Постанова

від 20.12.2024 по справі 400/211/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/211/24Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Дата і місце ухвалення 15.07.2024р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 р. у справі №400/211/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, в сумі 4503,21 грн., враховуючи базовий місяць січень 2016 року;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.06.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу, грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.06.2021 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 та 2021 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013 фактично визначено підвищення з грудня 2015 року грошових доходів населення, задіяного в бюджетній сфері, з тим, аби з січня 2016 року розпочати знову обчислювати індекс споживчих цін для проведення індексації. Таким чином, грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців), відповідно, для проведення подальшої індексації доходів обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, як базового місяця.

Щодо права позивача на перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.06.2021 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік апелянт зазначив, що в оскаржуваній позивачем період нараховування та виплата грошового забезпечення, а також додаткових виплат здійснювалося у відповідності до вимог чинного на у цей час законодавства, а саме з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року (далі Постанова №704).

Незважаючи на скасування з 29.01.2020р. в судовому порядку п.6 постанови КМУ №103 від 21.02.2018р., яким було внесено зміни до п.4 постанови КМУ №704 від 30.08.2017р., сама Постанова №704 досі викладена у редакції Постанови №103, де в пункті 4 зазначено: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи у період з 24.05.2015 року по 09.06.2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

19.12.2023 року представник позивача звернувся до військової частини із заявою про перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення («базового» місяця).

Листом від 27.12.2023 року військова частина відмовила представнику позивача у перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, а також дії щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.06.2021 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020, 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав право позивача на перерахунок індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січень 2008 р., грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.06.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року та на 01.01.2021 року у зв`язку з чим зобов`язав відповідача здійснити їх перерахунок та виплату.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно ст.2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз.8 п.4 Порядку №1078).

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015р. №1013 (далі - Постанова №1013) п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:

« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».

Отже, починаючи з 09.12.2015р. обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.

Пунктом 1 Постанови №1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.

Відповідно до п.3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (Офіційний вісник України, 2003р., №29, ст.1471).

Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв`язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням п.5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015р.

В свою чергу, Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Станом на час виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007р. №1294, яка набрала чинності 01.01.2008р.

Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018р. у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.

При цьому, колегія суддів наголошує, що відповідач, здійснюючи нарахування індексації, не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону.

Разом з тим, наявність у відповідача повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Військової частини здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року.

Щодо права позивача на перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 09.06.2021 року, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021 рік, судова колегія зазначає.

30 серпня 2017р. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення Військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за Військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Станом на час прийняття Постанови №704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З 24 лютого 2018р. набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за Військовими (спеціальними) званнями Військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.»

Отже, з 24.02.2018р. змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за Військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.

Побідні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 виснував таке:

а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.

Зазначений правовий висновок застосовний до цієї справи, обставини якої тотожні справі №440/6017/21.

Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (Військовим) званням, як складових грошового забезпечення Військовослужбовців, що проходять Військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 11 лютого 2021 року у справах №200/3774/20-а, №200/3747/20-а, №240/11952/19, та від 18 лютого 2021 у справі №200/3775/20-а.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2018 р. становить 1762,00 грн., з 1 січня 2020р. - 2102 грн., з 1 січня 2021р. - 2270 грн..

Приписами ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у період з 01 лютого 2020 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.02.2020 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 01.01.2021 р. за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

Отже обчислення у 2020-2021р. грошового забезпечення позивача шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018р. не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі №160/2775/22 від 06 лютого 2023 року.

Інші неведені апелянтом доводи не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки останні суперечать сформованій правовій позиції Верховного Суду щодо спірних правовідносин.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 р.- без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.В. БойкоСудді О.А. Шевчук А.Г. Федусик