засвідчує факт проживання позивачів в кімнаті АДРЕСА_5 з 1984 року та у кімнаті АДРЕСА_6 з 1996 року, проте даний доказ не можна брати до уваги, оскільки ОСББ створено лише 21.10.2019 і не може засвідчувати факту минулих років. По-четверте, Черкаська міська рада вважає, що позивачами пропущений строк позовної давності, який розпочався з моменту обміну і заселення кімнати АДРЕСА_6 . Відповідно до п.6 Примірного положення про користування гуртожитком, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 498 від 20.06.2018, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Про відсутність ордерів на заселення позивачі знали, оскільки 10.01.2011 звертались до міського голови м. Черкаси із заявою щодо видачі ордерів на кімнати № НОМЕР_1 та № 42. Проте, до суду з позовом звернулися лише 23.08.2023 (справа № 711/5791/23) та з аналогічним позовом на початку червня 2024 року (справа № 711/3967/24), тобто з порушенням строку позовної давності.

02.07.2024 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Слободянюк А.І. подав відповідь на відзив, в якій виклав свої міркування та аргументи щодо наведених представником відповідача заперечень та мотиви їх відхилення. Зокрема, зазначив, що Черкаська міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду м. Черкаси та здійснює від її імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 тривалий час був об`єктом комунальної власності і саме міська рада, через утворені нею органи, зокрема виконавчий комітет, приймала рішення щодо надання кімнат у користування, що підтверджується рішенням № 183 від 15.02.2011, та вказує на те, що саме Черкаська міська рада є належним відповідачем по справі. Більше того, під час розгляду справи № 711/5791/23 жодним чином не спростовано того, що Черкаська міська рада є неналежним відповідачем. В той же час, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що окрім Черкаської міської ради, яка приймала рішення про надання мешканцям гуртожитку кімнат, а також у віданні якої, на праві комунальної власності, перебував гуртожиток за адресою: АДРЕСА_3 , слід залучити інших учасників справи, права та інтереси яких можуть стосуватися вказаного спору. Тому, доводи про те, що Черкаська міська рада є неналежним відповідачем у даній справі є безпідставними. Щодо відсутність документів, які підтверджують правові підстави обміну кімнатами зазначив, що ОСОБА_1 було погоджено із керівництвом гуртожитку обмін кімнатами, однак надати докази такого погодження неможливо, оскільки воно відбулося в усному порядку. Після обміну кімнатами із ОСОБА_6 , позивачі засилилися у кімнату № НОМЕР_3 , такий обмін цілком та повністю задовольняв сім`ї ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Зауваження відповідача щодо окремих доказів, зокрема, давності їх створення, не зазначення інформації щодо реєстрації позивачів у кімнаті АДРЕСА_6 та розбіжностей у датах створення ОСББ і складання акту не можуть слугувати підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Доводи відповідача про сплив строку позовної давності є безпідставними, оскільки даний позов є негаторним, а позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується.

У судову засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Слободянюк А.І. підтримали позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, їх представник адвокат Ремша Д.С. подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Черкаської міської ради за довіреністю Птуха В.І. у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав позовні вимоги та не заперечував щодо їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСББ «Надпільна 530» у судове засідання не з`явився. 13.06.2024 голова ОСББ «Надпільна 530» Гусаченко В.О. подала письмові пояснення, в яких просила задовольнити позовні вимоги та розглядати справу без її участі. Зазначила, що заселення ОСОБА_1 разом із сім`єю у кімнату АДРЕСА_4 , право на заселення в яку надано ОСОБА_2 , відбулося на підставі обміну кімнатами, за усним погодженням керівництва гуртожитку. З моменту заселення і по теперішній час позивачі проживають у кімнатах АДРЕСА_1 не має жодних скарг від інших мешканців гуртожитку щодо проживання сім`ї ОСОБА_12 , вказана сім`я за весь час проживання зарекомендувала себе виключно з позитивної сторони, вони слідкують за кімнатами, підтримують їх в чистоті та охайності, своєчасно сплачують комунальні послуги. Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є цілком обґрунтованими та доведеними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився. 19.06.2024 подав письмові пояснення, в яких просив задовольнити позовні вимоги та проводити розгляд справи без його участі. Зазначив, ОСОБА_1 дійсно у 1996 році отримала ордер про право зайняття кімнатою АДРЕСА_8 . На той час він, разом із сім`єю, також проживав у вказаному гуртожитку. Так як кімнати АДРЕСА_9 знаходилися не поруч одна біля одної, за взаємною згодою вони здійснили обмін кімнатами. Тому, із 1996 року по теперішній час він разом із сім`єю проживає у кімнаті АДРЕСА_8 .

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що знайома з родиною ОСОБА_12 більше 30 років, оскільки з 1990 року мешкає з ними в одному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 разом із родиною займає дві кімнати - № 30 та № 42, в яких проживають постійно.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що знайома з ОСОБА_1 близько 50 років, вони працювали на одному підприємстві. У 1980-х роках вона та ОСОБА_1 отримали по одній кімнаті в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , а у 1990-х роках ще по одній. Наразі родинна ОСОБА_1 займає дві кімнати в гуртожитку, які розташовані одна біля одної - № 30 та № 42.

Суд, заслухавши вступне слово сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статей 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 23.05.1981 перебувають у шлюбі, від якого мають двох дітей сина ОСОБА_5 та доньку ОСОБА_7 . Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 .

11.06.1979 ОСОБА_1 була прийнята оббивальником меблів в цех м`якої меблі до Черкаського ДОК головного підприємства об`єднання «Черкасимеблі», на якому на різних посадах пропрацювала до 03.07.2000, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_7 .

25.08.1983 ОСОБА_4 був прийнятий упаковщиком в цех м`якої меблі до Черкаського ДОК головного підприємства об`єднання «Черкасимеблі», на якому на різних посадах пропрацював до 19.09.2001, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_8 .

У 1984 році, на підставі розпорядження № 8 від 21.02.1984, ОСОБА_1 разом із сім`єю (чоловіком та дітьми) заселились у кімнату АДРЕСА_2 .

У 1996 році Черкаським меблевим комбінатом, на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протоколу № 14 від 24.01.1996), ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_4 ,сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_7 видано ордер № 26 на право заняття приміщення житловою площею 18,2 кв.м., яке складається з однієї кімнати у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_10 .

Оскільки кімнати № 30 і № 32 розташовувалися не одна біля одної, то ОСОБА_1 погодилася на обмін та надання кімнати АДРЕСА_11 сім`ї ОСОБА_6 .

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 183 від 15.02.2011 «Про надання кімнати АДРЕСА_8 » кімнату АДРЕСА_8 , житловою площею 18,3 кв.м., надано ОСОБА_6 разом із дружиною ОСОБА_16 та сином ОСОБА_17 .

Також судом встановлено, що у 1985 році, на підставі розпорядження № 42 від 05.04.1985, ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 заселились у кімнату АДРЕСА_4 .

Оскільки кімнати № НОМЕР_1 і № 42 розташовувалися одна біля одної, то ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили обмін кімнатами, який в усному порядку був погоджений із керівництвом гуртожитку. Зазначені обставини підтвердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду із даним позовом позивачі просили визнати за ними право користування кімнатами АДРЕСА_1 , посилались на те, що вони із 1984 року на постійній основі проживають у кімнаті АДРЕСА_12 , які об`єднані у дві кімнати з проміжними дверима між ними. Іншого житла у власності чи користуванні не мають.

Факт постійного проживання позивачів у спірних кімнатах підтверджується показами свідків, копією акту опитування сусідів № 125 від 20.03.2013, копією акту про проживання та наявність особистих речей від 20.05.2023, копіями договорів про надання житлово-комунальних послуг та копіями квитанцій про сплату комунальних послуг.

Окрім того, факт проживання позивачів у спірних кімнатах не заперечувався жодною із сторін по справі.

Статтею47Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду

Право кожної людини на житло закріплено також у міжнародно-правових документах про права людини, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16.12.1966 та статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Згідно статті 2 ЖК України завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Статтею 9ЖК Українипередбачено,що громадянимають правона одержанняу безстроковекористування увстановленому порядкужилого приміщенняв будинкахдержавного чигромадського житловогофонду,або наодержання заїх бажаннямгрошової компенсаціїза належнеїм дляотримання жилеприміщення длякатегорій громадян,визначених законом,або вбудинках житлово-будівельнихкооперативів.Ніхто неможе бутивиселений іззайманого жилогоприміщення абообмежений управі користуванняжилим приміщеннямінакше якз підставі впорядку,передбачених законом.Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (стаття 6 ЖК України)

Згідно зі статтями 127, 128 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до статті 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Аналогічне положення міститься у пункті 10 Розділу II Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Міністрів Української РСР № 208 від 03.06.1986 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) в якому зазначено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. Ордер може бути виданий лише на вільну жилу площу.

