Рішення

від 20.12.2024 по справі 640/4189/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 року справа №640/4189/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженняадміністративну справу за позовом приватного підприємства «ДУБЕСКО» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення пені, інфляційних витрат та суми боргових за користування коштами,

Суть спору:у лютому 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне підприємство «ДУБЕСКО» (далі позивач та/або ПП «ДУБЕСКО») із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі відповідач та/або ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган), в якому просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ДУБЕСКО» суму пені, щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 57 869,18 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ДУБЕСКО» суму інфляційних втрат у розмірі 28 541,10 грн;

- стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ДУБЕСКО» суму боргових за користування коштами у розмірі 6 576,04 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києва подати звіт про виконання судового рішення у термін 10 календарних днів із моменту набрання законної сили рішення;

- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь приватного підприємства «ДУБЕСКО» за рахунок усіх наявних коштів витрати на правову допомогу, у розмірі 6000,00 грн.

Третьою стороною позивач зазначає у позові Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Мазур А.С.) від 02.03.2021 залишено позовну заяву без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Мазур А.С.) від 02.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

02.07.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

03.04.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 20.02.2023 №03-19/13649/23 «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/4189/21.

03.04.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позову.

17.05.2024 представником позивача через підсистему «Електронний Суд» на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2024 подано клопотання від 17.05.2024 на усунення недоліків позову з додатками відповідно в електронному вигляді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 продовжено Приватному підприємству «ДУБЕСКО» процесуальний строк, встановлений ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2024, для усунення недоліків позовної заяви.

22.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли докази усунення недоліків позову, а саме додатки до клопотання від 17.05.2024 у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 продовжено розгляд адміністративної справи №640/4189/21в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі третя особа та/або ГУ ДКСУ у м. Києві).

Як випливає з матеріалів справи позовні вимоги обґрунтовані тривалим порушення строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що призвело до додаткового нарахування пені, що підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Також, позивач зазначає про наявне в нього право на компенсаторство по грошовому зобов`язанню, та як наслідок застосування декількох елементів відповідальності, таких як інфляційні витрати, 3 % боргових за користування коштів.

Представником відповідача подано відзив на позову заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, не погоджується з розрахунок пені, який здійсненого позивачем та сумою заявлених до стягнення витрат, понесених на правничу допомогу.

Крім цього контролюючим органом заявлено клопотання про заміну сторони ГУ ДПС у м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 клопотання Головного управління ДПС у м.Києві задоволено. Замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44116011).

Суд зазначає, що письмових пояснень по суті від третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ДУБЕКСПО» 20.10.2015 за № 9215911353 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року із сумою податку на додану вартість, задекларованою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 600 002 гривень.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.11.2015 № 24931/7/26-15-28-02-13 з урахуванням листа ДФС України від 04.11.2015 №40735/7/99-99-15-01-01-17 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доведено перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним в пункті 200.19 статті 200 Податкового кодексі України (далі - ПКУ), та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за вересень 2015 року, в тому числі ПП «ДУБЕСКО».

Листом ДФС України від 09.11.2015 № 41259/7/99-99-15-01-01-17, доведеного до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у м. Києві від 10.11.2015 № 25183/7/26-15-28-02-13, надано застереження щодо отримання ПП «ДУБЕКСПО» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі по податковій декларації з ПДВ за вересень 2015 року № 9215911353 від 20.10.2015 року в розмірі 600 002 гривень.

Також, ПП «ДУБЕКСПО» 20.11.2015 за № 9238217687 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року із сумою податку на додану вартість, задекларованою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 98 765 гривень.

Листом ДФС України від 04.12.2015 № 44733/7/99-99-15-01-01-17 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доведено перелік платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним в пункті200.19 статті 200 ПКУ та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в тому числі ПП «ДУБЕКСПО».

Листом від 07.12.2015 №00048/26-50-28-01 податковим органом повідомлено позивача щодо відмови від автоматичного відшкодування з ПДВ за жовтень 2015 року.

Крім того, ПП «ДУБЕКСПО» 21.12.2015 за № 9258176159 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року із сумою податку на додану вартість, задекларованою до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 599 434 гривень.

Листом ГУ ДФС у м. Києві від 05.01.2016 № 138/7/26-15-26-13 з урахуванням листа ДФС України від 05.01.2016 №199/7/99-99-15-01-01-17 до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві доведено перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним в пунктом 200.19 статті 200 ПКУ та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2015 року, в тому числі ПП «ДУБЕСКО».

Проте, листом ДФС України від 05.01.2016 № 257/7/99-99-15-01-01-17, доведеного до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві листом ГУ ДФС у м. Києві від 06.01.2016 №244/7/26-15-26-13, надано застереження щодо отримання ПП «ДУБЕКСПО» бюджетного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі по податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року № 9258176159 від 21.12.2015 року в розмірі 599 434 гривень.

Вважаючи, що контролюючим органом порушеного його права та охоронювані законом інтереси останній звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 у справі №826/7041/16 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 826/7041/16 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 скасовано та ухвалено нову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

Зобов`язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість:

за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336);

за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн., яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо» (код ЄДРПОУ 36203336).

Постановою Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 826/7041/16 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 скасовано в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві висновки із зазначенням сум згідно декларацій із податком на додану вартість: за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн., які підлягають відшкодуванню з бюджету на користь Приватного підприємства «Дубекспо», із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дубекспо» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 592226,00 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98800,00 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599434,00 грн.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 залишено без змін.

Судом встановлено, що у зв`язку із тим, що відповідачем не здійснювалось відшкодування ПДВ позивач неодноразово звертався до суду з метою стягнення пені, нарахованої на суми невідшкодованого бюджетного відшкодування (справи

№ 826/18845/16 (період з 07.12.2016 по 28.02.2018); № 826/18845/16 (період з 07.12.2016 по 28.02.2016); 826/11992/18 (період з 02.03.2018 по 12.07.2018); №826/11826/18 (період з 13.07.2018 по 30.09.2018); 826/16497/18 (період з 01.10.2018 по 31.10.2018); №826/19198/18 (період з 01.11.2018 по 31.10.2018); №640/22051/18 (період з 01.12.2018 по 31.12.2018); №640/312/19 (період з 01.01.2019 по 28.01.2019); (період з 29.01.2019 по 31.03.2019); № 640/20609/19 (період з 01.04.2019 по 31.08.2019); №640/20609/19 (період з 01.09.2019 по 31.10.2019); № 640/12803/19 (період з 01.11.2019 по 30.11.2019); № 640/5165/20 (період з 01.12.2019 по 29.02.2020); № 640/19030/20 (період з 01.03.2020 по 30.07.2020); № 640/2467/20 (період з 01.08.2020 по 30.09.2020); № 826/32017/20 (період з 01.10.2020 по 30.11.2020).

Разом з цим в межах розгляду даної адміністративної справи позивачем заявлено період стягнення пені, нарахування інфляційних витрат та боргових за користування коштами з 01.12.2020 по 31.01.2021.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з цим порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 ПК України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Приписами пункту 200.17 статті 200 КП України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування.

В той же час, оскільки подання декларації позивачем за вересень, жовтень, листопад 2015 року відбулося до набрання Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII чинності, застосуванню підлягають норми, що регулюють спірні правовідносини, які діяли до набрання змін цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який згідно з п. 3 цієї постанови набирає чинності з 01.04.2017. При цьому пунктом 2 постанови установлено, що до набрання чинності п.п. 1 і 3 цієї постанови бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Пунктом 2 Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68 (який діяв до 01.01.2017), було передбачено, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом 4 пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Згідно з положеннями пунктів 4-6 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (який набрав чинності з 01.04.2017), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема, суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У зв`язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом 4 пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку № 68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.

У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку № 68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, до 01.04.2017 контролюючий орган мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про її узгодження.

Суд зазначає, що у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019, у справі №826/11992/18, ПП «ДУБЕКСПО» було заявлено до відшкодування ПДВ за вересень 2015 року (декларація №9215911353 від 20.10.2015) в сумі 600002,00 грн, яка зменшена на суму 7936,58 грн за рахунок погашення залишку несплаченої пені в сумі 7766,58 грн, яка обліковувалась за ПП «ДУБЕКСПО» станом на 20.10.2015, як заборгованість перед бюджетом та донарахованого штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення № 00000184302 від 25.10.2017 на суму 170,00 грн., граничний термін сплати 04.11.2017.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наведені обставини не підлягають доказуванню в межах даної адміністративної справи.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що сума заборгованості бюджету за порушення строків відшкодування ПДВ за вересень 2015 року (декларація № 9215911353 від 20.10.2015) складає 592 065,42 гривні.

Зазначений позивачем розмір заборгованості бюджету за порушення строків відшкодування ПДВ за жовтень 2015 року в сумі 98800,00 грн складає - 98765,00 грн (декларація № 9238217687 від 20.11.2015 сума 98765,00 грн ), за листопад - 599434,00 грн.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що конкретний розмір облікової ставки Національного банку України застосовується для розрахунку пені виключно протягом дії такої ставки, при зміні розміру облікової ставки в період нарахування пені, обрахунок останньої має проводитись з урахуванням відповідних змін.

Аналогічна правова позиція неодноразово та послідовно висловлювалась Верховним Судом у постановах від 20.06.2019 у справі №820/1750/18, від 25.03.2020 у справі № 808/481/16, від 02.02.2021 у справі №810/1506/17, від 02.06.2021 у справі № 1.380.2019.004395, від 16.12.2021 у справі №816/3945/15.

Також, вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №140/9357/21.

Резюмуючи наведене, оскільки позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування у встановлені законом строки, останній набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

У той же час в контексті періоду нарахування пені слід звернути увагу на те, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Облікова ставка фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни ставки протягом строку нарахування, такі зміни при обчисленні не враховується.

Розмір пені в порядку пункту 200.23 статті 200 ПК України розраховується за таким алгоритмом:

У= (СхК днів:100% хUНБУх1,2)/R, де:

У- сума пені (завжди округлюється до другого знаку після коми);

С - заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість;

К днів - кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість;

U НБУ - облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини);

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних U НБУ;

R - кількість днів в календарному році.

Відповідно до даних з офіційного сайту Національного банку України

(доступ до якого надано за посиланням: https://bank.gov.ua/ua/monetary/archive-rish) у періоди з 23.10.2020 до 04.03.2021, що охоплює період нарахування пені в межах даної адміністративної справи (з 01.12.2020 по 31.01.2021),облікова ставка Національного банку України була встановлена на рівні 6% річних.

Виходячи з того, що періодом порушення строків відшкодування позивачу ПДВ є період 01.12.2020 по 31.01.2021, а розмір бюджетної заборгованості становить 1 290 264,42 грн, то розмір пені, що стягується за вказаний період має розраховуватися наступним чином: 1 290 264,42 грн х (6% х 120%) х 62 день/365 днів = 15 780,11 грн., де:

- сума заборгованості - 1 290 264,42 грн.;

- період заборгованості з 01.12.2020 по 31.01.2021 (кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість) - 62 дня;

- облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини) - 6%;

- розмір пені - 120%.

При цьому, суд наголошує, що наведений позивачем у тексті позовної заяви розрахунок пені є помилковим, адже ним не правильно визначено розмір бюджетної заборгованості (зазначено 1 290 460,00 грн. замість 1 290 264,42 грн.) та розмір облікової ставки НБУ (зазначено « 22%» замість « 6%»). Відтак розрахунок пені позивачем на рівні 57 869,18 грн є безпідставним та відхиляється судом.

Разом з цим, суд наголошує, що при вирішенні спору по суті залишено поза увагою посилання контролюючого органу у відзиві на позовну заяву (т. 1, а.с. 58) на відшкодування підприємству суми бюджетного відшкодування в розмірі 49 833,00 грн (дата відшкодування - 14.12.2020) та 71 347,00 грн (дата відшкодування 21.01.2021), оскільки дані обставини не стосуються податкових декларацій, на підставі яких у ПП «ДУБЕКСПО» виникло право на нарахування пені (2015 рік), що є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022№ 2120-IX (далі Закон № 2120-IX) доповнено пункт 200.23 статті 200 ПК України абазом 2 наступного змісту: «Положення другого речення абзацу першого цього пункту не застосовується у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану».

В свою чергу воєнний стан в Україні введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжувався.

Аналіз вказаного дає суду підстави сформувати висновок про те, що положення абзацу 2 пункту 200.23 статті 200 ПК України підлягають до застосування щодо заборгованості, яка виникла внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, тобто у період 24.02.2022.

Суд відмічає, що Законом № 2120-IX не зупинено перебіг строку нарахування пені на бюджетну заборгованість, яка виникла до введення в Україні воєнного стану.

Тобто, на переконання суду, період нарахування пені, заявлений позивачем до стягнення хоча і перебуває в часовому проміжку введеного в Україні воєнного стану, однак сума бюджетного відшкодування заявлена позивачем ще до періоду введення воєнного стану в Україні, відтак, за відсутності чинного закону, який зупиняє перебіг строку нарахування пені щодо такої заборгованості, стверджувати про наявність правих підстав для застосування положень абзацу 2 пункту 200.23 статті 200 ПК України до спірних правовідносин не вбачається за можливе.

При цьому, суд наголошує, що дана норма чітко вказує на те, що нарахування пені не застосовується лише у випадку, якщо бюджетна заборгованість зумовлена (спричинена, викликана) виникненням форс-мажорних обставин у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану, тобто, якщо причиною утворення такої заборгованості стали форс-мажорні обставини або іншими словами утворення/виникнення такої заборгованості було викликано настанням форс-мажорних обставин, а тому така заборона нарахування пені не поширюється на ту бюджетну заборгованість, яка утворилась внаслідок настання інших обставин, зокрема внаслідок невиконання податковим органом вимог законодавства та рішення суду.

Резюмуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої на бюджетну заборгованість, що обумовлено невірним розрахунком підприємством розміру пені.

Вирішуючи позовні вимоги в частині інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України

(далі ЦК України) встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою, а основною - вимога про сплату заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, яка розглядається за правилами адміністративного судочинства.

Тобто, такий спір щодо вимоги про стягнення з бюджету інфляційних та річних процентів, нарахованих на прострочену суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ не може бути розглянутий судами в межах господарського судочинства, а належить розглядати - за правилами адміністративного судочинства, оскільки такі вимоги є акцесорними (додатковими до основного) та залежать від основного.

Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що за змістом статті 1192, частини другої статті 22 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди, натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків) порядку.

Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди. Таку ж природу має і пеня, визначена на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України, і є способом компенсації майнових втрат.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу). При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд наголошує, що з метою запровадження дієвого механізму контролю за повним та своєчасним виконанням державними органами комплексу дій, спрямованих на повернення платнику сум бюджетного відшкодування, законодавцем було закріплено на рівні закону забезпечувальний засіб, а саме нарахування пені за кожен день прострочення зобов`язання протягом усього строку існування заборгованості бюджету (п. 200.23 ст. 200 ПК України).

Відповідні положення ПК України є тою спеціальною нормою, якою врегульовано компенсаційний механізм для платника податків у разі невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Тобто, цей механізм/інструмент одночасно є істотною мірою майнової відповідальності держави в разі невиконання означеного комплексу дій та запобіжником від можливих зловживань, а також компенсаційним механізмом для платника податків.

Суд звертає увагу, що такий компенсаційний механізм (нарахування пені) не є та не може бути джерелом збагачення для платника податків, а є мірою відповідальності відповідного контролюючого органу та компенсацією у майновому вираженні за невиконання контролюючим органом своїх обов`язків своєчасно та в повному обсязі.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства, суд вважає, що положення статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 420/11860/20.

Резюмуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 45 від 17.02.2021 підприємством сплачено судовий збір у розмірі 2 189,00 грн (т. 1, а.с. 15), а відповідно до платіжного доручення від 03.03.2021 № 56 сплачено 81,00 грн (т. 1, а.с. 49). Загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 2270, 00 грн.

Загальна сума заявлених позовних вимог ПП «ДУБЕКСПО» становить 92 986,32 грн.

Загальна сума задоволених майнових вимог - 15 780,11 грн.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить - 385,23 грн (15780,11*2270/92986,32).

Що ж стосується витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 17.02.2021 між ПП «Дубекспо» та адвокатом Гошко Віктором Івановичем був укладений договір про надання правової (адвокатської) допомоги №17 (т. 1, а.с. 38).

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано: акт № 1 від 17.02.2021 виконаних робіт та сплачених коштів (т. 1, а.с. 39), звіт про виконану роботу № 1 від 17.02.2021 виконаних робіт на сплачених послуг (т. 1, а.с. 40), квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17 від 17.02.2021 на суму 6 000 грн (т. 1, а.с. 42).

Також до матеріалів справи додано ордер на надання правничої (правової) допомоги серії КС № 805855, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4232/10, виданого 22.07.2010.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву висловлено заперечення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу, проте при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що за результатом вирішення спору суті, сформовано висновки про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Суд нагадує, що пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, судові витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, як складової частини витрат, пов`язаних розглядом справи, слід обчислювати пропорційно задоволених майнових вимог.

З урахуванням наведеного розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу становить 1 018, 22 грн (15780,11 (розмір задоволених майнових вимог) х6000 (розмір заявлених витрат)/92986,32 (розмір заявлених майнових вимог).

Крім цього позивачем у позовній заяві заявлено вимоги про зобов`язання

ГУ ДПС у м. Києві та Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь приватного підприємства «ДУБЕКСПО» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, б. 5, корпус Б, код ЄДРПОУ 36203336) пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за період з 01.12.2020 по 31.01.2021 в розмірі 15 780 (п`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят грн. 11 коп.).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у

м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, б. 5, корпус Б, код ЄДРПОУ 36203336) судовий збір в розмірі 385 (триста вісімдесят п`ять) грн 23 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) на користь Приватного підприємства «ДУБЕКСПО» (місцезнаходження: 01004, м. Київ, вул. Горького, б. 5, корпус Б, код ЄДРПОУ 36203336) витрати, понесені на правничу допомогу в розмірі 1018 (одна тисяча вісімнадцять) грн 22 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.