Постанова

від 20.12.2024 по справі 140/3968/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3968/24 пров. № А/857/18415/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді Сеника Р. П.,

суддів: Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3968/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції Плахтій Н.Б.,

час ухвалення рішення 01 липня 2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складення повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_3 ) (далі відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 )), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ) (далі відповідач2, НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_2 )), в якому просив суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по серпень 2017 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по серпень 2017 року включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити з відрахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період із вересня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із вересня 2017 року по 28.02.2018 включно із урахуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по жовтень 2019 включно;

зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по жовтень 2019 року включно у розмірі 4463,15 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації різниці грошового забезпечення за період із листопада 2019 року по 15.01.2024 включно;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити за індексацію різницю грошового забезпечення за період із листопада 2019 року по 15.01.2024 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні з грудня 2015 року по серпень 2017 року та з листопада 2019 року по 15.01.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ); з вересня 2017 року по жовтень 2019 року у НОМЕР_4 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ).

Позивач зазначає, що при проходженні ним військової служби із грудня 2015 року до часу звільнення йому не нараховувалась індексація грошового забезпечення, крім поточної індексації з урахуванням березня 2018 року місяцем обчислення індексу споживчих цін.

НОМЕР_4 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) за період з вересня 2017 року по жовтень 2019 року нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням лютого 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) та з 01.03.2018 по жовтень 2019 березня 2018 року базового місяця.

07.03.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) скеровано адвокатський запит, у відповідь на який надано інформацію та довідку-розрахунок про нарахування та виплату належної та виплаченої/невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_3 ) за період з грудня 2015 року по вересень (5 днів) 2017 року позивачу нараховувалася індексація грошового забезпечення з урахуванням з червня 2015, жовтня 2015, лютого 2016 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (так звані базові місяці) та з жовтня (22 дні) 2019 року по дату звільнення з військової служби - березня 2018 року базового місяця. Також позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2018 року із зазначенням січня 2008 року як базового місяця (лист від 15.03.2024 №09/2671/24-Вих/39).

Позивач вважає дії відповідачів щодо визначення інших місяців ніж січень 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації у період із грудня 2015 року по 28.02.2018 включно неправильними діями, оскільки із грудня 2015 року при нарахуванні індексації не міг застосовуватись інший місяць, як місяць обчислення індексу споживчих цін (так званий базовий місяць), ніж січень 2008 року.

Також позивач вважає, що з боку відповідачів порушено його право на отримання індексації різниці за період із березня 2018 року до часу звільнення із огляду на наступне.

За умови застосування січня 2008 року, як місяця підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по до 28.02.2018 величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по грудень 2015 року становить 167,1 %. Звідси проіндексований дохід позивача в межах прожиткового мінімуму у сумі 1378 грн на грудень 2015 року мав становити суму індексації у грудні 2015 року 2302,64 грн (прожитковий мінімум 1378 грн х 167,1 % коефіцієнт індексації).

Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 року по березень 2018 року має становити 253,30% (постанова Верховного Суду від 22.06.2023 по справі №520/6243/22).

Позивач вважає, що із огляду на запровадження із грудня 2015 року єдиних правил нарахування індексації грошового забезпечення, у тому числі для всіх військовослужбовців відповідно до Порядку №1078 у редакції постанови Уряду від 09.12.2015 №1013, то при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 слід врахувати як правові висновки, так і встановлені обставини як докази преюдиційного значення, викладені у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 по справі № 520/6243/22, зокрема, що величина приросту індексу споживчих цін станом на березень 2018 року становить 253,30%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30%/100 = 4463,15 грн). На думку позивача, розмір індексації для всіх військовослужбовців станом на березень 2018 року має становити 4463,15 грн.

Із огляду на те, що підвищення доходу позивача в березні 2018 року не відбулося, а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн, ОСОБА_1 вважає, що сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу, а відтак відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 він має право на отримання індексації-різниці в сумі 4463,15 грн.

При цьому позивач просив зобов`язати відповідачів при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення компенсувати йому суму податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок 44).

