Постанова

від 10.12.2024 по справі 445/1482/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 445/1482/20 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М.

Провадження № 22-ц/811/1090/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Чижа Л.М.

за участю: представника ОСОБА_1 Жогальської І.Ф.,

представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Золочівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа Золочівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- залучити ОСОБА_2 до солідарної відповідальності з боржником ОСОБА_4 за договором позики від 25.09.2014 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 солідарно недоодержану заборгованість в сумі 437 058,64 грн згідно з рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14.07.2015 у справі № 445/80/15-ц та недоодержану заборгованість в сумі 1 161 375,55 грн згідно з рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 20.04.2017 у справі № 445/262/17;

- стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування в сумі 148 013,44 грн, три відсотки річних в сумі 53 712,60 грн за період з 25.08.2017 по 28.02.2021.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.09.2014 він укладв договір позики з ОСОБА_4 на суму 740000,00 грн, які остання зобов`язалася повернути до 25.11.2014, про що склала розписку. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14.07.2015 у справі №445/80/15-ц на його користь стягнуто з ОСОБА_4 828800,00 грн боргу за договором позики. Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 20.04.2017 у справі №445/262/17, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 проценти за користування позикою у розмірі 740 000,00 грн, інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 500 980,00 грн, інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплачених процентів у розмірі 162 089,60 грн, три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 49 387,40 грн. виконавчі листи з виконання вказаних рішень судів перебувають на виконанні у зведеному виконавчому провадження № 48278768. Однак, залишок заборгованості по ВП № 51106124 складає 437058,64 грн, а по ВП 56686884 1161375,55 грн.

Посилаючись на те, що передані у позику грошові кошти ОСОБА_4 отримала, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , тобто в інтересах сім`ї, останній повинен солідарно нести відповідальність за зобов`язанням подружжя. На підставі наведеного просив задовольнити його позов.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 26.02.2024 у задоволенніпозову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що ОСОБА_2 не спростована презумпція спільності інтересів подружжя ОСОБА_5 при укладенні договору позики та солідарний характер зобов`язань подружжя, що виникли за цим договором. Відповідачем не надано суду і в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 отримала грошові кошти від ОСОБА_1 на власні потреби та витратила їх не в інтересах сім`ї. Натомість позивачем, на засадах змагальності, надано суду достатні і переконливі докази того, що договір позики укладено ОСОБА_4 в інтересах сім`ї і майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім`ї. Матеріалами справи підтверджується, що кошти позичено у ОСОБА_1 для придбання транспортного засобу (автобусу) та витрачено на купівлю транспортного засобу автобусу MERSEDES-BENZ модель 350Д, рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідач ОСОБА_2 стверджував, що не мав майнових претензій на транспортний засіб MERSEDES-BENZ, модель 350 D, рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 , як об`єкт спільної сумісної власності подружжя і що транспортний засіб не міг бути спільною сумісною власністю. Такі доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи: постановою Львівського апеляційного суду від 24.01.2019 у справі № 445/1328/15-ц за позовом ОСОБА_2 про визнання за ним права спільної сумісної власності на автобус MERSEDES-BENZ, модель 350 D. рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 ; житловий будинок в с. Плугів Золочівського району Львівської області; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,1418 га у с. Плугів Золочівського району Львівської області (в матеріалах справи); ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 08.06.2017 у справі № 445/1328/15-ц про визначення частки ОСОБА_4 у майні, яким вона володіє спільно із ОСОБА_2 , а саме, автобус MERSEDES-BENZ, модель 350 D, рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 ; житловий будинок в с. Плугів Золочівського району Львівської області. В результаті придбання в інтересах сім`ї (у спільну власність подружжя) за позичені у позивача кошти автобусу MERSEDES-BENZ, модель 350 D, рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 у сім`ї ОСОБА_5 виникло зобов`язання у вигляді повернення коштів, яке подружжя повинно виконати в якості солідарних боржників. ОСОБА_2 став зобов`язаною особою. Договір позики ним не оспорювався. Матеріалами справи беззаперечно встановлюється, що автобус MERSEDES-BENZ модель 350Д, рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 , який придбано на позичені кошти, набуто у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_5 . Таким чином, має місце сукупність двох умов, за наявності яких другий із подружжя стає зобов`язаною особою: договір позики укладено ОСОБА_6 в інтересах сім`ї; майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Подружжя ОСОБА_5 за спільними зобов`язаннями відповідає усім своїм майном, і така відповідальність є солідарною. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність належними та допустимими доказами того факту, що у період зареєстрованого шлюбу відповідачем було взято в борг грошові кошти, які б витрачались в інтересах сім`ї та на її користь, та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Від ОСОБА_2 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 Жогальська І.Ф. підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом встановлено, що 25.09.2014 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, на підтвердження укладення якого позичальник видала розписку від 25.09.2014 про отримання в позику грошових коштів в сумі 740 000,00 грн під 4% місячних. За умовами договору ОСОБА_4 зобов`язувалася повернути основну суму позики та проценти в сумі 59 200,00 грн до 25.11.2014.

Як гарантію своєчасного повернення коштів ОСОБА_4 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1 розпоряджатися від її імені належним їй автобусом марки Mersedes-Benz модель 350Д, рік випуску 1998, ДНЗ НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 01.08.2013.

У визначений строк ОСОБА_4 зобов`язання за договором позики не виконала.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 14.07.2015 у справі №445/80/15-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28.03.2016, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 828800,00 грн боргу за договором позики, а також 365,00 грн судового збору.

12.05.2016 на виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист №445/80/15-ц.

Постановою начальника Золочівського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Куйбіди Р.І. від 16.05.2016 відкрито виконавче провадження ВП № 51106124 з виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 12.05.2016 у справі № 445/80/15-ц та приєднано до зведеного виконавчого провадження № 48278768.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 20.04.2017 у справі №445/262/17, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 проценти за користування позикою у розмірі 740 000,00 грн, інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 500 980,00 грн, інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплачених процентів у розмірі 162 089,60 грн, три проценти річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у розмірі 49 387,40 грн, 100,00 грн судових витрат, пов`язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача, судовий збір у розмірі 8000,00 грн.

Постановою від 02.07.2018 начальника Золочівського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Куйбіди О.П. відкрито виконавче провадження на примусове виконання рішення Золочівського районного суду Львівської області від 20.04.2017 у справі №445/262/17.

08.07.2018 постановою начальника Золочівського РВДВС ГТУЮ у Львівській області Куйбіди О.П. виконавче провадження № 56686884 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 48278768.

ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 з 28.04.1992, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 22.10.2015 у справі №445/1510/15-ц (з урахуванням ухвали Апеляційного суду Львівської області від 11.02.2016) задоволено подання заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції Матвеюк О.П та визначено, що частка майна ОСОБА_4 становить 1/2 на такі транспортні засоби: AUDI A6 2.5 TDI, 1996 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , сірий № дв. НОМЕР_5 , № куз. НОМЕР_6 ; TOYOTA CAMRY 2.4, д.н.з НОМЕР_7 , 2006 року випуску, сірий, № дв НОМЕР_8 , № куз. НОМЕР_9 ; МERCEDES-BENZ 0350 TOURISMO 14618, (1998), білий, № двиг. НОМЕР_10 , № шасі НОМЕР_11 , якими вона володіє спільно із ОСОБА_2 .

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 08.06.2017 у справі №445/1328/15-ц визначено, що частка ОСОБА_4 , у майні, яким вона володіє спільно із ОСОБА_2 , а саме: автобус MERCEDES-BENS, модель 350 D, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_12 та житловий будинок АДРЕСА_1 становить 1/2.

Як вбачається з листа Золочівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 19233 від 07.07.2022 станом на 03.07.2020 залишок заборгованості ОСОБА_4 перед ОСОБА_1 становить 1 598 434,19 грн, зокрема по АСВП №51106124 залишок боргу складає 437 058,64 грн; погашення боргу по виконавчому листу №445/80/15-ц відбулося за рахунок передачі майна стягувану в рахунок погашення боргу, а саме частини транспортного засобу MERCEDES-BENZ 0350 TOURISMO 1998 року випуску, ДНЗ вс НОМЕР_13 , який відповідно до акту та постави про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу 26.09.2016 було передано стягувачу за ціною 212 287,50 грн; також часткове погашення боргу відбулось в результаті проведених електронних торгів з примусової реалізації частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та належав боржнику на праві власності, в результаті кошти в розмірі 109 579,86 грн були перераховані стягувачу в погашення боргу згідно АСВП № 51106124 та кошти в розмірі 291 181,45 грн було перераховано стягувачу в погашення боргу згідно АСВП 56686884; крім того на підставі постанови Золочівського районного відділу виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 26.09.2016 (ВП №48278768) та Акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.09.2016 передано у власність частину транспортного засобу AUDI A6 2.5 TDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , як нереалізоване за результатами третіх електронних торгів таким чином погашено заборгованість згідно виконавчого документу в розмірі 70 239,00 грн у АСВП №51106124. Також даним листом повідомлено, що згідно вчинених виконавчих дій та запитів щодо наявності в боржника майна на яке можна було б звернути стягнення для погашення боргу в користь ОСОБА_1 не дали позитивних результатів, проте за боржником зареєстровано транспортний засіб автобус Мерседес-Бенц 0350, днз НОМЕР_14 , який з 29.03.2016 в порядку ст.40 Закону №606-XIV перебуває у розшуку та не розшуканий.

Згідно Листа Золочівського районного відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №19988 від 07.08.2022 в результаті вжитих заходів, погашено борг по виконавчому листу №445/80/15-ц в межах ВП №51106124: за рахунок передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а саме частини транспортного засобу MERCEDES-BENZ 0350 TOURISMO 1998 року випуску, ДНЗ НОМЕР_1 , який відповідно до акту та постави про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу 26.09.2016 було передано стягувачу за ціною 212 287,50 грн; на підставі постанови Золочівського районного відділу виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області від 26.09.2016 (ВП №48278768) та Акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 26.09.2016 передано у власність частину транспортного засобу AUDI A6 2.5 TDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 , як нереалізоване за результатами третіх електронних торгів таким чином погашено заборгованість згідно виконавчого документу в розмірі 70 239,00 грн; та кошти від реалізації майна частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та належав боржнику на праві власності, де в результаті кошти в сумі 109 579,86 грн перераховано стягувачу на рахунок, про що свідчить платіжне доручення № 1446 від 19.07.2018. В результаті вжитих заходів погашено борг по виконавчому листу №445/262/17 в межах ВП №56686884 відбулося часткове погашення боргу в результаті проведених електронних торгів з примусової реалізації частини житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 та належав боржнику на праві власності, де в результаті кошти в розмірі 291 181,45 грн були перераховані стягувачу в погашення боргу згідно АСВП 56686884, згідно доручення №1450 від 19.07.2018.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Спірні правовідносин стосуються виконання зобов`язань за договором позики від 25.09.2014, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Посилаючись на те, що борг за указаним договором позики є спільним боргом подружжя ОСОБА_5 , позивач заявив вимогу про солідарне стягнення заборгованості за договором позики з відповідачів, як подружжя.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

Солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 12.09. 2018 у справі № 569/96/17, від 23.01.2019 у справі № 712/21651/12).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 205/5882/18.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що кошти отримані ОСОБА_4 згідно з договором позики від 25.09.2014, були використані в інтересах сім`ї.

Однак з цим висновком колегія суддів не може погодитись, виходячи з такого.

Судом встановлено, що за час шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 придбали транспортний засіб автобус - D, марки «MERCEDES-BENZ», модель «0350 TOURISMO», 1998 року випуску, номер шасі (кузов,рама) - НОМЕР_11 , реєстраційний номер НОМЕР_14 .

Матеріалами справи підтверджується, що для придбання вказаного транспортного засобу були використані кошти, позичені ОСОБА_4 у ОСОБА_1 згідно з договором позики від 25.09.2014. Зокрема, ці обставини визнає відповідач ОСОБА_2 у поданому відзиві від 16.10.2020 та заяві про долучення пояснень та доказів від 06.12.2022, де він зазначив, що цей транспортний засіб було придбано ОСОБА_4 для власного володіння, розпоряджання та користування, тому кошти отримані нею від ОСОБА_1 не пов`язані з інтересами сім`ї.

Разом з тим, у липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у справі № 445/1328/15, в якому, серед іншого, просив визнати за ним право спільної сумісної власності на автобус MERSEDES-BENZ, модель 350D, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_15 .

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 08.06.2017 у справі №445/1328/15-ц визначено, що частка ОСОБА_4 , у майні, яким вона володіє спільно із ОСОБА_2 , а саме: автобус MERCEDES-BENS, модель 350 D, 1998 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_12 становить 1/2.

Наведені обставини у сукупності підтверджують, що договір позики від 25.09.2014 укладено ОСОБА_4 в інтересах сім`ї і майно, одержане за цим договором, використане в інтересах сім`ї.

Оскільки ОСОБА_4 в обумовлений договором позики строк борг не повернула, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно достатті 264ЦК Україниперебіг позовноїдавності перериваєтьсявчиненням особоюдії,що свідчитьпро визнаннянею свогоборгу абоіншого обов`язку. Позовнадавність перериваєтьсяу разіпред`явленняособою позовудо одногоіз кількохборжників,а такожякщо предметомпозову єлише частинавимоги,право наяку маєпозивач. Післяпереривання перебігпозовної давностіпочинається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Зі змісту боргової розписки вбачається, що позивачу стало відомо про порушення свого права 26.11.2014, тобто після закінчення визначеного сторонами кінцевого строку повернення позики 25.11.2014.

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 у справі № 445/80/15 про стягнення боргу за договором позики від 25.09.2014.

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 у справі № 445/262/17 про стягнення процентів за користування позикою, інфляційних нарахувань на суму боргу, трьох процентів річних за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань на суму несвоєчасно виплачених процентів згідно з договором позики від 25.09.2014.

Пред`явленням ОСОБА_1 цих позовів позовна давність переривалася та її перебіг починався заново відповідно до положень ст. 264 ЦК України.

Отже, перебіг позовної давності для пред`явлення ОСОБА_1 позову у цій справі закінчився у лютому 2020 року. Однак позивач звернувся із вказаним позовом до суду 25.08.2020, тобто з пропуском позовної давності.

28.10.2020 ОСОБА_2 подав заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на те, що про факт перебування ОСОБА_4 у шлюбі із ОСОБА_2 позивачу було відомо з жовтня 2015 року, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, однак помилився щодо мотивів такої відмови.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід змінити та викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2024 року змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення Золочівського районного суду Львівської області від 26 лютого 2024 року в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 17.12.2024

Головуючий

Судді