Відповідно пункту 9 Примірного положення жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера (пункт 14 Примірного положення).

Вказане також узгоджується з пунктом 6 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою КМУ № 498 від 20.06.2018, згідно якого на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає особі ордер за формою згідно з додатком, який є єдиним документом, що підтверджує право вселення на надану жилу площу в гуртожитку. Під час одержання ордера пред`являються документи, що посвідчують особу наймача та всіх членів сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, - свідоцтва про народження), включених до ордера. Ордер зберігається у особи, яка вселяється на жилу площу в гуртожитку, протягом усього строку її проживання у гуртожитку.

Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що вселення у гуртожиток і користування житловим приміщенням у гуртожитку відбувається на законних підставах у разі вселення на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету.

Як встановлено судом, підставою для вселення позивачів у кімнату АДРЕСА_2 було розпорядження № 8 від 21.02.1984, видане на підставі спільного рішення адміністрації та профкому (протоколу № 47 від 05.12.1983).

Підставою для вселення відповідача ОСОБА_2 разом із дружиною ОСОБА_8 та сином ОСОБА_9 у кімнату № НОМЕР_3 цього ж гуртожитку також було розпорядження № 42 від 05.04.1985, видане на підставі спільного рішення профкому об`єднання «Черкасимеблі» (протоколу № 19 від 05.04.1985).

Вказані розпорядження на даний час є чинними, ніким неоспореними та не скасованими.

Отже,позивачі тавідповідач ОСОБА_2 на законнихпідставах вселилисяу гуртожиток по АДРЕСА_3 .На спростування даного факту відповідачем - Черкаською міською радою, жодних доказів суду надано не було.

В подальшому, у 1996 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за взаємною згодою здійснили обмін кімнатами.

Згідно пункту 1 Правил обміну жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Радою Міністрів УРСР № 31 від 31.01.1986, наймач жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду вправі за письмовою згодою членів сім`ї, що проживають разом з ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем у будинку зазначеного фонду або членом житлово-будівельного кооперативу.

Обмін жилих приміщень у будинках підприємств, установ, організацій допускається лише за їх згодою. Відмову у згоді на обмін може бути оскаржено в судовому порядку, крім випадків обміну жилих приміщень у будинках, що належать колгоспам (пункт 7 вищезазначених Правил).

Як стверджують позивачі та підтвердив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 , обмін кімнатами між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був погоджений в усному порядку керівництвом гуртожитку.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачі правомірно користуються кімнатами АДРЕСА_5 та № НОМЕР_3 у гуртожитку по АДРЕСА_3 , іншого житла у власності чи користуванні не мають, тому за ними слід визнати право користування вказаними кімнатами.

Щодо заяви Черкаської міської ради про застосування судом строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Згідно з правовим висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

Враховуючи, що позов про визнання права користування житловим приміщенням є різновидом негаторного позову, на який позовна давність не застосовується, а тому суд приходить до висновку, що позивачами не було порушено строку позовної давності, а тому посилання на це Черкаської міської ради є безпідставним.

Крім того, заперечуючи проти позову, представник відповідача посилається на те, що Черкаська міська рада є не належним відповідачем у справі.

Статтею 18 ЖК України передбачено, що управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судамиЖитлового кодексу України», у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідностатті 18 ЖК України, належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

Рішенням Черкаської міської ради № 4-308 від 31.01.2008 «Про згоду щодо безоплатної передачі до комунальної власності міста гуртожитків по АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 та АДРЕСА_15 передано до комунальної власності міста Черкаси.

Відповідності до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Таким чином, оскільки гуртожиток по АДРЕСА_3 знаходиться у комунальній власності, управління житловим фондом здійснюється Черкаською міською радою, тому Черкаська міська рада є належним відповідачем по справі.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України, ст.ст. 2, 9, 127, 129 ЖК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Черкаської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надпільна 530», ОСОБА_6 про визнання права користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 право на користування житловим приміщенням - кімнатами АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.12.2024.

Головуючий: Г. В. Булгакова