Ухвала

від 16.12.2024 по справі 208/9397/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/2197/24 Справа № 208/9397/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041160001148 від 06вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 вересня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВКам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Кам`янської окружної прокуратури ОСОБА_9 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041160001148, та накладено арешт на готельний комплекс загальною площею: 1789,4 м2, матеріали стін: 3/4 цегла, 1/4 шлакоблок, Опис: Готель Ч-3, готовність 58%, загальна площа - 1106,9 кв.м., матеріал стін: 3/4 цегла, 1/4 шлакоблок; Ц-1 побутовии? корпус, готовність 64%, загальна площа - 682,5 кв.м., матеріал стін: 3/4 цегла, 1/4 шлакоблок, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківськии? р., с/рада. Іванівська, автошлях Дніпродзержинськ-Шульгівка, 25 км., будинок 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 318740812237), заборонивши відчуження вказаного готельного комплексу.

Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя зазначив, що з метою запобігання можливості пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги адвокат вказує на те, що слідчий суддя під час постановлення оскаржуваної ухвали не перевірив та не встановив наявність належних підстав для накладення арешту на майно, наклав арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у вказаному кримінальному провадженню. Вказує на відсутність достатніх доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення особою, на майно якої накладено арешт. Звертає увагу на порушення підслідності у кримінальному провадженні №12024041160001148 за ч.4 ст.190 КК України, оскільки спірний об`єкт нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підпадає під юрисдикцію СВВП №3 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області та процесуальне керівництво Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області, отже слідчий СВКам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до вимог ст.218 КПК України не має повноважень проводити досудове слідство у вказаному кримінальному провадженню.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши надані матеріали та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як слідує з матеріалів провадження СВКам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №12024041160001148від 06вересня2024року за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за фактом повідомлення ОСОБА_10 про те, що невстановлені особи в період часу з 2015 по теперішній час шахрайським шляхом заволоділи майном, а саме готельним комплексом загальною площею: 1789,4 м2, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківськии? р., с/рада. Іванівська, автошлях Дніпродзержинськ-Шульгівка, 25 км., будинок 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 318740812237), яке належить ТОВЮГ-1, чим завдали матеріальної шкоди у великих розмірах.

За версією органу досудового розслідування готельний комплекс, який розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківськии? р., с/рада. Іванівська, автошлях Дніпродзержинськ-Шульгівка, 25 км., будинок 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 318740812237), власником якого на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 є ТОВ «ЮГ-1», був проданий без відома ОСОБА_11 , оскільки остання не приймала участі у загальних зборах ТОВ «ЮГ-1», не підписувала жодних документів щодо продажу вказаного готельного комплексу.

Постановою слідчого СВКам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 12вересня 2024 року вказаний готельний комплекс було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню №12024041160001148.

На переконання апеляційного суду вказане нерухоме майно відповідає критеріям ст.98 КПК України, є матеріальним об`єктом, який може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому тільки заборона відчуження вказаного майна може запобігти його пошкодженню, псуванню, втраті, знищенню, використанню, перетворенню, передачі, відчуженню майна.

Враховуючи те, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно може бути використано як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто має суттєве значення при розслідуванні кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на зазначене майно.

Вказаний захід забезпечення кримінального провадження є крайнім та необхідним, а також найбільш ефективним у зв`язку із тим, що іншими наявними заходами, окрім як накладення арешту, забезпечити схоронність вказаного майна, не допущення його пошкодження, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження неможливо, у зв`язку з чим незастосування вказаного заходу може призвести до зазначених ризиків.

Отже, слідчим суддею належним чином дотримані вимоги ст. 173 КПК України, а саме враховані правова підстава для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідків арешту майна для третіх осіб і обраний належний спосіб такого арешту.

Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання, що повністю спростовує твердження апелянта про відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, вказаного кримінального правопорушення.

Також апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді з підстав визначеного ним способу обтяження майна, оскільки застосування заходу забезпечення кримінального провадження шляхом накладання арешту на зазначене майно шляхом заборони відчуження запобігає порушенню прав та законних інтересів сторін кримінального провадження.

Що стосується посилань ОСОБА_6 на недостатню обґрунтованість ухвали слідчого судді про арешт майна, то вони є його особистою суб`єктивною оцінкою та не обґрунтовують необхідності скасування вірного по суті судового рішення.

Крім того, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Стосовно доводів апеляційної скарги про порушення територіальної підслідності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він зобов`язаний протягом п`яти днів з дня встановлення таких обставин письмово повідомити про них прокурора та проводити розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Отже, із аналізу зазначених положень вбачається, що досудове розслідування може проводити орган досудового розслідування, не на території якого було вчинене кримінальне правопорушення до визначення підслідності за іншим органом.

Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024041160001148 вбачається, що в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування є СВКам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Крім того, із матеріалів кримінального провадження слідує, що ОСОБА_10 було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Кам`янської окружної прокуратури, що свідчить про правомірність початку досудового розслідування саме СВКам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Отже, на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження апеляційний суд не вбачає порушення правил визначення територіальної підслідності.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вказане майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Отже, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Заводськогорайонного судум.ДніпродзержинськаДніпропетровської областівід 20вересня 2024року про накладення арешту на готельний комплекс загальною площею: 1789,4 м2, матеріали стін: 3/4 цегла, 1/4 шлакоблок, Опис: Готель Ч-3, готовність 58%, загальна площа - 1106,9 кв.м., матеріал стін: 3/4 цегла, 1/4 шлакоблок; Ц-1 побутовии? корпус, готовність 64%, загальна площа - 682,5 кв.м., матеріал стін: 3/4 цегла, 1/4 шлакоблок, розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Петриківськии? р., с/рада. Іванівська, автошлях Дніпродзержинськ-Шульгівка, 25 км., будинок 1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 318740812237), шляхом заборони відчуження вказаного готельного комплексу залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4