Постанова від 02.07.2025 по справі 440/6819/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року

м. Київ

справа № 440/6819/24

адміністративне провадження № К/990/50736/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В. М.,

суддів: Стеценка С. Г., Чиркіна С. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 (у складі судді Головка А. Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у складі колегії суддів: Любчич Л.В. (суддя-доповідач), Спаскіна О.А., Присяжнюк О.В.) у справі № 440/6819/24 за позовом керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Полтавської обласної військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву

06 червня 2024 року керівник Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської обласної військової адміністрації (далі - відповідач, Полтавська ОВА, адміністрація) у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність щодо незабезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1,9454 га, розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади;

- зобов`язати відповідача забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища загальною площею 1,9454 га, розташованого за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, а саме: на земельній ділянці площею 1,53 га за межами с. Драбинівка з геолокацією 49.25574, 34.60009, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5323481000:00:004:0175 (землі запасу), та на земельній ділянці площею 0,4154 га між селами Суха Маячка та Лугове з геолокацією 49.19332, 34.49493, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру є несформованою.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що Полтавською обласною прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023170000000002 від 03.01.2023 установлено, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу (далі - ДЕІ ЦО) за результатами здійснення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень Драбинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області на земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади, виявлено розміщення на відкритому ґрунті відходів комунальних змішаних та відходів будівельних робіт загальною площею 1,9454 га в наслідок чого утворилось несанкціоноване сміттєзвалище.

На думку позивача, відповідач, як суб`єкт, на якого покладається обов`язок щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, не виконав свій обов`язок, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

У відзиві на позов Полтавська ОВА наголошує на тому, що прокурор неправомірно намагається покласти відповідальність за правопорушення, вчинене Драбинівською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області, строк усунення якого давно закінчився, на Полтавську ОВА, яка відповідно до положень закону не мала обов`язку щодо управління відходами; своїми діями/бездіяльністю не допустила утворення складу правопорушення, та не завдала шкоду інтересам держави.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Полтавською обласною прокуратурою в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42023170000000002 від 03.01.2023 установлено, що ДЕІ ЦО за результатами здійснення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень Драбинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області на земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, виявлено розміщення на відкритому ґрунті відходів комунальних змішаних та відходів будівельних робіт загальною площею 1,9454 га.

За результатами перевірки ДЕІ ЦО складено акт № 06-28/425 від 11.06.2021, припис № 23/02.4-23 від 14.06.2021 та на адресу Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області направлено претензію № 198/07-17/2021.

Виконавчим комітетом Драбинівської сільської ради 18.01.2023 та сільською радою 03.02.2023 прийняті рішення "Про вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованих стихійних сміттєзвалищ на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".

Листом Полтавської обласної прокуратури від 17.01.2024 № 12-56вих24 повідомлено Полтавську ОВА про виявлені порушення та запропоновано поінформувати прокуратуру чи перебуває несанкціоноване сміттєзвалище на обліку та про вжиті заходи реагування.

Листом Полтавської обласної військової адміністрації від 26.02.2024 № 5502-24 підтверджено, що вказане сміттєзвалище обліковується в адміністрації. За інформацією відповідача питання щодо необхідності ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ на території області 30.01.2024 обговорювалося на засіданні постійно діючої Комісії обласної державної адміністрації з питань охорони довкілля, раціонального використання та відтворення природних ресурсів за участі голів територіальних громад області, за результатами якого підготовлено низку доручень, в тому числі з даного питання, які скеровано до виконання територіальним громадам та полягали у рекомендації забезпечити ліквідацію несанкціонованих сміттєзвалищ.

Листом Полтавської обласної прокуратури від 03.04.2024 № 12-532вих24 повторно зобов`язано Полтавську ОВА проінформувати про вжиті заходи щодо ліквідації стихійного сміттєзвалища на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади.

У відповідь відповідач листом від 09.04.2024 № 11924-24 повідомив, що порушення не усунуто у зв`язку із відсутністю на це коштів у територіальної громади.

Отже позивачем встановлено, що протягом тривалого часу відповідачем не вжито заходів щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища за межами населених пунктів на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади. У свою чергу забруднення земель шляхом несанкціонованого розміщення відходів завдає шкоди інтересам держави у формі забезпечення суспільства на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, що реалізується через цільовий характер використання земельних ділянок.

На цій підставі прокурор звернувся з позовом до суду.

III.КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ І ТА ІІ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, за встановлених у цій справі обставин дійшов висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України "Про управління відходами" компетенцію з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ законодавець передав, зокрема, до обласних державних адміністрацій. Вказані обставини набрання чинності Законом України "Про управління відходами" зумовили обставини звернення прокурора з цим позовом до Полтавської ОВА. Таким чином суди попередніх інстанцій вважали, що до спірних правовідносин, які є предметом судового розгляду у цій справі, мають застосовуються приписи чинного на момент звернення прокурора до Полтавської ОВА Закону України "Про управління відходами"

Оскільки в листі від 26.02.2024 № 5502-24 Полтавськв ОВА підтвердила, що вказане сміттєзвалище обліковується за адміністрацією та зазначила, що нею вчиняються заходи пов`язані з вирішенням питання ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що саме Полтавська ОВА наділена повноваженнями щодо ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ, виявлених за межами населених пунктів (поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області) відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 25 Закону України "Про управління відходами".

Окрім того вважали, що оскільки положенням пункту 1 частини п`ятої статті 12 Закону України "Про управління відходами" визначено, що збирання, перевезення та/або оброблення відходів, виявлених за межами населених пунктів, власник яких не встановлений організовують, зокрема місцеві державні адміністрації то Полтавська ОВА є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

У підсумку суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства щодо ліквідації несанкціонованого сміттєзвалище, яке розташоване в межах Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади, не ліквідоване, що завдає шкоди інтересам держави у формі забезпечення суспільства на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації, що реалізується через цільовий характер використання земельних ділянок наявні підстави для зобов`язання відповідача забезпечити ліквідацію несанкціонованого сміттєзвалища, розташованого на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади.

IV. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Не погодившись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 30.12.2024 направив на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2025 відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з Полтавського окружного адміністративного суду справу № 440/6819/24. Окрім того, вказаною ухвалою запропоновано позивачеві подати відзив на касаційну скаргу відповідача, заперечень щодо поданого відповідачем клопотання про зупинення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/6819/24.

14 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла адміністративна справа № 440/6819/24.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статей 12, 25 Закону України «Про управління відходами».

Ухвалою Суду від 01.07.2025 закінчено підготовку до касаційного розгляду справи № 440/6819/24 та призначено її до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 02.07.2025. Окрім того цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024.

V. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову, посилаючись на те, що судами під час розгляду справи не враховано, що до спірних правовідносин мають бути застосовані положення Закону України «Про відходи, а не Закон України «Про управління відходами», оскільки у зв`язку з втратою чинності Законом України «Про відходи» та набранням чинності Законом України «Про управління відходами» не відбулося правонаступництва між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями в частині обов`язків щодо ліквідації сміттєзвалищ. Законом України «Про управління відходами» сформовано новий порядок регулювання суспільних правовідносин, але правовідносини, які регулювалися Законом України «Про відходи», необхідно завершити в порядку цього закону. Так як відповідальним суб`єктом за ліквідацію спірного сміттєзвалища визнано Драбинівську сільську раду Полтавської області ще у 2021 році, тому необхідно досягти виконання покладених на вказаного суб`єкта обов`язків із забезпечити дотримання принципу невідворотності покарання.

Також у скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності ліквідації сміттєзвалища саме Полтавською ОВА, адже на думку скаржника, для визначення відповідального суб`єкта на якого відповідно до Закону України «Про управління відходами» покладено обов`язок щодо ліквідації відходів, необхідно спершу дотриматися порядку встановлення власника відходів. Звертає увагу, що у матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував вчинення дій спрямованих на встановлення власника відходів. Як наслідок, немає правових підстав стверджувати, що відходи є безхазяйними та застосовувати до відповідача положення пункту 1 частини п`ятої статті 12 та пункту 8 частини першої статті 25 Закону України "Про управління відходами».

Наголошує, що факт перебування несанкціонованих сміттєзвалищ на обліку відповідача не підтверджує, що цей орган є власником відходів, які розміщено на сміттєзвалищі. Окрім того, зазначає, що виявленим відходам не встановлений статус таких, власник яких не встановлений (безхазяйних) у передбаченому законодавством порядку (постанова КМУ від 03.08.1998 №1217), що не дозволяє адміністрації взяти їх на відповідний облік та розпочати організацію операцій з ними.

Позиція інших учасників справи

Полтавська обласна прокуратуру подала відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у цій справі залишити без змін.

VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин першої та другої статті 341 КАС України відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у касаційній скарзі не ставить під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо права прокурора на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі ДЕІ ЦО, а тому Суд не дає правову оцінку вказаним обставинам в силу приписів статті 341 КАС України.

Щодо доводів касаційної скарги з приводу необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про відходи» та неможливості застосування приписів Закону України «Про управління відходами».

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України зазначив, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Подібних висновків щодо тлумачення змісту положень статті 58 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов у Рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз вищенаведених правових положень дає змогу дійти висновку, що з моменту набрання чинності Законом України "Про управління відходами" - 09.07.2023, втратив чинність Закон України «Про відходи», внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які визначають, зокрема компетенцію суб`єктів владних повноважень з питань ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДЕІ ЦО проведено плановий захід дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині здійснення делегованих повноважень Драбинівською сільською радою Полтавського району Полтавської області на земельних ділянках, розташованих за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області, виявлено розміщення на відкритому ґрунті відходів комунальних змішаних та відходів будівельних робіт загальною площею 1,9454 га.

За результатами такого заходу ДЕІ ЦО складено акт № 06-28/425 від 11.06.2021, припис № 23/02.4-23 від 14.06.2021 та на адресу сільської ради направлено претензію № 198/07-17/2021, зареєстровану за вхідним № 02.4-15/5676 від 26.10.2021.

Виконавчим комітетом Драбинівської сільської ради 18.01.2023 та сільською радою 03.02.2023 прийняті рішення "Про вжиття заходів щодо ліквідації несанкціонованих стихійних сміттєзвалищ на території Драбинівської сільської ради Полтавського району Полтавської області".

Отже, правовідносинах ДЕІ ЦО з Драбинівською сільською радою були врегульовані Законом України "Про відходи".

У зв`язку з набранням чинності Законом України "Про управління відходами" компетенцію з ліквідації несанкціонованих сміттєзвалищ законодавець передав до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Саме набрання чинності Законом України "Про управління відходами" зумовили обставини звернення прокурора до Полтавської ОВА.

Листом Полтавської ОВА №5502-24 від 26.02.2024 підтверджено, що вказане сміттєзвалище обліковується в адміністрації, та вказано, що ним вчиняються заходи пов`язані з вирішенням питання ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища.

Суд зазначає, що пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про управління відходами" визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про відходи"(Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 36-37, ст. 242 із наступними змінами). Жодних інших умов чи застережень Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про управління відходами" не містять.

Отже, з 09 липня 2023 року втратив чинність Закон України "Про відходи", на норми якого посилається відповідач, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які визначають, зокрема компетенцію суб`єктів владних повноважень з питань ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.

Таким чином до спірних правовідносин, які є предметом судового розгляду у цій справі, застосовуються приписи чинного на момент звернення прокурора до Полтавської ОВА Закону України "Про управління відходами", що набрав чинності 09 липня 2023 року.

Вказане свідчить про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про управління відходами" та помилковість доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, про поширення на ці правовідносини Закону України "Про відходи".

Щодо доводів касаційної скарги щодо необхідності встановлення власника побутових відходів та дотримання відповідної процедури його встановлення.

Правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля визначає Закон України від 19.06.2003 №962-IV "Про охорону земель" (далі Закон - № 962-IV).

Статтею 1 Закону № 962-IV визначено, що охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Згідно зі статтею 35 Закону № 962-IV власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 962-IV господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені граничнодопустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

У разі виявлення фактів забруднення ґрунтів небезпечними речовинами спеціально уповноважені органи виконавчої влади у галузі охорони земель вживають заходів до обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, притягнення винних до відповідальності згідно із законом і проведення в установленому порядку робіт з дезактивації, відновлення забруднених земель, консервації угідь і визначення режимів їх подальшого використання (частина 2 статті 45 Закону №962-IV).

Згідно з частинами 3, 5 статтею 46 Закону № 962-IV забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об`єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людини.

Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

09 липня 2023 року набув чинності Закон України "Про управління відходами" (далі - Закон № 2320-IX),який визначає правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров`я людей та навколишнє природне середовище.

