Ухвала

від 20.12.2024 по справі 643/14633/24

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/14633/24

Провадження № 2-з/643/97/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024 суддя Московського районного суду м. Харкова Власенко М. В. розглянувши у м. Харкові без повідомлення учасників справи заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «ХОРС» - адвоката Євсюкова Федіра Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі № 643/14633/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «ХОРС» до приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення права та відкрити провадження у справі,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2024 року представник ТОВ «Об`єднання «ХОРС» адвокат Євсюков Ф. Б. звернувся до Московського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з позовом до ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 , у якому просить:

визнати недійсним договір купівлі-продажу від 14.12.2023, укладений між Приватним акціонерним товариством «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), предметом якого був транспортний засіб Renault Kangoo, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 ;

відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному акціонерному товариству «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» майна, яке було предметом продажу за оспорюваним договором купівлі продажу від 14.12.2023, а саме транспортний засіб Renault Kangoo, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями суду з ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» на користь ТОВ «Об`єднання «Хорс» ухвалено стягнути грошові кошти на загальну суму 115 064 189,22 грн., на підставі відповідних судових рішень відкрито виконавчі провадження про стягнення цих сум, однак у боржника відсутні грошові кошти на рахунках, а також інше майно, за рахунок якого може бути здійснене погашення заборгованості. У ході виконавчого провадження та здійснення перевірки майнового стану ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» встановлено, що у власності останнього перебувало 18 транспортних засобів, зокрема Renault Kangoo, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , який 14.12.2023 перереєстрований в ТСЦ №6341 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях на ім`я ОСОБА_1 , яка є працівником ПрАТ «ХКП «КЕП», на підставі договору купівлі-продажу, який був вчинений вже після того, як ТОВ «Об`єднання «Хорс» розпочало процедуру судового стягнення коштів з ПрАТ «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» (29.05.2023). З огляду на що, позивач зазначає, що оспорюваний правочин був укладений з єдиною метою унеможливити звернення стягнення на майно боржника та виконати рішення судів про стягнення боргу, які набрали законної сили, у зв`язку з чим звертається до суду з указаним позовом для захисту своїх прав.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2024 року позовна заява ТОВ «Об`єднання «ХОРС» залишена без руху та надано строк для усунення її недоліків.

09 грудня 2024 року представник ТОВ «Об`єднання «ХОРС» адвокат Євсюков Ф. Б. звернувся до Московського районного суду м. Харкова через систему «Електронний суд» з заявою про усунення недоліків, до якої долучено, у тому числі, уточнений позов, позовні вимоги залишені без змін.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи.

19 грудня 2024 року до Московського районного суду м. Харкова від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить:

заборонити вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням, реєстрацією та перереєстрацію транспортного засобу Renault Kangoo, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

ухвалу про забезпечення позову скерувати для виконання до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (61013, м. Харків, вул.Шевченка, 26).

Заява обґрунтована, окрім посилань на законодавство України, тим, що у разі невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження транспортного засобу, який є предметом оспорюваного правочину, останній може в подальшому бути реалізований іншим особам, в результаті чого буде знівельоване значення судового рішення у даній цивільній справі, що у випадку задоволення позову зумовить необхідність повторного звернення до суду з метою повернення такого майна. Також зазначено, що фактична наявність заборони відчуження спірного транспортного засобу в якості заходу забезпечення позову у даній справі на період її розгляду судом жодним чином не порушує права ОСОБА_1 , як нового власника автомобіля, оскільки вона продовжує користуватися даним майном і, як вже було зазначено, вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті з метою уникнення можливих негативних наслідків у разі їх невжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, встановив таке.

Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

З аналізу зазначених норм права слідує, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози невиконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства слідує, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

З висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від25 вересня 2019 року у справі № 20/3560/18 слідує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Зі змісту п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слідує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі Брумареску, § 78).

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також убезпечення від спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14.12.2023, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» та ОСОБА_1 , предметом якого був транспортний засіб Renault Kangoo, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 та відновлення становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення Приватному акціонерному товариству «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект» майна, яке було предметом продажу, а ОСОБА_1 може реалізувати своє право на розпорядження майном існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Заява про забезпечення позову в достатній мірі обґрунтована необхідністю забезпечення позову, представником позивача викладено свої доводи щодо можливості настання несприятливих наслідків у разі невжиття таких заходів, а зазначені підстави та вид забезпечення позову є співмірними з пред`явленими вимогами, вид забезпечення позову обрано відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

У заяві про забезпечення позову вказано та обґрунтовано причини необхідності забезпечення позову, як це передбачено положеннями ст. 151 ЦПК України.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог.

Враховуючи предмет позову у справі, що перебуває у провадженні Московського районного суду м. Харкова, а представником позивача обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову, який є взаємопов`язаний з позовними вимогами, відтак заява підлягає задоволенню.

Отже, суд доходить доходить висновку про необхідність задоволення заяви про забезпечення позову.

Підстав для зустрічного забезпечення судом не встановлено, оскільки такий вид забезпечення позову, як заборона відчуження спірного об`єкту рухомого майна не впливає на майновий стан відповідачки, не забороняє їй володіти та використовувати таке рухоме майно у власних цілях та не впливає на її немайнові права, а сама відповідачка не понесе жодних втрат та збитків у разі застосування забезпечення позову.

Керуючись ст. 149 154, 260, 353 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «ХОРС» адвоката Євсюкова Федіра Борисовича про забезпечення позову у цивільній справі № 643/14633/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «ХОРС» до приватного акціонерного товариства «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення права та відкрити провадження у справі.

Заборонити вчиняти будь-які дії пов`язані з відчуженням, реєстрацією та перереєстрацію транспортного засобу Renault Kangoo, 2004 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

Копію ухвали направити учасникам провадження та до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (61013, м. Харків, вул.Шевченка,26).

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років із наступного дня після набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Об`єднання «ХОРС», ЄДРПОУ 21509268, м. Київ, Ярославів Вал, 38Б.

Відповідачі:

Приватне акціонерне товариство «Харківське котлобудівельне підприємство «Котлоенергопроект», ЄДРПОУ 31631883, м. Харків, вул. Родникова, 3, кв. 115

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Повний текст ухвали складено та підписано 20 грудня 2024 року.

Суддя Михайло ВЛАСЕНКО