Рішення

від 20.12.2024 по справі 160/26906/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуСправа №160/26906/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання порушення права на звернення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивача, ОСОБА_2 ) звернувся до суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції України (далі відповідач, Держекологінспекція України), в якій просить:

- визнати порушення його права на звернення Державною екологічною інспекцією України, а саме:

не проведення об`єктивної та всебічної перевірки заяви від 17.06.2024 року, а саме обставин щодо трирічної бездіяльності ДЕІ у Львівській області;

не виконання зобов`язання передбаченого ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" щодо запрошення його (заявника) для реалізації заявленого права особисто викласти аргументи, взяти участь в перевірці, бути присутнім при розгляді звернення від 17.06.2024 року, що призвело до порушення та протиправного обмеження таких прав гарантованих ст. 18 Закону України "Про звернення громадян";

необґрунтованість відповіді №3609/2.5/9-24 від 23.07.2024 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу від 17.06.2024 року в чіткій відповідності до вимог Закону щодо реалізації прав заявника бути присутнім при розгляді звернення, взяти участь в перевірці звернення, особисто викласти аргументи. Надати обґрунтовану відповідь з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.06.2024 року він у встановленому Законом порядку подав скаргу за допомогою урядового порталу, в якій вказував на тривалу протиправну бездіяльність Держекоінспекції у Львівській області, яка три роки не вживали жодних заходів контролю з приводу виявлених позивачем незаконних сміттєзвалищ, які на момент звернення так і не були ліквідовані, хоча про них було повідомлено ще 07.04.2021 року. В наведеному позивач вбачав протиправну бездіяльність та порушення екологічних прав, просив провести об`єктивну перевірку, заявив у зверненні права передбачені ст. 18 Закону України "Про звернення громадян" щодо особистої участі в розгляді та можливості особисто викласти аргументи. На скаргу позивача відповідач надав відповідь №3609/2.5/9-24 від 23.07.2024 року, якою, на думку позивача, порушено процедуру розгляду звернення, протиправно обмежено права ОСОБА_1 щодо участі в розгляді заяви, перевірка проведена умисно не об`єктивно, не всі обставини перевірено, а відповідь на звернення є необґрунтованою. Позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 40 Конституції України, вимоги ст.ст. 15, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", а його порушене право потребує захисту та відновлення, що стало підставою для звернення до адміністративного суду. В порядку вимог ч.5 ст.242 КАС України, позивач просив суд урахувати висновки з Постанови Верховного Суду України від 27.04.2020 року у справі №813/4351/16 та справі №280/4698/19 постанова набрала законної сили 30.11.2020 року, щодо застосування ст. 15 Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року заяву позивача про звільнення від сплати судового збору булозадоволено, звільнено позивача від сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №160/26906/24. Відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

16.11.2024 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Держекологінспекція України заперечує щодо задоволення позовних вимог і вважає їх безпідставими, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві представник відповідача просить: поновити строк на подачу відзиву у справі, прийняти відзив у цій справі та у задоволенні позову відмовити повністю. Клопотання про поновлення строку подачі відзиву та прийняття судом відзиву обгунтовано ст.ст.118, 121 та 338 КАС України, а також висновками Верховного Суду в постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 про те, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

17.11.2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому він просив: в порядку ч.5 ст. 242 КАС України урахувати висновки з постанов КАС ВС України від 14 лютого 2018 року у справі №761/22657/14-а, від 24 січня 2019 року у справі №826/8888/16, від 31 січня 2019 року у справі №826/12287/16, від 22 квітня 2020 року у справі №826/13116/16 щодо застосування норм ст.18, ст.19 Закону України "Про звернення громадян"; в порядку ч.5 ст. 242 КАС України урахувати висновки з постанови КАС ВС від 31 січня 2019 року у справі №826/12287/16, де наголошено що можливість подання письмових заяв не скасовує обов`язку запрошувати громадянина на розгляд заяви; урахувати, що приписи ст.19 Закону України "Про звернення громадян" щодо обов`язку запрошувати громадянина на розгляд заяви не є дискрецією, а єдиною правомірною формою поведінки; в порядку ч.5 ст.242 КАС України урахувати висновки - КАС Верховного Суду України у Постанові від 29.07.2021 року у справі №380/10951/20, щодо компетенції та призначення судових органів, а також неможливості перебирання компетенції інших органів; клопотання сторони відповідача щодо поновлення процесуального строку визнати необґрунтованим та відмовити в його задоволенні; урахувати, що відповідач вже раніше вчиняв аналогічні порушення законних прав позивача, а отже чудово усвідомлює протиправність своєї поведінки; урахувати висновки рішення Суду від 18.01.2022 року у справі №160/23105/21 в контексті встановлення обставин щодо не добросовісності та не розсудливості цього ж самого відповідача. Щодо зловживання процесуальними права стороною відповідача, позивач зазначив, що стороною відповідача не наведено жодного реального факту чи непереборної сили які завадили вчинити процесуальні дії у встановлений судом в ухвалі від 21.10.2024 року строк, сам факт запровадження воєнного стану не вказує на наявність непереборних обставин. Отже, сторона відповідача хоче отримати перевагу в судовому процесі, шляхом необґрунтованого поновлення процесуального строку, що в свою чергу є порушенням принципу рівності сторін, при цьому позивач не проти самої процедури поновлення строків, але сторона відповідача не навела підстав, конкретних причин і непереборної сили яка завадила дотриматись таких строків, адже суд діючи добросовісно не може підбадьорювати свавільне ставлення сторони відповідача до процесуальних строків які діють однаково для всіх учасників судового процесу.

Вирішуючи клопотання представника відповідача про поновлення строку подачі відзиву та прийняття судом відзиву на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд зазначає, що відповідачу доставлено копію позовної заяви з додатками 08.10.2024 року, а копію ухвали про відкриття провадження у справі 21.10.2024 року, в свою чергу, строк відповідача для подання відзиву сплив 05.11.2024 року, а з клопотанням про поновлення строку подачі відзиву на позовну заяву та самим відзивом на позовну заяву останній звернувся до суду лише 16.11.2024 року.

Щодо доводів позивача про введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує тривати.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону №389-VIII).

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічні висновки також містяться у постанові Великої палати Верховного суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22.

Відповідачем не наведено жодних обставин дії непереборної сили, які завадили йому звернутись до суду з відзивом на позовну заяву у визначений в ухвалі суду від 21.10.2024 року строк, судом в даному випадку таких обставин також не встановлено.

Відтак, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме відповідачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, на переконання суду, не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку подачі відзиву на позовну заяву, отже клопотання відповідача про поновлення строку подачі відзиву задоволенню не підлягає, відзив на позовну заяву судом не приймається, у зв`язку з пропуском відповідачем визначеного судом строку на його подання.

Від позивача до суду надійшло клопотання про прискорення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що сторонами учасників вже було подано доводи та міркування, клопотання теж досить давно подані. На покровському напрямку відбувається майже щоденне просування ворожих військ (до с. Олександропіль вже близько 65 км), частішають тривоги, гостро стає питання евакуації рідних та речей, а куди евакуйовувати не відомо. Може зникнути можливість отримання поштової кореспонденції адже стаціонарного відділення АТ "Укрпошта" і так немає, а пересувне відділення залежить від сигналів тривоги. Так як власного комп`ютера позивач не має і бере його тимчасово на користування для відправки пошти засобами електронного зв`язку, така можливість більш за все скоро теж зникне, що значно ускладнить можливість ознайомлюватися з Рішенням у справі і реагувати на таке Рішення.

Щодо зазначеного вище клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Статею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження безповідомлення учасників справи.

Про зміст даної ухвали позивач є обізнаним, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Також в резолютивній частині роз`снено учасникам справи порядок та строки розгляду цієї справи.

Подаючи клопотання про прискорення розгляду справи, позивач не враховує положення ст. 8 КАС України, якою передбачено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Суд також звертає увагу позивача зокрема на п.п. 2,8 ч. 2 ст. 3 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є зокрема: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом.

Ця справа розглядається в межах строків, передбачених ст. 258 КАС України, а заявляючи клопотання про прискорення розгляду справи, позивач, на думку суду, вважає, що у нього наявні привілеї, оскільки він проживає на покровському напрямку, де відбувається майже щоденне просування ворожих військ, частішають тривоги.

Однак, як зазначалося вище відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та продовжує тривати.

Тривалі повітряні тривоги та масовані обстріли з боку російської федерації відбуваються на всій, без виключення, території України.

Таким чином, клопотання ОСОБА_1 є необґрунтованим.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.06.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою урядового порталу звернувся до Державної екологічної інспекції України із електронним зверненням, якому присвоєно реєстраційний номер МІ-17414326.

У тексті звернення позивач зазначив, що звертається зі скаргою на бездіяльність Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Скарга обґрунтована тим, що 07.04.2021 року позивачем було подано звернення до контролюючих органів з приводу розміщення відходів по вул.Тракт Глинянського (геопросторові дані: 49.837678.24.188688). Документом №03-1804 від 08.04.2021 року ДЕІ у Львівській області скерувало Держекологінспекції України лист з примірником цієї заяви. Відповідно до документа №33-вих-54668 від 19.04.2024 року стало відомо, що сміттєзвалище досі не ліквідоване, хоча минуло вже 3 роки.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач просив провести перевірку та розгляд цієї заяви згідно вимог законодавства про звернення громадян, надати можливість бути присутнім при розгляді заяви та подати аргументи особі, яка буде перевіряти та розглядати заяву, взяти участь в перевірці заяви. Також позивач просив перевірити чому органи влади свідомо допускають розміщення незаконного сміттєзвалища, а контролюючий орган ДЕІ у Львівській області бездіє і протягом 3 років (з квітня 2021 року по 19.04.2024 року) невідомо чим займається.

На підтвердження викладених обставин позивач разом із заявою надав фото сміттєзвалища.

В матеріалах справи міститься лист Личаківської районної адміністрації №33-вих-54668 від 19.04.2024 року, в якому на запит позивача №3-М-ЗПі-578-33-33 від 08.04.2024 року щодо надання копії відповіді на лист ДЕІ у Львівськоій області №03-1804 від 08.04.2021 року та несанкціонованого розміщення побутових та будівельних відходів на відрізку дороги від села Підрібці до села Миклашів, ОСОБА_1 проінформовано, що станом на сьогодні вищезгадане сміттєзвалище не ліквідовано, однак дане питання буде розглянуто на засіданні комісії з безхазяйних відходів та скеровано копію протоколу в департамент житлового господарства Львівської міської ради відповідно до розмежування повноважень.

Листом від 23.07.2024 року №3609/2.5/9-24 відповідач повідомив позивача про результати розгляду його звернення від 17.06.2024 року. Відповідач зазначив, що за інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області звернення позивача від 07.04.2021 року розглянуто в межах повноважень та листом від 08.04.2021 року №03-1804 надано відповідь. Повідомлено, що 02.06.2024 року посадовими особами Інспекції проведено візуальне обстеження зазначеної у зверненні території. В ході обстеження на відрізку дороги від села Підбірці до села Миклашів виявлено складування будівельних відходів, пластику, плівки, картону та ТПВ, які частково проросли травою та кущами, на орієнтовній площі 10 кв.м. (геопросторові дані: 49.837678.24.188688). Власника відходів на час проведення заходу не встановлено. Також позивача повідомлено, що Інспекція скерувала листи до Львівської міської ради та Личаківської районної адміністрації для вжиття заходів реагування відповідно до вимог законодавства.

Вважаючи, що права позивача на звернення були порушені Державною екологічною інспекцією України в частині не проведення об`єктивної та всебічної перевірки заяви від 17.06.2024 року, а саме обставин щодо трирічної бездіяльності ДЕІ у Львівській області, не виконання зобов`язання передбаченого ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" щодо запрошення його для реалізації заявленого права особисто викласти аргументи, взяти участь в перевірці, бути присутнім при розгляді звернення від 17.06.2024 року, що призвело до порушення та протиправного обмеження таких прав гарантованих ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", а також вважаючи необґрунтовану відповідь №3609/2.5/9-24 від 23.07.2024 року, з метою повторного розглянути скарги від 17.06.2024 року в чіткій відповідності до вимог Закону, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другоїстатті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі №1-29/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина другастатті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органнимимісцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановленихКонституцієюі законами України, прийматирішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єктвладних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними підчас здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством, (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другоїстатті 55 Конституції Українита нормКодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України "Про звернення громадян"№ 393/96-ВР від 02.10.1996 року (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України "Про звернення громадян"передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з ст.4 Закону України "Про звернення громадян"до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст.5 Закону України "Про звернення громадян" звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Статтею 7 вищевказаного Закону передбачено звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч.1ст. 7 Закону України "Про звернення громадян"Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частинами 1, 3, 4статті 15 Закону України "Про звернення громадян"передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно дост.18 Закону України "Про звернення громадян"громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Згідно з ст.19 Закону України "Про звернення громадян"органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед іншого, зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Частиною 1ст.20 Закону України "Про звернення громадян"визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Наведені нормиЗакону України "Про звернення громадян"вказують на те, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов`язковим повідомленням громадянина про результати розгляду. При цьому орган або посадова особа зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

Як зазначалося вище, 17.06.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою урядового порталу звернувся до Державної екологічної інспекції України із електронним зверненням, якому присвоєно реєстраційний номер МІ-17414326. У тексті звернення позивач зазначив, що звертається зі скаргою на бездіяльність Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Позивач у зверненні просив провести перевірку та розгляд його заяви згідно з вимогами законодавства про звернення громадян, надати можливість бути присутнім при розгляді заяви та подати аргументи особі, яка буде перевіряти та розглядати заяву, взяти участь в перевірці заяви.

Стаття 18 Закону України "Про звернення громадян"передбачає, що особа, яка звернулася із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право особисто викласти аргументи особі, що перевірила заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.

Устатті 19 Закону України "Про звернення громадян"також визначений обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

З аналізу вказаних нормЗакону України "Про звернення громадян"випливає, що право громадянина особисто викласти свої аргументи особі, що перевіряла звернення не ставиться в залежність від форми розгляду такого звернення (одноособово, колегіально тощо). У свою чергустаття 19 Закону України "Про звернення громадян"визначає обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб забезпечити реалізацію права громадянина, на його прохання, бути присутнім особисто при розгляді його звернення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року №К/9901/17415/18 (справа №826/12287/16).

Окрім того, Верховний суд у постанові від 02.07.2020 року у справі №361/4237/17 зазначив, що з аналізу статті 18 Закону України "Про звернення громадян" слідує, що праву громадянина, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб бути присутнім при розгляді поданої заяви чи скарги кореспондує прямий та неухильний обов`язок вказаних органів чи посадових осіб запросити громадянина - заявника на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Оскільки позивач у зверненні від 17.06.2024 року просив провести перевірку та розгляд його заяви згідно з вимогами законодавства про звернення громадян, надати можливість бути присутнім при розгляді заяви та подати аргументи особі, яка буде перевіряти та розглядати заяву, взяти участь в перевірці заяви, проте відповідач не запросив заявника на розгляд заяви, суд дійшов висновку, що Державною екологічною інспекцією України була допущена протиправна бездіяльність щодо запрошення ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді його звернення, чим порушено право позивача особисто викласти аргументи особі, що перевірила заяву чи скаргу та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, а також право бути запрошеним на засідання відповідного органу, що розглядає заяву чи скаргу.

Отже, розглянувши звернення позивача від 17.06.2024 року відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала в невиконанні законного зобов`язання згідноіз ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»- на прохання ОСОБА_1 запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, результатом чого стало протиправне обмеження законних прав позивача згідноіз ст.18 Закону України «Про звернення громадян»бути присутнім під час розгляду його скарги та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви.

Щодо вимог позивача в частині визнання порушення його права на звернення Державною екологічною інспекцією України, а саме: не проведення об`єктивної та всебічної перевірки заяви від 17.06.2024 року, а саме обставин щодо трирічної бездіяльності ДЕІ у Львівській області; необґрунтованості відповіді №3609/2.5/9-24 від 23.07.2024 року, суд вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано в чому саме полягає не об`єктивність, необгрунтованість та не всебічність такої перевірки.

В даному випадку відповідач розглянув звернення позивача та надіслав йому відповідь за наслідком такого звернення.

Листом від 23.07.2024 року №3609/2.5/9-24 відповідач повідомив позивача про результати розгляду його звернення від 17.06.2024 року. Відповідач зазначив, що за інформацією Державної екологічної інспекції у Львівській області звернення позивача від 07.04.2021 року розглянуто в межах повноважень та листом від 08.04.2021 року №03-1804 надано відповідь. Повідомлено, що 02.06.2024 року посадовими особами Інспекції проведено візуальне обстеження зазначеної у зверненні території. В ході обстеження на відрізку дороги від села Підбірці до села Миклашів виявлено складування будівельних відходів, пластику, плівки, картону та ТПВ, які частково проросли травою та кущами, на орієнтовній площі 10 кв.м. (геопросторові дані: 49.837678.24.188688). Власника відходів на час проведення заходу не встановлено. Також позивача повідомлено, що Інспекція скерувала листи до Львівської міської ради та Личаківської районної адміністрації для вжиття заходів реагування відповідно до вимог законодавства.

Отже, під час розгляду звернення відповідачем вчинялися дії для з`ясування обставин викладених у зверненні позивача, за результатами вчинення відповідних дій, позивачу надано відповідь, а Інспекція скерувала листи до Львівської міської ради та Личаківської районної адміністрації для вжиття заходів реагування відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд вважає необгрунтованими та недоведеними вимоги позивача в частині порушення його права на звернення Державною екологічною інспекцією України щодо не проведення об`єктивної та всебічної перевірки заяви від 17.06.2024 року, а саме обставин щодо трирічної бездіяльності ДЕІ у Львівській області та необґрунтованості відповіді №3609/2.5/9-24 від 23.07.2024 року.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Державної екологічної інспекції України, в якій просить:

- визнати порушення його права на звернення Державною екологічною інспекцією України, а саме:

не проведення об`єктивної та всебічної перевірки заяви від 17.06.2024 року, а саме обставин щодо трирічної бездіяльності ДЕІ у Львівській області;

не виконання зобов`язання передбаченого ст. 19 Закону України "Про звернення громадян" щодо запрошення мене (заявника) для реалізації заявленого права особисто викласти аргументи, взяти участь в перевірці, бути присутнім при розгляді звернення від 17.06.2024 року, що призвело до порушення та протиправного обмеження таких прав гарантованих ст. 18 Закону України "Про звернення громадян";

необґрунтованість відповіді №3609/2.5/9-24 від 23.07.2024 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути скаргу від 17.06.2024 року в чіткій відповідності до вимог Закону щодо реалізації прав заявника бути присутнім при розгляді звернення, взяти участь в перевірці звернення, особисто викласти аргументи. Надати обґрунтовану відповідь з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Отже, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховний суд у постанові від 25.06.2020 року у справі № 752/18396/16-а зазначив, щопринцип диспозитивності в адміністративному процесі має своє специфічне змістове наповнення, що пов`язано з публічно-правовим характером адміністративного позову та активною участю суду в процесі розгляду адміністративних справ, тому адміністративний суд може і зобов`язаний в окремих випадках вийти за межі позовних вимог, якщо спосіб захисту, який обрав позивач, є недостатнім для захисту його прав, свобод і законних інтересів.

Окрім того, у постанові Верховного суду від 31.01.2019 року у справі №825/2845/15-а зазначено, що наслідком задоволення в адміністративному судочинстві позовних вимог є відновлення фактично порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, повинен не лише вирішити позовні вимоги у відповідності до принципів верховенства права, а й обрати найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права. Тобто такий, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду та здійснювалося примусове виконання рішення.

Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Європейський Суд з прав людини у своїй усталеній практиці пов`язує визначення ефективного судового захисту саме з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4, 10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, суд зазначає, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

З урахуванням наведеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, а також керуючись частиною 2статті 9КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції України, яка полягала у невиконанні законного зобов`язання згідноіз ст.19 Закону України «Про звернення громадян»- на прохання ОСОБА_1 у зверненні від 17.06.2024 року запросити його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, результатом чого стало протиправне обмеження законних прав позивача згідно ізст. 18 Закону України «Про звернення громадян»бути присутнім під час розгляду його скарги та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви.

При цьому, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача виникає необхідність зобов`язати Державну екологічну інспекцію України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17.06.2024 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо реалізації прав заявника бути присутнім при розгляді звернення, взяти участь в перевірці звернення, особисто викласти аргументи та надати відповідь з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини другоїстатті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з виходом за межі позовних вимог, з метою повного та всебічного захисту прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з абз.2 ч.5 ст.139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 21.10.2024 року позивача було звільнено від сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №160/2690624, а сторонами у справі не понесено судових витрат, розподіл судових витрат у цій справі не здійснюється.

Керуючись статтями2,5,72, 77,241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533, провулок Новопечерський, буд.3, корп.2, м.Київ, 01042) про визнання порушення права на звернення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної екологічної інспекції України, яка полягала у невиконанні законного зобов`язання згідноіз ст.19 Закону України «Про звернення громадян»- на прохання ОСОБА_1 у зверненні від 17.06.2024 року запросити його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, результатом чого стало протиправне обмеження законних прав позивача згідно ізст. 18 Закону України «Про звернення громадян»бути присутнім під час розгляду його скарги та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви.

Зобов`язати Державну екологічну інспекцію України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17.06.2024 року у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо реалізації прав заявника бути присутнім при розгляді звернення, взяти участь в перевірці звернення, особисто викласти аргументи та надати відповідь з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса