Постанова

від 18.12.2024 по справі 725/1725/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року

м. Чернівці

cправа № 725/1725/23

провадження № 822/960/24-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.,

учасники справи:

позивач Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708»,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа, Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області,

апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 08 листопада 2023 року та апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Скуляк І.А.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» (далі ТзДВ «Нововолинське АТП 10708») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,регіональний сервісний центр в Чернівецькій області, про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 жовтня 2015 рокуз Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ АВТО НВ» (далі ТОВ «РЕАЛ АВТО НВ»), ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» придбало міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA модель F13, номер кузова НОМЕР_1 .

07 жовтня 2015 року продавець передав позивачу автобус та ключі до нього за актом приймання-передачі.

15 грудня 2016 року ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» подало до Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області документи, передбачені Порядком реєстрації, для реєстрації придбаного автобуса, зокрема: заяву про проведення державної реєстрації автобуса; договір купівлі-продажу автобуса від 06 жовтня 2015 року; акт прийому-передачі автобуса від 07 жовтня 2015 року; митну декларацію

від 06 жовтня 2015 року; наказ № 993 від 08 жовтня 2015 року; документ, що підтверджує оплату послуг з реєстрації; висновок експертного дослідження № 917 від 09 жовтня 2015 року та сертифікат відповідності від 05 жовтня 2015 року.

Додатково до вказаних документів було подано висновок від 10 жовтня 2015 року № 91010-02 Бюро судових експертиз, яким підтверджено, що маркувальні позначення номера шасі відповідають тим, що наносяться заводом-виробником, змінам не піддавались та є початковими, номерна площадка з маркувальними позначеннями номера шасі автобуса від рами не відділялась, дублюючу табличку з маркувальними позначеннями кузова автобуса виготовлено заводським способом.

Також подано висновок від 10 жовтня 2015 року № 91010-03 Науково-дослідного бюро судових експертиз, відповідно до якого визначено, що табличку з маркувальними позначеннями типу та номера двигуна автобуса виготовлено заводським способом, будь-яких ознак зміни знаків на табличці та слідів її переустановлення не має.

Однак Територіальний сервісний центр 0742 не здійснив державну реєстрацію автобуса та не видав номерні знаки, а у відповідь на заяву позивача зазначив, що транспортний засіб з ідентичними даними вже зареєстрований 27 квітня 2013 року Чернівецьким ВРЕР за громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого неможливо здійснити реєстрацію автобуса позивача.

З метою скасування державної реєстрації автобуса за громадянином ОСОБА_2 , позивач звернувся до Регіонального сервісного центру в Чернівецькій області, що здійснював державну реєстрацію автобусу відповідача.

Листом від 20 січня 2016 року за №927/24-66 сервісним центром було надано відповідь про неможливість скасування державної реєстрації автобусу відповідача через відсутність комплексного дослідження номерів агрегатів транспортного засобу.

Враховуючи викладене, ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» просило суд:

визнати право власності ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» на міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA моделі F13, номер кузова НОМЕР_1 , з моменту отримання зазначеного майна 07 жовтня 2015 року за договором купівлі-продажу від 06 жовтня 2015 року;

усунути перешкоди у здійсненні ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» права власності на автобус марки BOVA FHD 13.380, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, двигун НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 шляхом скасування реєстрації зазначеного майна з ОСОБА_1 та зняття з відповідного обліку зазначеного транспортного засобу .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

РішеннямПершотравневого районного суду м. Чернівців

від 08 листопада 2023 року у позовівідмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів оспорення чи невизнання ОСОБА_2 права власності ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» на автобус, придбаний позивачем за договором від 06 жовтня 2015 року.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не є власником автобусу BOVA FHD 13.380, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, двигун НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_4 , тому не може заявляти позов про усунення йому перешкод у користуванні майном.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТзДВ «Нововолинське АТП 10708»

Не погодившись з рішенням суду ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» подало апеляційну, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність предмета спору. Адже матеріали цивільної справи №725/1725/23 містять лист Регіонального сервісного центу ГДС МВС у Волинський області №31/3/2227-07-2023 від 10 травня 2023 року, яким повідомляє про те, що транспортний засіб знято з обліку, у зв`язку із скасуванням реєстрації на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №876/4970/16.

Короткий зміствимог апеляційноїскарги ОСОБА_1 на ухвалу суду

Не погодившисьз ухвалоюсуду ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,в якійпросить ухвалу судупершої інстанціїскасувати тастягнути з ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» на його користь витрати на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводиособи,яка подалаапеляційну скаргу на ухвалу суду

Апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його заяви про стягнення витрат на професійну правничу, оскільки в матеріалах справи наявні докази понесення ним зазначених витрат.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 жовтня 2015 року зТОВ «РЕАЛ АВТО НВ», ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» придбало міжміський туристичний пасажирський автобус марки BОVA моделі F13, номер кузова НОМЕР_1 , що раніше перебував у використанні.

07 жовтня 2015 року ТОВ «РЕАЛ АВТО НВ» передало позивачу автобус та його складові частини за актом приймання-передачі.

Згідно з листом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 07 червня 2022 року № 31/3-31 транспортний засіб марки BОVA моделі FHD 13.380, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .

Листом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області (Територіальний сервісний центр 0742), від 15 грудня 2015 року № 5 щодо реєстрації автобуса марки BОVA моделі F13, 2006 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , позивача повідомлено, що транспортний засіб з ідентичними даними вже зареєстровано 27 квітня 2013 року за ОСОБА_1 .

Постановою Волинського окружного адміністративного суду

від 29 березня 2016 року у справі№ 803/3942/15(за позовом ТзДВ «Нововолинське АТП-10708» до Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС України у Волинській області про зобов`язання вчинити дії) зобов`язано Територіальний сервісний центр 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області зареєструвати за ТзДВ «Нововолинське АТП-10708» транспортний засіб міжміський туристичний пасажирський автобус марки BOVA, модель F13, номер шасі НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_5 , 2006 року випуску.

На виконання судового рішення у справі№ 803/3942/15,01 червня

2016 року заТзДВ «Нововолинське АТП-10708»зареєстровано право власності на автобус марки BОVA моделі FHD 13.380 номер кузова НОМЕР_1 та видано реєстраційний номер НОМЕР_6 .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду

від 28 листопада 2016 року у справі № 803/3942/15, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року (провадженняК/9901/12769/18), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у позові ТзДВ «Нововолинське АТП 10708».

Згідно з листом Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 10 травня 2023 року № 31/3/2227-07-2023, за відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів 25 січня 2017 року транспортний засіб Bova FHD 13.380, реєстраційний номер НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_7 , знято з обліку у зв`язку зі скасуванням реєстрації, на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до листа Регіональногосервісного центру МВС у Волинській області від 08 червня 2023 року, до Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 07 червня 2023 року внесено інформацію про реєстрацію транспортного засобу марки Bova FHD 13.380, реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер шасі НОМЕР_1 , VIN-code: / НОМЕР_1 .

Згідно з листом Державної митної служби від 08 червня 2023 року, в період з 01 червня 2019 року до 05 червня 2023 року транспортний засіб Bova FHD 13, НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_6 перетинав митний кордон України 26 разів. При цьому вказаний автобус здійснював міжнародні рейси, що вбачається з графи «Примітки» додатку до листа.

За повідомленням ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» від 11 липня 2023 року № 422, у період з 03 серпня 2016 року транспортний засіб марки Bova, реєстраційний номер НОМЕР_6 , неодноразово виконував перевезення пасажирів на різних маршрутах.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,пояснення осіб,які бралиучасть усправі,з`ясувавшиобставини справита обговорившидоводи апеляційноїскарги,суд апеляційноїінстанції дійшоввисновку,що апеляційнаскарга ТзДВ«Нововолинське АТП10708»підлягає задоволеннючастково,а апеляційнаскарга ОСОБА_1 -задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам судове рішення не відповідає.

Законом України «Про дорожній рух» регулюються суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно форм власності та господарювання.

Частини перша, десятастатті 34Закону №3353-XII визначали, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Частини перша, одинадцятастатті 34Закону №3353-XII визначали, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. У разі наявності обтяжень реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється за наявності згоди обтяжувача (обтяжувачів), справжність підпису (підписів) якого (яких) засвідчено нотаріусом.

Частина четвертастатті 34 Закону №3353-XII, яка протягом указаного часу не зазнавала змін, визначає, що державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388.

Цей Порядок встановлює єдину на території України процедуру державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої, оформлення і видачі реєстраційних документів та/або їх формування в електронній формі.

Абзац 1 пункту 2 Порядку №1388 визначав, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1388 передбачав, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинностіЗаконом України «Про дорожній рух»).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; договори купівлі-продажу транспортних засобів, що підлягають першій державній реєстрації в сервісних центрах МВС, за якими продавцями виступають суб`єкти господарювання, що здійснюють оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, і які підписані від імені таких суб`єктів уповноваженою особою і скріплені печаткою; свідоцтва про право на спадщину, видані нотаріусом або консульською установою, чи їх дублікати; рішення про закріплення транспортних засобів на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняті власниками транспортних засобів особами, уповноваженими управляти таким майном; рішення власників майна, уповноважених ними органів про передачу транспортних засобів з державної в комунальну власність чи з комунальної власності в державну власність; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби; інші засвідчені та оформлені в установленому порядку документи, що підтверджують набуття, перехід та припинення права власності на транспортний засіб відповідно до закону.

Приписами абзацу третього пункту 40 Порядку встановлено, що у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Якщо виявлено факт підроблення митних документів, їх ксерокопії з необхідним поясненням надсилаються до органів доходів і зборів, у зоні діяльності яких проживають особи, за якими зареєстровані відповідні транспортні засоби.

Відповідно до пункту 5.7 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 серпня 2010 року №379 (далі Інструкція № 379), на підставі документів, що підтверджують встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин ТЗ, виявлення ТЗ, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в Центрі, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами, таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, або інформацію про реєстрацію яких несанкціоновано внесено до автоматизованої бази даних АІС «Автомобіль» та (або) Єдиного державного реєстру Державтоінспекції, працівники Центру оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку ТЗ і передають усі відповідні документи до органу досудового розслідування для подальшого проведення перевірки.

Тобто, на момент прийняття рішення про скасування державної реєстрації транспортного засобу у розпорядженні уповноваженої особи сервісного центру МВС повинні бути беззаперечні документальні докази того, що транспортний засіб був зареєстрований (перереєстрований) за фіктивними чи підробленими документами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що існує два автобуси з ідентичними даними, реєстрація одного з яких проведена за ОСОБА_1 27 квітня 2013 року.

ТзДВ «НововолинськеАТП 10708»звертається зпозовом досуду щодопоновлення своїхправ накористування тарозпорядження своїммайном- міжміським туристичним пасажирським автобусом марки BОVA модель F13, номер кузова НОМЕР_1 , шляхом скасування реєстрації за відповідачем ОСОБА_1 , оскільки вважають, що саме на його автобусі підроблені ідентифікаційні номера складових частин автобуса.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що реєстрація транспортного засобу автобусу саме за ОСОБА_1 відбулось за фіктивними чи підробленими документами, не підтверджена фальсифікація або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин автобуса, яким користується відповідач.

Зокрема, позивачем не доведено, що за фактом підроблених ідентифікаційних номерів складових частин чи будь-якій іншій фальсифікації агрегатів автобусу ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження та в рамках такого провадження проведено експертизи, які дозволяють підтвердити чи спростувати доводи позивача.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем висновок спеціаліста №1010-02 від 10 жовтня 2015 року з трасологічного дослідження автобуса (Bova FHD 13.380) та висновок експертного дослідження №17 від 09 жовтня 2015 року, є недопустимим доказом, оскільки не дотримано вимог ч.5 ст.106 ЦПК України, яка передбачає, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Щодо надання суперечливої інформації Регіональним сервісним центром МВС у Волинській області колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з листа Регіональногосервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області від 08 червня 2023 року, наданого на запит адвоката Решетова В.В., до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, станом на 07 червня 2023 року, внесено інформацію про реєстрацію транспортного засобу марки Bova FHD 13.380, реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер шасі НОМЕР_1 , VIN-code: / НОМЕР_1 .

Згідно з ЄДРТЗ транспортний засіб марки Bova FHD 13.380, реєстраційний номер НОМЕР_6 , було зареєстровано 01 червня 2016 року, на підставі довідки-рахунку серії ААЕ №196989 від 07 жовтня 2015 року, виданої ТОВ «РЕАЛ АВТО НВ» та рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №803/3942/15.

Отже, реєстрація транспортного засобу за ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» відбулась на підставі та на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №803/3942/15.

