Ухвала

від 20.12.2024 по справі 761/45560/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45560/24

Провадження № 2/761/11017/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., вивчивши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Національна академія медичних наук України, про визнання незаконним та скасування наказу про прийняття на роботу, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2024р. позивачка звернулась до Шевченківського районного суду із позовом до зазначеного відповідача, в якому просила суд:

-визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 09 квітня 2020р. №14-К2 про прийняття на роботу ОСОБА_2 доктора медичних наук, професора, на посаду заступника директора з науково-практичної роботи Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України».

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ст. 175 ЦПК України.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2024р. вказану позовну заяву було залишено судом без руху.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 10 грудня 2024р. позивачці, поміж іншого, необхідно було уточнити виклад обставин, які обґрунтовують заявлену позивачкою вимогу в частині зазначення яким чином відповідач порушив, не визнав, чи оспорив суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивачки, тобто яким чином прийняття на роботу ОСОБА_2 порушило трудові права позивачки.

19 грудня 2024р. позивачкою подано до суду виправлену редакцію позову, однак, як вбачається із тексту позову, останньою так і не зазначено, які трудові права позивачки були порушені, не визнані, чи оспорені, внаслідок прийняття на роботу ОСОБА_2 , враховуючи те, що ОСОБА_2 був призначений на відповідну посаду у квітні 2020р., а позивачка почала працювати у відповідача з листопада 2024р.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви суд приходить до висновку про те, що зазначені матеріали необхідно передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Однією із умов реалізації права особи на пред`явлення позовної заяви є дотримання вимог підсудності.

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Як вбачається із матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання позивачки є адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є адреса: м. Київ, Голосіївський район, вул. Саксаганського, буд. 75.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 ст. 28 ЦПК України визначено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Статтею 28 ЦПК України передбачено, що підсудність справ за вибором позивача, встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відсутні правові підстави, визначені ч. 1 ст. 28 ЦПК України, щодо розгляду вказаної справи за місцем проживання чи перебування позивачки, оскільки, в даному випадку, позивачка оскаржила до суду наказ відповідача, яким призначено на посаду іншу особу, тобто вказаний спір, з огляду на зміст вимог та підстави позову не є за своєю правовою природою позовом про захист трудових прав позивачки.

Яким чином видача оскаржуваного наказу порушила трудове право позивачки, останньою не вказано, а отже, на переконання суду, вказаний спір не відноситься до позовів, що виникають з трудових правовідносин, тобто з приводу реалізації та захисту прав позивача у сфері трудових відносин, регламентованих Кодексом законів про працю України.

У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що зареєстроване місцезнаходження відповідача не відноситься до території Шевченківського району м. Києва, суд приходить до висновку, що вказану позовну заяву необхідно передати за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва на підставі ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 187, 259, 261, 268, 353-355 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Національна академія медичних наук України, про визнання незаконним та скасування наказу про прийняття на роботу - передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя: