Ухвала

від 16.12.2024 по справі 759/25715/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-з/759/168/24

ун. № 759/25715/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 грудня 2024 року відкрито провадження про стягнення боргу за договором позики.

09 грудня 2024 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладенням арешту на корпоративні права ОСОБА_3 в ТОВ «Євро Т.Е.К.», код ЄДРПОУ 43441812;накладенням арешту на прибуток ТОВ «Євро Т.Е.К.» в межах суми позову, еквівалент якого станом на 20.10.2024 р. складає 300 416,57 грн; заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії направлені на відчуження її корпоративних прав, шляхом продажу, дарування, заповідання, тощо.

Заяву мотивує тим, що 01.12.2021 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в простій письмовій формі укладено договір про надання позики, у розмірі 8 500 Євро з кінцевим терміном повернення до 13.12.2021 р. з урахуванням відсотків в розмірі 480 Євро від суми позики, а разом 8 980 Євро. Станом на день подання позову до Святошинського районного суду м. Києва, позика в розмірі 6 192 Євро Бєлінською Л.А. не повернута, що і зумовлює подання позову. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (далі ЄДР), ОСОБА_3 є засновником ТОВ «Євро Т.Е.К.», код ЄДРПОУ 43441812, тобто здійснює підприємницьку діяльність і отримує від цієї діяльності прибуток. Більше того, при отриманні від позивача позики ОСОБА_3 зауважила, що використає гроші на розвиток бізнесу, яким згідно ЄДР є ТОВ «Євро Т.Е.К.», код ЄДРПОУ 43441812.Зважаючи на велику кількість позовів про стягнення суми позики за позовами різних позивачів, де відповідачем є ОСОБА_3 , враховуючи. що остання нещодавно відчужила (подарувала) свою 1/3 частку квартири (за адресою: АДРЕСА_2 ) своїй матері, що наразі є предметом спору у Святошинському районному суді м. Києва за позовом ОСОБА_4 (колишнього чоловіка) до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (справа №759/12914/24), а також, що відповідач не має іншого рухомого та нерухомого майна в Україні. Просить заяву задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заявник просить суд накласти арешт на все майно відповідача та грошові кошти в межах суми боргу 300416,57 грн, проте не надає суду жодного підтвердження того, що ОСОБА_3 належить на праві власності будь-яке майно та на її ім`я відкриті будь-які рахунки в банківських установах. Заявник не зазначає, на яке саме майно необхідно накласти арешт. Не надає рахунок та докази належності корпоративних прав.

Щодо накладення арешту на належну відповідачу частку у статутному капіталі суд вважає можливим зазначити наступне.

Абзацами 2 та пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, накладення арешту на частку ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «Євро Т.Е.К.», може перешкоджати його подальшій господарській діяльності та вплинути на реалізацію своїх прав іншими учасниками товариства, а тому не може слугувати підставою для забезпечення позову.

Зі змісту п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України випливає, що позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Законом не передбачено накладення арешту на корпоративні права, як про це просить у своїй заяві про забезпечення позову позивач, а щодо накладення арешту на майно, то позивачем не зазначено, на яке саме майно підприємства має бути накладено такий арешт.

З огляду на наведені мотиви суд вважає, що відсутні підстави і для застосування іншого виду забезпечення позову як заборона вчиняти дії щодо розпорядження корпоративними правами та майном вказаного підприємства, оскільки такий захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Крім того, з поданої заяви не вбачається наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів та ймовірність ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову при невжитті таких заходів

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у забезпеченні позову в даній справі слід відмовити, оскільки надані суду документи не підтверджують того, що ОСОБА_3 належить на праві власності будь-яке майно та на її ім`я відкриті будь-які рахунки в банківських установах, а накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ ««Євро Т.Е.К.» може перешкоджати його подальшій господарській діяльності та вплинути на реалізацію прав іншими учасниками товариства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.151-153,293 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за договором позики.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання її суддею.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.О.Петренко