Постанова

від 09.12.2024 по справі 440/6819/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 р.Справа № 440/6819/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2024, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.09.24 по справі №440/6819/24

за позовом керівника Полтавської обласної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу

до Полтавської обласної військової адміністрації

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2024 року керівник Полтавської обласної прокуратури (далі також прокурор) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі позивач, ДЕІ ЦО) з позовною заявою до Полтавської обласної військової адміністрації (далі відповідач, Полтавська ОВА, апелянт), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Полтавської ОВА щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1,9454 га, розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади

- зобов`язати забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1,9454 га, розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, а саме: на земельній ділянці площею 1,53 га за межами с. Драбинівка з геолокацією 49.25574, 34.60009, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5323481000:00:004:0175 (землі запасу), та на земельній ділянці площею 0,4154 га між селами Суха Маячка та Лугове з геолокацією 49.19332, 34.49493, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року позов прокурора в інтересах держави в особі ДЕІ ЦО - задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Полтавської ОВА щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1,9454 га, розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язано Полтавську ОВА забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1,9454 га, розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, а саме: на земельній ділянці площею 1,53 га за межами с. Драбинівка з геолокацією 49.25574, 34.60009, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5323481000:00:004:0175 (землі запасу), та на земельній ділянці площею 0,4154 га між селами Суха Маячка та Лугове з геолокацією 49.19332, 34.49493, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Полтавська ОВА подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що відповідальність за ліквідацію спірного сміттєзвалища покладено на Драбинівську сільську раду Полтавської області на підставі припису ДЕІ ЦО від 14.06.2021, а тому вважає, що він не є належним відповідачем у справі. Вважає, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо того, чи є спірні правовідносини триваючими в часі і чи можна застосовувати норму права, яка не існувала на момент вчинення правопорушення. Також вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі доказів, які не стосуються Полтавської ОВА, не доводять її вину та є неналежними, оскільки не відносяться до предмета спору.

07.10.2023 прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення. вказав на безпідставності доводів апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників прокурора та сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорено сторонами.

Полтавською обласною прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023170000000002 від 03.01.2023 установлено, що ДЕІ ЦО за результатами здійснення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень Драбинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області на земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, виявлено розміщення на відкритому ґрунті відходів комунальних змішаних та відходів будівельних робіт загальною площею 1,9454 га.

За результатами перевірки Держекоінспекцією складено акт № 06-28/425 від 11.06.2021, припис № 23/02.4-23 від 14.06.2021 та на адресу сільської ради направлено претензію № 198/07-17/2021, зареєстровану за вхідним № 02.4-15/5676 від 26.10.2021.

Виконавчим комітетом Драбинівської сільської ради 18.01.2023 та сільською радою 03.02.2023 прийняті рішення "Про вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованих стихійних сміттєзвалищ на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".

Листом Полтавської обласної прокуратури від 17.01.2024 № 12-56вих24 повідомлено Полтавську ОВА про виявлені порушення та запропоновано поінформувати прокуратуру чи перебуває несанкціоноване сміттєзвалище на обліку та про вжиті заходи реагування.

Листом Полтавської ОВА №5502-24 від 26.02.2024 підтверджено, що вказане сміттєзвалище обліковується в адміністрації. За інформацією відповідача питання щодо необхідності ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ на території області 30.01.2024 обговорювалося на засіданні постійно діючої Комісії обласної державної адміністрації з питань охорони довкілля, раціонального використання та відтворення природних ресурсів за участі голів територіальних громад області, за результатами якого підготовлено низку доручень, в тому числі з даного питання, які скеровано до виконання територіальним громадам та полягали у рекомендації забезпечити ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ.

Листом Полтавської обласної прокуратури від 03.04.2024 № 12-532вих24 повторно зобов`язано Полтавську ОВА проінформувати про вжиті заходи щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади.

У відповідь відповідач листом від 09.04.2024 № 11924-24 повідомив, що порушення не усунуто у зв`язку із відсутністю на це коштів у територіальної громади.

В зв`язку з не вчиненням жодних заходів, щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за межами населених пунктів на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади, яке завдає шкоди інтересам держави у формі забезпечення суспільства на безпечне довкілля, не погіршення екологічної ситуації, що реалізується через цільовий характер використання земельних ділянок, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та наявності у прокурора права на звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів, розглядаючи апеляційну скаргу відповідача в межах ст. 308 КАС України, погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вказує, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності.

Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності.

Нарешті, "у спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом.

Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України "Про охорону земель".

Згідно зі статтею 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до статті 45 Закону України "Про охорону земель" господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання.

Згідно зі статтею 46 Закону України "Про охорону земель" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини (ч. 3).

Згідно із частиною 1 статті 25 Закону України "Про управління відходами" до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами належить:

1) участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері управління відходами;

2) розроблення та реалізація регіональних планів управління відходами, здійснення оцінки ефективності їх виконання;

3) сприяння створенню об`єктів оброблення відходів у рамках співробітництва територіальних громад;

4) забезпечення реалізації заходів Національного плану управління відходами та Національної програми запобігання утворенню відходів;

5) створення умов для організації та будівництва об`єктів оброблення відходів;

6) взаємодія з органами місцевого самоврядування;

7) облік несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений;

8) ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ;

9) надання інформації, проведення роз`яснювальної та просвітницької роботи з населенням щодо управління відходами;

10) погодження місцевих планів управління відходами.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про управління відходами" фінансування заходів у сфері управління відходами здійснюється за рахунок коштів утворювачів та власників відходів. Для фінансування заходів у сфері управління відходами можуть залучатися кошти державного та місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески підприємств, установ, організацій, громадян України та їх об`єднань, а також інші джерела, не заборонені законом.

З огляду на викладене саме на Полтавську ОВА, як орган державної влади, наділено повноваженнями щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, виявлених за межами населених пунктів.

Згідно із частиною 5 статті 12 Закону України "Про управління відходами" збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують:

1) виявлених за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

2) виявлених у межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування. Збирання, перевезення та/або оброблення таких відходів здійснюють суб`єкти господарювання у сфері управління відходами.

Як зазначено вище, несанкціоноване сміттєзвалище розташоване за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади.

Отже, Полтавська ОВА є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Посилання апелянта на те, що до спірних правовідносин має бути застосований Закон України «Про відходи», який втратив чинність 09.07.2023 на підставі Закону № 2320-IX від 20.06.2022, колегія суддів вважає помилковим з таких підстав.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України "Про управління відходами" - 09.07.2023, втратив чинність Закон України «Про відходи», внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які визначають, зокрема компетенцію суб`єктів владних повноважень з питань ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ДЕІ ЦО проведено плановий захід дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень Драбинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області на земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, виявлено розміщення на відкритому ґрунті відходів комунальних змішаних та відходів будівельних робіт загальною площею 1,9454 га.

За результатами такого заходу Держекоінспекцією складено акт № 06-28/425 від 11.06.2021, припис № 23/02.4-23 від 14.06.2021 та на адресу сільської ради направлено претензію № 198/07-17/2021, зареєстровану за вхідним № 02.4-15/5676 від 26.10.2021.

Виконавчим комітетом Драбинівської сільської ради 18.01.2023 та сільською радою 03.02.2023 прийняті рішення "Про вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованих стихійних сміттєзвалищ на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".

Отже, правовідносинах ДЕІ ЦО з Драбинівською сільською радою були врегульовані Законом України "Про відходи".

У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про управління відходами" компетенцію з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ законодавець передав до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Вказані обставини набрання чинності Законом України "Про управління відходами" зумовили обставини звернення прокурора до Полтавської ОВА.

Листом Полтавської ОВА №5502-24 від 26.02.2024 підтверджено, що вказане сміттєзвалище обліковується в адміністрації, та вказано, що ним вчиняються заходи пов`язані з вирішенням питання ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища.

Отже, до спірних правовідносин, які є предметом судового розгляду у цій справі, застосовуються приписи чинного на момент звернення прокурора до Полтавської ОВА Закону України "Про управління відходами".

Вказане свідчить про помилковість доводів апелянта про поширення на ці правовідносини Закону України "Про відходи", який втратив чинність.

Твердження апелянта про необхідність встановлення власника сміттєзвалища є безпідставним, оскільки Полтавська ОВА у листі № 5502-24 від 26.02.2024 визнала факт, що це сміттєзвалище обліковується саме за нею, доказів зворотного апелянт, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надав.

Посилання апелянта на те, що власником відходів є Драбинівська сільська рада з посиланням на акт Дерекоінспекції від 11.06.2021 №06-28/425 колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, оскільки в зазначеному акті вказано, що Драбинівською сільською радою (станом на дату складання акту) не вжито заходів для ліквідації несанкціонованих звалищ твердих побутових відходів, що є порушенням ст. 21 Закону України "Про відходи".

Наведене свідчить, що Драбинівська сілдьська рада у 2021 році відповідно до чинного на той час законодавства зобов`язана була забезпечити ліквідацію несанкціонованих звалищ відходів, що не є тотожним поняттю "власник".

Стосовно доводів апеляційної скарги на відсутність підстав для покладання на відповідача відповідальності за засмічення земель, колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв`язку з встановленням цього порушення ДЕІ ЦО звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом за позовом до Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про стягнення грошових коштів в сумі 3205020,00 грн збитків, заподіяних державі внаслідок засмічення земель (справа № 917/2322/23).

Тобто у зв`язку з встановлення факту засмічення земель вирішується питання про притягнення до відповідальності саме Драбинівської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Доказів того, що апелянт притягався або притягується до будь-якого виду юридичної відповідальності ним не надано, а судом не встановлено.

При цьому твердження апелянта про те, що його притягають до відповідальності у спосіб зобов`язання ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище, є хибним, оскільки чинним законодавством України не передбачено санкції у вигляді зобов`язання ліквідувати несанкціоноване сміттєзвалище. Натомість вимога про зобов`язання апелянта забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 25 Закону України "Про управління відходами", є спонуканням відповідача виконати покладений на нього, як орган державної влади та суб`єкта владних повноважень, державою обов`язок.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає помилковим твердження апелянта про притягнення його до відповідальності за вчинене іншим суб`єктом правопорушення, оскільки саме відповідач має вчинити відповідні дії з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, відповідно до покладеного на нього державою обов`язку, а не у зв`язку з притягненням його до юридичної відповідальності за засмічення земель.

Твердження апелянта про відсутність доказів його протиправної бездіяльності та дослідження судом першої інстанції доказів, які не стосуються обставин справи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані докази підтверджують факт наявності неліквідованого несанкціонованого сміттєзвалища, а відповіді Полтавської ОВА належним чином підтверджують факт невиконання останнім більше року вимог пункту 8 частини 1 статті 25 Закону України "Про управління відходами".

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не ставить під сумнів висновки суду першої інстанції про те, що прокурор мав право звернутися до суду з цим позовом в інтересах належного позивача ДЕІ ЦО, а тому колегія суддів не дає детальної оцінки вказаним обставинам в силу приписів ст. 308 КАС України, та зазначає про правильність висновків суду першої інстанції у цій частині.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Полтавської ОВА.

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2024 року по справі №440/6819/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 19.12.2024.