Рішення

від 20.12.2024 по справі 300/6540/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. справа № 300/6540/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним та скасування пп. 22.2 п. 22 рішення №160-43 від 20.06.2024 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки" та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування пп. 22.2 п. 22 рішення №160-43 від 20.06.2024 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки", зобов`язання прийняти рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0767 га кадастровий номер 26101400000:06:002:0551 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та передати її у спільну сумісну власність громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі є власниками двох квартир в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . Згідно рішення від 19.08.2016 №257-7 відповідачем надано позивачам дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку. Позивачами розроблена Технічна документація із землеустрою та проведено реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера. Для затвердження даної технічної документації позивачі звернулись до Івано-Франківської міської ради, однак оскаржуваним рішенням №160-43 від 20.06.2024 було відмовлено у її затвердженні. Позивачі вважають таку відмову безпідставною, оскільки непогодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами не може слугувати підставою для відмови в затвердженні технічної документації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників справи (а.с. 31-32).

Відповідач правом подання відзиву на позов скористався. Згідно відзиву представник відповідача позовні вимоги не визнала та вказала, що оскільки об`єктами права власності позивачів є саме квартири, що підтверджується і витягами з Державного реєстру речових прав і істотними умовами договору, а не будинок, а позивачі звернулися до Івано-Франківської міської ради для затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що не відповідає вимогам чинного земельного законодавства. Представник зазначила, що погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність та затверджує документацію. Оскільки відсутнє погодження меж земельної ділянки,а позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів, що оспорюване рішення Івано-Франківської міської ради прийнято не у межах повноважень, у спосіб, не передбачений Конституцією України та законами України просить в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 66-69).

Правом подати відповідь на відзив позивачі не скористалися.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши та оцінивши докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками двох квартир у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 23, 24).

Згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 №257-7 позивачам надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,0783 га (а.с. 35).

ТОВ «Юридично-Земельний Центр-ІФ» виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 40-58).

В подальшому, позивачі звернулися до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження даної технічної документації із землеустрою.

Рішенням Івано-Франківської міської ради (43 сесія) восьмого демократичного скликання від 20.06.2024 за №160-43 "Про розгляд звернень громадян щодо оформлення права власності на земельні ділянки", зокрема, пунктом 22.2 вирішено відмовити громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (в натурі) на місцевості та передачі її у спільну сумісну власність, для будівництва і обслуговування площею 0,0767 га, кадастровий номер 2610100000:06:002:0551 (документація з МБК №37979, території багатоквартирної забудови, садибної забудови, межі комплексної охоронної зони історичного центру, згідно історико-архітектурного опорного плану; межі історичного ареалу: відсутня інформація щодо погодження суміжних меж суміжниками; згідно п. 1 протоколу №229 від 01.03.2024 на засіданні узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів не погоджено гр.. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0767 га, згідно наданих ними графічних матеріалів) (а.с. 39).

Позивачі, вважаючи необґрунтованим оскаржуваний пункт рішення від 20.06.2024 за №160-43 та таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, звернулися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України, у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

За приписами частин 1, 2 статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До заяви додається розроблена відповідно до Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Згідно з абзацом 13 ст. 1 Закону України від 22.05.2003, № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон № 858-IV), технічна документація із землеустрою - це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Згідно зі статтею 25 Закону № 858-IV технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є однією із видів документації із землеустрою.

Згідно з ст.30 Закону № 858-IV, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Статтею 55 Закону № 858-IV визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) матеріали топографо-геодезичних робіт;

г) кадастровий план земельної ділянки;

ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

д) відомості про встановлені межові знаки.

Статтею 198 Земельного кодексу України передбачено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Отже, погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, на підставі якої орган місцевого самоврядування, реалізуючи власну компетенцію, приймає рішення про передачу громадянам безоплатно земельних ділянок у власність та затверджує документацію. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

При цьому, відмова суміжного власника в погодженні меж не є підставою для позбавлення іншого землекористувача його прав на земельну ділянку чи на користування нею.

Суд зауважує, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 455/856/18-а, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, та Верховним Судом у постановах від 5 травня 2020 року у справі №404/3048/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 454/805/13-а.

Отже, непогодження суміжним землекористувачем меж земельної ділянки не може саме по собі бути підставою для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації.

В той же час оскаржуване рішення містить як підставу для відмови в затвердженні технічної документації «відсутня інформація щодо погодження суміжних меж суміжниками, згідно п. 1 протоколу №229 від 01.03.2024 на засіданні узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів не погоджено гр.. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,0767 га, згідно наданих графічних матеріалів». При цьому жодного іншого посилання на невідповідність технічної документації положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації рішення в оскаржуваній частині не містить.

За приписами частини 17 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Щодо посилань представника відповідача на обставини, що позивачі є власниками квартир, а не будинку, а тому їх звернення до Івано-Франківської міської ради для затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не відповідає вимогам чинного земельного законодавства, а також наявність накладки між земельними ділянками суд зазначає, що вказані обставини не були визначені у спірному рішенні, як підстави для відмови у затвердженні технічної документації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підпункт 22.2 пункту 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2024 за №160-43 в частині відмови гр.. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні технічної документації землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передати її у спільну сумісну власність гр.. ОСОБА_1 , гр.. ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі пункту 22.2 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2024 за №160-43 в частині відмови гр.. ОСОБА_1 , гр.. ОСОБА_2 в затвердженні технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0767 га, кадастровий номер 2610100000:06:002:0551 є те, що заява позивачів про затвердженні технічної документації з землеустрою залишається нерозглянутою.

Слід зазначити, що Івано-Франківська міська рада за результатом розгляду і перевірки технічної документації на відповідність її вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, приймає відповідне рішення.

Таким чином на переконання суду, задоволення таких позовних вимог фактично призведе до підміни судом компетенції відповідача, присвоєння собі його функцій, а також до фактичного прийняття рішення про затвердження технічної документації з землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, що не належить до компетенції суду.

З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів, в даному випадку є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про затвердження технічної документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0767 га, кадастровий номер 2610100000:06:002:0551 із прийняттям відповідного владного рішення.

Відтак, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачів про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0767 га кадастровий номер 26101400000:06:002:0551 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов містив вимогу немайнового характеру, яка хоча і частково, але підлягає задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивачів сплачений ними судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати підпункт 22.2 пункту 22 рішення Івано-Франківської міської ради від 20.06.2024 за №160-43 в частині відмови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0767 га кадастровий номер 26101400000:06:002:0551 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0767 га кадастровий номер 26101400000:06:002:0551 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 33644700, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.