З наведених підстав позивач просив задовольнити позов повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3968/24 позов задоволено частково; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по 05.09.2017 включно; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 05.09.2017 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнано протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.09.2017 по 28.02.2018 включно; зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнано протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по 08.10.2019 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць; зобов`язано НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 08.10.2019 у розмірі 4463,15 грн на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період із 10.10.2019 по 31.12.2022 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 10.10.2019 по 31.12.2022 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відповідач НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) оскаржив його в апеляційному порядку та просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3968/24 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального, без повного з`ясування всіх обставин, вважає, що суд першої інстанції не дослідив та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам.

Апелянт зазначає, що усі належні позивачу виплати нараховувалась та виплачувалась відповідно до чинного законодавства, в межах виділених відповідачу бюджетних асигнувань. Крім цього, звертає увагу, що відповідач створено лише у 2015 році, а тому правових підстав застосування базового місяця січня 2008 року при розрахунку індексації грошового забезпечення не було, а підстав для компенсації податків при виплаті індексації немає.

Додатково просить суд врахувати, що відповідно пункту 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби.

У зв`язку з вищезазначеним вважає, що розпорядники коштів третьої ланки прикордонні загони, повинні діяти у відповідності до порядку визначеному вищестоящим розпорядником коштів, а саме розрахунок (виплату) коштів (індексації грошового забезпечення) здійснює прикордонний загін, яким було звільнено військовослужбовця з військової служби.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив в апеляційному порядку і відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) та просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3968/24 скасувати в частині задоволених позовних вимог до військової частини НОМЕР_3 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_3 відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи та призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт зазначає, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалось належне грошове забезпечення, яке обчислювалось та нараховувалось в межах виділених асигнувань та відповідно до чинного законодавства, а визначення суми обрахунку індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень відповідача.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_2 та відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), виходячи із такого.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 07.12.2007 по 05.09.2017 та з 10.10.2019 по 15.01.2024 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_3 , а з 07.09.2017 по 08.10.2019 у в/ч НОМЕР_2 , що підтверджується особистими картками грошового забезпечення позивача, довідками про нарахування та виплату індексації (а.с.11, 21, 23-25) та не заперечується сторонами.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ) України від 15.01.2024 №40-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а.с.14).

Представником позивача направлено адвокатський запит від 07.03.2024 до в/ч НОМЕР_3 і в/ч НОМЕР_2 щодо надання інформації та документів про нараховану та виплачену індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби із 2015 року по 2024 рік із зазначенням базових місяців (а.с.12, 13).

У відповідь на адвокатський запит відповідач1 листом від 15.03.2024 №09/2671-24-Вх/39 надав запитувані документи та повідомив, що для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по березень 2018 року із зазначенням січня 2008 року як базового місяця у в/ч НОМЕР_3 правових підстав немає… Відповідно до Закону про Держбюджет на 2023 рік призупинено дію Закону про індексацію доходів населення в 2023 році, у зв`язку з чим за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась, а в січні 2024 року він ще не набув права на індексацію (а.с.16-17).

У відповідь на адвокатський запит відповідач2 листом від 03.04.2024 №09/2646-24-Вих повідомив, що відповідно до пункту 293 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України», затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009, остаточний розрахунок з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, у тому числі з індексації грошового забезпечення, здійснюється при його звільненні саме за останнім місцем проходження військової служби тим органом (прикордонним загоном), який звільняє військовослужбовця з військової служби. У зв`язку з вищезазначеним вважає, що розпорядники коштів третьої ланки прикордонні загони, повинні діяти у відповідності до порядку, визначеному вищестоящим розпорядником коштів, а саме: розрахунок (виплату) коштів (індексації грошового забезпечення) здійснює прикордонний загін, яким було звільнено військовослужбовця з військової служби (а.с.15).

Згідно із довідкою в/ч НОМЕР_2 від 03.04.2024 №65 індексація (поточна) грошового забезпечення нарахована за період з 07.09.2017 по лютий 2018 року, з грудня 2018 року по 08.10.2019 у сумі 3849,12 грн та виплачена індексація (поточна) за період з грудня 2018 року по 08.10.2019 у сумі 1578,00 грн; індексація (фіксована) нарахована за період з 07.09.2017 по лютий 2018 року у сумі 1441,82 грн. При нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення у вказані періоди було встановлено базові місяці лютий 2016 року та березень 2018 року (а.с.11).

Згідно із довідкою-розрахунком в/ч НОМЕР_3 про нарахування та виплату належної та виплаченої/невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.11.2015 по 05.09.2017, з 10.10.2019 по 31.01.2024 заборгованість складає 13131,83 грн. При нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення у вказані періоди було встановлено базові місяці червень 2015, жовтень 2015, лютий 2016 та березень 2018 (а.с.18).

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідачів щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у спірний період, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 06.11.2015 по 05.09.2017 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_3 та з 07.09.2017 по 08.10.2019 у в/ч НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами, а тому враховуючи те, що підвищення тарифних ставок (окладів) після 01 січня 2008 року, в тому числі у період перебування позивача на військовій службі, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося, суд першої інстанції прийшов до висновку, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з грудня 2015 року по лютий 2018 є саме січень 2008 року, що протиправно відповідачами не враховано.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (надалі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Повноваження ж державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулася 01.01.2008, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07.11.2007 №1294 (далі Постанова №1294) та 01.03.2018, згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704). З січня 2008 року по 28 лютого 2018 року посадовий оклад позивача не змінювався.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 12 травня 2022 у справі № 580/3335/2, від 28 вересня 2022 року у справі № 560/3965/21.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 01.12.2015 по 05.09.2017 включно та за період з 07.09.2017 по 28.02.2018 включно.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 08.10.2019 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць та дій ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період із 10.10.2019 по 31.12.2022 включно у розмірі 4463,15 грн на місяць, виходячи з наступного.

Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Питання виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення не є предметом судового розгляду.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін був у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду від 09.12.2015 №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку №1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15.03.2018 - врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Уряду «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 (далі Постанова №1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 13.12.2023 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції Постанови №1013, і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 13.12.2023 у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови №1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

При цьому, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, а відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.

з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Як зазначалося вище правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації №1078.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року до 13 грудня 2023 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Цей же абзац 3 з 15 березня 2018 року і дотепер діє у редакції постанови Уряду від 28 лютого 2018 року №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року і дотепер у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (діє в редакціях постанов Уряду №1013, №141 та №278 і дотепер) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, тому повноваження відповідачів щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 102 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка, в аспекті порушеного у апеляційних скаргах питаннях, підлягає застосуванню і до спірних правовідносин.

При цьому, варто зауважити, що вищевказана позиція Верховного Суду не суперечить висновкам, викладеним судом касаційної інстанції у постанові від 15 червня 2022 року у справі №520/4061/21, оскільки нею не заперечується відсутність в положеннях Порядку №1078 (в редакції, чинній після 15 грудня 2015 року) такого поняття як «фіксована сума індексації», однак це не виключає того, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації-різниці, що мають щомісячний фіксований характер.

Таким чином, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Тому для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), що визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року (в обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078)). - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

При цьому, відповідно до п.1.2 Розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, яка діяла до 20.07.2018, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

07.06.2018 Наказом Міністерства оборони України №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який набрав чинності 20.07.2018, відповідно до п.2 Розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно було перевірити обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити, чого суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, помилково зазначивши, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем.

Ці висновки Верховного Суду обґрунтовано взяті до уваги судом першої інстанції та при обчисленні розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року правильно враховано складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру, та обґрунтовано встановлено, що дохід позивача не збільшився з урахуванням того, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 15216,05 грн (оклад за військове звання - 80,00 грн, посадовий оклад - 740,00 грн, надбавка за вислугу років - 200,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1000,00 грн, надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя - 111,00 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода 3153,50 грн, премія - 3145,00 грн, щомісячна винагорода за безпосередню участь у зоні проведення АТО (на лінії бойового зіткнення - 2306,43 грн, в інших місцях проведення АТО - 4500,00 грн), за березень 2018 року 14914,15 грн (оклад за військове звання - 950,00 грн, посадовий оклад - 3080,00 грн, надбавка за вислугу років - 1410,50 грн, щомісячна додаткова грошова винагорода - 52,56 грн, премія 2956,80 грн, щомісячна винагорода за безпосередню участь у зоні проведення АТО (на лінії бойового зіткнення - 1964,29 грн, в інших місцях проведення АТО - 4500,00 грн) (а.с.22).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Оскільки, не зважаючи на збільшення посадового окладу позивача його грошовий дохід (загальна сума грошового забезпечення, обчисленого зі складових, які не мають разового характеру) позивача в березні 2018 року не збільшився (14914,15 грн - 15216,05 грн), тому суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 4463,15 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

З урахуванням наведеного, встановивши з довідки НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) від 03.04.2024 №65 (а.с.11), що в період з березня по листопад 2018 року позивачу не виплачувалась індексація, з грудня 2018 року по лютий 2019 року сума індексації становила 71,08 грн, з березня 2019 року по червень 2019 року 134,17 грн, з липня 2019 року по 08.10.2019 206,72 грн.; та з довідки-розрахунку ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ), що у листопаді 2019 року позивачу виплачено індексацію в сумі 206,72 грн, в період з грудня 2019 року по червень 2021 року в сумі 216,51 грн, в період з липня по листопад 2021 року в сумі 226,29 грн, у грудні 2021 року 233,81 грн, в період з січня по березень 2021 року 331,42 грн, в період з квітня по червень 2021 року 415,41 грн, в період з липня по листопад 2021 року 540,03 грн, в період з грудня 2021 року по січень 2022 року 563,19 грн, в період з лютого по квітень 2022 року 672,35 грн, у травні 2022 року 913,01 грн, у червні 2022 року 1017,21 грн, у липні 2022 року 1066 грн, у серпні-жовтні 2022 року 1281,80 грн, у листопаді 2022 року 1424,80 грн та грудні 2022 року 1470,83 грн (а.с.18), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачі протиправно в період з березня 2018 року по грудень 2022 року включно не виплачували позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення в розмірі, розрахованому відповідно до вимог абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, що становить 4463,15 грн, а тому такі дії є протиправними.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про те, що обов`язок здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 08.10.2019 у розмірі 4463,15 грн на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, слід покласти на НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) та не врахував, що відповідно до п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 (далі - Положення) особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Тобто, в Положенні передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було звільнено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07.12.2007 по 05.09.2017 та з 10.10.2019 по 15.01.2024 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_3 , а з 07.09.2017 по 08.10.2019 у в/ч НОМЕР_2 , відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_3 ) України від 15.01.2024 №40-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Оскільки останнім місцем проходження військової служби позивача є в/ч НОМЕР_3 , то саме остання повинна розраховувати позивача за всіма видами належного йому на день звільнення матеріального та грошового забезпечення, в тому числі, індексації грошового забезпечення.

За встановлених обставин справи, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в цій частині задоволення цих позовних вимог допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, а відтак рішення суду в цій частині слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про покладення обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації та індексації- різниці грошового забезпечення на ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ), а в решті судове рішення слід залишити без змін.

В той же час суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_2 щодо відсутності підстав для компенсації сум податку, оскільки відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі Порядок № 44) виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З аналізу наведених норм слідує, що належна до виплати позивачу сума грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок № 44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період має бути проведена із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44 є обґрунтованим.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачами в апеляційних скаргах обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права. Відтак, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_2 слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду у відповідній частині. В решті рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись ст. 241, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3968/24 в частині покладення на НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_2 ) обов`язку здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також обов`язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 08.10.2019 у розмірі 4463,15 грн на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.09.2017 по 28.02.2018 включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 08.10.2019 у розмірі 4463,15 грн на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 липня 2024 року у справі №140/3968/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк