Ухвала

від 17.12.2024 по справі 522/5707/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/2649/24

Справа № 522/5707/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160240001094 від 24.06.2020 року,-

установив

Зміст оскарженого судового рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 26 січня 2025 року з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визназначений розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7 721 400 (сім мільйонів сімсот двадцять одна тисяча чотириста) гривень, із покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчинених кримінальних правопорушень.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити прокурору відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою;

В разі, неможливості обрання більш м`якого запобіжного заходу, просить зменшити альтернативний розмір застави до граничного розміру, передбаченого п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Доводи апеляційної скарги обґрунтувала тим, що судом першої інстанції не враховані соціальні зв`язки обвинуваченого, очевидне зменшення та відсутність заявлених ризиків, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .

Звертає увагу, що при обранні запобіжного заходу в підготовчому судовому засіданні 15.04.2024 року, суд вбачав існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, однак у подальшому зазначені ризики зменшились.

Зазначає, що існування ризику передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не може бути єдиною підставою для продовження застосування до ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою впродовж такого тривалого часу.

Також, сторона захисту зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 , будучи службовою особою, чоловічої стані, 1979 року народження не має на меті та не зможе переховуватись від сторони обвинувачення та суду (враховуючи військовий стан введений на всій території України), тим паче ОСОБА_8 є членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Одеська морська самооборона, що свідчить про його активну соціальну та суспільну діяльність та позицію.

Таким чином неіснуючий ризик переховування від органу досудового розслідування та суду може бути невільований, крім іншого, застосуванням домашнього арешту із засобом контролю.

Існування ризику передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України сторона захисту спростовує та зазначає, що ні прокурор в клопотанні, ні суддя в ухвалі ніяким чином це не обґрунтовують, а тільки зазначає, що ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Зокрема, прокурор зазначає, що це кримінальне правопорушення може бути вчинене щодо підробки нових документів, тиску на свідків, підозрюваних судових експертів учасників провадження.

Виходячи з вищезазначеного, прокурором не доведено імовірна можливість обвинуваченого вчинити якісь дії, які підтверджуватимуть існування ризиків, а судом першої інстанції не врахована відсутність у обвинуваченого ОСОБА_8 реальної можливості здійснення таких дій в майбутньому.

При цьому судом першої інстанції безпідставно відхиллено наявність у ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків.

В нього міцна родина, яка підтримує та чекає вдома: дружина ОСОБА_10 , та четверо дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_8 має постійне місце проживання (за адресою: АДРЕСА_1 ) разом зі своєю родиною, одружений, забезпечує себе та свою багатодітну родину матеріальними засобами для існування, так як має постійне місце роботи з достатнім розміром доходу. Є єдиним годувальником в родині. За місцем проживання та роботи характеризується винятково позитивно.

ОСОБА_8 є депутатом Одеської обласної Ради, де позитивно характеризується.

ОСОБА_8 є єдиним, хто утримує свою багатодітну родину.

ОСОБА_8 є членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону Одеська морська самооборона. ОСОБА_8 від початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України здійснював охорону громадського порядку на маршруті №377 член «ОМС» та зарекомендував себе з позитивного боку, як грамотний, вимогливий та дисциплінований. Непорушно дотримувався вимог діючого законодавства України, вірний обов`язку. Точно і вчасно виконував накази старших та начальників.

Проявив себе, як ідеологічно витриманий та дійсний патріот України. Був учасником у складі гуманітарної місії в перші дні після звільнення Херсону.

Нагороджений командиром НОМЕР_1 бригади ТРО- грамотою.

Стороною обвинувачення не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить виконання обов`язків обвинуваченим ОСОБА_8 .

На думку сторони захисту більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та сторона захисту вважає можливим застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем постійного проживання, тим паче, що домашній арешт враховуючи обмеження особи права на свободу, співмірний з триманням під вартою.

Разом з тим, судом першої інстанції застосовано непомірний розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Враховуючи, що до сьогодні ні ОСОБА_8 , ні його рідними та друзями заставу визначену судом не сплачено, це підтверджує той факт, що для нього такий розмір застави є непомірним.

Позиції учасників апеляційного провадження

Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників апеляційного розгляду, перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі та дослідивши матеріали провадження за клопотанням прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви апеляційного суду

Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ст.422-1 КПК України передбаченого порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020160240001094 від 24 червня 2020 року, за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2, ст.366, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366, ч.3 ст.209 КК України, ОСОБА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358 КК України, ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст. 209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України.

Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи з положень п.24) ч.1 ст.3 КПК України судове провадження це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.

Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.

Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення по суті, оскільки, окрім як, дослідивши оскаржену ухвалу суду першої інстанції, журнал судового засідання та клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, не має законних на те підстав для дослідження будь-яких інших доказів.

Крім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_8 вже пред`явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.

За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України.

Оскарженою ухвалою обвинуваченому ОСОБА_8 продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1 та 5 ч.1 ст.177 КПК.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160240001094 від 24 червня 2020 року, судом першої інстанції не вчинені всі необхідні дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об`єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Разом з тим, ОСОБА_8 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за який передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, продовжує існувати ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що в розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно продовження існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК, а саме, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема щодо підробки нових документів, оскільки інкриміновані обвинуваченому правопорушення були вчинені, в тому числі, шляхом підробки документів з метою досягнення злочинного результату. Вказаний ризик підтверджується і кількістю епізодів, які інкримінуються обвинуваченому, а також тією обставиною, що відповідно до обвинувального акту саме ОСОБА_8 виступив організатором протиправних дій.

Апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченому кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не дозволить контролювати місце ОСОБА_16 , який у випадку застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу цілком ймовірно може вдатись до спроб зникнути з поля зору правоохоронного органу.

За таких обставин, доводи захисника про недоведеність існування ризиків, які є підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою є непереконливими, адже при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 має постійне місце роботи, є депутатом Одеської обласної ради, характеризується позитивно, має міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак зауважує, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки суду та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на цьому етапі судового розгляду лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти існуючим ризикам.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не відповідає вимогам КПК, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Так, до початку судового розгляду, прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 апеляційному суду було надано копію клопотання, яке в подальшому було досліджене у судовому засіданні за участі учасників кримінального провадження.

Відповідно до ст.184 КПК України, клопотання має містити:

1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;

2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу;

5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;

6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів;

7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбаченихчастиною п`ятою статті 194цього Кодексу.

Як убачається зі змісту клопотання, воно в повній мірі відповідає вимогам КПК і містить у собі всі зазначені вище складові.

Стосовно посилань захисника щодо визначення судом першої інстанції завідомо непомірного розміру застави для обвинуваченого, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

ОСОБА_8 обвинувачується, в тому числі, і у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п.3 ч.5 ст.182 КПК розмір застави щодо нього за загальним правилом мав би визначатися у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до ч.5 вказаної норми процесуального закону, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Ухвалою Приморського районногосуду м.Одеси від01.10.2024року відносно ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 2800 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 8478400 грн. (вісім мільйонів чотириста сімдесят вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.), з покладенням обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Разом з тим, ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.11.2024 року відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7872800 (сім мільйонів вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот) гривень.

Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси розмір застави був зменшений до 2550 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 7721400( сім мільйонів сімсот двадцять одна тисяча чотириста) гривень.

Апеляційний суд констатує, що раніше визначений ОСОБА_8 розмір застави був зменшений з 2800 до 2550 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що, враховуючи обставини вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень в яких він обвинувачується, зокрема, корисливий характер вчинених кримінальних правопорушень, спричинення державі та територіальній громаді збитків на суму 24588414,68 гривень, обраний розмір застави зможе стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, буде достатньою мірою гарантувати виконання ним покладених на нього обов`язків, зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти заявленим у клопотанні прокурора ризикам.

Колегія суддів зазначає про те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що суд, при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого повинен враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Судом, враховуючи винятковий характер справи, виправдано корегування суми для звільнення під заставу з рівнем передбачуваної відповідальності для забезпечення того, щоб винні не мали стимулу уникати правосуддя і знехтувати заходами безпеки. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання.

За таких обставин, доводи захисника ОСОБА_7 про наявність підстав для застосування менш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 та зменшення розміру застави є необґрунтованими, а місцевий суд правильно встановив обставини, передбачені ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а визначений розмір застави є необхідним для забезпечення наявних ризиків.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що дане кримінальне провадження перебуває на розгляді місцевого суду з квітня 2024 року, однак до теперішнього часу справа не призначена до судового розгляду, а перебуває на стадії підготовчого провадження. На даній стадії місцевий суд неодноразово лише вирішував питання щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою.

На думку колегії суддів, вказані обставини вказують на те, що судове провадження даної справи здійснюється недостатньо неефективно і його завершення, з урахуванням динаміки розгляду, вочевидь може затягнутися ще на тривалий час з причин, які не залежать від обвинуваченого.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз практики Європейського суду щодо тлумачення положення «розумний строк» свідчить: в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» Суд роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б не природно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Відповідно до п. 70 рішення ЄСПЛ «Меріт проти України» (Заява № 66561/01). Суд нагадує, що у кримінальних справах перебіг «розумного строку», про який ідеться в п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту, коли особу «обвинувачено»; це може трапитися до того, як справа надійшла до суду першої інстанції (див., наприклад, згадуване рішення у справі «Девеєр проти Бельгії», с. 22, п. 42), тобто з дня арешту, дати, коли особу, про яку йдеться, було офіційно повідомлено, що його буде обвинувачено, чи з дати, коли розпочалося досудове слідство (див. рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року, серія A, № 7, с. 2627, п. 19; рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria) , ухвалене того самого дня, серія A, № 8, с.41, п. 18, та рішення у справі «Рінґайзен проти Австрії» (Ringeisen v. Austria), від 16 липня 1971 року, серія A, № 13, с. 45, п. 110).

У розумінні Європейського суду для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.

З огляду на положення ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК, апеляційний суд вважає існуючу тривалість розгляду даного кримінального провадження такою, що у разі невжиття місцевим судом заходів для забезпечення розумного строку розгляду кримінального провадження, може потягти за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи.

Апеляційний суд вважає існуючий невиправдано тривале перебування справи на стадії підготовчого провадження неприпустимим та таким, що суперечить положенням ч.4 ст.28, ч.1 ст.318 КПК.

Враховуючи встановлені колегією суддів істотні порушення вимог КПК, допущені місцевим судом під час розгляду кримінального провадження, які наведені вище, з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати ККС у складі Верховного Суду від 14.06.2021 року (справа №686/9636/18), апеляційний суд, керуючись положеннями ст.ст. 369, 418 КПК, вважає за необхідне звернути увагу голови місцевого суду та колегії суддів, яка розглядає дану справу на встановлені факти порушення вимог кримінального процесуального закону, для вжиття належних та дієвих заходів реагування, з метою неприпустимості аналогічних порушень вимог КПК під час судового розгляду кримінальних проваджень суддями Приморського районного суду м. Одеси.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд -

ухвалив

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.11.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.2 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст. 28 ч.2, ст.366 КК України, в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020160240001094 від 24.06.2020 року,- залишити без змін.

Звернути увагу суду на те, що відповідно до вимог ст.28, 318 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4