ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
18 грудня 2024 р.Справа №558зп-24/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Луніна О.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» про забезпечення позову та доказів до пред`явлення позову,-
ВСТАНОВИВ:
16.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» про забезпечення позову та доказів до пред`явлення позову, у якій просить:
- до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «БаДМ» до ДПС України про визнання протиправним та скасування наказу ДПС України від 22.10.2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235) за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків згідно додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік»:
- зупинити дію наказу ДПС України від 22.10.2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235) за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків;
- заборонити Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235) і переведення його на облік в Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- заборонити Північному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235);
- заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (код ЄДРПОУ 31816235);
- витребувати у Державної податкової служби України належним чином засвідчену копію Реєстру великих платників податків на 2025 рік який затверджено Наказом №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік».
В обґрунтування заяви зазначено, що заявник знаходиться на податковому обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС РВПП) за своєю зареєстрованою юридичною адресою: 49040, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Панікахи, буд. 2. Заявнику стало відомо, що ДПС України видано наказ №753 від 22.10.2024 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» (далі - Наказ №753), згідно з додатком до якого, орган ДПС, що здійснює податкове супроводження великих платників податків строчки ТОВ «БаДМ» закріплено за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Зазначає, що заявник листом від 13.11.2024 №318/24/0252/122-Вих-Р звернувся до керівництва ДПС України та Східного МУ ДПС РВПП з проханням у вирішенні питання щодо залишення підприємства на обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. ДПС України листом від 25.11.2024 №35310/6/99-00-19-02-01-06 повідомив, що відповідно до наказу ДПС від 22.10.2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» ТОВ «БаДМ» включено до Реєстру великих платників податків на 2025 рік та закріплено за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. При цьому не надав, а ні копії наказу, а ні відповідного реєстру (додатку до наказу №753). Зазначений Наказ №753 оприлюднено на офіційному порталі Верховної Ради України та сайті ДПС України, про те додаток до нього до цього часу не опубліковано. Зазначає, що проаналізувавши Наказ №753 від 22.10.2024 року ДПС України на відповідність вимогам податкового законодавства, якими врегульовано порядок обліку платників податків у зв`язку з наявністю правових підстав для визнання його протиправним та скасування, заявник звертається до суду з цією заявою. Також зазначає, що за умови дії Наказу №753 в найближчий час ДПС України прийме рішення про зміну місця обліку заявника і примусове переведення його в інше місце обліку. На думку заявника, на виконання Наказу №753 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зніме заявника з обліку, а Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податку візьме заявника на свій облік. Як наслідок, навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів заявника в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову та доказів до пред`явлення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову та доказів до пред`явлення позову, судом встановлено таке.
Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому частиною 4 статті 150 КАС України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною першою ст.151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд зазначає, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.
Суд також зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.
До вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову ТОВ «БаДМ», суд зважає на таке.
Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, оскільки для його винесення, на думку позивача, не було жодних підстав, суд зазначає, що протиправність оскаржуваного наказу може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Разом з цим, суд враховує, що крім наведених доводів позивач також посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову ТОВ «БаДМ» може як істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду так і ускладнити безпосередньо ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки, за умови дії наказу №753, позивача в найближчий час, можуть примусове перевести в інше місце обліку, а також на виконання даного наказу Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків зніме заявника з обліку, а Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків візьме заявника на свій облік, і, як наслідок, навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть.
Так, судом встановлено, що наказом Державної податкової служби України від 22.10.2024 року №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» до Реєстру великих платників податків на 2025 рік, зокрема, включено Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ», що підтверджується повідомленням Державної податкової служби України про включення до Реєстру великих платників податків від 25.11.2024 року №35310/6/99-00-19-02-01-06.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з п.64.7 ст.64 Податкового кодексу України Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, визначає порядок обліку платників податків у контролюючих органах та порядок формування Реєстру великих платників податків на відповідний рік з урахуванням критеріїв, визначених цим Кодексом для великих платників податків.
У разі включення платника податків до Реєстру великих платників податків на нього поширюються особливості, визначені цим Кодексом для великих платників податків.
Після включення платника податків до Реєстру великих платників податків та отримання повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про таке включення платник податків зобов`язаний стати на облік за основним місцем обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр, та за неосновним місцем обліку в такому територіальному органі центрального органу виконавчої влади або його структурних підрозділах щодо наявних у межах населеного пункту за місцезнаходженням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням за переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або через які провадиться діяльність такого великого платника податків.
Щодо великих платників податків, які самостійно не стали на облік у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, або його структурних підрозділах, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, приймає рішення про зміну основного та неосновного місця обліку таких великих платників податків та переведення їх на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, або його структурні підрозділи.
У разі прийняття рішення про переведення великого платника податків на облік у територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, відповідні контролюючі органи зобов`язані протягом 20 календарних днів після прийняття такого рішення здійснити взяття на облік/зняття з обліку такого платника податків.
Великий платник податків, щодо якого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, прийнято рішення про переведення на облік у контролюючий орган, що здійснює супроводження великих платників податків, чи інший контролюючий орган, після взяття його на облік за новим місцем обліку зобов`язаний сплачувати податки за місцем попереднього обліку у контролюючих органах, а подавати податкову звітність та виконувати інші обов`язки, передбачені цим Кодексом, за новим місцем обліку.
Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р. затверджено Порядок обліку платників податків і зборів (далі - Порядок).
