Ухвала

від 20.12.2024 по справі 1309/9120/12

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 1309/9120/12

провадження 4-с/462/69/24

У Х В А Л А

20 грудня 2024 року, суддя Залізничного районного суду м. Львова Ліуш А.І., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , за участі: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі начальника: Пахоліка Ростислава Вікторовича, Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в особі державного виконавця: Мельника Юрія Романовича, Органу опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 , з метою здійснення судового контролю за виконанням судового рішення на бездіяльність державного виконавця (інших посадових осіб органу державної виконавчої служби) щодо розробки комплексної стратегії,-

В С Т А Н О В И В:

заявник подавдо судувказану скаргу.Як вбачаєтьсяз прохальноїчастини скарги,заявник проситьсуд: застосувати у справі № 1309/9120/12 норми Конституції України, як норми прямої дії, (статтю 8, частину другу статті 19, частину першу статті 55, пункт 9 частини другої статті 129, частину першу, другу статті 129-1 та частину третю статті 51 Конституції України) та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави з уваги, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); звернути увагу, що «комплекс» дій суб`єктів владних повноважень в межах компетенцій у справі № 1309/9120/12 може де-факто не відповідати частині третій статті 51 Конституції України, «сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою», а можливо, співпадати з нормами статті 38 Конституції РФ, «материнство і дитинство, сім`я перебувають під захистом держави», - про що винести окрему ухвалу в порядку ст. 262 ЦПК України; визнати неправомірною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12 про участь батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, - щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування, спеціаліста у сфері дитячої психології та розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення суду про контакт дитини з батьком в межах ВП № 70201785; визнати неправомірною бездіяльність Начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції Пахоліка Р.В., щодо долучення до вжиття заходів з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12, - в тому числі щодо вжиття дієвих заходів із залучення органу опіки і піклування та спеціаліста у сфері дитячої психології в межах ВП № 70201785; зобов`язати Начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції Пахоліка Р.В., та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, невідкладно вжити співмірні Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, всі необхідні заходи з розробки комплексної стратегії примусового виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 лютого 2013 року у справі № 1309/9120/12, а саме: забезпечити передачу виконавчого документа та всіх матеріалів щодо проведених виконавчих дій в рішенні № 1309/9120/12, що містять попередньо відкриті виконавчі провадження, а саме: ВП (1) № 44540760 від 29.08.2014 року, ВП (2) № 51209761 від 24.05.2016 року та ВП (3) № 52991158 від 28.11.2016 року, що перебували на виконанні в Личаківському ВДВС (м. Львів); ВП (3) № 52991158 від 27.03.2019 року, що перебувало на виконанні в Шевченківському ВДВС (м. Львів); ВП (4) № 64347922 від 02.02.2021 року, що перебувало на виконанні в Сихівському ВДВС (м. Львів); ВП (5) № 68567607 від 08.02.2022 року та ВП (6) № 69927645 від 26.09.2022 року, що перебували на виконанні в Личаківському ВДВС (м. Львів); та ВП № 70201785 від 03.11.2022 року, що в даний час перебуває на виконанні Шевченківського ВДВС (м. Львів), до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що винести вмотивовані постанови; з метою реального виконання рішення № 1309/9120/12, забезпечити об`єднання всіх вище зазначених виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, - про що винести вмотивовані постанови; забезпечити утворення виконавчої групи в рішенні № 1309/9120/12, - про що винести вмотивовані постанови; забезпечити долучення до виконавчих дій в рішенні № 1309/9120/12 спеціаліста (фахівця) від дитячої психології, - про що винести вмотивовані постанови; забезпечити недопущення учасниками провадження порушень прав, честі і гідності, у тому числі поширення недостовірної очорнюючої інформації, приниження та образ щодо стягувача під час проведення виконавчих дій в рішенні № 1309/9120/12; забезпечити в рішенні № 1309/9120/12 недеталізований план конкретних виконавчих дій з розумним строком здійснення таких.

Розділом VII та ст.447 ЦПК України не визначено, яка за формою та змістом має бути скарга на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

При цьому, згідно роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у постанові «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 за № 6 (п.13), скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченими положеннями ЦПК.

Однак, судом було встановлено, що скарга подана до суду без додержання вимог, викладених у ст. 175-177 ЦПК України.

За приписами п. п.4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві зазначаються зміст скарги, докази, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Звертаючись до суду із скаргою, заявником в резолютивній частині не конкретизовано вимоги, які він ставить перед судом в межах розділу VII та ст.447 ЦПК України.

Так, положенням ч.1 ст. 447 ЦПК України, чітко зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відтак, звертаючись до суду зі скаргою, заявник зобов`язаний конкретизувати яке саме рішення, дія чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, є порушенням його прав чи свобод. Тоді як перші дві вимоги скарги є абсолютно неконкретизованими в розумінні ч.1 ст. 447 ЦПК України. Відтак, заявнику слід їх конкретизувати.

Щодо третьої вимоги скарги суд зазначає, що вимога про визнання неправомірною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, - така також є неконкретизованою в розумінні ч.1 ст. 447 ЦПК України, оскільки вказана стаття чітко передбачає можливість оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавцячи іншоїпосадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, а не відділу.

Щодо п`ятоївимоги скаргисуд зазначає,що прохання зобов`язати Начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіональне управління Міністерства юстиції Пахоліка Р.В., та інших посадових осіб, до повноважень яких належить вчинення відповідних дій, суд зазначає, що вказана вимога також є неконкретизованою в розумінні ч.1 ст. 447 ЦПК України, оскільки заявником не конкретизовано яких саме «інших посадових осіб», він має на увазі.

Щодо вимоги заявника про забезпечення недопущення учасниками провадження порушень прав, честі і гідності, у тому числі поширення недостовірної очорнюючої інформації, приниження та образ щодо стягувача під час проведення виконавчих дій рішенні № 1309/9120/12, суд зазначає наступне. Так, ОСОБА_1 , не конкретизовано яких саме учасників він має на увазі, які саме були здійснені порушення прав, честі і гідності, а також поширення якої саме недостовірної очорнюючої інформації і приниження та образ щодо заявника він має на увазі.

Щодо вимоги заявника про забезпечення в рішенні № 1309/9120/12 недеталізованого плану конкретних виконавчих дій з розумним строком здійснення таких, то заявником знову ж таки не конкретизовано яким саме недеталізований плану конкретних виконавчих дій він просить здійснити та не зазначено строк здійснення таких.

Більше того, як вбачається з п. 17 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» визначено, що сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, як заінтересовані особи. В той же час, ОСОБА_1 зазначено інших осіб, які беруть участь при розгляді справи як відповідач та треті особи.

Також, суд наголошує увагу заявника на положенні ч. 1 ст. 448 ЦПК України, згідно якої, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. В той же час, заявником не додано до матеріалів справи рішення, яке б стверджувало, що він звернувся до належного суду.

Крім того, згідно ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Як вбачаєтьсяз матеріалівскарги,заявник зазначає,що в середу 11 грудня 2024 року ні в п`ятницю 06 грудня 2024 року та 13 грудня 2024 року, розробку комплексної стратегії примусового виконання рішення № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком не вчиняв та залучення до виконавчих дій спеціаліста у сфері дитячої психології ігнорував. Крім того, заявником також зазначено, що бездіяльність уповноважених осіб триває вже 10 років. Проте, заявником не було зазначено жодного доказу, на підтвердження бездіяльності 11 грудня 2024 року, 06 грудня 2024 року та 13 грудня 2024 року, а також ним не обгрунтовано та не надано доказів поважності пропуску строку звернення при наявності порушень протягом 10 років.

У відповідності до ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимоги викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що заяву подано без додержання вимог, передбачених чинним ЦПК України, суд приходить до висновку, що таку слід залишити без руху і надати заявнику строк п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для їх усунення.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 293-294 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

скаргу ОСОБА_1 ,- залишити без руху.

Надати заявнику строк 5 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме:

-конкретизувати вимоги скарги, з врахуванням положень ч. 1 ст. 447 ЦПК України;

- уточнити процесуальний статус сторін, які будуть приймати участь у розгляді скарги;

-надати підтвердження у відповідності до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, про звернення з вказаною скаргою до належного суду;

-надати підтвердження про звернення заявника зі скаргою в межах встановленого законом строку, на яке він посилається, зазначивши на бездіяльність 11 грудня 2024 року, 06 грудня 2024 року та 13 грудня 2024 року, а також надати обгрунтовання та докази поважності пропуску строку звернення при наявності порушень протягом 10 років, на які він покликається в скарзі.

Якщо у вказаний строк недоліки скарги не будуть усунуті, така вважається неподаною і повертається заявнику.

Копію ухвали надіслати скаржнику.

Ухвала, окремо від рішення суду, оскарженню не підлягає.

Суддя: А.І. Ліуш