Ухвала

від 12.12.2024 по справі 755/21571/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/21571/24

Провадження №: 1-кп/755/1831/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд) в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 та сторін кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді утримання під вартою у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2024 року за № 12024100040003564 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу (далі КК) України, установив :

І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 заявив, у порядку ст. 315 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), клопотання про застосування (обрання) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодообвинуваченого у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 17 жовтня 2024 року за № 12024100040003564, з підстав дійсності у провадженні обставин визначених п. 1-3 ч. 1 ст. 194, 199, 315 КПК.

Так, у клопотанні в т.ч. зазначається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 190 КК та те, що, ураховуючи дані про його особу, що визначені ст. 178 КПК, є дійсними ризики вказані у п. 1 5 ч. 1 ст. 177 КПК, позаяк встановлені достатні підстави вважати, що останній обвинувачується у вчиненні 2 епізодів шахрайства, за які санкцією статті передбачено покарання до 5 років позбавлення волі. Суспільно корисною працею не займається, неодружений, на утриманні неповнолітніх осіб та осіб похилого віку не має, тобто не має сталих соціальних зв`язків, що у своїй сукупності свідчить про те, що існують ризики, того, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 може переховуватись від суду та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК, об`єктивно наявні та запобігти їм шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, неможливо.

ІІ. Позиції учасників кримінального провадження

Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 вказане клопотання підтримав.

Сторона захисту заперечувала щодо задоволення клопотання з огляду на недоведеність обставин визначених ст. 177, п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, оскільки дійсність ризиків обумовлюється лише припущеннями прокурора з цього питання, а не доводиться доказами з числа передбачених ст. 84 КПК.

ІІІ. Право, яким керувався суд

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу (ч. 3 ст. 315 КПК), який в свою чергу регламентує таке :

- заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості провадження (ч. 1 ст. 131 КПК);

- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК);

- підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК (ч. 2 ст. 177 КПК);

- при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини (ч. 1 ст. 178 КПК);

- під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК).

ІV. Стислий виклад з`ясованих обставин, щодо питання, яке розглядається

Згідно клопотання щодо запобіжного заходу від 09 грудня 2024 року слідує наступне:

1.щодо особи обвинуваченого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеса, громадянин України, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Раніше судимий:

- 15 квітня 2014 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 289 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

- 21 листопада 2017 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 1 ст. 14 - ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1 КК України до 4 років 8 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

2. щодо обвинувачення:

а.) правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 2, 3 ст. 190 КК України;

б.) суть обвинувачення (узагальнена)

ОСОБА_5 у невстановлений досудовим слідством точний час, але не пізніше 16 жовтня 2024 року, вступив у злочинну змову з невстановленими досудовим слідством особами. Надалі, вказана група розробила злочинний план незаконного збагачення, шляхом повідомлення особам похилого віку в ході телефонного спілкування завідомо неправдивої інформацію про те, що їх рідні потрапили в біду та необхідністю сплатити грошові коштів для проведення лікування, або ж не притягнення до кримінальної відповідальності.

Зокрема, ОСОБА_5 , згідно відведеної йому ролі, представившись довіреною особою лікаря, або ж працівника правоохоронного органу, мав прийти до потерпілої особи, отримати грошові кошти та заздалегідь написану розписку. Після чого передати кошти іншим співучасникам, у спосіб, який учасники оговорили попередньо.

Пошук потенційних потерпілих, безпосереднє спілкування по телефону, а також координацію дій ОСОБА_5 взяли на себе інші співучасники.

У підсумку, загалом протиправними діями групи осіб, до складу якої входить ОСОБА_5 та невстановлені досудовим слідством особи, потерпілій ОСОБА_6 було завдано матеріального збитку на загальну суму 40000 гривень, а потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 300 000 гривень.

V. Мотиви суду

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання щодо заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок встановлений КПК України (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі №671/463/15-к) та з порушеного питання регламентує, що застосування запобіжного заходу здійснюється у конкретному кримінальному провадженні та вимагає досить детального аналізу не тільки фактичних обставин вчинення правопорушення, але й врахування особи, яка є ймовірним суб`єктом його вчинення.

Перелік обставин, які б свідчили «за» або «проти» обрання запобіжного заходу, може бути лише приблизним і не є вичерпним. З огляду на це, у кожному випадку при розгляді клопотання щодо запобіжного заходу суд вирішуючи питання, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини з числа передбачених ст. 178 вказаного Кодексу.

В цій ситуації відносно обвинуваченого встановлено відомості вказані у п. ІV цієї ухвали, а тому, вирішуючи по суті поставлене питання, Суд має з`ясувати наявність ряду обставин, на які вказує прокурор:

(і) щодо обґрунтованості підозри

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30 серпня 1990 року (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86, https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=001-57721) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_683#Text).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведеного достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

(іі) щодо наявності ризиків

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

З його (стандарту) урахуванням Суд погоджується з доводами клопотань про наявність ризиків (1) переховування, (2) вчинення іншого кримінального правопорушення.