Відповідно до п.10.22 розділу Х Порядку, якщо відповідно до критеріїв, визначених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 розділу I, та згідно з пунктом 64.7 статті 64 глави 6 розділу II Податкового кодексу України в установленому порядку платника податків включено/не включено до Реєстру великих платників податків на наступний рік, внаслідок чого змінюється основне та неосновне місце обліку платника податків, контролюючі органи здійснюють переведення такого платника податків до/з контролюючого органу, що здійснює супроводження великих платників податків, з урахуванням таких особливостей:
1) з початку податкового періоду (календарного року), на який сформовано Реєстр великих платників податків, здійснюється взяття на облік великого платника податків згідно з Порядком формування Реєстру великих платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року №911, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2015 року за № 1395/27840;
2) дані про взяття на облік платника податків, якого включено / не включено до Реєстру великих платників податків та відомості щодо якого містяться в Єдиному державному реєстрі, передаються до Єдиного державного реєстру у день взяття на облік у контролюючому органі за новим місцем обліку із зазначенням дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків взято на облік.
З аналізу наведених норм слідує, що до набрання чинності рішення у справі, на підставі наказу №753, ДПС України очевидно буде прийнято рішення про зміну місця обліку заявника і переведення його в інше місце обліку, Східне міжрегіональне управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків зніме заявника з обліку, а Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків візьме заявника на свій облік без жодного волевиявлення останнього. Тобто, навіть у випадку задоволення позову, вже буде унеможливлено захист та поновлення прав і інтересів позивача в силу того, що негативні для нього наслідки вже настануть.
Згідно пп. 10.2 розд. 10 наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання та його реєстрації як платника податків за новим місцезнаходженням сплата визначених податковим законодавством загальнодержавних податків і зборів, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами, та місцевих податків і зборів здійснюється за місцем попередньої реєстрації платника податків до закінчення поточного бюджетного періоду.
Таким чином, у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання суб`єкти господарювання продовжують сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов`язки платника податків, а контролюючий орган стосовно такого платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.
Отже, навіть у разі прийняття судом позитивного для позивача рішення, позивач все одно продовжить протягом 2025 року сплачувати визначені законодавством податки і збори за місцем попередньої реєстрації (за місцем обліку, на яке його буде переведено на виконання спірного наказу) до закінчення поточного бюджетного періоду та щодо таких податків подавати податкові декларації та виконувати інші обов`язки платника податків саме до цього контролюючого органу, а останній стосовно платника податків - позивача буде здійснювати адміністрування цих податків, зборів.
Наведене свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат без вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин суд вважає, що реалізація наказу ДПС України вді 22.10.2024 року №753 неможлива до надання судом оцінки на предмет його правомірності, оскільки в іншому разі, при задоволенні позову, поновити порушені права та інтереси позивача буде неможливим або істотно ускладненим. Водночас, судовий захист порушеного права має бути реальним, а не ілюзорним.
Враховуючи вищевикладене вище, виходячи із змісту поданої заяви та доводів заявника, суд дійшов висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співрозмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу не скасовує чинність останнього, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.
Тобто, в розглядуваному випадку, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
При цьому, суд також зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органа (відповідача) чи інших осіб.
Крім того, суд наголошує, що під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не надає правової оцінки ані спірному наказу, ані діям контролюючого органу щодо винесення зазначеного наказу, оскільки дослідження цих обставин належить здійснювати під час розгляду по суті справи.
При вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу та заборони відповідачу та третім особам вчиняти дії на виконання цього наказу до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті і жодним чином не завдасть шкоди правам та інтересам відповідача, а також інших осіб, а також не суперечитиме приписам ч.2 ст.151 КАС України, якою передбачено можливість застосування судом одразу декількох заходів забезпечення позову.
Суд також зазначає, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні у справі «Беєлер проти Італії», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Враховуючи наведене, суд вважає, що достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до звершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач.
Вимоги заяви щодо витребування від Державної податкової служби України належним чином засвідченої копії Реєстру великих платників податків на 2025 рік який затверджено Наказом №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік», є хибними та задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають вимогам приписів ч.1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладені вище обставини заяви, суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» про забезпечення позову та доказів до пред`явлення позову підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 КАС України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 150-154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» про забезпечення позову та доказів до пред`явлення позову - задовольнити частково.
До набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу ДПС України від 22.10.2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «БаДМ» за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків згідно додатку до наказу «Реєстр великих платників податків на 2025 рік»:
- зупинити дію наказу Державної податкової служби України від 22.10.2024 №753 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2025 рік» в частині закріплення ТОВ «БаДМ» за Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків;
- заборонити Державній податковій службі України вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо зміни місця обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» код ЄДРПОУ 31816235) і переведення його на облік в Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків;
- заборонити Північному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»;
- заборонити Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії щодо зняття з податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ».
У задоволені іншої частини заяви - відмовити.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (вул. Панікахи, 2, м. Дніпро, 49040, код ЄДРПОУ 31816235).
Боржник: Державна податкова служба України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 31816235).
Боржник: Північне міжрегіональне управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, Харківська область, 61052, код ЄДРПОУ 44131658)
Боржник: Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр. Поля Олександра, буд. 57, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43968079).
Дана ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Роз`яснити заявнику, що у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 цього Кодексу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.12.2024 |
Оприлюднено | 23.12.2024 |
Номер документу | 123939362 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Луніна Олена Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Луніна Олена Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Луніна Олена Станіславівна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Луніна Олена Станіславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні