Ухвала

від 18.12.2024 по справі 495/11055/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

18 грудня 2024 рокуСправа № 495/11055/24 Номер провадження 2/495/5121/2024

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І. І., перевіривши цивільну справа за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу,

УСТАНОВИЛА:

16.12.2024 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивачі просять: визнати незаконним і скасувати наказ КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» від 14.10.2024 №84-о «Про припинення КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» шляхом ліквідації».

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить такого висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

За статтею 59 Господарського кодексу України припинення суб`єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Також відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (крім установ, які не можуть бути перетвореними). У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (частина перша статті 110 Цивільного кодексу України); дані про рішення щодо припинення юридичної особи належать до відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв (пункт 27 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Суддя бере до уваги, що позивачами оскаржується рішення про припинення КНП «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» шляхом ліквідації. Таким чином є достатні підстави вважати, що оспорюване рішення в цьому випадку є рішенням, необхідним для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо припинення діяльності установи.

При цьому, в постанові від 10.09.2019 у справі №921/36/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами цього Кодексу.

Таким чином суддя констатує, що оскаржуване рішення є розпорядчим документом, яке передбачає індивідуалізовані приписи стосовно ліквідації конкретної юридичної особи, є необхідними для вчинення реєстраційних дій з її ліквідації й після реалізації вичерпує свою дію. Подібний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №260/91/19.

Враховуючи зазначене, суддя доходить висновку, що такий спір належить розглядати в порядку господарського судочинства

У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відтак позивачам слід відмовити у відкритті провадження у справі, роз`яснивши право звернення з позовом до адміністративного суду з дотриманням правил територіальної підсудності Господарського суду Одеської області.

Керуючись ст. 186, 260,261,353,354 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська центральна районна лікарня» про визнання незаконним та скасування наказу.

Роз`яснити позивачам право звернення з позовом до господарського суду з дотриманням правил територіальної підсудності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Ірина БРАТКІВ