Дійсність вказаних ризиків судом оцінено у світлі факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, та того, що вони належним чином вмотивовані прокурором та підтверджуються наявними матеріалами , зокрема,

а) ризик переховування від суду визначається з урахуванням того, що у рішенні ЄСПЛ «Loizidou проти Туреччини» від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89, п. 43, 53), у тому числі йшлося про події, що мали місце на території Республіки Кіпр під час окупації частини її території Туреччиною та судом було прямо зазначено, що норми Конвенції не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ та загального контексту проблеми.

Суд враховує фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Введення в країні воєнного стану було обумовлено збройною агресією Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, внаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, а сама збройна агресія починаючи з 24 лютого 2022 року набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), відповідно, на думку слідчого судді, положення КПК України не можуть застосовуватись у відриві від реального стану справ в України та загального контексту проблеми, викликаної збройною агресією РФ.

Підсумовуючи наведене, Суд зауважує, що до обставин ризику втечі безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях (див. в т.ч. з цього питання пункт 8 рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, котрі відповідають критеріям офіційних згідно Рішення РС України № 23 від 05.08.2022).

Також, при вирішенні питання щодо запобіжного заходу, Суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні по справі «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 (§ 76, заява № 31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Разом з тим зазначена обставина має враховуватися крізь призму суб`єктивного сприйняття особою можливої загрози настання покарання за вчинення правопорушення, тобто фактично йдеться про ту потенційну загрозу, настання якої вона може спробувати уникнути. Саме тому, на думку суду, комплексний аналіз суворості можливого покарання має включати не тільки вид і міру санкції, передбаченої КК України, але й інші обставини негативного характеру для особи, яких вона може зазнати не тільки в результаті постановлення обвинувального вироку, але й під час самого розгляду.

Небезпеку переховування від правосуддя, на думку суду, не можна виміряти тільки залежно від тяжкості можливого покарання з точки зору самої санкції статті КК, адже її треба визначати з урахуванням низки інших релевантних чинників, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її незначною, зокрема, треба враховувати характер особи, його моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, у якій його переслідували за законом, а також його контакти. В цьому ключі тяжкість є тільки релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, Суд враховує, що (1) обвинувачений підозрюється у вчиненні двох епізодів шахрайства, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, що в поєднанні (2) з даними про його особу, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв`язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти;

b) ризик вчинення іншого кримінальне правопорушення слідує, з характеру висунутого обвинувачення, котре стосуєтсьч двох окремих епізодів зочинної діляьності, котрі утворюють самостійні склади кримінальних правопорушень, згдіно ст. 2, 11 КК та минулого обвинуваченого у т.ч. попередніх судимостей;

(ііі) щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів

Відповідно до ст. 194 КПК України наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, суд ураховує таке.

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до кожного з обвинувачених не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене Суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого (1) буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та (2) зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Суд сприймає критично з даного питання доводи сторони захисту щодо відсутності обставин визначених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК, тим паче в ключі того, що до вказаних обставин (ризиків) безумовно належить військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

За таких умов, Суд вважає за доцільне за наслідками розгляду питання клопотання прокурора задовольнити та обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, Суд уважно ставиться до того, що з плином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Проте також звертає увагу, що в цій справі продовження строку тримання під вартою не є для обвинуваченого безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачатиме в якості альтернативи заставу.

(іv) застава та обов`язки

Відповідно визначаючись з розміром застави ураховує, що виходячи із структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (див. зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Musuc v. Moldova» від 06 листопада 2007 року, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії» від 12 квітня 2009 року, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Mangouras v. Spain»).

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин цього кримінального правопорушення Суд вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена враховуючи данні про особу та його поведінку його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави обумовлюється судом тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня її внесення, слід покласти на 2 місяці наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, адже такі обов`язки будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, у зв`язку з чим не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.

VІ. Висновок

Отже, у кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого є дійсними та доведеними обставини передбачені п.п. 1-3 ч. 3 ст. 132, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 331 КПК України.

Таким чином, Суд вважає за доцільне наведені клопотання прокурора задовольнити.

При цьому, в силу ч. 7 ст. 182 КПК України, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варто.

На підставі викладеного та керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 315, 369-372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд постановив :

клопотання - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 8 лютого 2025 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089).

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до суду за першою вимогою у межах цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? прибувати до суду із встановленою періодичністю;

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу суду;

? повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

? здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Визначити 2 місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення, в межах строку досудового розслідування.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17-50 год. 16 грудня 2024 року.

С у д д я ОСОБА_1