Рішення

від 10.12.2024 по справі 641/1033/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Провадження № 2/641/215/2024 Справа № 641/1033/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Ященко С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 641/1033/23

позивач запервіснимпозовом: ОСОБА_4

відповідач запервіснимпозовом: ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради

про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,

позивач зазустрічним позовом: ОСОБА_2

відповідач зазустрічнимпозовом: ОСОБА_4

треті особи: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6

про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ССД по Слобідському району ДССД ХМР, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1500 грн. та визначити місце проживання дитини ОСОБА_7 з позивачем ОСОБА_4 .

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є спільна малолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення з вказаним позовом, відносини між сторонами припинені. ОСОБА_2 проживає окремо, спілкується з дитиною в телефонному режимі та бере часткову участь в її утриманні. В зв`язку з чим ОСОБА_4 подано позовну заяву.

ОСОБА_2 12.06.2023 року звернувся до Комінтернівського районного суду м. Харкова з зустрічним позовом до ОСОБА_4 , треті особи: ССД по Слобідському району ДССД ХМР, ССД Кам`янець-Подільської міської ради, в якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_2 та зареєструвати місце проживання дитини разом з батьком без згоди матері.

Вимоги зустрічного позову обґрунтовує тим, що після припинення фактичних шлюбних відносин у 2017 році, між сторонами було досягнуто усної домовленості, що син залишається проживати разом з ОСОБА_2 . На протязі всього часу з 2017 року по лютий 2022 року ОСОБА_4 проживала окремо, спілкувалась з дитиною за допомогою телефонного зв`язку, участі в утриманні дитини майже не приймала та бачилась з дитиною тільки у вихідні дні. Таким чином, основний час дитина проживала разом з ОСОБА_2 . З початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році дитину вивезено до м. Кам`янець-Подільський з метою збереження її життя. Разом з дитиною виїхала і ОСОБА_4 , вони мешкали у квартирі, яка належить рідній сестрі ОСОБА_2 . На початку квітня 2022 року ОСОБА_4 вивезла спільну малолітню дитини за кордон без згоди ОСОБА_2 , та перешкоджала йому спілкуватися з дитиною шляхом блокування зв`язку. Наприкінці липня 2022 року ОСОБА_4 разом з дитиною повернулась в Україну, та за домовленістю з ОСОБА_2 залишила дитину у м. Кам`янець-Подільському, а сама поїхала до м. Харкова. Дитину було зараховано до школи та до спортивної школи. Крім того, останній отримав довідку внутрішньо-переміщеної особи та знаходиться на обліку у медичному закладі. Перед Новим 2023 Роком, за домовленістю між сторонами, дитина поїхала у м. Харків на зимові канікули. Однак до м. Кам`янець-Подільський дитина не повернулась, та на даний час проживає в м. Харкові у двокімнатній квартирі разом з ОСОБА_4 , її чоловіком та старшою п`ятнадцятирічною сестрою. Таким чином, позивач за зустрічним позовом вважає, що проживання його малолітнього сина ОСОБА_7 суперечить його розвитку та погіршує емоційний стан. Зазначає, що місце проживання малолітнього сина як внутрішньо-переміщеної особи зареєстровано у м. Кам`янець-Подільський, де згідно акту обстеження житлово-комунальних умов задовільні умови проживання, є окрема кімната для сина, яка обладнана належним чином. Крім того, ОСОБА_7 зарахований та відвідував ДЮСШ № 2. ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем та має достатній рівень для забезпечення належного утримання малолітнього сина.

04.07.2023 року ОСОБА_4 подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якій вона просить відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 .

