Рішення

від 20.12.2024 по справі 644/4486/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Суддя Бугера О. В.

Справа № 644/4486/24

Провадження № 2/644/2513/24

20.12.2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Орджонікідзевський районний судміста Харкова у складі:

Головуючого суддіБугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,

Відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, Служба у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області,-

УСТАНОВИВ:

Позивачкою, 11.06.2024 року, до суду подано відповідний позов. Позивачка просить суд позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову зазначила, що вона з 11.08.2023 року перебуває в шлюбі з відповідачем, від даного шлюбу мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось, вони не проживають спільно, після народження дитини відповідач самоусунувся від виховання сина і участі у його житті ніяким чином не приймає, контакт з дитиною не підтримує, нею прийнято рішення про звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу. Вважала, що оскільки відповідач не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається ним, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною не тільки в обсязі необхідному для його нормального самоусвідомлення, хоча вона не чинила ніяких перешкод, відповідачу відомо де вона проживає із сином, він навіть не намагається побачитись із сином, не телефонує, не надає та не намагається надати ніякої матеріальної допомоги на утримання сина, окрім аліментів, які стягуються по виконавчому провадженню, має заборгованість, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу. Тобто, з вини відповідача, а саме із-за байдужості та безвідповідальності, створились умови, які шкодять інтересам дитини. Оскільки відповідач своїх батьківських обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина, всі питання вирішуються позивачкою самостійно, просила позбавити його батьківських прав. Просила проводити розгляд справи за її відсутності.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, відзиву не подавав, пояснив, що він дійсно є батьком малолітнього ОСОБА_4 , він сплачує аліменти, від участі в житті дитини не ухиляється, надсилав подарунок сину на день народження, з моменту народження тричі приїжджав до сина, але спілкування обмежується як самою позивачкою, так і її родичами. Саме позивач перешкоджає його у спілкуванні з дитиною, а оскільки син маленький, мешкає із позивачкою в іншому місті він позбавлений можливості частіше бачитись із сином. Він повідомляв орган опіки про відповідні обставини, в присутності представника опіки намагався зателефонувати позивачці, але вона його заблокувала та він не має можливості узгоджувати з нею часи спілкування з сином. Наразі дитина є маленькою, сам син не може вирішувати питання зустрічей з ним. Підтримав висновок органу опіки, в якому зазначено на недоцільність позбавлення його батьківських прав. Також посилався на те, що він обговорює питання із адвокатом щодо звернення до суду із заявою про встановлення порядку спілкування з сином, оскільки в добровільному порядку вони згоди не знайшли.

Представником Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, Служби у справах дітей Лозівської міської ради Харківської області, подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та відповідне рішення щодо не доцільності позбавлення батьківських прав відповідача.

Суд, вислухавши доводи відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи. Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

У відповідності зі ст.12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в родині є першочерговим завданням розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання й розвиток. Дитина, що проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримку з ними регулярних особистих відносин і прямих контактів.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. У відповідності зі ст.151 СК України батьки мають право на переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; мають право вибирати форми й методи виховання, за винятком тих, які суперечать закону, моральним принципам суспільства.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Підстави для позбавлення батьківських прав чітко передбачені нормами ст.164 СК України. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

З аналізу вище зазначених норм та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження. Також сторони, 01.08.2023 року уклали шлюб, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб. На момент укладання шлюбу сторони вже мали спільну дитину. Наразі дитині 1 рік 6 місяців.

Дитина ОСОБА_3 зареєстрований та проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії розрахунку заборгованості по аліментам Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13.05.2024 року, станом на травень 2024 року було нараховано за період з листопада 2023 року до травня 2024 року до сплати аліментів на суму 21340,59 грн, сплачено фактично 17913,09 гривень, наявна заборгованість 3427,50 грн.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до наданого суду висновку виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, як органу опіки та піклування до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова, що затверджений рішенням ВК Лозівської міської ради Харківської області від 24.09.2024 року №1901, було визнано недоцільним позбавлення відповідача ОСОБА_1 його батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_3 .

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Суд дослідивши всі обставини у справі, погоджується із висновком органу опіки оскільки він є обґрунтованим та прийнятим після дослідження всіх обставин справи. Так, встановлено, що сторони у справі є батьками малолітнього ОСОБА_4 , який проживає після народження із матір`ю, якою створено всі належні умови для проживання та виховання дитини. Мати перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, саме мати супроводжує дитину до лікаря педіатра. Батько мешкає в м. Харків, перебував на військовій службі, був звільнений у запас за сімейними обставинами, проживає за місцем реєстрації з прабабусею та прадідусем. Умови проживання батька задовільні, сплачує аліменти, заперечує проти позбавлення його батьківських прав. З урахуванням віку дитини не можливо з`ясувати його думку.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21), постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Суд враховує, що факт стягнення аліментів з відповідача не свідчить про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків, окрім того, заборгованості по аліментах відповідач не має, також, належних та допустимих доказів того, що відповідач саме свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків позивачкою суду також не надано. Окрім того, відповідач в ході розгляду справи займав активну позицію щодо захисту свого права, посилався на те, що між ним та позивачкою виникли непорозуміння щодо його участі у вихованні дитини, наразі має намір звертатись до суду із позовом про визначення його участі у вихованні з дитиною, хоче з сином спілкуватись, оскільки дитина є маленькою, обмежений спілкуванням лише за участі позивачки.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України оскільки суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст.ст. 6, 19, 141, 150, 155, 157, 164, 165 СК України, ст.ст. 10, 12, 81, 95, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Повний текст рішення виготовлений 20.12.2024 року.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.Апеляційну скаргуна рішеннясуду можебути поданодо Харківськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення шляхомподання апеляційноїскарги безпосередньодо Харківськогоапеляційного суду. У зв`язку із проголошенням вступної та резолютивної частини строк на апеляційне оскарження обраховується з моменту виготовлення повного тексту рішення суду.

Головуючий: суддя О.В. Бугера