Ухвала

від 19.12.2024 по справі 916/5471/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"19" грудня 2024 р. Справа № 916/5471/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю Харчування плюс

про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення (витребування) частки з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 16.12.2024 (вх. №5610/24 від 17.12.2024) до ОСОБА_2 та до ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс», в якій просить:

-розірвати договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» від 31.08.2023, що укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та повернути частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс», що у грошовому еквіваленті становить 1 000,00 грн. та становить 100% розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс»;

-стягнути (витребувати з володіння) з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс», що у грошовому еквіваленті становить 1 000,00 грн. та становить 100% розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс».

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ОСОБА_2 умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» від 31.08.2023 в частині її оплати та подальшого відчуження ОСОБА_3 , що позбавило позивача можливості витребувати спірну частку у відповідача 1. Позивач вказує, що з метою належного захисту, відновлення його порушеного права, необхідно пред`явити до відповідача 2 позовну вимогу про стягнення (витребування з володіння) спірної частки в статутному капіталі в розмірі 1 000,00 грн., що складає 100% розміру статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс».

Разом із позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. №2-1919/24 від 17.12.2024), в якій просить:

- заборонити суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб`єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, здійснювати, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно/щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» (ЄДРПОУ 39234512, м. Одеса вул. Сонячна 5, офіс 614), а саме заборонити вносити зміни щодо розміру статутного капіталу, зміни щодо засновників (учасників) або відомостей про таких осіб, зміни про керівника або відомостей про керівника, зміни щодо особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, або відомостей про таку особу до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у даній справі,

- накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» (ЄДРПОУ 39234512, м. Одеса вул. Сонячна 5, офіс 614), які наявні станом на дату застосування заходів забезпечення позову або будуть наявні після застосування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує про здійснення відповідачем 1 відчуження спірної частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» відповідачу 2, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому з метою уникнення можливого порушення в майбутньому його прав та охоронюваних законом інтересів, вважає за необхідне подати заяву про забезпечення позову. Позивач зазначає, що у випадку чергового відчуження частки у статутному капіталі товариства захист порушених його прав в межах даного спору буде ускладненим, оскільки невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Позивач вважає, що наявне обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду даного позову.

ОСОБА_3 подав заперечення, сформоване в системі «Електронний суд» 17.12.2024 (вх. №45205/24 від 18.12.2024), в якому просить відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, про що постановити відповідну ухвалу. Вказує, що із аналогічними позовом про розірвання Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування плюс» від 31.08.2023 б/н та заявою про забезпечення позову позивач звертається до господарського суду повторно, про що свідчить ухвала Господарського суду Одеської області від 07.11.2024 в межах справи №916/3605/24, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Відповідач вказує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви; заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи зводяться до того, що позивач лише припускає, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому в разі його задоволення; в ній не наведено посилань стосовно обставин, які свідчать про реальну можливість відчуження ОСОБА_3 частки у статутному капіталі на користь третіх осіб. Крім того, не надано доказів подання ОСОБА_3 державним реєстраторам будь-яких документів, на вчинення реєстраційних дій щодо частки у статутному капіталі для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі таких, що стосується частки у статутному капіталі ТОВ «Харчування плюс». Таким чином, позивачем не надано жодних доказів, що після первісного звернення до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу частки від 31.08.2023 чи після повторного звернення з цим позовом, ОСОБА_3 вчинялися будь-які дії направлені на відчуження частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Харчування Плюс» або дії спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позову.

Частиною першою ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

{Пункт 3 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

{Пункт 7 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При застосування приписів статей 136, 137 ГПК України під час розгляду заяв про забезпечення позову, суд виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

Ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, відповідно до вимог ГПК України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, сформованого станом на 16.12.2024, єдиним учасником і керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Харчування плюс є ОСОБА_3 .

Проаналізувавши всі обставини та доводи заяви про забезпечення позову та заперечень на неї, суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову та доданих до неї матеріалах відсутні будь-які докази, посилання на фактичні обставини, якими б обґрунтовувалися припущення заявника (позивача), що ОСОБА_3 здійснюються будь-які дії, спрямовані на реалізацію частки у статутному капіталі станом на день звернення із відповідною заявою.

Суд також ураховує, що протягом чотирьох місяців з моменту первісної подачі позову про розірвання договору купівлі-продажу частки в розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ Харчування плюс у справі № 916/3605/24, а саме з 15.08.2024 до моменту звернення позивачем у даній справі з заявою про забезпечення позову від 16.12.2024 (вх. №5610/24 від 17.12.2024) шляхом накладення арешту на корпоративні права ТОВ Харчування плюс та заборони вчинення реєстраційних дій, власником спірної частки в статутному капіталі ТОВ Харчування плюс є ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність намірів відповідача, направлених на вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо ТОВ Харчування плюс, а також про безпідставність доводів заяви про забезпечення позову.

Оскільки безпідставні заходи забезпечення позову можуть спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб та учасників процесу, а необхідність у забезпеченні позову не підтверджується жодними належними та допустимими доказами у розумінні ст.76-77 ГПК України, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 19 грудня 2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Суддя О.О. Мусієнко