В обґрунтування заперечень посилається на те, що домовленості про проживання сина з батьком не було, але ОСОБА_4 не заперечувала проти спілкування сина з батьком. Деякий час дитина проживала з батьком, деякий час з матір`ю. З початком війни, приблизно 03.03.2022 року ОСОБА_4 з сином виїхали до м. Кам`янець-Подільський. Сина зарахували до СЗОШ І-ІІІ ст. з поглибленим вивченням англійської мови та школи мистецтва. Приблизно 25-26 березня 2022 року ОСОБА_4 з сином виїхали до Хорватії, в умовах воєнного часу виїзд дитини за межі України дозволявся без згоди батька. Причиною виїзду стало те, що ОСОБА_2 постійно погрожував, вимагав звільнити квартиру. В Хорватії знаходились до липня 2022 року та потім повернулись до м. Кам`янець-Подільський. Через небезпечну обстановку в м. Харкові та навчання в режимі онлайн, було вирішено залишити проживати сина з батьком у м. Кам`янець-Подільський та продовжити учбовий процес у цьому місті. Зазначає, що ОСОБА_2 останні роки зловживав спиртними напоями та вчиняв фізичне домашнє насильство. Крім того, за час проживання малолітнього сина з батьком у м. Кам`янець-Подільський, ОСОБА_4 стала помічати, що сина щось непокоїть, він почав гірше навчатись, отримувати низькі оцінки, та почав говорить про те, що хоче жити з матір`ю, але батьку не може прямо про це сказати. На даний час син проживає разом з ОСОБА_4 , її чоловіком та рідною сестрою. В сім`ї доброзичливі, теплі стосунки, любов та взаємоповага один до одного. Щодо реєстрації сина як ВПО у м. Кам`янець-Подільський зазначає, що син більш ніж півроку проживає разом з матір`ю в м. Харкові, а ОСОБА_8 отримує грошову допомогу на сина, як внутрішньо-переміщеної особи, у розмірі 3000 грн. та дрібними сумами перераховує лише ці кошти, батько дитину не утримує. Твердження ОСОБА_2 про те, що він має достатній рівень для утримання дитини не підтверджене жодними доказами. Квартира, в якій проживає ОСОБА_2 , та де проживав малолітній син, належить родичам позивача, останній не має власного житла на праві власності. Таким чином, в будь-який час родичі можуть запропонувати звільнити житло. Щодо вимоги про реєстрацію місця проживання сина, то ОСОБА_2 обрано невірний спосіб захисту, та не обґрунтовано необхідності реєстрації дитини в чужій квартирі, не надано доказів того, що власники не заперечують проти реєстрації ОСОБА_2 та його сина в цій квартирі. В той же час, ОСОБА_4 має на праві власності квартиру у м. Харкові. Чоловік ОСОБА_4 є військовим та має грошове забезпечення, достатнє для утримання дружини та двох дітей, що підтверджується довідкою про доходи.

18.07.2023 року ОСОБА_2 подано відповідь на відзив, в якому він вказує про те, що посилання ОСОБА_4 не відповідають дійсності. Додатково зазначає про те, що його дванадцятирічний син мешкає в одній кімнаті з п`ятнадцятирічною сестрою, ці діти є різностатевими та з урахуванням фізичних особливостей повинні проживати окремо. Також зазначає, що його майновий стан є достатнім для проживання та забезпечення його дитини, він постійно переводить грошові кошти на картковий рахунок дитини, сплачує за тренування та мобільний зв`язок, кишенькові витрати. Крім того, посилається на те, що у ОСОБА_4 є великі борги та арештоване майно, що свідчить про нестабільний фінансовий стан.

25.07.2023 року на адресу суду від ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень посилається на те, що на даний час син висловив бажання проживати разом з матір`ю, про що повідомив на співбесіді у ССД по Слобідському району ДССД ХМР. Твердження ОСОБА_2 не підтверджуються жодними доказами.

24.10.2023 року на адресу суду від директора Департаменту служб у справах дітей надійшли письмові пояснення, в яких він підтримує позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі, в зв`язку з тим, що вона виконує свої батьківські обов`язки, створила належні умови для проживання дитини, а також враховуючи думку дитини.

10.12.2024 року на адресу суду від третьої особи ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, в яких вона вказує, що їй відомо про те, що ОСОБА_7 з семирічного віку проживав постійно з батьком, ОСОБА_2 , а деякі вихідні проводив з матір`ю. Постійний догляд за дитиною здійснював батько, який займався всебічним вихованням та розвитком сина, як фізичного, так і морально-психологічного. З початку 2022 року, саме ОСОБА_2 забезпечив евакуацію малолітнього ОСОБА_9 , його матері та сестри з м. Харкова до м. Кам`янець-Подільський. Організував безкоштовне проживання, відвідування школи, забезпечення грошима та продуктами. Також вказує про те, що їй відомо про той факт, що ОСОБА_4 на даний час чинить перешкоди у спілкування батька з дитиною. Вважає, що той період часу, який ОСОБА_9 проживав з батьком, більш позитивно впливав на стан та розвиток дитини, ніж його нинішнє оточення. Також в своїй заяві вказує про те, що вона надає добровільну згоду на безстрокове проживання у належній їй на праві спільної сумісної власності квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також при необхідності, для реєстрації проживання. В зв`язку з вищевикладеним, заперечує проти задоволення первісних позовних вимог, та підтримує зустрічні позовні вимоги.

10.12.2024 року на адресу суду від третьої особи ОСОБА_6 надійшли письмові пояснення, в яких він вказує про те, що його особисте спілкування з його братом ОСОБА_10 почалось з того моменту, коли останній почав розмовляти, та відбувалося майже кожного дня, і припинялось це спілкування за ініціативою його матері ОСОБА_4 , яка ізолювала його від батька. Також посилається на те, що на момент фактичного розлучення батьків ОСОБА_9 , йому було сім років, та він прийняв рішення проживати з батьком, що фактично і відбувалось до початку війну у 2022 році. Основну увагу вихованню ОСОБА_9 приділяв саме батько дитини. Це стосується школи та спортивних секцій, а також морально-психологічного виховання юнака. Також в свої заяві вказує про те, що він надає добровільну згоду на безстрокове проживання у належній йому на праві спільної сумісної власності квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також при необхідності, для реєстрації проживання. В зв`язку з вищевикладеним, заперечує проти первісних позовних вимог, та підтримує зустрічні позовні вимоги.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.06.2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради, про визначення місця проживання дитини прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, об`єднано їх в одне провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.09.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 від 30.06.2023 року про забезпечення доказів, клопотання ОСОБА_2 від 10.08.2023 року про заборону перетину державного кордону, клопотання ОСОБА_2 від 08.08.2023 року про призначення судово-психологічної експертизи.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 року задоволено клопотання представника Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради Басараби Валентини про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.10.2023 року задоволено клопотання ОСОБА_4 про витребування доказів.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.12.2023 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28.12.2023 року клопотання представника Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.01.2024 року клопотання представника Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21.06.2024 року задоволено заяву свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.10.2024 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 та клопотання представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі за зустрічним позовом у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 первісні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти задоволення первісних позовних вимог заперечували. Зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник Служби у справах дітей ХМР в судове засідання не з`явився, в поданий письмових поясненнях просив проводити розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Представник Служби у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради в судове засідання не з`явився. Матеріали справи містять заяву представника служби, в якій він просить проводити розгляд справи без його участі.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки до суду не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З копії договору дарування квартири від 08.07.2004 року встановлено, що ОСОБА_14 передав безоплатно, а ОСОБА_15 прийняла квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 43,1 кв.м., житлова площа цієї квартири становить 28,6 кв.м.

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.07.2004 року встановлено, що ОСОБА_15 22.07.2004 року зареєструвала право власності на вищевказану квартиру.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.08.2013 року (повторно) встановлено, що у ОСОБА_15 є матір`ю ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 07.07.2011 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_15 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 19.08.2022 року встановлено, що ОСОБА_15 та ОСОБА_17 19.08.2022 року зареєстрували шлюб, ОСОБА_15 змінила прізвище на " ОСОБА_18 ".

З копії довідки про доходи, виданої ОСОБА_17 встановлено, що він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_4 на посаді водій-заправник автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення та за період з грудня 2022 року по травень 2023 року йому нараховано грошове забезпечення в розмірі 482081,97 грн.

З виписки по банківській картці ОСОБА_4 за період з 01.01.2023 року по 28.06.2023 року встановлено, що на її банківську карту за вказаний період було переказано грошові кошти на загальну суму 13020 грн.

З копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 12.10.2022 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_19 .

З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.06.2022 року встановлено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина складається з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,6000 га., що знаходиться в с. Корчівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.08.2021 року встановлено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 є його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_4 . На земельній ділянці розташовані: кам`яний житловий будинок - літера "А-І", розміром житлової площі 34,6 кв.м., загальної площі 54,1 кв.м., кам`яний сарай - літера "Б", блочний гараж - літера "В", блочний літера "Г", кам`яний погріб - літера "Д".

З відповіді Гуменецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 04.05.2023 встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

З копії довідки від 25.07.2022 № 6821-5001910585 встановлено, що ОСОБА_7 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо-переміщена особа.

З копії акту обстеження умов проживання від 24.05.2023 року, складеного комісією ССД Кам`янець-Подільської міської ради вбачається, що проведено обстеження умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що в квартирі прибрано, є меблі та побутова техніка, для дитини виділено окрему кімнату, де є ліжко, письмовий стіл, шафа для зберігання речей.

З копії декларації № 0001-H4M7-25A0 від 25.05.2023 року встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника матері ОСОБА_15 , уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем КНП "Дитячий медичний центр" Кам`янець-Подільської міської ради ОСОБА_21 .

З копії довідки № 141 від 25.05.2023 року Кам`янець-Подільського ліцею № 9 ім. А.М. Трояна, виданої директором ОСОБА_22 встановлено, що ОСОБА_7 навчався в 5-Б класі Кам`янець-Подільського навчально-виховного комплексу № 9 імені А.М. Трояна у складі спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням англійської мови та школи мистецтва з 14.03.2022 року по 29.04.2022 року, навчання проводилось в дистанційній формі, та в 6-Б класі з 29.08.2022 року по 06.01.2023 року, навчання проводилось у змішаній формі. Документи ОСОБА_7 видані на підставі заяви ОСОБА_4 та довідки про подальше навчання у Харківській спеціалізованій школі І-ІІІ ступені № 114 ХМР від 04.01.2023 року № 281.

З психологічної характеристики ОСОБА_7 № 59 від 03.04.2023 року, складеної практичним психологом ОСОБА_23 , та директором Кам`янець-Подільського ліцею № 9 ім. А.М. Трояна ОСОБА_22 встановлено, що ОСОБА_7 за час навчання в Кам`янець-Подільському ліцеї № 9 ім. А.М. Трояна серед дітей ВПО виокремлювався ознаками переживання кризової життєвої події та стресу. ОСОБА_7 неспокійний, насторожений, дуже чутливий підліток. Драматизує ситуацію. Підліток потребував психологічного супроводу і підтримки. ОСОБА_7 був задіяний у проекті "Психосоціальна допомога дітям шкільного віку на території Одеської, Тернопільської, Хмельницької областей під час війни в Україні". Участь підлітка в проекті була ініційована його класним керівником з метою допомоги йому впоратись із стресовим переживанням кризової життєвої події та покращення адаптації в нових життєвих умовах. ОСОБА_9 відвідав 2 заняття з курсу тренінгів програми "Безпечний простір", та швидко став спостерігатися позитивний прогрес. Проте батько дитини не дав згоду на подальше відвідування ОСОБА_7 тренінгу, і загалом відмовився від психологічного супроводу і підтримки дитини, в зв`язку з чим підліток більше не відвідував занять.

З характеристики ОСОБА_7 , складеної класним керівником ОСОБА_24 та директором ХСШ І-ІІІ ступенів № 114 ХМР Харківської області ОСОБА_25 встановлено, що ОСОБА_7 навчається у цій школі з першого класу. За час навчання у школі зарекомендував себе як дисциплінований учень. Заняття відвідує регулярно. На початку воєнних дій ОСОБА_9 з батьком виїхав о міста Кам`янець-Подільський. Перший семестр 2022-2023 навчального року він навчався у ліцеї № 9 міста Кам`янець-Подільський. Закінчив семестр на середньому рівні. З другого семестру навчається у м. Харкові та проживає разом з матір`ю. Мати бере активну участь у навчанні та вихованні сина. Завдяки контролю зі сторони матері, ОСОБА_9 значно покращив свої навчальні навички.

З копії відповіді в.о. директора Кам`янець-Подільського ліцею № 9 ім. А.М. Трояна заступника директора з ГР ОСОБА_26 від 20.10.2023 року встановлено, що зі слів класного керівника ОСОБА_12 , обоє батьків ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 приділяли увагу дитині. Класний керівник спілкувалась з мамою телефоном, виписувала та відправляла оцінки, розповідала про агресивну поведінку хлопчика щодо однолітків, його стосунки з дітьми у класі. У період з 29.08.2022 року по 06.01.2023 року в освітньому закладі діяли карантинні обмеження, тому до закладу не допускали батьків та сторонніх осіб, до шкільного та класного приміщень дитина заходила сама. На батьківських зборах 06.09.2022 року був присутній батько ОСОБА_2 . Батько дитини телефонував систематично, тому що був незадоволений ставленням однокласників до його сина. Про те, що проблеми у спілкуванні ОСОБА_9 з однолітками були через те, що хлопчику важко впоратися зі своїми емоціями через стресові переживання життєвих подій у сім`ї та країні, батько навіть не хотів слухати. Проблеми виникали майже кожного дня безпідставно. ОСОБА_9 здавалося, що всі говорять про нього, що всі його обговорюють. ОСОБА_9 , не вникаючи в ситуацію, міг почати бійку, знову ж таки через нестресостійкість, про яку неодноразово наголошувала психологиня закладу, акцентуючи, що дитині потрібна допомога з боку сім`ї, а не лише від закладу. ОСОБА_27 одразу повідомляла телефоном про проблему батька та матір. Із розмови з ОСОБА_9 про його реакцію на різноманітні ситуації було зрозуміло, що він хоче привернути до себе увагу. Індивідуальна робота психолога з ОСОБА_10 , учнем 6Б класу 2022-2023 навчального року, не проводилася в довготривалій перспективі у зв`язку з відмовою батька у співпраці із психологічною службою закладу. Хоча підліток потребував психологічного супроводу і підтримки. Групові тренінги психологічного характеру із залученням ОСОБА_7 проводилися. ОСОБА_9 був задіяний у проекті «Психосоціальна допомога дітям шкільного віку під час війни в Україні». Участь ОСОБА_9 у проекті булла ініційована класним керівником підлітка з метою допомоги ОСОБА_9 впоратися зі стресовим переживанням кризової життєвої події та покращення адаптації в нових життєвих умовах. Ініціатива класного керівника була мотивована зверненням батька до вчителя з проблем адаптації і взаємодії ОСОБА_9 в колективі ровесників, з проханням розібратися в ситуації і сприяти позитивній адаптації підлітка в новому колективі. ОСОБА_9 відвідав 2 заняття з курсу тренінгів програми «Безпечний простір», а саме 19.10.22 та 21.10.22. Як проміжний результат - став спостерігатися позитивний прогрес. ОСОБА_9 терапевтично реагував на те, що тренінгову групу складали в основному дівчата (з 14 учасників - 12 дівчат). Саме у колі дівчат на тренінгу ОСОБА_9 зміг послабити свій збудливий стан постійної готовності до боротьби. ОСОБА_9 став відкриватися, проговорювати свої відчуття. Для подальшої участі ОСОБА_9 на постійній основі в тренінгах програми потребувалась письмова згода батьків. Батько взяв взірець для заповнення щодо співпраці з психологічною службою перед першим заняттям. На жаль, батько підлітка не дав згоду на подальше відвідування ОСОБА_9 тренінгу, і загалом - відмовився від психологічного супроводу і підтримки дитини, тому підліток більше не відвідував занять. Заходи психологічного характеру узгоджувалися з батьками: 1) запит в допомозі розібратися в конфліктних ситуаціях виходив від батька ОСОБА_9 ; 2) батько був попереджений про форму взаємодії з дитиною (тренінг, бесіди); 3) батькові надали форму погодження про взаємодію з психологічною службою. Після відмови батька у співпраці з психологічною службою його думку було враховано, та ОСОБА_9 більше не відвідував психологічні тренінги. Для психолого-педагогічного супроводу адаптації підлітка в подальшому використовувався метод спостереження.

З копії довідки № 01-27/52 від 26.05.2023 року, виданої директором Дитячо-юнацької спортивної школи № 2 Пасенко В. встановлено, що ОСОБА_7 зарахований до Кам`янець-Подільської дитячо-юнацької спортивної школи № 2 відділення тхеквандо ВТФ і боротьби дзюдо з 01.09.2022 року.

З копії заяви інструктора 2 дан Айкідо ОСОБА_28 від 13.07.2023 року встановлено, що з 2015 року по 2018 рік ОСОБА_29 відвідував тренування з Айкідо. Регулярно відвідував заняття, атестації, спортивні збори та змагання. Батько ОСОБА_30 приймав активну участь у вихованні дитини та спортивному житті, своєчасно робив оплату занять, купляв необхідний інвентар, сплачував спортивні збори.

Відповідно до характеристики на учня відділення боротьби дзюдо, ОСОБА_7 проходив навчально-тренувальні заняття на відділенні боротьби дзюдо з 01.09.2022 року по грудень 2022 року. За період навчання проявив себе як цілеспрямований, активний, мотивований учень. За цей час успішно освоїв елементи техніки, які були передбачені навчальним планом. В колективі почував себе відкрито та щиро, впевнено з чітко визначеною життєвою метою, має спокійний характер, уникає конфліктних ситуацій, тактовний, в спілкуванні з оточуючими ввічливий, щирий, правдивий. Серед інших учнів своєї групи має заслужений авторитет. Незважаючи на короткий термін перебування вихованця в школі, брав участь у змаганнях, зокрема, на Чемпіонаті міста з боротьби дзюдо та здобув дві перемоги. За період навчання ОСОБА_7 , тренер-викладач спілкувався виключно з батьком ОСОБА_2 .

З копії декларації № 0001-7836-ETA0 від 28.06.2023 року встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законного представника матері ОСОБА_4 , уклав декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем КНП "Міська дитяча поліклініка № 1" ХМР ОСОБА_31 .

З відповіді КНП "Міська дитяча поліклініка № 1" ХМР № 499 від 30.06.2023 року встановлено, що дитина ОСОБА_7 перебуває на обліку в КНП "МДП № 1" ХМР згідно укладеної декларації про вибір лікаря. Станом здоров`я дитини та проходженням ним медичних оглядів з 2018 року займається мати, ОСОБА_4 . Останнє відвідування поліклініки відбулось 28.06.2023 року в супроводі матері, з приводу профілактичного медичного огляду.

З висновку психолога, складеного канд. псих. наук ОСОБА_32 встановлено, що під час зустрічі з ОСОБА_7 , останній виявив ознаки психологічного та емоційного стресу, пов`язані з його батьком та соціальним оточенням. ОСОБА_9 майже міг стримати сліз та фізичні ознаки страху, коли розповідав про свій досвід життя з батьком. Проте, відмовився розповісти, що саме його так лякає, адже більше, за його словами, він немає довіри до людей. На пряме питання, з ким ОСОБА_9 хоче жити ,хлопець відповів, що не хочу жити з батьком, і краще б жив з мамою. За час проживання з батьком ОСОБА_9 мав багато проблем зі своїм шкільним оточенням. Якою б не була причина цих складнощів, але коли хлопець звертався за допомогою до батька, той давав поради, які зводилися до необхідності агресивно вирішувати проблеми з однолітками. Такі настанови негативно вплинули на соціальні вміння ОСОБА_9 та його здатність будувати здорові стосунки з оточуючими. ОСОБА_33 займає пасивно-агресивну позицію і постійно чекає психологічного нападу від інших, відчуваючи безперервну тривогу. Непевність та не комфортність в соціумі вимусили ОСОБА_9 обмежити коло спілкування майже повністю до спілкування в віртуальному просторі, яке неможливо проконтролювати, і яке потенційно може нести загрози для підлітка, який, як ОСОБА_9 , відчуває себе самотнім та наляканим. Отже ОСОБА_9 знаходиться в складній психологічній ситуації, і його стан вимагає уважного увімкнення з боку професійних психологічних служб та підтримки з боку судової системи для захисту його інтересів і добробуту. Для того, щоб ОСОБА_9 впорався зі стресом, стабілізував свій емоційний стан та почав розвивати здорові соціальні навички, психолог порекомендував обмежити спілкування з батьком та задовольнити бажання дитини жити з мамою.

З відповіді № 04-04/186 від 05.10.2023 року, складеної директором КЗ "Харківський ліцей № 114 ХМР" Ісаєвою В. встановлено, що ОСОБА_7 навчався у ХЛ № 114 з 31.08.2017 по 11.08.2022 та навчається зараз у 7-В класі з 09.01.2023 по теперішній час. Зі слів класного керівника ОСОБА_34 у період з 1 по 4 класи основну увагу піклуванню про ОСОБА_7 приділяв батько ОСОБА_2 , який приводив та забирав дитину зі школи, регулярно відвідував батьківські збори. Щоденне спілкування класного керівника у період з 1 по 4 класи відбувалось виключно з батьком, він завжди інформував вчителя в разі хвороби дитини, відвідування нею медичних закладі.

З копій заяв ОСОБА_35 від 17.07.2023 року та від 12.10.2023 року встановлено, що вона є викладачем англійської мови, та вона підтверджує той факт, що ОСОБА_29 додатково займався вивченням англійської мови у позакласний час. Заняття зазвичай проходили двічі на тиждень протягом двох років. Ініціатором занять був батько дитини ОСОБА_30 . Заняття оплачувались матір`ю переказами на карту, та батьком дитини - готівкою.

Департаментом служб у справах дітей ХМР за результатом розгляду питання щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 разом з один із батьків направлено до суду висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою з`ясування думки дитини з малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , двічі проводилась співбесіда. Вперше ОСОБА_29 прийшов до спеціаліста Департаменту служб у супроводі матері, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . З початку співбесіди хлопець не охоча шов на контакт, але потім став розповідати про своє навчання в Кам?янець-Подільському ліцеї, про свої негативні взаємовідносини з однокласниками, повідомив, що не бажає повертатися до Кам?янець-Подільського. В ході співбесіди ОСОБА_9 повідомив та написав заяву про визначення його місця проживання разом з матір`ю, ОСОБА_4 .

ОСОБА_36 був запрошений та з`явився на співбесіду 04.10.2023. Співбесіда проходила за відсутності матері дитини, ОСОБА_4 . Малолітній був в гарному настрої, відкрити до спілкування, повідомив, що не хотів зустрічатися з батьком, оскільки не хоче з ним спілкуватися. ОСОБА_9 повідомив, що навчається в школі, спілкується з друзями, займається спортом, повідомив, що його батько вважає, що йому не дають ходити на заняття спортом, але це неправда і він займається спортом в іншій секції, написав заяву про визначення його місця проживання разом з матір`ю, ОСОБА_4 .

Питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з одним із батьків, було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Враховуючи думку дитини, надані документи, рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, 161 СК України, в інтересах дитини, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_4 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_37 пояснила, що вона познайомилась з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на батьківських зборах, коли їх дітей було зараховано до 1-го класу. Вказує, що почала ходити до ОСОБА_4 на манікюр, та в подальшому вони потоваришували та на даний час мають дружні відносини. Під час візитів до ОСОБА_4 час від часу бачила там ОСОБА_2 , який періодично був у стані алкогольного сп`яніння. Діти завжди одягнені та охайні. Фізичного насильства по відношенню до дітей або ОСОБА_4 з боку ОСОБА_2 власними очима не бачила. Декілька разів помічала у ОСОБА_4 синці.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_38 пояснила, що давно знайома з ОСОБА_39 . Вказує на те, що ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, не був працевлаштованим, в зв`язку з чим не мав коштів для утримання дитини. Намагався перевиховати ОСОБА_4 та підривав її авторитет в очах сина. Також зазначає, що діти завжди були ситі та охайно виглядали.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_40 пояснила, що вона є психологом та зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Проводила консультацію з ОСОБА_10 28.06.2023 року. Ініціатором зустрічі була матір ОСОБА_7 , яка попросила проаналізувати емоційний стан дитини. Зустріч відбувалась наодинці з ОСОБА_9 в онлайн режимі за допомогою застосунку "Zoom" та тривала приблизно 50 хвилин. Під час спілкування з ОСОБА_9 , останній був у великій напрузі, збуджений, намагався приховати плач коли розповідав про батька та висловив позицію, що хоче проживати разом з матір`ю, в зв`язку з тим, що проживання з батьком на даний час для нього особливо емоційно складно. За наслідком зустрічі ОСОБА_32 складено документ, в якому надано рекомендації щодо приживання ОСОБА_7 разом з матір`ю.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона була класним керівником ОСОБА_7 у ліцеї. Після повномасштабного вторгнення в України до їх ліцею прийшов ОСОБА_7 разом з матір`ю ОСОБА_4 , які написали заяву про зарахування ОСОБА_9 до школи. навчання проводилось в режимі онлайн, та ОСОБА_9 підключався до занять. Потім ОСОБА_9 разом з матір`ю за кордон. З 01.09.2022 року знову повернулись до ліцею. На той час навчання проходило вже в змішаному режимі. На заняття до школи ОСОБА_9 приходив, а коли заняття проходили в онлайн режимі, то ОСОБА_9 не підключався, в зв`язку з чим вона постійно телефонувала батьку ОСОБА_9 , ОСОБА_41 , для вирішення питання щодо підключення до занять. Свідок виписувала оцінки ОСОБА_9 та направляла їх обом батькам. Також вказує, що у ОСОБА_9 був конфлікт з іншими дітьми, остаточну причину конфлікту з`ясувати не вдалось. Успішність у навчанні у ОСОБА_9 не дуже висока. Батько дитини телефонував для з`ясування причин конфліктів, а матір телефонувала для з`ясування причин низьких оцінок.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що вона працює практичним психолог у ліцеї. За програмою "Безпечний простір з класу 5-В сформовано групу для участі у курсі тренінгів. На першому тренінгу ОСОБА_9 був закритий та не з ким не спілкувався, а вже на другому занятті почав спілкуватись. Однак в подальшому батько дитини не надав письмової згоди на участь ОСОБА_9 в програмі, в зв`язку з чим з ним більше тренінгів не проходило. Свідок особисто з батьком дитини не спілкувалась. Запитів від матері або батька стосовно емоційного стану ОСОБА_9 не було, запит був лише від класного керівника ОСОБА_9 . У дитини присутній посттравматичний синдром, та його агресія - це прояв його болю, який він сам переживав.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що вона є директором ліцею. 14.03.2022 року ОСОБА_7 було зараховано до 5-Б класу, за заявою матері. Він навчався дистанційно в онлайн режимі до 29.04.2022 року, та за заявою матері останнього було відраховано. В подальшому 29.08.2022 року його знову було зараховано до ліцею, за заявою батька. ОСОБА_9 продовжував навчатись в змішаній формі навчання, та 06.01.2023 року його було відраховано на підставі заяви матері, яка пояснила, що він продовжить навчатись у м. Харкові. Також свідок вказала, що у ОСОБА_9 та інших учнів ліцею виникали конфлікти, та ОСОБА_9 вчинив фізичне насильство стосовно деількох учнів ліцею. Для вирішення конфлікту був залучений представник ювенальної юстиції, та було прикладено максимальних зусиль для примирення сторін, в результаті чого батько ОСОБА_9 та 2 матері інших дітей, та діти безпосередньо порозумілись. Також повідомила, що батько ОСОБА_9 в телефонній розмові з ней не корректно висловлювався.

У судовому засідання також була зясована думка дитини. Зокрема, ОСОБА_29 повідомив, що на теперішній час він проживає разом з матірю, старшою сестрою та молодшим братом у м. Харкові, навчається у школі, відвідує спортивну секцію. Мріє вступити на навчання до кадетського ліцею. Коли він жив з батьком у м. Камянець-Подільський, то також відвідував там ліцей та спортивну школу. Однак у ліцеї у нього виникали суперечки з однокласниками, конфлікти. Навчатись у школі у м. Харкові йому подобається більше, мама допомагає йому з уроками, він став краще вчитись. Пояснив, що хотів би проживати з матірю.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо визначення місця проживання їх малолітньої дитини, спірні правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства" наголошує, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом статей 160-161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі М.С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №357/17852/15-ц від 29 травня 2019 року.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження №61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

При розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частини четверта, п`ята статті 19 СК України).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Положеннями частини третьої статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено з 01.01.2023 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років 2833 грн.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Приписамист. 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2ст. 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приписамист. 81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає,що при розгляді справ даної категорії першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд зазначає, що малолітній ОСОБА_29 тривалий час проживав окремо як з матір`ю, так і батьком у м. Харкові, обидва батьки опікувались дитиною. У 2022 році після збройного нападу рф на України вимушений був разом з матір`ю виїхати з м. Харкова до м. Камянець-Подільський, де проживав певний час, навчався як дистанційно, так і оффлайн у ліцеї, відвідував спортивну школу.

