Рішення

від 19.12.2024 по справі 640/23763/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року № 640/23763/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 37682336) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21.09.2020 року №0001070602.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не встановлено, що наслідком відсутності інвентаризації у позивача є визнання використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю. Вважає, що ототожнення відсутності інвентаризації з відсутністю товарно-матеріальних цінностей є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормам Податкового кодексу України. Зауважив, що під час проведення перевірки відповідачем досліджувались інші документи, які за своїм змістом можуть підтвердити наявність ТМЦ та їх використання у господарській діяльності позивача, без проведення інвентаризації.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що зв`язку з відмовою ТОВ "КТ Україна" провести інвентаризацію у присутності співробітників контролюючого органу та надати відомості про існування залишків товарно-матеріальних цінностей, зокрема, в розрізі складів зберігання, перевіркою неможливо було підтвердити дані первинних та бухгалтерських документів підприємства про наявні товарно-матеріальні цінності і, як наслідок, використання придбаного товару у господарській діяльності. За наведених обставин, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і таким, що скасуванню не підлягає.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

09 серпня 2022 року постановою Верховного суду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ УКРАЇНА" задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

25.08.2022 року дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Васильченко І.П.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IX матеріали справи №640/23763/20 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/23763/20 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. Визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 14 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

02.07.2024 року за клопотання сторін, суд перейшов до розгляду справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «КТ УКРАЇНА» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн за травень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.06.2020 року № 9142244455) відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 22.07.2020 № 4852.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2020 № 51/1-2645-05-06-01/37682336, згідно якого встановлено порушення:

1. п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищеного суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за травень 2020 всього у сумі 25 156 734 гри;

2. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, ТОВ «КТ УКРАЇНА» не виписано та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за травень 2020 року,

3. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-71 зі змінами та доповненнями, у зв`язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за травень 2020 року.

ТОВ «КТ УКРАЇНА» не погоджуючись з висновками акту перевірки від 18.08.2020 № 51/1-26-15-05-06-01/37682336, було подано заперечення від 07.09.2020 № б/н (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 07.09.2020 № 98884/10).

23.09.2020р. ТОВ «КТ УКРАЇНА» отримало податкове повідомлення-рішення від 21.09.2020р. №0001070602 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у звітному періоді травень 2020р. на суму 25 156 734 грн. Разом з податковим повідомленням-рішенням позивачу надійшла відповідь податкового органу про результати розгляду заперечення на Акт за вих. №129571/10/26-15-07-06-02 від 16.09.2020р., згідно якої висновки Акту залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пунктом 198.1 статті 198 ІІК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем реалізації яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ІІК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

За правилами пункту 200.5 статті 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "КТ Україна" у податковій декларації з ПДВ за травень 2020 року до бюджетного відшкодування було включено суму з ПДВ у розмірі 25156734,00 грн.

Обґрунтовуючи безпідставність формування платником податків розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 25156734,00 грн, контролюючий орган вказує, що позивач відмовився провести інвентаризацію та надати оборотно-сальдову відомість по рахунку бухгалтерського обліку № 28 в розрізі складів, документів про складське зберігання та інших підтверджуючих документів, залишки ТМЦ за квітень-травень 2020 року, за рахунок яких сформовано від`ємне значення за травень 2020 року.

У свою чергу, позивач вказує на фактичну неможливість проведення інвентаризації складських приміщень у 15 (п`ятнадцяти) містах України, на території яких на зберіганні знаходяться ТМЦ позивача.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

Основними актами, які встановлюють порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення їх результатів, є Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 N 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності» (далі Постанова № 419) та наказ Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 (із змінами та доповненнями) (далі Положення № 879).

Пунктом 2 ст. 3 Закону № 996-XIV передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі ст. 4 Закону № 996-XIV фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

У первинних документах згідно зі ст. 9 Закону № 996-XIV забезпечується фіксування фактів здійснення господарських операцій. Водночас документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції.

Якщо фактичного здійснення операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Абзацом шостим п. 7 розділу І Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, окрім іншого на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.

Закон № 996-XIV поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно правових форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати звітність.

Відповідно до п. п. 16 п. 3 розд. III «Про затвердження змін до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 657, в описовій частині акта (довідки) документальної перевірки відображається інформація про проведені платником податків під час здійснення перевірки інвентаризації його основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, а також інформація щодо інвентаризації документів, розрахунків (у разі її проведення).

Отже, проведення інвентаризації, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 996-XIV це обов`язок кожного підприємства для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової (податкової) звітності.

Так, судом встановлено, що в ході проведення перевірки посадовій особі Товариства було вручено лист від 22.07.2020 № 104529/10/26-15-05-06-01, у якому на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.8 статті 85 ПК України контролюючий орган просив надати інформацію щодо проведених за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та інших активів підприємства, а відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, п.7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, контролюючий орган просив провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку.

Листом від 27.07.2020 № 64 позивач повідомив відповідача про те, що у період з 01.05.2020 по 31.05.2020 інвентаризація не проводилась. Щодо проведення інвентаризації під час перевірки, Товариство повідомило про неможливість її проведення у зв`язку з тим, що проведення інвентаризації потребує значного часу (2-3 місяці) та ресурсів підприємства. Також зазначив, що товари знаходяться на складах партнерів на підставі договорів складського зберігання, тому Товариство немає вільного доступу до приміщень складів, так як на них зберігаються товари третіх осіб. Для забезпечення всіх регіонів товарами ТОВ "КТ Україна" розміщує свої товари в 15 різних регіонах України і для проведення інвентаризації необхідно залучати досить великі об`єми трудових ресурсів та нести значні фінансові витрати.

30.07.2020 Товариству було вручено запит контролюючого органу, у якому останній просив відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, пункту 7 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, що здійснюють перевірку.

Листом від 03.08.2020 № 69 ТОВ "КТ Україна" повідомило контролюючий орган, що ПК України не передбачено обов`язок платників податків задовольняти прохання на проведення інвентаризації в присутності осіб, що здійснюють перевірку. Також зазначив, що товари знаходяться на складах партнерів на підставі договорів складського зберігання, тому Товариство не має вільного доступу до приміщень складів, так як на них зберігаються товари третіх осіб і контрагенти можуть заперечувати щодо допущення в свої приміщення представників Податкової служби України.

06.08.2020 ТОВ "КТ Україна" було вручено посадовим особам контролюючого органу лист за № 71, до якого долучено матеріали інвентаризації на одному зі складів ТОВ "Укрлогістикгруп", розташованого за адресою: м. Ужгород, вул. Міксата, 48, де на зберіганні знаходиться частина товарів позивача.

07.08.2020 контролюючим органом було вручено ТОВ "КТ Україна" лист № 110415/10/26-15-05-06-01, у якому на підставі підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпунктів 20.1.2, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.8 статті 85 ПК України контролюючий орган просив надати інформацію щодо проведених за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 інвентаризацій основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та інших активів підприємства, а також повторно просив провести інвентаризацію фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників, які проводять перевірку.

Листом від 11.08.2020 № 74 ТOB "КТ Україна" повідомило Головне управління ДПС у м. Києві, що жодний лист чи запит, наданий в межах перевірки, не містить саме вимоги провести інвентаризацію, відповідно обов`язок проводити інвентаризацію у Товариства відсутній.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначив, що проведення інвентаризації не є єдиним способом перевірки задекларованого від`ємного значення з податку на додану вартість.

Зокрема, наголошував на тому, що під час перевірки контролюючим органом, окрім податкової декларації з ПДВ ТОВ «КТ Україна» разом з додатками, також перевірялись виписки банку, платіжні доручення за травень 2020 року; імпортні ВМД за квітень-травень 2020; Договір купівлі-продажу №01/04 від 01.04.2019 укладений між позивачем та ТОВ «ТОП СТОР»; Договір поставки №0405/20ТД від 04.05.2020 укладений з ТОВ «Техпром Дніпро», Договір купівлі-продажу від 10.12.2017 №ВП/101217 укладений з ПП «Аланбуд», Договір поставки від 29.05.2019 № КТУ/0529/1 укладеного з ТОВ «ДМ-Експортер», Договір поставки від 05.01.2018 № 05.01.2018 №КТУ0105/1 укладений з ТОВ « Рімол», Договір поставки від 25.11.2019 №134/01-19СЕ укладений з ТОВ «Суми-Електрод», Договір купівлі-продажу від 01.07.2019 № 010/19 укладений з ТОВ «Техцентр НТК»; Договір поставки від 14.11.2019 №141119 укладений з ТОВ «Трансформ Енерджи»; Договори відповідального зберігання укладені з ТОВ «Укрлогістикгруп» та ТОВ «Київлогістикгруп»; видаткові накладні» оборотно-сальдові відомості по рахункам 281,311,361,631,632,682,6811,6851; оборно-сальдові відомості по рахунках 281 в розрізі складів; товарно-транспортні накладні на перевезення товару від постачальників то «ТОВ «КТ Україна».

Аналіз вказаних вище документів, на думку позивача, є достатнім для підтвердження наявності ТМЦ, які використовуються позивачем у господарській діяльності.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Згідно приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Частинами першою та другою статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Відповідно до пункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган під час проведення перевірки має право, зокрема, вимагати від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Правила проведення інвентаризації для юридичних осіб, у тому числі обов`язкові випадки її проведення та оформлення результатів інвентаризації визначено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879), пунктом 5 розділу І якого встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Пунктом 7 розділу І Положення №879 встановлено випадки обов`язкового проведення інвентаризації, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

За приписами пункту 1 розділу II вказаного Положення, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про наступне:

- контролюючий орган під час проведення перевірки має право вимагати проведення платником податків інвентаризації;

- контролюючий орган має направити належним чином оформлений документ, який містить вимогу на проведення інвентаризації;

Відповідно підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, однак проведення інвентаризації має здійснюватися саме платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.04.2024 у справі №120/2764/23.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що такий платник податків зобов`язаний направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників контролюючого органу (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 є правом, а не обов`язком).

Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 28 лютого 2023 року у справі № 520/11549/21.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не було виконано вимоги відповідача щодо проведення інвентаризації та не надано контролюючому органу відповідні документи, складені за результатами її проведення.

В судовому засіданні 16.04.2024 року представником позивача було заявлено клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого позивачем були долучені копії Листа № 14 від 15.04.2024р. ТОВ Укрлогістикгруп з доданими до нього Відомостями товарів на складах станом на 30.04.2020р., 31.05.2020р. та 07.08.2020р.; копії Листа № 5 від 15.04.2024р. ТОВ Київлогістикгруп з доданими до нього Відомостями товарів на складах станом на 30.04.2020р., 31.05.2020р. та 07.08.2020р.; копії Узагальнюючих відомостей товарів, переданих на відповідальне зберігання станом на 30.04.2020р., 31.05.2020р. та 07.08.2020р.

Дослідивши вказані документи, суд не приймає їх до уваги при вирішенні даного спору з огляду на наступне.

Долучені документи вказують на фактичне перебування товарів ТОВ «КТ Україна» на зберіганні у ТОВ «Укрлогістикгруп» і ТОВ «Київлогістикгруп» згідно договорів складського зберігання станом на 30.04.2020, 31.05.2020 та 07.08.2020 року у їх відповідній кількості та номенклатурі.

Суд вважає вказані докази недопустимими, оскільки станом на час проведення перевірки (серпень 2020 року), а також оскарження винесеного податкового повідомлення-рішення (жовтень 2020 року) вказані докази не надавались ані контролюючому органу, ані суду.

Крім того, позивач зазначає, що вимога про проведення інвентаризації у присутності представників контролюючого органу та на складах, які не належать позивачу на праві власності, є завідомо невиконуваною.

Суд звертає увагу, що відповідно до норм пп.20.1.13 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право доступу під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності та/або є об`єктами оподаткування, або використовуються для отримання доходів (прибутку), або пов`язані з іншими об`єктами оподаткування та/або можуть бути джерелом погашення податкового боргу.

Абзацом 6 пункту 7 Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається лише право доступу контролюючим органам під час проведення перевірок до територій, приміщень (крім житла громадян) та іншого майна, що використовуються для провадження господарської діяльності. Водночас, присутність посадових осіб органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, не є обов`язковим.

Отже, твердження позивача про неможливість проведення інвентаризації у 15 різних містах України, в присутності лише двох представників контролюючого органу, спростовуються вищевказаними нормами законодавства, оскільки присутність представників ДПС під час проведення інвентаризації не є обов`язковою, а тому провести інвентаризацію позивач міг і за участю лише членів створеної інвентаризаційної комісії.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з метою виконання обов`язкових приписів закону та вимог відповідача під час проведення перевірки, позивач мав можливість надати документи щодо обсягів та номенклатури товару станом на 30.04.2020, 31.05.2020, 07.08.2020 року для підтвердження їх фактичної наявності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Проте, вказаним правом позивач не скористався.

Натомість, у клопотанні про залучення документів до матеріалів справи, з метою підтвердження перебування товарів ТОВ «КТ Україна» на зберіганні, позивач долучив вказані докази. При цьому, фактично спростовуючи свої твердження, позивач наголошує на тому, що провести таку інвентаризацію було неможливо.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем була проведена документальна позапланова перевірка за період з 01.07.2019 по 30.09.2021, результати якої оформлені актом від 01.02.2022 № 5861/26-15-07-02-01-03/37266453. Відповідно до висновків акту жодних порушень при декларуванні позивачем від`ємного значення податку на додану вартість не відображено.

Суд вважає посилання позивача на акт перевірки від 01.02.2022 року необґрунтованим, оскільки під час розгляду даної справи дослідженню підлягають в якості підстави позову акт перевірки від 18.08.2020 № 51/1-2645-05-06-01/37682336, на підставі висновків якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Натомість, висновки акту документальної позапланової перевірки від 01.02.2022 року не є предметом розгляду у даній справі.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та ПК України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду докази на підтвердження правомірності своїх дій при винесенні податкового повідомлення-рішення від 21.09.2020 року №0001070602, при цьому доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 143, 241-243, 250, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 10, код ЄДРПОУ 37682336) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.