Постанова

від 20.12.2024 по справі 340/2357/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2357/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маловисківського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №340/2357/24 за позовом ОСОБА_1 до Маловисківського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі відповідач, УДМС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Центрально-південне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (далі третя особа) в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Маловисківського сектору Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області від 08.09.2022 про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням згідно ч. 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України»;

- зобов`язати Маловисківський сектор Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ОСОБА_1 документів.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Маловисківського сектору Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області від 08.09.2022 року про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням згідно ч. 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України»;

- зобов`язав Маловисківський сектор Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ОСОБА_1 документів;

- стягнув на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (код ЄДРПОУ 45200774).

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що частиною 6 статті 9 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ) передбачено, що до громадянства України не приймається особа, яка: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедура подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначені Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (далі - Порядок № 215).

Скаржник посилається на приписи, зокрема, підпунктів «а» - «в» пункту 24 Порядку № 215 в частині переліку документів які подаються до заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням.

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.05.2022, про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Водночас, пунктом 89 Порядку № 215 передбачено, що територіальний підрозділ ДМС, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України.

Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ ДМС не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу ДМС приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.

Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу ДМС.

Отже, листом від 12.05.2022 № 3523-79/3523.1-22 Маловисківський сектор направив на розгляд до УДМС у Кіровоградській області заяву від 12.05.2022.

Водночас, згідно із пунктом 49-1 Порядку № 215, іноземець разом із заявою про прийняття до громадянства України подає документ (або документи - за наявності в іноземця громадянства кількох держав), виданий уповноваженим органом іноземної держави, про відсутність підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини 5 статті 9 Закону, за наявності яких особа не приймається до громадянства України (документ про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид).

УДМС у Кіровоградській області під час розгляду заяви встановлено, що позивачем до заяви від 12.05.2022 додано довідку про наявність (відсутність) судимості та (або) факту кримінального переслідування або припинення кримінального переслідування від 17.03.2022 № 099/64519-М (далі довідка від 17.03.2022), яка підписана шляхом накладення електронного підпису.

Жоден надавач електронних довірчих послуг рф не проходив процедуру оцінки відповідності згідно із Порядком проведення процедури оцінки відповідності у сфері електронних довірчих послуг, затвердженим постановою КМУ від 18.12.2018 № 1215, та не вносився до Довірчого списку України.

Наразі угод про взаємне визнання електронних довірчих послуг з рф укладено не було, тобто документи, підписані електронним підписом держави-агресора, є такими, при створенні яких не дотримано обов`язкових реквізитів електронного документа, та є нікчемними.

З наведених підстав довідка від 17.03.2022 не може бути прийнята відповідачем до уваги.

Листом УДМС у Кіровоградській області від 27.06.2022 № 3501.3-2242/35.2-22 заяву від 12.05.2022 повернуто до відповідача.

30.06.2022 відповідачем позивачу засобами телефонного зв`язку надано роз`яснення про неможливість прийнятті довідки. З огляду на перебування позивача за кордоном, забезпечення відповідачем повернення йому документів згідно із вимогами пункту 90 Порядку № 215 фактично є неможливим.

Станом на 08.09.2022 позивач не усунув недоліки та не подав документи повторно.

Таким чином, відповідачем прийнято рішення від 08.09.2022 про припинення провадження за заявою від 12.05.2022.

Крім того, скаржник посилається на правові висновки Верховного суду, викладеним у постанові від 09.10.2020 по справі № 1080/3664/18 та згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Таким чином, оформлення набуття громадянства України є дискреційним повноваженням відповідача як суб`єкта владних повноважень, отже, має здійснюватись ним на власний розсуд.

За відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.

Судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно- правових відносинах, що має місце лише у тому випадку, коли сталися зміни стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку в публічно-правових відносинах.

Відповідач при прийнятті рішення від 08.09.2022 діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення від 08.09.2022, відсутні. Водночас, позивачем не наведено жодних фактів та не додано жодних доказів порушення будь-яких його прав та свобод внаслідок дій відповідача.

Від позивача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що діючим п. 94 Порядком № 215, не передбачено взагалі передання пакету документів будь-кому іншому ніж тому територіальному підрозділу, до якого подавався позивач.

Так, приписи п. 94 Порядку, передбачають, що лише територіальний підрозділ Державної міграційної служби, який прийняв документи, має проводити перевірку.

Відповідач жодного доказу не надає щодо того, що ним дійсно було проведено перевірку, як територіальним підрозділом, до якого було подано пакет документів. Також не надав доказів направлення відповідачем до УДМС у Кіровоградській області пакету документів позивача для проведення перевірки.

Щодо того, що надавач довірчих послуг рф не проходило процедуру оцінки відповідності надавача даних послуг згідно Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 за №1215. Позивач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 за №1215 не передбачено укладення угоди про взаємне визнання електронних довірчих послуг, та не передбачено обмежень на підтвердження дійсності наданих рф електронно-довірчих послуг. Як даною постановою, так і Порядком 215 не зазначено про підстави невизнання поданої позивачем довідки про відсутність судимості.

Відповідач у відповідності до Закону №60 не навів законного обґрунтування та підстав неможливості прийняття довідки про наявність (відсутність) судимості та (або) факту кримінального переслідування або припинення кримінального переслідування, що підписане кваліфікованим електронним підписом.

Позивач зазначає, що ні відповідач ні третя особа не телефонували позивачу щодо оскаржуваного рішення в телефонному режимі. Позивач не отримував жодного телефонного дзвінку щодо оскаржуваного рішення. Відповідач не надав доказів того, що надіслав позивачу документи для усунення недоліків, як це передбачено п. 94 Порядку№ 215.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта (а.с.11-15).

Відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_2 є уродженцем м. Карачаєвська, Ставропольського краю (а.с.20).

12.05.2022 ОСОБА_1 подав до Маловисківського сектору Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням (а.с.17-18).

12.05.2022 за вих.№3523/79/3523.1-22 матеріали справи були направлені до Управління Державної міграційної служби в Кіровоградській області для подальшого розгляду та прийняття рішення (а.с.34).

27.06.2022 за вих.№3501.3-2242/35.2-22 матеріали ОСОБА_1 про оформлення громадянства були повернуті Управлінням Державної міграційної служби в Кіровоградській області до Маловисківського сектору Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області в зв`язку з тим, що довідка про відсутність судимості на території Російської Федерації підписана кваліфікованим електронним підписом посадової особи, уповноваженої органу Російської Федерації, не може бути прийнята до уваги, а довідка, яка відповідає вимогам законодавства України про громадянство України не надана.

08.09.2022 Маловисківським сектором Управління Державної міграційної служби у Кіровоградській області прийнято рішення про припинення провадження за заявою ОСОБА_1 з огляду на відсутність належно складеної довідки про відсутність судимості на території Російської Федерації (а.с.25).

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами ст. 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-ІII, який відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, а також Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27.03.2001 №215, який відповідно до Закону України «Про громадянство України» визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-ІІІ):

- громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках;

- громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;

- іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону №2235-ІІІ громадянами України є особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Відповідно до ст.6 Закону №2235-ІІІ громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в заклад охорони здоров`я, заклад освіти або інший дитячий заклад, у дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Позивач звернулась із заявою і документами про оформлення набуття громадянства України на підставі п. 2 ст. 6 Закону №2235-ІІІ - за територіальним походженням.

За приписами частини 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Частинами 2-3 статті 8 Закону №2235-ІІІ встановлено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство. Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) усіх цих держав.

Частиною 7 статті 8 Закону №2235-ІІІ передбачено, що громадянство України за територіальним походженням не набуває особа, яка відповідно до частини п`ятої статті 9 цього Закону не приймається до громадянства України (крім випадку, передбаченого частиною шостою статті 9 цього Закону), та особа, стосовно якої рішення про оформлення набуття громадянства України скасовано на підставі статті 21 цього Закону.

При цьому, частиною 5 статті 9 Закону №2235-ІІІ встановлено, що до громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

Прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 Закону №2235-ІІІ, згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону №2235-ІІІ належить до повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №360 (далі - Положення №360), Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

За змістом пункту 7 Положення №360 ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону №2235-ІІІ порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень визначає Президент України.

Так, Указом Президента України від 27.03.2001 №215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215).

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України, визначений Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженим Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу І Порядку №215 для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, виходу з громадянства України особа подає заяву, а також інші документи, передбачені розділом II цього Порядку.

Абзацом 1 пункту 3 розділу І Порядку №215 встановлено, що заява з питань громадянства подається у письмовій формі з зазначенням дати її складання та підписується заявником.

Згідно з п.4 розділу І Порядку №215 заяви та інші документи з питань громадянства подаються: особою, яка проживає в Україні на законних підставах, - до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання особи в Україні.

Абзацами 1 та 6 пункту 5 розділу І Порядку № 215 передбачено, що заяву та інші документи з питань громадянства заявник подає особисто. Під час подання заяви та інших документів з питань громадянства пред`являється документ, що посвідчує особу заявника, а також документ про проживання заявника на території України або про його постійне проживання за кордоном та подаються копії таких документів.

Відповідно до пункту 24 Порядку № 215 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає:

а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням;

б) дві фотокартки (розміром 35 x 45 мм);

в) один із таких документів:

- декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства;

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

- декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні;

- декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності;

- заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України;

г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 25 розділу ІІ Порядку №215 передбачено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24.08.1991 на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Згідно п.27 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також:

а) документ, що підтверджує факт постійного проживання батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту;

б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір`ю, які постійно проживали на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.

Пунктом 92 розділу IV Порядку №215 визначено, що територіальні органи Державної міграційної служби України приймають, зокрема, рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. До повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону.

Відповідно до пункту 93 розділу IV Порядку №215 територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо оформлення набуття громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи про оформлення набуття громадянства України знайдою, також одержує від відповідного органу реєстрації актів громадянського стану копію запису акта громадянського стану, який підтверджує, що новонароджену дитину знайдено на території України і батьки її невідомі. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.

Згідно з абзацами 1, 2, 5 та 6 пункту 94 розділу IV Порядку №215 територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів з питань громадянства вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, а стосовно поновлення особи у громадянстві України також відсутні передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про оформлення набуття особою громадянства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує набуття особою громадянства України, або стосовно поновлення особи у громадянстві України також будуть встановлені передбачені Законом підстави, за наявності яких поновлення у громадянстві України не допускається, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України.

Пунктом 95 розділу IV Порядку №215 передбачено, що рішення про оформлення набуття особою громадянства України або про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України не пізніш як у тримісячний строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання про оформлення набуття особою громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.

Посилання скаржника на положення пункту 89 Порядку № 215 є незмістовними, з огляду на те, що вони регулюють питання порядку провадження за заявами про встановлення або оформлення належності до громадянства України, а не порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України, рішення за якими приймаються територіальними органами Державної міграційної служби України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка проживає в Україні на законних підставах, та бажає набути громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ, повинна особисто звернутися з відповідною письмовою заявою до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем свого проживання в Україні, до якої долучити вичерпний перелік документів, що визначений п.24 розділу ІІ Порядку №215.

При цьому, вказаний перелік не містить довідки про відсутність судимості на території іншої держави, отже територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого позивачем були подані заява і документи для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, за наслідками розгляду цієї заяви може або повернути їх заявникові для усунення недоліків, у разі виявлення, що такі документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, і якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно - прийняти рішення про припинення провадження за цією заявою, або якщо подані заявником документи належно оформлені - надіслати їх до територіального органу Державної міграційної служби України для подальшого розгляду.

Тобто, чинним законодавством у якості підстави для прийняття керівником територіального підрозділу Державної міграційної служби України рішення про припинення провадження за заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч.1 ст.8 Закону №2235-ІІІ передбачено лише неусунення заявником у двомісячний строк з дня повернення йому документів наявних у них недоліків та неподання документів повторно.

За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції проте, що у розумінні приписів пунктів 93 та 94 розділу IV Порядку №215 підстави для припинення провадження за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у даному випадку були відсутні.

Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення, яким провадження за заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням було припинено, стало неможливість перевірити факт видачі наданої довідки про відсутності у неї судимості на території Російської Федерації через військовий стан та припинення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією.

Проте, як зазначалось, серед вичерпного переліку документів, які мають подаватися заявником до заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України», визначений п.24 розділу ІІ Порядку №215, довідка про відсутність судимості на території іншої держави відсутня, а тому відповідач безпідставно вимагав у позивача надання такої довідки.

Посилання відповідача на приписи п.49-1 Порядку №215, якими встановлено, що іноземець разом із заявою про прийняття до громадянства України подає документ (або документи - за наявності в іноземця громадянства кількох держав), виданий уповноваженим органом іноземної держави, про відсутність підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини п`ятої статті 9 Закону, за наявності яких особа не приймається до громадянства України (документ про те, що особа на території іноземної держави не вчиняла тяжких або особливо тяжких злочинів, злочинів проти людства та не здійснювала геноцид), є безпідставними, оскільки вказана норма Порядку №215 визначає необхідність подання такого документа (довідки) саме разом із заявою про прийняття до громадянства України, у той час, як у даному випадку позивач звернулася зовсім з іншою заявою щодо набуття громадянства України за територіальним походженням і щодо цієї заяви Порядком №215 визначено окремий перелік документів, який є відмінний від переліку, що подається до заяви про прийняття до громадянства України, відтак, п.49-1 Порядку №215 є незастосовним до спірних правовідносин.

Також, нормами Закону №2235-ІІІ та прийнятим відповідно до нього Порядком №215, що визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України, не передбачено покладення на особу, що подає заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ, обов`язку спростовувати вищенаведені факти, в тому числі шляхом подання довідки про відсутність судимості на території іншої держави, оскільки вичерпний перелік документів, що подається до заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням, визначений п.24 розділу ІІ Порядку №215, який довідки про відсутність судимості на території іншої держави не містить, тому покладення відповідачем на позивача такого обов`язку не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів враховує той факт, що всупереч безпідставному витребуванню у позивача довідки про відсутність судимості на території іншої держави, відповідна довідка була надана позивачем.

Неможливість перевірки довідки позивача про несудимість через військову агресію РФ проти України, не може бути підставою для припинення провадження за заявою позивача, оскільки неможливість проведення такої перевірки зумовлена не діями позивача, відтак остання не має нести у зв`язку з цим негативні наслідки. Колегія суддів зазначає, що перевірка відповідності поданого документу та неведеної в ньому інформації є компетенцією суб`єкта владних повноважень, самоусунення якого в даному випадку не передбачено законодавством.

Посилання скаржника на приписи частини 6 статті 9 Закону № 2235-ІІІ, є також незмістовними з огляду на те, що вказана норма передбачає до громадянства України не приймається особа, якщо суб`єкт владних повноважень підтвердив належними доказами, що особа: 1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид; 2) засуджена в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави; 3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.

З огляду на наведене, рішення відповідача про припинення провадження за заявою позивача про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Щодо посилання скаржника на те, що оформлення набуття громадянства України є дискреційним повноваженням відповідача, як суб`єкта владних повноважень, отже, має здійснюватись ним на власний розсуд, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Однак, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18, від 22.01.2020 у справі №826/9749/17 та від 19.02.2020 у справі №826/7110/16.

Суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача в даному випадку буде саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо набуття громадянства України на підставі поданих ОСОБА_1 документів.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маловисківського сектору Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року в адміністративній справі №340/2357/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак