Ухвала

від 17.12.2024 по справі 585/4762/24

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № № 585/4762/24

Номер провадження 1-кп/585/669/24

У Х В А Л А

17 грудня 2024 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити провадження до судового розгляду з участю сторін.

Представник потерпілого до суду не прибув.

Захисник не заперечував проти призначення провадження до судового розгляду.

Обвинувачений не заперечував проти призначення провадження до розгляду.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Роменському міськрайонному суду Сумської обл.

Кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

В підготовчомусудовому засіданніпрокурор заявивклопотання прообрання запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,про щонадав письмовеклопотання.В обґрунтуванняклопотання вказано,що упровадженні Роменськогоміськрайонного судуСумської областіперебуває кримінальнепровадження відносно ОСОБА_5 ,який обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків передбачених п.1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України і в обґрунтування застосування запобіжного заходу покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики, які були враховані судом при обранні запобіжного заходу залишаються актуальними і на даний час. З практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. В ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду підозрюваному ОСОБА_5 13.11.2024 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Відповідно до Рішення Конституційного суду від 23.11.2017 №1-р/2017 (у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України), зазначено, що у підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов`язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканність, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу. Крім того, у положеннях частин першої, другої статті 42 Кодексу розмежовано поняття "підозрюваний", "обвинувачений (підсудний)" у кримінальному провадженні. Одночасно частиною першою статті 177 Кодексу передбачено можливість застосування запобіжних заходів як до підозрюваного, так і до обвинуваченого, а частиною другою цієї статті визначено підстави застосування таких заходів слідчим суддею, судом. Наслідками направлення в порядку, передбаченому статтею 291 Кодексу, та надходження до суду обвинувального акта є набуття особою, щодо якої складено такий обвинувальний акт. нового процесуального статусу - обвинуваченого (підсудного), а також початок нової процесуальної стадії кримінального провадження - стадії судового провадження у суді першої інстанції. Таким чином, зміна процесуального статусу особи з підозрюваного на обвинуваченого (підсудного) та початок стадії судового провадження у суді першої інстанції виключають автоматичне продовження застосування запобіжних заходів, обраних слідчим суддею до такої особи на стадії досудового розслідування як до підозрюваного. Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КК України. При виборі запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених ст. 177 КПК України, надано оцінку в сукупності всім обставинам, у тому числі: вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України;тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а саме у вигляді виключно позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та усвідомлення обвинуваченим невідворотності покарання за вчинення тяжкого злочину;віку обвинуваченого ОСОБА_5 , стан його здоров`я задовільний;відсутності соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_5 , його способу життя, суспільної небезпечності, посередній характеристиці;репутацію обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме притягнення раніше до кримінальної відповідальності;відсутності у обвинуваченого ОСОБА_5 офіційного місця роботи і легального постійного заробітку. В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, слід зазначити, що ризики, які були враховані судом при обранні підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишились актуальними і на даний час. Слід зазначити, що ризиком в контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При встановленні ризиків, закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності. Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду) обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Санкція вказаної статті відносить інкримінований злочин до категорії тяжкого, тому очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності. З огляду на наведене, обґрунтовуючи вказане клопотання, необхідно враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується. ОСОБА_5 , у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування пільгових інститутів у відповідній категорії справ. Отже, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вважаю такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого затримання у невизначеному майбутньому, із засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Так, в обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого/свідків у вказаному кримінальному провадженні) слід зазначати, що обвинувачений ОСОБА_5 , достовірно знає місце проживання потерпілого, останньому в силу його процесуального статусу відомо анкетні дані особи, оскільки саме потерпілий та свідок (продавець) у вказаному кримінальному провадженні під час судового розгляду істотно впливатимуть на формування переконання суду про винуватість обвинуваченого. Вказане свідчить про те, що без обрання запобіжного заходу обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою залякування, схиляння надання свідчень на його користь тощо. Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (можливість вчинити інше кримінальне правопорушення) обумовлена тим, що ОСОБА_5 , вчинив інкримінований йому злочин з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах свого майнового стану, відсутності офіційного працевлаштування та легального доходу, що істотно підвищує ризик повторного скоєння аналогічних кримінальних правопорушень. При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнових злочинів, однак на шлях виправлення досі не став. Вказане свідчить про те, що без обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 може продовжити свою кримінально карану діяльність. При цьому необхідно акцентувати увагу на неможливості обрання обвинуваченому ОСОБА_5 іншого більш м`якого запобіжного заходу, виходячи з наступного. Неможливість обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання обумовлене тим, що вказаний запобіжний захід є найбільш м`яким, і його обрання є неспіврозмірним з характером вчиненого кримінального правопорушення, що може викликати осуд та негативне ставлення суспільства до правоохоронних органів та суду в силу своєї несправедливості та м`якості. Неможливість обрання запобіжного заходу у вигляді застави ОСОБА_5 обумовлюється тим, що останній не буде ізольований від суспільства, а тому зможе продовжувати свою злочинну діяльність, пов`язану із вчиненням злочинів проти власності. Неможливість обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_5 обумовлюється тим, що обрання вказаного виду запобіжного заходу не забезпечить запобіганню можливим спробам обвинуваченого вчинити дії, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що перебуваючи за місцем мешкання матиме реальну можливість схиляти свідків та потерпілого для дачі свідчень на його користь. Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 злочину. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити останньому дії, передбачені п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи вище викладене є достатньо підстав вважати, що тільки один запобіжний захід - тримання підвартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечить належну його поведінку. Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків зазначених у ст. 177 КК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винним обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, міцність соціальних зав`язків підозрюваного у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів, розмір шкоди або розмір доходу від вчиненого кримінального правопорушення. Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. ЄСПЛ одним із критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого особу підозрюють (Рішення у справі Джон Мюррей проти Сполученого Королівства). Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи його продовження має відповідати стандарту «розумна підозра» (Рішення у справі 0Хара проти Сполученого Королівства), тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача у тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (Рішення у справі «Фокс, Кемпбел Харлей проти Сполученого Королівства). Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Враховуючи вище викладене є достатньо підстав вважати, що тільки один запобіжний захід - тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків та забезпечить його належну поведінку.

Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, вважав клопотання не обґрунтованим і безпідставним. Повідомив, що ризик впливу на потерпілого взагалі не існує, тому що потерпілим є юридична особа і немає ніяких підстав вважати що ОСОБА_5 може впливати на Роменську районну державну адміністрацію, яка визнана потерпілою у провадженні. Інші ризики є лише припущеннями.

Обвинувачений заперечував проти обрання запобіжного заходу тримання під вартою, повідомив що зрозумів що вчинив злочин, просив надати можливість побути вдома.

Вислухавши думку прокурора, захисника та обвинуваченого суд приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що ризиком, у контексті кримінального провадження, є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза усяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися, а обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - бути у взаємозв`язку з ними. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому очікування можливого суворого вироку може мати значення. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). З огляду на наведене суд, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує тяжкість кримінальних правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами. Отже, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органу досудового розслідування, суд вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого затримання у невизначеному майбутньому, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Оцінюючи можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, суд виходить з того, що ОСОБА_5 не має постійного джерела доходу, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, та характер протиправних дій, а також ту обставину що ОСОБА_5 вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим приходить до висновку про високу вірогідність того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність зазначених у клопотанні ризиків.

Також при вирішенні клопотання враховується, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Отже при розгляді клопотання прокурор довів наявність вказаних в обґрунтування клопотання ризиків, передбачених п.1) та п. 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджено і матеріалами даного кримінального провадження.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

В зв`язку з вказаним суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, тому, обвинуваченому ОСОБА_5 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд не вбачає можливості застосувати більш м`який запобіжний захід ще й з тих підстав, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем і за умови застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, виїде в інше місце служби, де встановлені судом обмеження не зможуть контролюватися.

В зв`язку з вказаним суд приходить до переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, тому обвинуваченому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо стосується вказаного прокурором ризику, визначеного п.3) ч.1 ст. 177 КПК України, суд погоджується з доводами захисника і вважає його не доведеним, так як прокурором не обґрунтовано яким чином обвинувачений може взагалі здійснити будь-який вплив на потерпілого, який є юридичною особою Роменською районною державної адміністрацією.

У відповідності до ч.3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави має відповідати вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та бути достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

В зв`язку з вказаним, обвинуваченому слід визначити розмір застави двадцять прожиткових мінімумів на працездатну особу, в грошовому виразі 60560 гривень, що достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, і такий розмір застави не суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України.

Керуючись ст.ст. 184,194,196, 314-316, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області о 15 годині 30 хвилин 25 грудня 2024 року.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати обвинуваченого та представника потерпілого.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - тримання під вартою на шістдесят діб до 9 години 20 хвилин 14 лютого 2025 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи, що становить 60560 гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави з дня її внесення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому що у разі не виконання обов`язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини неявки або якщо порушить покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошено о 14 годині 30 хвилин 20 грудня 2024 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1