При цьому,рішення Волинськогоокружного адміністративногосуду від29березня 2016року усправі №803/3942/15скасовано постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та в задоволенні позову ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» про зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Згідно листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області від 10 травня 2023 року № 31/3/2227-07-2023, вбачається, що з Єдиного державного реєстру транспортних засобів 25 січня 2017 року транспортний засіб марки Bova FHD 13.380, реєстраційний номер НОМЕР_6 , кузов № НОМЕР_1 , свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_7 , знято з обліку, у зв`язку зі скасуванням реєстрації, на виконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апелянта щодо скасування державної реєстрації транспортного засобу за ОСОБА_1 , на підставі наданих документів, оскільки в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження фіктивності чи підробки документів за якими проводилась реєстрація.

Щодо порушеного права позивача

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивачем не надано доказів, які б доводили, що відповідач винив неправомірні дії, які призвели б до порушення законних прав та інтересів позивача.

Зокрема, як зазначалось вище, позивач не надав доказів, що реєстрація транспортного засобу, пасажирського автобуса, за ОСОБА_1 , відбулась з порушеннями, а саме за фіктивними чи підробленими документами.

За таких обставин, позивачем не доведено, що в результаті реєстрації, за відповідачем пасажирського автобуса, були порушені законні права чи інтереси позивача.

Враховуючи наведене, в задоволенні позову ТзДВ «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 про визнання права власності та усунення перешкоди у користуванні майном слід відмовити, в зв`язку з відсутністю порушеного права позивача.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 270 ЦПК України не повідомив учасників справи про розгляд поданої заяви про ухвалення додаткового рішення.

Як убачається з матеріалів справи 13 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

14 листопада 2023 року суд першої інстанції розглянув заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення за відсутності сторін, які в судове засідання не викликалися (том 1 а.с.204).

Суд першої інстанції, не врахував, що положення частини четвертої статті 270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з частиною четвертою статті 270 ЦПК України є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами частини другої статті 246 ЦПК України, яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження).

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22).

За таких обставин, оскільки сторони у справі не були належним чином повідомлені про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції, це є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції від 14 листопада 2023 року.

Згідно ч.1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першоюстатті 15 ЦПК Українивстановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За змістом статті 15ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 246ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, наведені процесуальні норми вказують на те, що при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 січня 2023 року у справі № 922/4022/20.

У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 911/2130/21, від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 зазначено, що неподання чи не з`явлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи представник відповідача, подаючи у справі відзив на позовну заяву, вказав попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у даній справі у фіксованому розмірі 35000 гривень (том 1 а.с.46).

До закінчення судових дебатів у справі адвокат ОСОБА_1 Решетов В.В. зробив відповідну заяву, що докази понесених судових витрат будуть надані ними протягом п`яти днів після ухвалення рішення, що підтверджується друкованим виступом в дебатах (том 1 а.с.185-189).

Таким чином, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу відповідачем подані у строк, встановлений частиною восьмоюстатті 141 ЦПК України.

Ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 14 листопада 2023 року в задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог: Регіональний сервісний центр в Чернівецькій області про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції вказував на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 08 листопада 2023 року вже вирішено питання про розподіл судових витрат.

Однак,як вбачається з рішення суду першої інстанції від 08 листопада 2023 року, судом не вирішувалось питання з приводу стягнення витрат на правову допомогу, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги №18-04-23 від 18 квітня 2023 року (том 1 а.с.201). Відповідно до п.2.1 Договору про надання правової (правничої) допомоги №18-04-23 від 18 квітня 2023 року сума гонорару є фіксованою і становить 35000 грн. в суді першої інстанції. Факт надання послуг правової підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (п.2.2. вказаного договору).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 10 листопада 2023 року, адвокатом надано послуги клієнту на загальну суму 35000 грн. (том 1 а.с.202)..

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26 лютого 2015 року, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30 березня 2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони є фактично понесеними.

Апеляційний суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню, з огляду на таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат, на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35000 гривень є обґрунтованими.

Отже, необхідно стягнути з ТзОВ «Нововолинське АТП 10708» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 35000 гривень.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог п.1 та 2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити.

В силу ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та стягнути на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 44, 141, 270, 367, 368,374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити мотивувальну частину рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 08 листопада 2023 року, виклавши його в редакції цієї постанови.

Ухвалу Першотравневого районного суду м.Чернівці від 14 листопада 2023 року скасувати.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Нововолинське АТП 10708» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 35000 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 20 грудня 2024 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна