Ухвала

від 16.12.2024 по справі 127/7492/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/7492/24

Провадження №11-кп/801/1333/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

за участі учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)

та його захисника ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалуВінницького міськогосуду Вінницькоїобласті від28листопада 2024року укримінальному провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020010001106 від 18.07.2023,

якою продовжено дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 28.11.2024 до 26.01.2025 включно, з можливістю внесення застави у попередньо визначеному судом розмірі, що становить 2 000 000 (два мільйони) грн, відносно :

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020010001106 від 18.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК України.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2024 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 задоволено. Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів, починаючи з 28.11.2024 до 26.01.2025 включно, з можливістю внесення застави у попередньо визначеному судом розмірі, що становить 2 000 000 (два мільйони) грн, та у випадку внесення застави, із залишенням попередньо визначених судом обов`язків.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2024 року, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби з 22:00 год до 06:00 за адресою : м. Вінниця, вул. С. Тимошенка, 118.

Вимоги апеляційної скарги захисника мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу вважає необґрунтованою з тих підстав, що з 25.03.2024 цим же складом суду запобіжний захід ОСОБА_7 неодноразово продовжувався і не розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Подані стороною обвинувачення клопотання про продовження запобіжного заходу є аналогічними, а суд їхзадовольняє.

Звернув увагу суду на те, що ризики зазначені прокурором у клопотанні, ніяким чином не доведені та не обґрунтовані.

ОСОБА_7 раніше не судимий, перебуває у зареєстрованому шлюбі, також на його утриманні знаходяться двоє малолітніх дітей, відтак у нього наявні стійкі родинні зв`язки, має постійне місце проживання, звідки до взяття під варту не відлучався. При цьому, за цей період часу інша підозрювана в рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_10 , виїхала за кордон, тобто втекла, а матеріали відносно неї виділили в окреме провадження.

Під часрозгляду вказаногопровадження булидолучені письмовідокази сторониобвинувачення,якими непідтверджується участь ОСОБА_7 у скоєнніпонад 60епізодів.Будучи допитанимисвідки кримінальногопровадження повідомили,про придбанняпального задопомогою ОСОБА_7 у кількості10-15разів,крім тогопро жоденепізод придбаннядетальної інформаціїне повідомили,інші свідкине повідомилижодної інформаціїяка підтверджуєзлочинну діяльність ОСОБА_7 та йогопопередню змовуз ОСОБА_10 ..В судовомузасіданні такі небуло підтвердженостворення паливноїкарти ВС.Отже,запобіжний західу видітримання підвартою невідповідає особі ОСОБА_7 ,є длянього надтосуворим,вина останньогоне доводиться.

Не внесення з січня 2024 року по листопад 2024 року застави у визначеному судом

розмірі, говорить про те, що дана сума для ОСОБА_7 є не можливою. ч. 4 ст. 191 КК України відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Не зважаючи на норми законодавства, де заставу щодо особи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначено від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд під час досудового розслідування, а потім і під час судового розгляду не надає цьому увагу і продовжує визначати заставу у розмірі, який внесеним бути не може. Сторона захисту вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку у повному обсязі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника ОСОБА_8 та самого ОСОБА_7 , які підтримали вимоги та доводи, викладені захисником в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не булла піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження булла застосована належна правова процедура.

За частиною першою та п.9 ч.2 ст.131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Згідно положеньст.331КПК Українипід чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати абообрати запобіжнийзахід щодообвинуваченого.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Перевіряючи в апеляційному порядку ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 28.11.2024 року апеляційним судом встановлено, що висновки суду відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинене кримінальне правопорушення, може вдатися до відповідних дій. А з урахуванням фактичних обставин інкримінованого ОСОБА_7 тяжкого злочину, характер кримінальних правопорушень та загальну суму матеріального збитку, який становить 4588971,31 грн., на думку суду апеляційної інстанції у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, запровадженням на території України воєнного стану, вказують на обґрунтованість продовження судом саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд апеляційноїінстанції неприймає доуваги доводизахисника щодовідсутності танедоведеності ризиків,передбачених частиною1статті 177КПК України,оскільки ризикце подія,яка ймовірноможе настатиза наявностіпевних підстав.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Апеляційний суд ставиться критично до тверджень захисника щодо не доведеності ризиків та не підтвердження їх існування, оскільки відомості, що є наявними в матеріалах судового провадження свідчать про протилежне.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що на час проведення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, що існували на час обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не втратили свою актуальність, а суспільний інтерес, внаслідок висунутого йому обвинувачення, об`єктивно переважає принцип поваги до особистої свободи. При цьому, матеріали судового провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_7 під вартою, та в судове засідання апеляційного суду надані не були.

При цьомунаявність соціально-стримуючихзв`язків,постійного місцяпроживання ум.Вінниці вдомоволодінні батьківдружини,дозвіл власникабудинку напроживання ОСОБА_7 у разізастосування цілодобовогодомашнього арешту,не єбезумовними підставамидля застосуванняні вказаного,ні будь-якогоіншого більшм`якогозапобіжного заходу, оскільки зазначені обставини на даний час не мають такого ступеню довіри, що можуть бути враховані судом, як такі, що мають запобіжний вплив на поведінку обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що встановлені в ході апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі захисником обставини існували і на момент вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці останнього.

Продовження щодо ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу відповідає вимогам ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Що стосується тверджень захисника про неналежність доказів, на які в обґрунтування підозри посилається сторона обвинувачення, апеляційний суд наголошує на їх передчасності, оскільки оцінка доказів з точки зору належності та допустимості, а загалом вагомості, достатності та взаємозв`язку, надається судом відповідно до вимог ст.ст.89, 94 КПК України в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Колегія суддів вважає, що вказаний запобіжний захід є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого продовжують існувати у вказаному кримінальному провадженні на даний час, а також тим завданням, які має досягти суд, оскільки в ході апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження висновки суду першої інстанції щодо продовження судового слідства у вказаному кримінальному провадженні.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вказаний запобіжний заходу не має карального характеру, а його метою є саме забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, для того щоб суд зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши всі обставини, які мають значення для прийняття рішення, вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу та відмови в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 відсутні.

Своїми діями ОСОБА_7 показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, вчиняючи інкриміноване кримінальне правопорушення з корисливих мотивів, чим проявив самовпевненість у безкарності за свій вчинок.

Статтями 19, 68 Конституції України визначено, що громадяни зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Водночас, на думку апеляційного суду обґрунтованими є доводи апеляційної скарги захисника щодо можливості зменшення попередньо визначеного судом ОСОБА_7 розміру застави.

На думку колегії суддів доводи прокурора про те, що застава саме в розмірі 2000000 гривень зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, безпідставні, оскільки така позиція прокурора фактично спрямована на унеможливлення реалізації права останнього щодо внесення застави.

Вирішуючи питання про визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів враховує, що сума застави, визначена ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2024 року у розмірі 2000 000 грн., обвинуваченим протягом тривалого проміжку часу у вказаному кримінальному провадженні внесена не була, що свідчить про її непомірність для останнього.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір застави необхідно зменшити до 100 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн., який на цьому етапі судового розгляду, буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого.

За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити ухвалу без змін;

2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.11.2024 року в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - скасувати з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та визначенням застави у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції щодо вживання всіх заходів для недопущення затягування розгляду вказаного кримінального провадження, розглянути справу у розумні строки та постановити відповідне законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183 та 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 листопада 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 26.01.2025 року, включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу в розмірі 100 (ста) мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

?прибувати на виклики суду за першою вимогою;

?не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

?повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

?утриматись від спілкування із особами, які являються свідками, потерпілими та підозрюваними у даному кримінальному провадженні.

?здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4