Відповідно до приписів статті 1 Закону № 2320-IX: відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; відходи будівництва та знесення - відходи, що утворилися внаслідок діяльності з капітального ремонту, будівництва або знесення будівель і споруд; власник відходів - фізична особа, юридична особа, яка утворює відходи або яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами; зберігання відходів - утримання відходів на об`єктах збирання, у тому числі до їх оброблення, протягом не більше одного року з моменту їх утворення, що є безпечним для здоров`я людей та навколишнього природного середовища відповідно до екологічних та санітарно-епідеміологічних вимог; збирання відходів - операція, що полягає у вилученні, купівлі, накопиченні та зберіганні відходів суб`єктами господарювання у сфері управління відходами, включаючи роздільне збирання, з метою подальшого перевезення відходів на об`єкти оброблення відходів; оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій; операції з управління відходами - збирання, перевезення, відновлення та видалення відходів; перевезення відходів - операція, що полягає у транспортуванні відходів від місця їх утворення до об`єкта оброблення відходів, а також від одного місця/об`єкта до іншого; побутові відходи - змішані та/або роздільно зібрані відходи від домогосподарств, включаючи відходи паперу, картону, скла, пластику, деревини, текстилю, металу, упаковки, біовідходи, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, небезпечні відходи у складі побутових, великогабаритні та ремонтні відходи, а також змішані та/або роздільно зібрані відходи з інших джерел, якщо ці відходи подібні за своїм складом до відходів домогосподарств; послуга з управління побутовими відходами - операції із збирання, перевезення, відновлення та видалення побутових відходів, а також діяльність, пов`язана з організацією роботи системи управління побутовими відходами, що здійснюється виконавцем послуги з управління побутовими відходами;приймання відходів - отримання відходів, що утворилися в результаті споживання/використання продукції, до виробників якої законом встановлена розширена відповідальність виробника, у місцях продажу, адміністративних, соціальних, громадських, комерційних, розважальних, рекреаційних, туристичних та інших закладах, а також мобільними пунктами приймання відходів у встановленому законом порядку; ремонтні відходи - залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, що утворилися під час переобладнання, перепланування або поточного ремонту у житловому будинку, окремій квартирі або будинку громадського призначення; суб`єкт господарювання у сфері управління відходами - юридична особа або фізична особа-підприємець, що здійснює збирання, купівлю, зберігання, перевезення, відновлення та/або видалення відходів відповідно до законодавства; управління відходами - комплекс заходів із збирання, перевезення, оброблення (відновлення, у тому числі сортування, та видалення) відходів, включаючи нагляд за такими операціями та подальший догляд за об`єктами видалення відходів; утворювач відходів - фізична особа, юридична особа, в результаті діяльності якої утворюються відходи, а також суб`єкти управління відходами, які здійснюють операції із сортування, змішування або інші операції, що призводять до зміни характеристик або складу відходів.

Пунктами 7, 8 частини першої статті 25 Закону № 2320-IX передбачено, що до повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері управління відходами належить, зокрема, облік несанкціонованих сміттєзвалищ та відходів, власник яких не встановлений; ліквідація несанкціонованих сміттєзвалищ.

Відповідно до статті 55 Закону № 2320-IX фінансування заходів у сфері управління відходами здійснюється за рахунок коштів утворювачів та власників відходів. Для фінансування заходів у сфері управління відходами можуть залучатися кошти державного та місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільні внески підприємств, установ, організацій, громадян України та їх об`єднань, а також інші джерела, не заборонені законом.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючі позовні вимоги, дійшли висновку про те, що надані прокурором до суду докази підтверджують факт наявності несанкціонованого сміттєзвалища, що розташоване за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади та неліквідоване Полтавською ОВА, що вказує про невиконання останньою вимог пункту 8 частини першої статті 25 та пункту 1 частини п`ятої статті 12 Закону№ 2320-IX.

До таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов у результаті аналізу та дослідження листа Полтавської ОВА від 26.02.2024 №5502-24 в якому відповідач підтвердив, що сміттєзвалище обліковується в адміністрації.

Поряд з цим суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про необхідність встановлення власника відходів, оскільки вважали, що Полтавська ОВА у листі від 26.02.2024 № 5502-24 визнала факт, що це сміттєзвалище обліковується саме за нею, а доказів зворотного відповідачем, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не надав.

Проте, на переконання колегії суддів, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог є передчасним, з огляду на таке.

Виявлення та облік відходів, власник яких не встановлений врегульовано статтею 12 Закону № 2320-IX .

Положенням частини п`ятої статті 12 Закону № 2320-IX визначено, що збирання, перевезення та/або оброблення відходів, власник яких не встановлений організовують:

1) виявлених за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

2) виявлених у межах населених пунктів - органи місцевого самоврядування. Збирання, перевезення та/або оброблення таких відходів здійснюють суб`єкти господарювання у сфері управління відходами.

Поряд з цим Суд звертає увагу на положення частини третьої статті 12 Закону № 2320-IX відповідно до якої, якщо власник відходів встановлений, він зобов`язаний відшкодувати всі витрати на його пошук, а також витрати на збирання, перевезення та оброблення відходів суб`єктом господарювання у сфері управління відходами, компенсувати інші збитки та шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом відходів на здоров`я людини та навколишнє природне середовище.

Витрати, збитки та шкода, заподіяна забрудненням або іншим негативним впливом відходів на навколишнє природне середовище, відшкодовуються в судовому порядку за позовом органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади.

Приписами частини четвертої статті 12 Закону № 2320-IX визначено, якщо власник відходів не встановлений, передача відходів до суб`єкта господарювання у сфері управління відходами та усунення негативних наслідків, спричинених відходами, здійснюється за рахунок державного або місцевого бюджету.

Частиною першою статті 12 Закону № 2320-IX передбачено, що власник або користувач земельної ділянки, на якій виявлено відходи, власник яких не встановлений, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких відходів, інформує про це орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 2320-IX орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади із залученням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, територіального органу Національної поліції України встановлює утворювача або власника виявлених відходів на основі:

1) інформації, наданої власником або користувачем земельної ділянки, на якій виявлено відходи;

2) інформації, наданої громадянами, підприємствами, установами та організаціями, медіа;

3) аудіо- та відеозаписів, наданих громадянами, підприємствами, установами, організаціями;

4) інших джерел, визначених законом.

Положенням частини шостої статті 12 Закону № 2320-IX встановлено, що порядок виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, визначається Кабінетом Міністрів України.

На думку колегії суддів для визначення відповідального суб`єкта на якого відповідно до Закону № 2320-IX покладено обов`язок щодо ліквідації відходів, необхідно спершу дотриматися порядку встановлення власника відходів. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вчинення дій, спрямованих на встановлення власника відходів.

Колегія суддів також зазначає, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу та відповідно не надали належної правової оцінки обставинам того, що зі змісту листа Полтавської ОВА від 26.02.2024 №5502-24, надісланого у відповідь на лист позивача від 17.01.2024 № 12-56вих24 зазначено, що сміттєзвалище розташоване за межами населених пунктів поблизу с. Лугове та с. Драбинівка Полтавського району Полтавської області на території Драбинівської сільської об`єднаної територіальної громади лише обліковується за відповідачем. Тобто у цьому листі не йдеться про те, що зазначені відходи є такими, власник яких не встановлений.

Факт перебування несанкціонованого сміттєзвалища на обліку відповідача не підтверджує, що цей орган є власником відходів, які розміщено на сміттєзвалищі. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до неправильного висновку, що факт «обліку» відходів є тотожним «обов`язку їх ліквідації».

У підсумку колегія суддів наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій в процесі розгляду цієї справи не дослідили та не встановили чи було дотримано позивачем порядку виявлення та обліку відходів, власник яких не встановлений, адже встановлення/не встановлення власника відходів буде впливати на правозастосуванні до спірних правовідносин відповідних положень статті 12 Закону № 2320-IX та у свою чергу надасть відповідь на питання щодо належності/неналежності відповідача у правовідносинах, що виникли в межах розгляду цієї справи.

Як наслідок висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосовування до відповідача положення пункту 1 частини п`ятої статті 12 та пункту 8 частини першої статті 25 Закону № 2320-IX є передчасними, а доводи касаційної скарги відповідача в цій частині знайшли своє підтвердження при розгляді касаційної скарги.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку по суті справи. Вказане унеможливлює формування судом касаційної інстанції правового висновку щодо застосування положення статей 12, 25 Закону № 2320-IX.

Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

З огляду на те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судами першої та апеляційної інстанцій, ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно урахувати висновки, викладені у цій постанові.

Оскільки Суд не змінив та не ухвалив нового рішення, судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Полтавської обласної військової адміністрації задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 у справі № 440/6819/24 - скасувати

Справу № 440/6819/24 направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді С. Г. Стеценко

С. М. Чиркін