Допитані у судовому засіданні у якості свідків директор ліцею, класний керівник, психолог підтвердили, що у м. Камянець-Подільському у ОСОБА_9 виник конфлікт з однокласниками, який адміністрація ліцею намагалась вирішити. Успішність ОСОБА_9 була не дуже високою, відносно оцінок спілкувались здебільшого з мамою, щодо конфлікту - з батьком ОСОБА_9 .

Суд також приймає до уваги пояснення психолога ОСОБА_42 , яка у 2023 році здійснювала оцінку психоемоційного стану ОСОБА_9 , який коли розповідав про батька був знервованим, переходив на плач, висловлював бажання проживати з матір`ю.

Також суд зазначає, що питання визначення місця проживання ОСОБА_7 було розглянуто Департаментом служб у справах дітей як представником органу опіки та піклування, яким визнано за доцільне визначення місця проживання ОСОБА_9 разом з матір`ю. Оцінюючи висновок органу опіки та піклування, суд зазначає, що Департаментом служб у справах дітей при прийнятті рішення було оцінено доводи обох батьків, враховано інформацію за місцем проживання та навчання ОСОБА_9 як у м. Харкові, так і у м. Камянець-Подільський.

У судовому засіданні ОСОБА_29 повідомив, що на теперішній час має бажання проживати з матір`ю та навчатися у м. Харкові.

Також судвраховує,що ОСОБА_9 проживає разомз матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 , квартира належить ОСОБА_4 на праві приватної власності.

Натомість, батько просить визначити з ним місце проживання дитини у квартирі у м. Камянець-Подільський, власником якої він не є. Доводи відповідача про те, що власники квартири - його рідна сестра та племінник, не мають заперечень щодо проживання та реєстрації ОСОБА_9 у вказаній квартирі не можуть бути прийняті судом у якості відсутності перешкоди у вільному проживання та перебуванні дитини у квартирі у м. Камянець-Подільський.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він має змогу працювати та проживати у м. Харкові, не підтверджені належними доказами.

Крім того, місце проживання дитини може бути зареєстровано за місцем проживання одного з батьків, а місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано, що позбавляє суд можливості вирішувати питання про реєстрацію ОСОБА_7 за вказаною адресою.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, приймаючи до уваги думку дитини і якнайкраще забезпечення її інтересів, суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

З огляду на викладене, зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів, суд зазначає, що батьки зобов`язані матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання.

При цьому, посилаючись на перерахування коштів на утримання сина, ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини, суд враховує встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати дітей, вважає, що аліменти на утримання ОСОБА_7 у розмірі 1500грн. є достатніми та відповідають інтересам дитини.

З урахуванням викладеного, стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягають аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.03.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

При цьому, суд роз`яснює відповідачеві ОСОБА_2 , що у разі примусового стягнення аліментів він не позбавлений можливості надати документи на підтвердження надання дитині матеріального утримання за період з 01.03.2023 року.

В п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги ОСОБА_4 підлягаютьзадоволенню,а зустрічнийпозов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Щодо розподілусудових витратсуд враховуєположення ч. 1ст.141ЦПК України,згідно зякою судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. При цьому суд також враховує, що позивач ОСОБА_4 звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліменти, а тому судовий збір у вказаній частині позовних вимог підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1500грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.03.2023 року до досягнення дитиною повноліття.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , треті особи: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради, Служба у справах дітей Камянець-Подільської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визначення місця проживання дитини відмовити.

Витрати ОСОБА_2 зі сплати судового збору покласти на ОСОБА_2 .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач запервісним позовом (відповідач зазустрічним позовом): ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач запервісним позовом (позивач зазустрічним позовом): ОСОБА_2 (адресамісця проживання: АДРЕСА_4 ,РНОКПП НОМЕР_6 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей по Слобідському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради (адреса місцезнаходження: вул. Плеханівська, 42, м. Харків, код 26421130).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Кам`янець-Подільської міської ради (адреса місцезнаходження: майдан Відродження, 1, м.Кам`янець-Подільський,Хмельницька область, код 38166295).

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_5 (адресамісця проживання: АДРЕСА_1 , код в матеріалах справи відсутній).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_6 (адреса місця проживання АДРЕСА_5 , код в матеріалах справи відсутній).

Повний текст рішення складено 20.12.2024 року.

Суддя С. О. Ященко