Рішення

від 13.12.2024 по справі 930/1979/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 930/1979/21

провадження № 2/136/139/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2024 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання природного газу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» про скасування нарахованої постачальником заборгованості та зобов`язання вчинити дії,

учасники справи: відповідач - позивач ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Вінницягаз Збут» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги з постачання природного газу в сумі 9683,58 грн, 3% річних - 168,88 грн та інфляційне збільшення в сумі 583,53 грн.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу, які йому надаються згідно особового рахунку № НОМЕР_1 . Надаючи послуги газопостачання до оселі відповідача, за адресою: АДРЕСА_1 , попри їх отримання, він не в повному обсязі їх оплачує позивачу та станом на 01.08.2021 сума заборгованості становить 9683,58 грн, яка нараховується з 01.12.2020 по 01.08.2021. Позивач вимагає стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

02.09.2021 після відкриття провадження Немирівським районним судом, також справа передавалася до інших судів, допоки від Іллінецького районного суду не надійшла в Липовецький районний суд, а вже 20.04.2023 цим судом було прийнято до свого провадження справу за таким позовом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Вінницягаз Збут» і АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз», в якому він просив скасувати нараховану заборгованість з 01.12.2020 по 01.08.2021 та заборонити нарахування будь-яких заборгованостей та передавати дані обліку. Розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для відзиву.

Перш ніж справа надійшла до Липовецького районного суду, раніше в ході розгляду Немирівським районним судом, сторони обмінювалися своїми заявами по суті де кожен вважав доводи супротивної сторони необґрунтованими, водночас підтримували свої вимоги.

В ході розгляду справи цим судом, після відкриття провадження 20.04.2023 були вчинені такі процесуальні дії, а саме: ухвалами суду від 26.04.2023 - відмовлено у прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог; 28.04.2023 на задоволення клопотання представника позивача, від відповідача витребувано докази; 01.06.2023 відмовлено у прийнятті заяви представника позивача за зустрічним позовом про зміну предмета позову; 26.06.2023 відмовлено у прийнятті його заяви про зміну підстав позову, а 30.06.2023 прийнято іншу заяву про зміну підстав позову; 07.11.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження в частині розгляду первісного позову ТОВ «Вінницягаз Збут», з підстав відсутності предмета спору; 07.11.2023 закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду по суті. Також ухвалами суду від 07.03.2024, 15.04.2024, 14.05.2024 на задоволення клопотання представника позивача ТОВ «Вінницягаз Збут» забезпечено його участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Крім того, постановою Вінницького апеляційного суду від 02.07.2024 скасовано ухвалу Липовецького районного суду від 20.05.2024, про залишення без розгляду позову ТОВ «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання природного газу, а справу за первісним позовом та зустрічним позовом направлено до цього суду для продовження розгляду і скасовано окрему ухвалу від 20.05.2024, а ухвалою суду від 20.07.2024 залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

В судових засіданнях представник ТОВ «Вінницягаз Збут» просив задовольнити позов і не визнавав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , а останній вважав доводи первісного позивача необґрунтованими й просив відмовити в їх задоволені, з підстав не доведення користування ним послуг з постачання природного газу за вказаною позивачем адресою. В останньому судовому засіданні з розгляду справи по суті ОСОБА_1 підтримав свій зустрічний позов про скасування нарахованої ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості з 01.12.2020 по 01.08.2021 та заборону нарахування інших заборгованостей і передавання АТ «Оператору ГРС «Вінницягаз» дані обліку, а представники останніх в засідання не з`явилися.

Суд вважає, що позов ТОВ «Вінницягаз Збут" до ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Так, суд дослідивши зібрані докази встановив, що до позовної заяви ТОВ «Вінницягаз Збут», крім правовстановлюючих документів юридичної особи, роздруківок з ЄДРСР, витягу з типової форми договору постачання природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500 та довідки про ціни на газ, на обґрунтування позовних вимог до ОСОБА_1 суду подано лише виписку з особового рахунку № НОМЕР_1 про фінансовий стан ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , де вказано про суму заборгованості за період з грудня 2020 по серпень 2021 року, яка становить 9683,58 грн. Разом з тим, зазначено про плату за газ за вказаною адресою саме ОСОБА_3 : 06.11.2020 -7124,00 грн; 13.01.2021 - 2500,00 грн; 01.03.2021 - 1300,00 грн, та 17.06.2021 - 1000,00 грн (остання плата за іншою адресою: АДРЕСА_2 ) (а.с. 9 Том 1).

Крім того, 12.05.2021 вже не ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 було сплачено 1000,00 грн, але щодо адреси вказано просто "с.В.Бушинка", тобто без номеру будинку (а.с. 9 Том 1).

Також, суду надано розрахунок, проведений за допомогою калькулятору LIGA:ZAKON: 3% річних та інфляційного збільшення за період простроченого зобов`язання (219 днів) обрахований відносно ОСОБА_1 (а.с. 10 Том 1), але інших доказів на підтвердження вимог до ОСОБА_1 від ТОВ «Вінницягаз Збут», не надано.

Слід зауважити, що оскільки спочатку позов було подано до Немирівського районного суду, який перед відкриттям провадження здійснив запит до адресно-довідкового підрозділу ГУДМС щодо підтвердження місця проживання відповідача за вказаною позивачем адресою, а саме: АДРЕСА_1 , але суду повідомлено, що з 20.06.2019 місце проживання відповідача зареєстроване по АДРЕСА_2 (а.с. 31 Том 1), тобто адреса реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відрізняється від тої, яка вказана у позовній заяві та виписці з особового рахунку № НОМЕР_1 , куди за твердженнями ТОВ «Вінницягаз Збут» здійснювалося постачання природного газу.

У додатку до відзиву на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 від ТОВ «Вінницягаз Збут» надано суду копію заяви від імені ОСОБА_1 від 13.01.2021 де нібито останній просив укласти з ТОВ «Вінницягаз Збут» угоду про поетапне погашення заборгованості за спожитий природній газ, а також надано копію угоди №2 від 13.01.2021 (а.с. 86, 87 Том 1). Однак: по-перше ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував написання такої заяви до ТОВ «Вінницягаз Збут» та укладення угоди про поетапне погашення заборгованості за спожитий природній газ; по-друге копію було зроблено із заяви, яка містить виправлення та дописи ручкою, а копія угоди є читабельна тільки в тих рядках, які з-поміж машинописного друкованого тексту, містять власноруч заповнені дані, тай ті містять виправлення й дописи ручкою; по-третє у заяві від імені ОСОБА_1 хоч і вказано номер особового рахунку № НОМЕР_1 , але адреса вказана як АДРЕСА_1 , що відрізняється від тої, яку вказано з вищезгаданої відповіді на запит суду, а саме: АДРЕСА_2 (а.с. 31 Том 1), а ОСОБА_1 підтверджував, що з середини 2019 року не проживав там; по-четверте в угоді №2 від 13.01.2021, попри вказівку на номер особового рахунку, водночас у ній зазначено лише назву населеного пункту "с. В.Бушинка" і без назви вулиці з номером будинку. Це все має значення, оскільки ОСОБА_1 не підтверджує, що жив з 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , і хоча й залишався жити в однойменному населеному пункті, проте вже за іншою адресою по АДРЕСА_2 , де номер будинку інший. Також, як зазначив у судовому засіданні ОСОБА_1 , у зустрічній позовній заяві ним було просто машинально вказано ту адресу, яку вказано у позовній заяві ТОВ «Вінницягаз Збут», хоча ОСОБА_1 заперечував споживання послуг за такою адресою.

Разом з тим, ОСОБА_1 заперечував підписання з ТОВ «Вінницягаз Збут» договору на постачання природного газу або підписання заяви про приєднання до умов публічного договору на розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, якщо стверджувати про те, що без підписання особою вищевказаних документів, все ж таки можливим було допустити факт прийняття умов за типовою формою договору постачання природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 30.09.2015, водночас і прийняття таких умов має бути доведено шляхом надання доказів сплати по рахунку за послугу чи документальне фіксування споживання послуги конкретною особою.

Суд погоджується з тим, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті НКРЕКП та постачальника/оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Водночас згідно з п. 7 гл. 3 розд. VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Суд зауважує, що в силу вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними, допустимими та достовірними, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Однак, як вбачається з виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , майже всі платежі з кінця 2021 року оплачувала ОСОБА_3 , і лише один раз 12.05.2021 вже не ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 було сплачено 1000,00 грн, водночас при формуванні платежу замість повної адреси вказано - с.В.Бушинка. Навіть факту передання показів лічильника газу за такою адресою ОСОБА_1 - не доведено.

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх неналежними та недостатніми для підтвердження факту споживання відповідачем природного газу, оскільки починаючи з серпня 2021 року за весь час розгляду справи і цим та іншими судами, де в ході розгляду вже навіть була сформована 7-ми томна справа, але левова частка її аркушів складалася із численних заяв по суті спору з посиланням, здебільшого, на не релевантні джерела права, водночас сторона позивача ТОВ «Вінницягаз Збут» до 2024 року так і не спромоглась надати вагомі докази фактичного приєднання відповідача ОСОБА_1 до умов публічного договору на розподіл природного газу, саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає, що зустрічний позов до ОСОБА_1 до ТОВ «Вінницягаз Збут» і АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз» задоволенню також не підлягає.

Предметом зустрічного позову ОСОБА_1 було скасування нарахування ТОВ «Вінницягаз Збут» заборгованості в сумі 10435,98 грн за період 01.12.2020 по 01.08.2021 та заборона подальшого її нарахування, а також заборона АТ «ОГРС «Вінницягаз» передавати останньому дані комерційного обліку газу для здійснення подальших нарахувань.

Оцінюючи належність обраного позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 обраного ним способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суд має враховувати його ефективність, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, при цьому в разі неможливості такого поновлення - гарантувати можливість отримання особою відповідного відшкодування. Натомість, якщо суд дійде висновку, що обраний спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягатимуть задоволенню.

Так, суд зауважує, що проведення нарахувань (перерахунку нарахувань) та облік заборгованості за послуги з постачання природного газу є правом ТОВ «Вінницягаз Збут», а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування нарахування заборгованості за певний період та про заборону подальшого її нарахування, не забезпечують ефективного способу захисту його прав, оскільки це не відновить порушене право ОСОБА_1 і водночас це жодним чином не повинно нівелювати можливі настання негативних наслідків для ОСОБА_1 , якщо останній може надалі порушувати права ТОВ «Вінницягаз Збут».

Як вже встановлено судом, при розгляді позовної вимоги ТОВ «Вінницягаз Збут» до ОСОБА_1 , було не доведено факт приєднання останнього до умов публічного договору на розподіл природного газу, саме за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно отримання саме ОСОБА_1 в період 01.12.2020 по 01.08.2021 послуги з постачання природного газу. А це означає, що і факт прийняття ОСОБА_1 умов за типовою формою договору постачання природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 30.09.2015 також не підтверджений, що свідчить про те, що публічний договір на розподіл природного газу з ОСОБА_1 не укладено. Разом з тим, у випадку недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України є підставою щоб вважати правочин недійсним.

Суд зауважує, що як відсутність порушеного права позивача так і неефективність обраного ним способу захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Насамкінець, вимога ОСОБА_4 про заборону АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз» передавати ТОВ «Вінницягаз Збут» дані комерційного обліку газу для здійснення подальших нарахувань, створить правову невизначеність за наслідками прийнятого рішення, оскільки, якщо ТОВ «Вінницягаз Збут» продає споживачам природний газ, то АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз» підтримує газорозподільну систему в справному стані в процесі фізичного переміщення газу від точки входу до газорозподільної системи і безпосередньо до оселі споживача. АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз» забезпечує облік спожитого споживачем газу з подальшою передачею такої інформації вже Оператору ГТС, що є обов`язковим для її використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником. Тут слід зауважити, що згідно з п.п. 17 та 19 ст. 1 Закону України "При ринок природного газу" оператор газорозподільної системи (ГРС) є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб, але вже оператор газотранспортної системи (ГТС) є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб. Тобто оператори (ГРС) та (ГТС) здійснюють різні види господарської діяльності. Натомість, оскільки АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз» не передає безпосередньо до ТОВ «Вінницягаз Збут» (як суб`єкту господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність з постачання природного газу побутовим споживачам) даних комерційного обліку природного газу, а тому в разі задоволення судом такої позовної вимоги, її буде неможливо реалізувати в процесі виконання судового рішення, що знову ж таки свідчить про неефективність обраного ОСОБА_4 способу захисту, що також є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Отже, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Вінницягаз Збут» і АТ «Оператор ГРС «Вінницягаз», необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується главою 8 ЦПК України, згідно з якою судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а оскільки в задоволенні позову ТОВ «Вінницягаз Збут» та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю, тому і на їх рахунок покладаються судові витрати.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 23, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 39593306) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за послуги постачання природного газу - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, буд. 23, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 39593306) та Акціонерного Товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (місцезнаходження: пров. К.Широцького буд. 24, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 03338649) про скасування нарахованої постачальником заборгованості та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.12.2024

Суддя Дмитро КРИВЕНКО